Рішення

від 27.02.2024 по справі 320/20541/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2024 року № 320/20541/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» (далі також ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА», позивач) до Київської митниці (далі також відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 30 травня 2023 року № UA 100000/2023/000074/1 та картку відмови відповідача у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100390/2023/000230.

Ухвалою суду від 22 червня 2023 року відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваних рішень з огляду на відсутність у відповідача обґрунтованого сумніву щодо правомірності визначення позивачем митної вартості задекларованого до ввезення на митну територію України товару.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на обґрунтованості прийнятих ним оскаржуваних рішень з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самих таких рішень, так і дотримання визначеного законом порядку їх прийняття.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 червня 2018 року між ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА», як Покупцем та Компанією «SOLARITY S.R.O.», як Постачальником було укладено Договір поставки товару № 006/18, відповідно до умов якого Компанія «Solarity s.r.o.» приймає на себе зобов`язання протягом терміну дії даного договору забезпечити поставку і передачу у власність ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» товару в асортименті, кількості, комплектності, якості і на умовах, передбачених даним Договором, а ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» бере на себе зобов`язання своєчасно приймати такий товар та оплачувати його вартість на умовах передбачених договором.

Асортимент і загальна кількість товару передбачається сторонами у Інвойсах. В рамках вказаного Договору поставки та відповідно до проформ-інвойсу № 1032300100 від 24 травня 2023 року Компанія «Solarity s.r.o.» здійснила поставку товару: сонячні фотогальванічні елементи зібрані у модулі для отримання електричної енергії (сонячні панелі), без додаткового обладнання, Фотоелектричний модуль 545W Ні-МО 5т загально-промислового призначення, нові: 545W Silver Frame Mono (G3) [LR5-72HIH-545M (G3)], кат. Номер 100-138, к-ть 620 шт; вартість за одиницю - 129,02 EUR, сумарна вартість - 79 989, 95 EUR.

Умови поставки - FCA CZ Kladno (країна Чехія, місто Кладно).

Вказана Продукція була запакована та підготовлена Компанією для доставки на адресу ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» згідно митною декларацією від № 23UA100390706610U3 від 29 травня 2023 року.

Організацією доставки Продукції з країни Чехія, міста Кладно до м. Києва (Україна) займалась ФОП ОСОБА_1 , яка діяло як експедитор відповідно до умов договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 07 жовтня 2022 року № РЛ36-2022/2, укладеного з ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА», як Клієнтом (Замовником).

Перевезення вантажу було здійснено на підставі заявки на перевезення вантажу №20230002979 від 30 травня 2023 pоку, передбаченою договором про надання транспортно-експедиційних послуг.

Згідно п. 6.1 зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 13 червня 2018 року № 006/18, місцем відвантаження товару є склад постачальника, який знаходиться А.Р. Мoiler Maersk Logistics VGP logistics park Kladno Krocehlavska street 1040 Dubi, 272 01 Kladno, а згідно пунктом 6.2 цього ж контракту, умови поставки детально передбачені в інвойсі. Про місце відвантаження також свідчить інформація з CMR від 25 травня 2023 року № б/н, у графі 4, а саме KLADNO.

Поставка Продукції здійснювалась вантажним транспортним засобом, яким здійснювалось перевезення, а саме автомобілем з причіпом д.н.з. НОМЕР_1 згідно автотранспортною накладною CMR від 25 травня 2023 року року № б/н.

Після прибуття вказаної Продукції до порту м. Києва, з метою її митного оформлення уповноваженою особою позивача - ТОВ «ТЕНТІОН» 30 травня 2023 року було подано до Київської митниці вантажну митну декларацію № 23UA100390706610U3 від 29 травня 2023 року та інші документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України (далі також МК України) для цілей визначення митної вартості за першим методом (ціна договору), зокрема:

скан-копію договору поставки товару від 13 червня 2018 року № 006/18;

скан-копію рахунку-фактури (інвойсу) № 1032300100 від 24 травня 2023 року;

скан-копію договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 07 жовтня 2022 року № РЛ36-2022/2;

скан-копію рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 118 від 26 травня 2023 року.

скан-копію заявки на перевезення вантажу № 20230002979 від 26 травня 2023 року;

скан-копію автотранспортної накладної CMR від 25 травня 2023 року № б/н;

скан-копію пакувального листа № 103/2023/78 від 24 травня 2023 року;

скан-копію Декларації про походження товару (Declaration oforigin) від 24 травня 2023 року № 1032300100;

скан-копію Акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) №23UA100390706461U0 від 29 травня 2023 року;

скан-копію Прейскуранту (прайс-лист) виробника товару б/н від 01 травня 2023 року ;

скан-копію Договору про надання послуг митного брокера Т200521 від 20 травня 2021 року;

скан-копію Митної декларації країни відправлення № 23CZ5100002IETW1E0 від 25 травня 2023 року;

скан-копію Митної декларації, за якою було відмовлено у випуску товарів №23UA100390706610U3 від 29 травня 2023 року.

Митна вартість Продукції була визначена за першим, основним, методом визначення митної вартості - ціною договору, а саме згідно інвойсу № 1032300100 від 24 травня 2023 року, вартість Продукції склала 79 989,95 EUR.

При цьому, задекларована митна вартість у митній декларації вказана з урахуванням вартості доставки.

Водночас, Київська митниця у запиті про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів по декларації № 23UA100390706610U3 від 29 травня 2023 року дійшла наступних висновків:

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією (далі - МД) документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: Для підтвердження витрат на транспортування товару на умовах поставки згідно з Інкотермс «FCA - Kladno» (Чехія) декларантом надано договір про надання транспортно-експедиційних послуг, дві довідки про транспортні витрати та рахунок- фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг, що видані ФОП ОСОБА_1 . Проте, згідно з даними, зазначеними в автотранспортній накладній CMR від 25 травня 2023 року № б/н, перевізником товарів виступає інша особа. Отже, відбулось залучення третіх осіб.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» укладається договір транспортного експедирування у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Проте, договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг з перевізником, зазначеним у CMR, а також транспортні документи, відсутні серед наданих до митного оформлення документів.

Отже, неможливо ідентифікувати надані документи про транспортні витрати з поставкою товарів за вказаною МД. Надані дві довідки про транспортні витрати за одним транспортним засобом та маршрутом перевезення, але з різними числовими значеннями, що не підлягають обчисленню та перевірці. Крім того, розподіл витрат до митного кордону та після здійснено не пропорційно відстані.

Також, наявні розбіжності щодо місця відвантаження згідно з п. 6.1 зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 13 червня 2018 року № 006/18. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24 травня 2012 року «Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МУ України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів належать: транспортний договір; заявка на здійснення транспортно-експедиційних послуг; рахунки на оплату; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). Проте, документів, передбачених умовами договору про надання транспортно-експедиційних послуг (заявка) та положеннями Наказу № 599 для підтвердження транспортних витрат, декларантом не надано.

Наданий до митного оформлення прайс-лист не від виробника товару, а від продавця. Разом з тим, для підтвердження ціни як «дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 pоку, митним органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) саме виробника товару, в яких цінова пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців. Крім того, наданий прайс-лист за ціною та умовами поставки не співпадає з даними інвойсу. У графі 9 (а) декларації митної вартості (далі - ДМВ) зазначено, що продавець та покупець пов`язані між собою, проте графа 9 (б) містить інформацію, що зазначений взаємозв`язок між продавцем і покупцем не вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Однак, митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Крім того, у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Тому відповідно до частини 2 статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. Зазначаємо, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Керуючись вимогами частин 2, 3, 4 статті 53, статті 54 МК України, відповідач повідомив про необхідність надання наступних додаткових документів протягом 10 календарних для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності): - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - виписку з бухгалтерської документації; - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; - довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; - розрахунок ціни (калькуляцію).

30 травня 2023 року ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» листом (заявою) № 3005 у відповідь на запит про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів по декларації № 23UA100390706610U3 від 29 травня 2023 року звернулось до Київської митниці, якому повідомила, що ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» було надано всі наявні документи щодо митної вартості товару.

Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2023/000074/1 від 30 травня 2023 року.

Відповідно до цього рішення вартість Продукції була визначена за шостим, резервним, методом.

При цьому митна вартість Продукції була визначена за ціною 5, 8104 доларів США за 1 кг. Продукції. В результаті такого коригування митна вартість сонячних фотогальванічних елементи зібраних у модуль для отримання електричної енергії (сонячні панелі) в кількістю 17715 шт. збільшилась з 79 989, 95 EUR до 102 931, 24 EUR.

