Рішення

від 01.03.2024 по справі 340/36/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2024 року м.Кропивницький Справа № 340/36/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "ОМЕЛЬЯНЕНКО" (вул.Шевченка, 14а, с.Іванівка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27130, код ЄДРПОУ 24152329) до Державної податкової служби України (Львівська пл. 8, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Омельяненко» (надалі - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України (надалі - відповідач) просить визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 27.11.2023 за №4340ЛПК/99-00-04-03-03 та зобов`язати Державну податкову службу України надати ФГ «Омельяненко» нову індивідуальну податкову консультацію.

Обгрунтовуючи позовні вимоги вказує, що 02.10.2023 звернувся до відповідача з проханням надати індивідуальну податкову консультацію в письмовій формі та роз`яснити чи має право господарство врахувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, сплачені господарством при виплаті зарплати та дивідендів голові господарства (засновнику) при обчисленні мінімального податкового зобов`язання (далі -МПЗ).

Господарство отримало від відповідача індивідуальну податкову консультацію №4340/ШК/99-00-04-03-03 ШК від 27.11.2023 в якій відповідач зазначив, що для цілей розрахунку МПЗ фермерське господарство може враховувати суми ПДФО та ВЗ з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах. При цьому, суми ПДФО та ВЗ утримані господарством при виплаті дивідендів власнику (засновнику) такого господарства, який не перебуває з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах, не враховуються для цілей розрахунку МПЗ.

На погодившись з вказаними висновками, позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 12.01.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі, судове засідання призначено на 02.02.2024.

Ухвалою суду від 29.01.2024 задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

31.01.2024 відповідач надав відзив на позов вимоги якого не визнаються та вказується, що до суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, зокрема, відноситься податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, сплачених за придбання товарів у фізичних осіб), з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Отже, враховуючи норми Кодексу, КЗпП та Закону №973-IV для цілей розрахунку МПЗ (мінімальне податкове зобов`язання) Господарство може враховувати суми податку на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку лише у трудових або цивільно-правових відносинах.

При цьому, суми податку на доходи фізичних осіб та військовий збір утримані фермерським господарством при виплаті дивідендів власнику (засновнику) такого господарства, який не перебуває з платником податку у трудових або цивільно -правових відносинах, не враховуються для цілей розрахунку МПЗ (а.с.85-90).

06.02.2024 позивачем надіслано до суду відповідь на відзив, якою, на переконання позивача, спростовуються доводи наведені у відзиві.

Ухвалою суду від 02.02.2024 розгляд справи відкладено до 26.02.2024 за клопотанням представника позивача.

26.02.2024 в судовому засіданні подальший розгляд справи вирішено здійснювати у письмовому провадженні.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 02.10.2023 позивач звернувся до відповідача із зверненням на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі та просив роз`яснити чи має право господарство врахувати зазначені суми податку на доходи фізичних осіб і військового збору сплачені господарством при виплаті зарплати та дивідендів голові господарства (засновнику) при обчисленні мінімального податкового зобов`язання (МПЗ) (а.с.19-21).

27.11.2023 відповідачем надано індивідуальну податкову консультацію та повідомлено, що суми податку на доходи фізичних осіб та військовий збір утримані фермерським господарством при виплаті дивідендів власнику (засновнику) такого господарства, який не перебуває з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах, не враховуються для цілей розрахунку МПЗ (а.с.13-18).

Не погодившись з доводами консультації позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Правове регулювання оскаржуваних правовідносин здійснюється відповідно до Конституції України та Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З матеріалів справи вбачається, що згідно статуту позивача та витягу з ЄДРПОУ, останній є юридичною особо, виробником с/г продукції, основним видом діяльності є (ВЕД 01.11) вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.с.25-48).

Засновником та керівником фермерського господарства є Омельяненко Сергій Борисович.

Як зазначає позивач, що не заперечується відповідачем, позивач, як виробник с/г продукції, перебуває на спрощеній системі оподаткування четвертої групи.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» від 30.11.2021 № 1914-IX (набрав чинності 01.01.2022), Податковий кодекс України доповнено нормами такого змісту:

«п.п.14.1.114-2. мінімальне податкове зобов`язання - мінімальна величина податкового зобов`язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов`язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов`язанням»;

«п.п.297-1.1. Платники єдиного податку - власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов`язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов`язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

У такому додатку, зокрема, зазначаються:

-кадастрові номери земельних ділянок, які використовуються такими платниками для здійснення підприємницької діяльності, та для яких визначається мінімальне податкове зобов`язання, їх нормативна грошова оцінка та площа таких земельних ділянок;

-сума загального мінімального податкового зобов`язання, сума мінімального податкового зобов`язання щодо кожної земельної ділянки;

-загальна сума сплачених платником єдиного податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених відповідно до пунктів 297-1.2, 297-1.3, 297-1.4 або 297-1.5 статті 297-1 витрат на оренду земельних ділянок (далі у цій статті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок) протягом податкового (звітного) року;

-різниця між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.»

«п.п.297-1.5. Для платників єдиного податку четвертої групи (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство") різниця між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального мінімального податкового зобов`язання загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться:

-єдиний податок; податок на прибуток підприємств (у разі переходу в податковому (звітному) році на спрощену систему оподаткування із загальної);

-податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів (чистого оподаткованого доходу) від продажу (реалізації) власної сільськогосподарської продукції (у разі переходу в податковому (звітному) році на спрощену систему оподаткування із загальної);

-податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, сплачених за придбання товарів у фізичних осіб), з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення;

-земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються такими платниками для здійснення підприємницької діяльності (у разі переходу в податковому (звітному) році на спрощену систему оподаткування із загальної);

-рентна плата за спеціальне використання води (у разі її сплати);

-20 відсотків витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи, та/або які перебувають у державній чи комунальній власності.

У сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.»

Зважаючи на зміст вищевказаних норм ПК України, які внесені Законом України від 30.11.2021 № 1914-IX, суд дійшов висновку, що розрахунок мінімального податкового зобов`язання для юридичних осіб, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", може включати до складу мінімального податкового зобов`язання, суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

При цьому суд враховує, що члени фермерського господарства, в т.ч. і керівник (засновник) сплачують ПДФО та військовий збір незалежно від факту наявності трудових або цивільно-правових відносинах із податковим агентом за рахунок якого сплачуються вказані податок та збір.

Факт утримання з доходів керівника (засновника) позивача ПДФО та військового збору підтверджується матеріалами справи: довідками позивача про суми виплаченого доходу та утриманого податку (збору) протягом 2022, 2023 років та відомостей про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого ПДФ та військового збору за цей же період (а.с.50-60).

На переконання суду вказані положення ПК України відповідачем не було враховано.

Згідно із п.п 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до п.п.14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до п. 52.3 ст. 52 Податкового кодексу України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Наслідки застосування платником податкової консультації наведені у п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України, згідно з якою не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

За правилами пункту 53.2 статті 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Проаналізувавши вищенаведені норми законодавства суд дійшов висновку про те, що податкова консультація являє собою здійснене податковим органом, у відповідь на звернення платника (платників) податків, тлумачення певної норми закону, яка регулює порядок стягнення, адміністрування, нарахування або сплати податків і зборів та породжує звільнення платника від податкової відповідальності у разі її застосування. Для визнання недійсною податкової консультації Податковий кодекс України чітко визначає підставу - суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Надаючи податкову консультацію, податковий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення конкретному платнику податків застосування конкретної норми закону, тому податкові консультації не мають сили нормативно-правового акта та не можуть вступати в конкуренцію з іншими рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб`єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх.

Податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надана така консультація.

За змістом частин другої та третьої пункту 53.2 статті 53 ПК України скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. Так, протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Таким чином, порушене право платника податків внаслідок отримання податкової консультації, яка суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, є відновленим шляхом скасування такої консультації.

Оскільки наведене є підставою для надання контролюючим органом нової консультації, то окремо заявлена позовна вимога про зобов`язання контролюючого органу надати нову консультацію є передчасною.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду від 12.06.2018 року №814/2168/16.

Як визначено частиною третьою статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2684,00 грн. (а.с.63), який, зважаючи на часткове задоволення позову, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, в розмірі 2000 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, які позивачем визначено в розмірі 12000 грн., суд зазначає, що враховуючи часткове задоволення позову, складність справи, кількість часу витраченого адвокатом на участь у судовому засіданні (23 хвилини), враховуючи принцип співмірності, до відшкодування належить стягнути з відповідача 5000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ФГ «Омельяненко» до Державної податкової служби України задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 27.11.2023 за №4340ЛПК/99-00-04-03-03.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ФГ «Омельяненко» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України витрати по сплаті судового збору в розмірі 2000,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 01.03.2024р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК