Рішення

від 29.02.2024 по справі 420/6756/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6756/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом Виробничо-комерційної фірми «ВЗІРЕЦЬ-2000» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Виробничо-комерційної фірми «ВЗІРЕЦЬ-2000» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати постанови відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.01.2022 року №№ 330828, 330829, 330830.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає, що перевозив подільний вантаж та що оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-III за відсутність такого дозволу.

Позивач зазначає, що в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів немає жодного посилання на зважувальне обладнання, яке було використане посадовими особами відповідача при проведення габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля.

Також позивач у позовній заяві зазначає, що відповідачем не було надано довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю автомобілю позивача.

Отже, з викладених вище підстав позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Одеського окружним адміністративним суду від 16.05.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату №429 від 06.09.2023 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями справу №420/6756/22 передано для розгляду головуючому судді Марину П.П.

Ухвалою суду від 15.09.2023 року прийнято до провадження справу №420/6756/22 та ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

31.01.2024 року ухвалою суду залучено до участі у справі в якості другого відповідача Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області та розпочато розгляд справи спочатку.

Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач зазначив, що положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Також відповідач у відзиві на позов вказує, що водій який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою порушення законодавства про автомобільний транспорт, та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Твердження про те, що позивачем здійснювалось перевезення сипучого вантажу, відтак під час руху по дорозі можливе переміщення вантажу по всім осям транспортного засобу, вважає помилковим, з огляду на те, що перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження на вісі транспортного засобу. Також, транспортний засіб повільно заїжджає на платформу, у зв`язку з чим, вантаж не зсовується.

Також, вказує відповідач, переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху. Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Щодо доводів позивача про те, що водію не було надано довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та сертифікат відповідності вагового обладнання, відповідач зазначає у відзиві, що жодних зауважень щодо вказаного водієм транспортного засобу надано не було, а тому, твердження позивача не відповідають дійсності.

Також відповідач у відзиві на позов зазначає, що в акті проведення перевірки № 328203 зазначено, що ТТН не містить інформацію про замовника та вантажоодержувача, в акті проведення перевірки № 323145 зазначено, що ТТН не містить інформації про вантажоодержувача та транспортні засоби (вказане водіями не заперечувалось). Тобто в межах спірних правовідносин вбачається невідповідність ТТН вимогам частини третьої статті 48 Закону № 2344-III, оскільки в ній відсутні відомості щодо вантажоодержувача, замовника, неналежним чином не заповнені відомості щодо транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення, що виключає, як вже зазначалось, можливість належним чином ідентифікувати замовника/вантажоодержувача. Також, позивач не заперечує, що вказані накладні не були оформлені у повній відповідності з вимогами, передбаченими статтею 48 Закону № 2344-III. Отже, вказані накладні не є товарно-транспортною накладною в розумінні Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими сторони обґрунтовують вимоги та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено наступне.

Виробничо-комерційна фірма «ВЗІРЕЦЬ-2000» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю зареєстрована в якості юридичної особи 05.01.2000 року та здійснює господарську діяльність за КВЕД 24.33 Холодне штампування та гнуття (основний).

29.11.2021 року начальником Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки видано направлення на рейдову перевірку №026527 на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) від 29.11.2021 року у період з 01.12.2021 р. по 07.12.2021 р.

02.12.2021 посадовими особами Укртрансбезпеки на автодорозі М14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» 620 км відповідно до направлення від 29.11.2021 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів.

Під час її проведення здійснено перевірку транспортного засобу марки DAF, державний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , та встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме товарно-транспортна накладна чи інший визначений законодавством документ на вантаж. В ТТН від 30.11.2021 №566 відсутні відомості про вантажоодержувача, транспортні засоби.

Вказані порушення зафіксовані у акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.12.2021 №323145.

Також 05.12.2021 посадовими особами Укртрансбезпеки на автодорозі М-05 «Одеса-Київ» км 462+811м відповідно до направлення від 29.11.2021 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів.

Під час її проведення здійснено перевірку транспортного засобу марки DAF державний номер НОМЕР_2 з причепом марки KRONE державний номер НОМЕР_3 , водій ОСОБА_2 , та встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена:

- абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% при перевезенні подільного вантажу;

- абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж. Товарно-транспортна накладна №575 від 05.12.2021 р. оформлена неналежним чином, в рядку «Замовник» та «Вантажоодержувач» відсутня інформація».

З підстав вищезазначеного інспекторами відповідача виготовлено Акт №0069682 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.12.2021 року.

Вказані порушення зафіксовані відповідачем у акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.12.2021 №328203.

Надалі позивачу відповідачем 14.01.2022 надіслано запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та / або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення від 14.01.2022 року.

