Постанова

від 30.08.2024 по справі 340/36/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 340/36/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року в адміністративній справі №340/36/24 (головуючий суддя першої інстанції Пасічник Ю.П.) за позовом Фермерського господарства «ОМЕЛЬЯНЕНКО» до Державної податкової служби України про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 27.12.2023 року (згідно поштового конверту) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 27.11.2023 року №4340ЛПК/99-00-04-03-03;

- зобов`язати Державну податкову службу України надати ФГ «Омельяненко» нову індивідуальну податкову консультацію.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до ДПС України з проханням надати індивідуальну податкову консультацію в письмовій формі та роз`яснити чи має право господарство врахувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, сплачені господарством при виплаті зарплати та дивідендів голові господарства (засновнику) при обчисленні мінімального податкового зобов`язання (далі -МПЗ). Позивачем отримано індивідуальну податкову консультацію №4340/ШК/99-00-04-03-03 ШК від 27.11.2023 року, в якій відповідач зазначив, що для цілей розрахунку МПЗ фермерське господарство може враховувати суми ПДФО та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах. При цьому, суми ПДФО та військовий збір утримані господарством при виплаті дивідендів власнику (засновнику) такого господарства, який не перебуває з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах, не враховуються для цілей розрахунку мінімального податкового зобов`язання.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 27.11.2023 року за №4340ЛПК/99-00-04-03-03.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, не повно з`ясовано обставини справи. Апелянт зазначає, що платники єдиного податку - власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов`язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов`язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік. Вказує, що членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), а тому відповідно до ст.27 Закону №973-IV визначено, що трудові відносини членів фермерського господарства регулюються Статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), - законодавством України про працю. Облік трудової діяльності у фермерському господарстві ведеться відповідно до закону про працю. Наголошує на тому, що для цілей розрахунку мінімального податкового зобов`язання господарство може враховувати суми податку на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку лише у трудових або цивільно-правових відносинах. Крім того, апелянт зазначає, що до суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, зокрема, відноситься податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, сплачених за придбання товарів у фізичних осіб), з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Також вказує, що податкова консультація є за свою суттю відповіддю податкового органу на звернення платника (платників) податків щодо тлумачення певної норми закону, яка регулює порядок стягнення, адміністрування, нарахування або сплати податків і зборів та породжує звільнення платника від податкової відповідальності у разі її застосування. Тобто, надаючи податкову консультацію, податковий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення конкретному платнику податків застосування конкретної норми закону, а тому підстави для визнання протиправною та скасування спірною індивідуальної податкової консультації відсутні.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Також у відзиві заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн. та вирішення питання про розподіл судових витрат у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, встановила таке.

Позивач - Фермерське господарство «ОМЕЛЬЯНЕНКО» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 24152329), зареєстроване 14.06.1996 року, номер запису 14351200000000133. Основним видом діяльності за КВЕД є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. (а.с.39-48)

Відповідач - Державна податкова служба України є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

02.10.2023 року позивач звернувся до відповідача із зверненням на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі, в якому просив роз`яснити чи має право господарство врахувати зазначені суми податку на доходи фізичних осіб і військового збору сплачені ФГ при виплаті зарплати та дивідендів голові ФГ (засновнику) при обчисленні мінімального податкового зобов`язання МПЗ. Тобто чи враховуються при розрахунку МПЗ сплачені податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з заробітної плати та дивідендів голови (засновника) фермерського господарства платника єдиного податку четвертої групи? При цьому фермерське господарство нараховує дохід у вигляді заробітної плати, та розподіляє дивіденди відповідно до законодавства України (а.с.19-21).

27.11.2023 року відповідачем надано індивідуальну податкову консультацію та повідомлено, що для цілей розрахунку МПЗ фермерське господарство може враховувати суми податку на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах. При цьому, суми податку на доходи фізичних осіб та військовий збір утримані фермерським господарством при виплаті дивідендів власнику (засновнику) такого господарства, який не перебуває з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах, не враховуються для цілей розрахунку МПЗ (а.с.13-18).

Не погодившись з такою індивідуальною податковою консультацією, позивач оскаржив її до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що розрахунок мінімального податкового зобов`язання для юридичних осіб, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України «Про фермерське господарство», може включати до складу мінімального податкового зобов`язання суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок. Суд також зазначив, що члени фермерського господарства, в т.ч. і керівник (засновник) сплачують ПДФО та військовий збір незалежно від факту наявності трудових або цивільно-правових відносинах із податковим агентом за рахунок якого сплачуються вказані податок та збір.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання ДПС України надати ФГ «Омельяненко» нову індивідуальну податкову консультацію, суд зазначив, що така вимога є передчасною, оскільки скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Згідно п.п.191.1.28 п.191.1 ст.191 Податкового кодексу України до функцій контролюючого органу віднесено надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктами 14.1.172 та 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова консультація, індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом. Індивідуальна податкова консультація роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій

Пунктами 52.1, 52.2 статті 52 Податкового кодексу України передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до пункту 52.3 статті 52 Податкового кодексу України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Приписами пунктів 52.4 статті 52 Податкового кодексу України передбачено, що Індивідуальні податкові консультації надаються: в усній формі контролюючими органами та державними податковими інспекціями; у письмовій формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, підлягає реєстрації в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, без зазначення найменування (прізвища, ім`я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.

За змістом пункту 53.2 статті 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Обов`язковими ж складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Надана індивідуальна податкова консультація, яка містить цитати нормативно-правових актів, але ніяких висновків або рекомендацій щодо їх застосування не має, або незаконна податкова консультація, підлягає скасуванню, а у разі ненадання податкової консультації визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що згідно статуту та витягу з Єдиного державного реєстру Фермерське господарство «ОМЕЛЬЯНЕНКО» є юридичною особою, виробником с/г продукції, основним видом діяльності є (КВЕД 01.11) вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.с.25-48). Засновником та керівником фермерського господарства є ОСОБА_1 . Позивач, як виробник сільськогосподарської продукції, перебуває на спрощеній системі оподаткування четвертої групи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Фермерське господарство «Омельяненко» звернулось до ДПС України із запитом про надання індивідуальної податкової консультації щодо включення до суми податків, що зменшують мінімальне податкове зобов`язання сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, сплачених при виплаті заробітної плати та дивідендів голові ФГ «Омельяненко».

У своєму запиті ФГ «Омельяненко» повідомило, що є платником єдиного податку четвертої групи. Голова ФГ «Омельяненко», який є засновником Господарства, перебуває на посаді керівника без оформлення трудового договору. При цьому згідно запиту голова ФГ «Омельяненко» отримує винагороду та дивіденди відповідно рішення засновника - керівника.

Згідно тексту запиту ФГ «Омельяненко» при виплаті доходів у вигляді дивідендів, виплачених на користь фізичної особи - голови Господарства (засновника), сплатило податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Контролюючим органом на підставі статті 52 ПК України на вказаний запит надано індивідуальну податкову консультацію за №4340/ІПК/99-00-04-03-03 від 27.11.2023 року .

Згідно податковій консультації ФГ «Омельяненко» роз`яснено, що для цілей розрахунку МПЗ фермерське господарство може враховувати суми податку на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах. При цьому, суми податку на доходи фізичних осіб та військовий збір утримані фермерським господарством при виплаті дивідендів власнику (засновнику) такого господарства, який не перебуває з платником податку у трудових або цивільно правових відносинах, не враховуються для цілей розрахунку МПЗ.

Судом першої інстанції в рішенні враховано, що члени фермерського господарства, в т.ч. і керівник (засновник) сплачують ПДФО та військовий збір незалежно від факту наявності трудових або цивільно-правових відносинах із податковим агентом за рахунок якого сплачуються вказані податок та збір. Факт утримання з доходів керівника (засновника) позивача ПДФО та військового збору підтверджується матеріалами справи: довідками позивача про суми виплаченого доходу та утриманого податку (збору) протягом 2022, 2023 років та відомостей про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого ПДФ та військового збору за цей же період».

Апеляційний суд не може погодитись із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п.14.1.1142 п. 14.1 ст. 14 ПК України мінімальне податкове зобов`язання - мінімальна величина податкового зобов`язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов`язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов`язанням.

МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (п.п. 381 .1.4 п. 381 ст. 381 Кодексу).

Платники єдиного податку - власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов`язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов`язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств визначає Закон України від 19.06.2015 року №973-IV «Про фермерське господарство» (далі по тексту - Закон №973-IV).

Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Відповідно до ст.27 Закону №973-IV трудові відносини членів фермерського господарства регулюються Статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), - законодавством України про працю. Облік трудової діяльності у фермерському господарстві ведеться відповідно до закону про працю.

Згідно із частиною першою статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін (частина 3 статті 21 КЗпП України).

Дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку (абзац 1 підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій чи негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини) (абзац 3 підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті14 ПК України).

Суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору, сплачені юридичною особою - платником єдиного податку четвертої групи при виплаті дивідендів фізичній особі, враховується при складанні додатка 3 до декларації за умови перебування такої фізичної особи у трудових відносинах з цією юридичною особою (роботодавцем).

Отже, враховуючи наведені вище норми права для цілей розрахунку МПЗ Господарство може враховувати суми податку на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку лише у трудових або цивільно-правових відносинах.

При цьому, суми податку на доходи фізичних осіб та військовий збір, утримані фермерським господарством при виплаті дивідендів власнику (засновнику) такого господарства, який не перебуває з платником податку у трудових або цивільно - правових відносинах, не враховуються для цілей розрахунку МПЗ.