На підставі вказаного такого рішення відповідачем було винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100390/2023/000230, відповідно до якої були задекларовані митні платежі спочатку.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 49 МК України (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1-3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (частина 6 вказаної статті МК України).

Відповідно до частини 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Згідно з частини 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина 7 статті 55 МК України).

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Так, у графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2023/000074/1 від 30 травня 2023 року відповідачем зазначено наступне:

1) В наданій заявці від 30 травня 2023 року № 20230002979 зазначена адреса завантаження, яка не співпадає з адресою продавця (постачальника). Крім того, в наданих до митного оформлення документах відсутня інформація, що вказана адреса є адресою продавця (постачальника).. Відповідно до положень Інкотермс, термін FCA (Free Carrier (... named place) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.

Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов`язання по завантаженню і розвантаженню товару на даному місці. Якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження. Якщо ж постачання здійснюється в іншому місці, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Отже, враховуючи інформацію з наданих декларантом документів, поставка здійснювалась не в приміщенні продавця.

Таким чином, продавець не несе відповідальність за відвантаження товару. Відповідно до частини 10 статті 58 МК України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Отже, декларантом не включено до ціни товару іншої складових митної вартості (зокрема, навантаження, вивантаження та обробка товарів), що також призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару.

2) Декларантом не надано інших додаткових документів згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні та надіслано заяву від 30 травня 2023 року № 3005 з проханням завершити митне оформлення. Отже, декларант не скористався правом та можливістю усунути розбіжності, включити усі складові митної вартості, спростувати сумніви щодо заявленого рівня митної вартості та довести й підтвердити заявлену ним митну вартість товарів.

Аналізуючи наведені підстави прийняття оскаржуваних рішень суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 6.1 Зовнішньоекономічного договору поставки від 13 червня 2018 року № 006/18 зазначено, що місцем відвантаження Товару є склад Постачальника.

Водночас, згідно пунктом 6.2 Зовнішньоекономічного договору поставки від 13 червня 2018 року № 006/18 зазначено, що поставка Товару від Постачальника Покупцю здійснюється на умовах INKOTERMS 2010 детально передбачених у відповідному інвойсі, погодженому Сторонами та в строки, вказані у відповідному інвойсі.

Так, згідно інвойсу № 1032300100 від 24 травня 2023 року умови поставки визначені - FCA Kladno (місто Кладно країна Чехія).

Згідно заявки на перевезення вантажу від 30 травня 2023 року № 20230002979 адресою відвантаження Товару є (місто Кладно країна Чехія).

FCA (...named place) англ. Free Carrier, або Вільний перевізник (...назва місця) термін Інкотермс 2000 та 2010, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.

Крім того, згідно автотранспортної накладної CMR від 25 травня 2023 року № б/н місцем відвантаження товару також зазначено місто Кладно країна Чехія.

Таким чином, місцем відвантаження Товару у інвойсі № 1032300100 від 24 травня 2023 року та в заявці на перевезення вантажу від 30 травня 2023 року № 20230002979, та в автотранспортній накладній CMR від 25 травня 2023 року № б/н є місто Кладно країна Чехія, що спростовує доводи відповідача щодо наявних розбіжностей стосовно місця відвантаження згідно з пунктом 6.1 зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 13 червня 2018 року № 006/18.

Щодо твердження відповідача щодо не надання декларантом інших додаткових документів згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні та надіслано заяву від 30 травня 2023 року № 3005 з проханням завершити митне оформлення.

Так, 30 травня 2023 року заявою № 3005 ТОВ «ТЕНТІОН» (представника декларанта) у відповідь на запит Київської митниці про надання додаткових документів для визначення митної вартості товарів по електронній декларації № 23UA100390706610U3 від 29 травня 2023 року було повідомлено, що декларантом надано вичерпний перелік документів згідно норм митного Кодексу України, щодо підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення та згідно наданих документів можливо визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди.

При цьому, цією заявою з приводу розбіжностей, які начебто, на думку митного органу, вплинули на правильність визначення митної вартості, ТОВ «ТЕНТІОН» було додатково пояснено відповідачу наступне.

До митного оформлення, було надано договір про надання транспортно- експедиційних послуг, який укладений між ФОП ОСОБА_1 (компанія експедитор яка виступає виконавцем перевезення для ТОВ «СОЛАРІТІ Україна») та ФОП ОСОБА_2 (перевізник згідно з даними, зазначеними в автотранспортній накладній CMR від 25 травня 2023 року № б/н). Згідно довідки про транспортні витрати, можливо чітко ідентифікувати належність документу до цього перевезення, тому що там зазначені реквізити транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення, а саме автомобіль з причіпом д.н.з. НОМЕР_1 , маршрут А.Р. Моїіег Maersk Logistics VGP logistics park Kladno Krocehlavska street 1040 Dubi, 272 01 Kladno - держ. кордон України Шегіни - Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Київський Шлях, 121, ТОВ «БЕРГЕР КАРГО».

Крім того, були надані дві довідки про транспортні витрати, пов`язанні з перевезенням в транспортному засобі двох партій вантажу від Solarity s.r.o. на адресу ТОВ «СОЛАРІТІ Україна», інвойс № 1032300100 від 24 травня 2023 року, та проформа інвойс 103/2023/101 від 24 травня 2023 року. Від експедитора був складений та виставлений на оплату один рахунок на перевезення, і дві довідки про транспортні витрати, згідно двох партій вантажу, тому була надіслана додаткова довідка по іншій партії, що в сумі дає суму з рахунку на перевезення.

Згідно з пунктом 6.1 зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 13 червня 2018 року № 006/18 місцем відвантаження товару є склад постачальника, який знаходиться А.Р. Moller Maersk Logistics VGP logistics park Kladno Krocehlavska street 1040 Dubi, 272 01 Kladno, а згідно унктом 6.2. цього ж контракту, умови поставки детально передбачені в інвойсі. Про місце відвантаження також свідчить інформація з CMR від 25 травня 2023 року № б/н, у графі 4, а саме KLADNO.

Митному органу було додатково надано до митного оформлення заявку на перевезення вантажу № 20230002979 від 30 травня 2023 pоку, передбаченою договором про надання транспортно-експедиційних послуг.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що ТОВ «СОЛАРІТІ Україна» було подано всі необхідні документи для визначення митної вартості за основним методом та додаткові запитувані Київською митницею документи для підтвердження митної вартості, в той час, як митним органом не обґрунтовано конкретні підстави, які унеможливлюють визначення складових митної вартості на підставі поданих декларантом документів

За таких підстав та враховуючи, що вказані вище твердження відповідача, на яких ґрунтуються прийняті ним оскаржувані рішення, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у його постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15 (№К/9901/35148/18).

Судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Більше того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з митною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Судом відхиляються посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що оскаржувані рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення не відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Щодо питання розподілу судових витрат, необхідно зазначити наступне.

Позивачем було подано до суду клопотання про стягнення на його користь з відповідача понесені витрати не професійну правову допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.

Так, до позовної заяви було додано договір № 01/06 про надання правової допомоги від 01 червня 2023 року та платіжну доручення № 342 від 01 червня 2023 року, рахунок на оплату від 01 червня 2023 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 01 червня 2023 року, які підтверджують сплату позивачем 20 000, 00 грн за послуги з правничої допомоги, надані йому під час розгляду даної справи.

Відповідно до вимог статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1)на професійну правничу допомогу;

2)сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5)пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Виходячи з системного тлумачення наведеного правового положення вбачається, що судовими витратами є виключно ті витрати сторони, які безпосередньо пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до статі 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Беручи до уваги наведене вбачається наявність підстав для стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн.

Суд звертає увагу, що вказаний розмір витрат позивача відповідачем за час розгляду справи поставлений під сумнів не був.

Разом з тим, позивачем було додано до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору на загальну суму 5 368, 00 грн.

Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 20 000, 00 грн (витрати на професійну правничу допомогу) та 5 368, 00 грн (судовий збір), що сукупно становить 25 368, 00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» (03115, місто Київ, вулиця Святошинська, будинок 6, квартира 234; код ЄДРПОУ 41958197) до Київської митниці (03124, місто Київ, вулиця Гавела Вацлава, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 30 травня 2023 року № UA 100000/2023/000074/1 та картку відмови Київської митниці у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100390/2023/000230.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» понесені останнім судові витрати у розмірі 25 368, 00 грн (двадцять п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

.

Суддя Колеснікова І.С.