Так, розгляд справи призначено на 24.01.2022 року, проте як вказує позивач та не заперечується відповідачем вказане запрошення та акти від 02.12.2021 №323145 та від 05.12.2021 №328203 позивачем отримано 08.02.2022.

24.01.2022 року відповідачем без участі позивача розглянуто справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт та / або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення та винесено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу:

- №330830, якою за порушення вимог ч.1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на підставі акту від 02.12.2021 року №323145 застосовано до ВКФ «ВЗІРЕЦЬ-2000» ТОВ адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.;

- №330829, якою за порушення вимог ч.1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на підставі акту від 05.12.2021 року №328203 застосовано до ВКФ «ВЗІРЕЦЬ-2000» ТОВ адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.;

- №330828, якою за порушення вимог ч.1 абз.15 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на підставі акту від 05.12.2021 року №328203 застосовано до ВКФ «ВЗІРЕЦЬ-2000» ТОВ адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.

Не погоджуючись з вищенаведеними постановами позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти. Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 р. № 1567 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2 Порядку № 1567).

Згідно із пунктом 4 Порядку № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Відповідно до пункту 12, 13 Порядку № 1567, рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Пунктом 14 Порядку № 1567, передбачено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 16 Порядку № 1567, визначено, що рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю. Під час здійснення рейдової перевірки, серед іншого, можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Пунктом 21 Порядку № 1567, визначається, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктами 25-27 Порядку № 1567, визначено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно до абз. 3, 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:

перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, наслідком перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та перевищення транспортним засобом встановлених законодавством габаритно-вагових параметрів є притягнення автомобільного перевізника до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Також з аналізу вищевикладеного слідує, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів фактично не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності в тому числі інших документів, передбачених законодавством.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі № 820/4624/17.

Відповідно до частин 14 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, з оскаржуваних постанов №330829 та №330830 від 24.01.2022 року вбачається, що такі прийняті на підставі порушень, встановлених актами:

від 05.12.2021 року №338203 - перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж - товарно-транспортна накладна №575 від 05.12.2021 р. оформлена неналежним чином, в рядку «Замовник» та «Вантажоодержувач» відсутня інформація»;

від 02.12.2021 року №323145 - перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме товарно-транспортна накладна чи інший визначений законодавством документ на вантаж - ТТН від 30.11.2021 №566 відсутні відомості про вантажоодержувача, транспортні засоби.

Водночас, позивачем у позовній заяві не наведено спростувань наведених обставин актів перевірки щодо перевезення вантажів без належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, та не надано доказів на підтвердження того, що такі накладні на момент перевірок були наявні у водіїв позивача.

Доводи позивача про те, що товарно-транспортні накладні від 05.12.2021 року №575 та від 30.11.2021 року №566 оформлені належним чином суд не приймає до уваги, оскільки позивачем до суду не надано доказів на підтвердження зазначених тверджень.

Відтак, позивачем не обґрунтовано та судом не встановлено протиправності постанов Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області №330829 та №330830 від 24.01.2022 року.

Щодо постанови відповідача від 24.01.2022 року №330828 суд зазначає.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах визначений у Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі Порядок № 879).

Пунктом 3 Порядку № 879, передбачено, що габаритно-ваговий ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Пункти 12, 13 Порядку № 879, передбачають, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Пункт 16 Порядку № 879, визначає, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Згідно із пунктом 18 Порядку № 879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Відповідно до пунктів 20, 21, 23 Порядку № 879, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських. Під час здійснення габаритно-вагового контролю у зонах габаритно-вагового

У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, встановлюють Правилам проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі Правила №30).

Згідно із пунктом 3 Правил № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Правил № 30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, серед іншого, навантаження на вісь: одинарну вісь 11,5 т (підпункт «в»).

Відповідно до статті 33 Закону України від 08.09.2005 № 2862-IV «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 29 Закону України від 30.06.1993 № 3353-ХІІ «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Як вже зазначалося судом вище, відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної постанови про застосування до позивача штрафу стали результати габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF державний номер НОМЕР_2 з причепом марки KRONE державний номер НОМЕР_3 , проведеного 05.12.2021 року посадовими особами відповідача.

Відповідно до Акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за №0068682 від 05.12.2021 року та результатів зважування пункту зважування «Дачне», в ході проходження габаритно-вагового контролю співробітниками Укртрансбезпеки було встановлено, що повна маса транспортного засобу складає 34,41 т., осьове навантаження 1) 7,2; 2) 12,64; 3) 4,83; 4) 4,82; 5) 4,92.

Отже, за результатами проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача було зафіксовано факт перевищення вагових параметрів, а саме навантаження на одиночну вісь склало 12,64 тонн, при нормативно допустимих 11,5 тонн.

При цьому посилання представника позивача на те, що оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-III за відсутність такого дозволу, суд вважає необґрунтованими, оскільки абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-III передбачена відповідальність у вигляді штрафу за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні:

1) неподільного вантажу без відповідного дозволу;

2) подільного вантажу.

Тобто, чинним законодавством в цілому передбачено заборону здійснювати перевезення подільного вантажу за умови перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків.

Отже, суд вважає необґрунтованими покликання позивача на специфіку вантажу, що перевозився, а саме сипучого вантажу, маса якого під час руху є несталою в різних точках автомобіля, оскільки наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997 № 363, саме на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.

Пунктами 8.14-8.15 глави 8 зазначених Правил передбачено, що завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

У свою чергу пунктом 12.5 глави 12 Правил дорожнього руху передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому доводи позивача щодо сипучості вантажу є необґрунтованими.

Крім того, на момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Разом з тим, суд наголошує, що в такому разі суб`єкт владних повноважень має своїм обов`язком слідувати вимогам закону, як це говориться в статті 19 Конституції України. Так, за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги», визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до виключної компетенції Уряду.

Щодо сумніву позивача у вагах вимірювання, суд вказує на те, що водій під час проведення зважування транспортного засобу не позбавлений права отримати для ознайомлення відповідні документи про сертифікацію вагового комплексу і про його періодичну повірку та пересвідчитись у їх відповідності нормам чинного законодавства.

У свою чергу, Акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.12.2021 року за №328203, підписаний водієм. У поясненнях про причини порушення водієм зазначено, що водій від пояснень відмовився.

Щодо відсутності в документах перевірки характеристик про зважувальне обладнання, яким здійснювався габаритно-зважувальний контроль, суд зазначає таке.

Так, матеріали перевірки про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів складені за формою, встановленою додатком 3 до Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422 "Деякі питання автомобільних перевезень пасажирів та вантажів".

Внесення до них характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, не передбачено.

Тобто, чинне законодавство не містить вимог щодо зазначення характеристик вагового обладнання в акті перевірки, довідці про здійснення габаритно-вагового контролю та чеку про результати зважування транспортного засобу, а тому доводи представника позивача щодо недостовірності показів вимірювальної техніки суд вважає безпідставними, а сумніви позивача щодо точності вимірювання є лише його припущеннями, які не можуть слугувати доказом у справі.

Пунктом 18 Порядку №879 передбачено, що за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Таким чином, саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим документом щодо здійснення габаритно-вагового контролю, на підставі показників якої складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів.

Також, за змістом п.п.4,5 п.4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207), посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Тобто, з приписів Порядку №879 та Порядку №1007/1207 вбачається, що саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим документом щодо результатів здійснення габаритно-вагового контролю.

Форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю визначена вищевказаним Порядком №1007/1207 та повинна містити: дату вагового контролю, найменування місце розташування пункту габаритно-вагового контролю, дані водія транспортного засобу, марку, модель реєстраційні номера автомобіля, причепу, тип транспортного засобу, результати вагового контролю, в тому числі навантаження на осі. Вказана довідка підписується посадової особою Укртрансінспекції, що проводила габаритно-ваговий контроль, оператором вагового комплексу, а також скріплюється печаткою.

Проте, як зазначає позивач та не спростовується відповідачами, під час здійснення габаритно-вагового контрою позивача його водієві довідка про здійснення габаритно-вагового контролю не надавалась. Не була надана зазначена довідка і до суду.

Відтак зважаючи на те, що саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим документом щодо результатів здійснення габаритно-вагового контролю суд доходить висновку, що відповідачами не було надано належних та достатніх доказів здійснення габаритно-вагового контролю автомобіля позивача та перевищення таким автомобілем габаритно-вагових норм.

Встановлені судом під час розгляду справи обставини дають підстави для визнання протиправною постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про застосування адміністративно господарського штрафу від 24.01.2022 року №330828.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що зазначена постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення податкового законодавства відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень дотримані не були, оскільки рішення відповідачем прийнято передчасно, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даної позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд вважає за доцільне стягнути з Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача суму сплаченого судового збору у 2481,00 грн.

Щодо вимоги позивача стягнути з відповідача на його користь 3450,00 грн витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає.

Частиною 1 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу окрім ордеру на надання правничої (правової) допомоги відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача таких витрат.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Виробничо-комерційної фірми «ВЗІРЕЦЬ-2000» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області від 24.01.2022 року №330828 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Виробничо-комерційної фірми «ВЗІРЕЦЬ-2000» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю сплачений судовий збір у розмірі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Виробничо-комерційна фірма «ВЗІРЕЦЬ-2000» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 30708258, 65496, Одеська обл., Овідіопольський р-н, село Лиманка, ж/м Чорноморка, вул. Побратимів, 9/5).

Відповідачі:

Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (адреса: вул. Успенська 4, м. Одеса, 65014);

Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області (адреса: вул. Успенська 4, м. Одеса, 65014).

Суддя П.П.Марин