Крім того, відповідно до пункту 2 статті 27 Закону №973-IV з особами, залученими до роботи у фермерському господарстві, укладається трудовий договір (контракт) у письмовій формі, в якому визначаються строк договору, умови праці і відпочинку (тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна оплачувана відпустка, форми оплати праці та її розміри, харчування тощо) (пункт 2 статті 27 Закону №973-IV).

Відповідно до пункту 2.2 статті Статуту ФГ «Омельяненко» членами Господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Фізична особа - голова фермерського господарства є засновником (власником) такого господарства, виконує представницькі функції відповідно до статті 4 Закону №973-IV і за результатами діяльності господарства може отримати винагороду у вигляді дивідендів. У разі якщо фізична особа - голова господарства виступає найманим працівником, відносини між ним та господарством повинні бути оформлені трудовим договором.

Об`єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України).

До загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються:

- доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (п.п.164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України);

- пасивні доходи (крім зазначених у підпунктах 165.1.2 та 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 ПК України) (підпункт 164.2.8 пункту 164.2 статті 16у ПК України);

Пасивні доходи 0 це доходи, отримані у вигляді, зокрема, дивідендів (підпункт 14.1.268 пункту 14.1 статті 14ПК України).

Порядок оподаткування дивідендів встановлено приписами пункту 170.5 статті 170 ПК України, відповідно до підпункту 170.5.1 якого податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165ПК України, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування.

Будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб`єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів (підпункт 170.5.2 пункту 170.5 статті 170 ПК України).

Доходи, зазначені в пункті 170.5 статті 170 ПК України остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною підпунктами 167.5.1, 167.5.2 і 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 ПК України (підпункт 170.5.4 пункту 170.5 статті 170 ПК України).

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 статті 167ПК України) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно правовими договорами.

Згідно із п.п.167.5.4 пункту 167.5 статті 167 ПК України доходи у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб`єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток, оподатковуються у половинному розмірі ставки, встановленої у пункті 167.1 статті 167ПК України, тобто 9 відсотків.

Також вказаний дохід є об`єктом оподаткування військовим збором (підпункт 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення`ПК України).

Ставка військового збору становить 1,5 відсотків об`єкта оподаткування, визначеного п.п.1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (п.п.1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПК України.

Так, податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподаткований дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену статтею 167 ПК України та ставки військового збору, встановлену підпунктом 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Тобто, дохід у вигляді дивідендів, виплачений фермерським господарством власнику(ам) на основі рішення членів (засновників) такого господарства та заробітної плати працівнику, виплаченої на основі трудового договору, нарахований фізичній особі резиденту фермерським господарством - платником єдиного податку четвертої групи, оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах під час їх нарахування.

Абзацами першим, другим і п`ятим пункту 2971 .1 статті 2971 ПК України визначено, що платники єдиного податку - власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов`язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов`язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

У такому додатку, зокрема, зазначається загальна сума сплачених платником єдиного податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених відповідно, зокрема, до пункту 2971.5 ПК України витрат на оренду земельних ділянок (далі у статті 2971 ПК України - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок) протягом податкового (звітного) року.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 2971.5 статті 2971 ПК України для платників єдиного податку четвертої групи (зокрема, юридичних осіб, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України «Про фермерське господарство») різниця між сумою загального МПЗ (та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального МПЗ загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, зокрема, відноситься податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, сплачених за придбання товарів у фізичних осіб), з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Апеляційний суд знов повторює, що податкова консультація являє собою здійснене податковим органом у відповідь на звернення платника (платників) податків тлумачення певної норми закону, яка регулює порядок стягнення, адміністрування, нарахування або сплати податків і зборів та породжує звільнення платника від податкової відповідальності у разі її застосування.

Для визнання недійсною податкової консультації Податковий кодекс України чітко визначає підставу - суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.

При цьому, надаючи податкову консультацію, податковий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення конкретному платнику податків застосування конкретної норми закону, тому податкові консультації не мають сили нормативно-правового акта та не можуть вступати в конкуренцію з іншими рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб`єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх.

Податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильного застосування конкретної норми закону або нормативно- правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надана така консультація.

З наведених вище норм права та дослідженого судом апеляційної інстанції змісту індивідуальної податкової консультації, апеляційний суд дійшов висновку, що спірна індивідуальна податкова консультація має обґрунтування застосування норм податкового законодавства та жодним чином не протирічить положенням чинного законодавства України.

Незгода позивача зі змістом наданої консультації не є підставою для її скасування.

Крім того, позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не наведено обгрунтувань та не надано доказів порушення його прав, свобод або законних інтересів

спірною індивідуальною податковою консультацією, у тому числі й у практичному її застосуванні, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що спірна індивідуальна податкова консультація є правомірною, а відтак, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є необгрунтованим, а тому у відповідності до вимогстатті 317 КАС України рішення суду належить скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року в адміністративній справі №340/36/24 задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року в адміністративній справі №340/36/24 скасувати.

В задоволенні позову Фермерського господарства «ОМЕЛЬЯНЕНКО» до Державної податкової служби України про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко