Постанова

від 07.06.2024 по справі 420/6756/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/6756/22

Перша інстанція: суддя Марин П.П.,

повний текст судового рішення

складено 29.02.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі за позовом Виробничо-комерційної фірми "ВЗІРЕЦЬ-2000" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року ТОВ ВКФ "ВЗІРЕЦЬ-2000" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті та просило визнати протиправними та скасувати постанови відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.01.2022 року №№ 330828, 330829, 330830.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області від 24.01.2022 року №330828 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові повністю.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи, а саме з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, а тому, з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ зареєстровано в якості юридичної особи 05.01.2000 року та здійснює господарську діяльність за КВЕД 24.33 Холодне штампування та гнуття (основний).

29.11.2021 року начальником Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки видано направлення на рейдову перевірку №026527 на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) від 29.11.2021 року у період з 01.12.2021 р. по 07.12.2021 р.

02.12.2021 року посадовими особами Укртрансбезпеки на автодорозі М14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» 620 км відповідно до направлення від 29.11.2021 року на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів.

Під час її проведення здійснено перевірку транспортного засобу марки DAF, державний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , та встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме товарно-транспортної накладної чи інших визначених законодавством документів на вантаж. В ТТН від 30.11.2021 року №566 відсутні відомості про вантажоодержувача, транспортні засоби.

Вказані порушення зафіксовані у акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.12.2021 року №323145.

Також, 05.12.2021 року посадовими особами Укртрансбезпеки на автодорозі М-05 «Одеса-Київ» км 462+811м відповідно до направлення від 29.11.2021 року на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів.

Під час її проведення здійснено перевірку транспортного засобу марки DAF, державний номер НОМЕР_2 , з причепом марки KRONE державний номер НОМЕР_3 , водій ОСОБА_2 , та встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена:

- абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% при перевезенні подільного вантажу;

- абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" - відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж. Товарно-транспортна накладна №575 від 05.12.2021 р. оформлена неналежним чином, в рядку «Замовник» та «Вантажоодержувач» відсутня інформація».

З підстав вищезазначеного інспекторами відповідача складено акт №0069682 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.12.2021 року.

Вказані порушення зафіксовані відповідачем у акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.12.2021 р. №328203.

Надалі позивачу відповідачем 14.01.2022 р. надіслано запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення від 14.01.2022 року.

Так, розгляд справи призначено на 24.01.2022 року, проте, як вказує позивач та не заперечується відповідачем, вказане запрошення та акти від 02.12.2021 р. №323145 та від 05.12.2021 р. №328203 позивачем отримано 08.02.2022 р..

24.01.2022 року відповідачем без участі позивача розглянуто справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення та винесено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу:

- №330830, якою за порушення вимог ч.1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на підставі акту від 02.12.2021 року №323145 застосовано до ТОВ адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.;

- №330829, якою за порушення вимог ч.1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на підставі акту від 05.12.2021 року №328203 застосовано до ТОВ адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.;

- №330828, якою за порушення вимог ч.1 абз.15 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на підставі акту від 05.12.2021 року №328203 застосовано до ТОВ адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.

Не погоджуючись з вищенаведеними постановами, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення та скасовуючи постанову від 24.01.2022 року №330828, суд першої інстанції виходив з того, що довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим документом щодо здійснення габаритно-вагового контролю, на підставі показників якої складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, проте така довідка у матеріалах справи відсутня.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах визначений у Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою КМУ від 27.06.2007 №879 (далі Порядок №879).

Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Пункти 12, 13 Порядку №879, передбачають, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Пункт 16 Порядку №879, визначає, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Згідно із пунктом 18 Порядку №879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Відповідно до пунктів 20, 21, 23 Порядку №879, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських. Під час здійснення габаритно-вагового контролю у зонах габаритно-вагового

У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, встановлюють Правилам проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені Постановою КМУ від 18.01.2001 р. №30 (далі Правила №30).

Згідно із пунктом 3 Правил №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Правил №30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, серед іншого, навантаження на вісь: одинарну вісь 11,5 т (підпункт «в»).

Відповідно до статті 33 Закону України від 08.09.2005 № 2862-IV «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному КМУ.

Частиною 2 статті 29 Закону України від 30.06.1993 № 3353-ХІІ «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України від 05.04.2001 р. № 2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної постанови про застосування до позивача штрафу стали результати габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, державний номер НОМЕР_2 , з причепом марки KRONE державний номер НОМЕР_3 , проведеного 05.12.2021 року посадовими особами відповідача.

Відповідно до акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за №0068682 від 05.12.2021 року та результатів зважування пункту зважування «Дачне», в ході проходження габаритно-вагового контролю співробітниками Укртрансбезпеки було встановлено, що повна маса транспортного засобу складає 34,41 т., осьове навантаження 1) 7,2; 2) 12,64; 3) 4,83; 4) 4,82; 5) 4,92.

Отже, за результатами проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача було зафіксовано факт перевищення вагових параметрів, а саме навантаження на одиночну вісь склало 12,64 т, при нормативно допустимих 11,5 т.

При цьому, посилання представника позивача на те, що оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-III за відсутність такого дозволу, суд вважає необґрунтованими, оскільки абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-III передбачена відповідальність у вигляді штрафу за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні:

1) неподільного вантажу без відповідного дозволу;

2) подільного вантажу.

Тобто, чинним законодавством в цілому передбачено заборону здійснювати перевезення подільного вантажу за умови перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків.

Таким чином, посилання позивача на специфіку вантажу, що перевозився, а саме сипучого вантажу, маса якого під час руху є несталою в різних точках автомобіля, є необґрунтованими, оскільки наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997 р. №363 саме на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.

Пунктами 8.14-8.15 глави 8 зазначених Правил передбачено, що завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

У свою чергу, пунктом 12.5 глави 12 Правил дорожнього руху передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому доводи позивача щодо сипучості вантажу є необґрунтованими.

Щодо сумніву позивача у вагах вимірювання, суд 1-ї інстанції вірно зазначив, що водій під час проведення зважування транспортного засобу не позбавлений права отримати для ознайомлення відповідні документи про сертифікацію вагового комплексу і про його періодичну повірку та пересвідчитись у їх відповідності нормам чинного законодавства.

У свою чергу, акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.12.2021 року за №328203 підписаний водієм без зауважень. У поясненнях про причини порушення водієм зазначено, що водій від пояснень відмовився.

Щодо відсутності в документах перевірки характеристик про зважувальне обладнання, яким здійснювався габаритно-зважувальний контроль, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали перевірки про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів складені за формою, встановленою додатком 3 до Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №422 "Деякі питання автомобільних перевезень пасажирів та вантажів".

Внесення до них характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, не передбачено.

Тобто, чинне законодавство не містить вимог щодо зазначення характеристик вагового обладнання в акті перевірки, довідці про здійснення габаритно-вагового контролю та чеку про результати зважування транспортного засобу, а тому доводи представника позивача щодо недостовірності показів вимірювальної техніки є безпідставними, а сумніви позивача щодо точності вимірювання є лише його припущеннями, які не можуть слугувати доказом у справі.

Пунктом 18 Порядку №879 передбачено, що за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Судом 1-ї інстанції було зазначено, що саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим документом щодо здійснення габаритно-вагового контролю, на підставі показників якої складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, проте така довідка у матеріалах справи відсутня.

Так, за змістом п.п.4,5 п.4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207), посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю визначена вищевказаним Порядком №1007/1207 та повинна містити: дату вагового контролю, найменування місце розташування пункту габаритно-вагового контролю, дані водія транспортного засобу, марку, модель реєстраційні номера автомобіля, причепу, тип транспортного засобу, результати вагового контролю, в тому числі навантаження на осі. Вказана довідка підписується посадової особою Укртрансінспекції, що проводила габаритно-ваговий контроль, оператором вагового комплексу, а також скріплюється печаткою.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що факт перевищення вагових параметрів, а саме навантаження на одиночну вісь склало 12,64 т. при нормативно допустимих 11,5 т, підтверджується наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами, а саме: актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за №0068682 від 05.12.2021 року та результатів зважування пункту зважування «Дачне».

При цьому, вказані акт та результати зважування містять усі дані, які зазначаються і у довідці, а саме: дату вагового контролю, найменування місце розташування пункту габаритно-вагового контролю, дані водія транспортного засобу, марку, модель реєстраційні номера автомобіля, причепу, тип транспортного засобу, результати вагового контролю, в тому числі навантаження на осі.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, посилання на відсутність вказаної довідки є надмірним формалізмом та не спростовує вчиненого позивачем порушення, яке підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Апеляційний суд також наголошує, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року у справі № 813/1790/18.

Отже, постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області від 24.01.2022 року №330828 про застосування адміністративно-господарського штрафу є законною та обґрунтованою, а зворотній висновок суду 1-ї інстанції є помилковим.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції частково неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права в частині, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року в частині визнання протиправною та скасування постанови від 24.01.2022 року №330828 скасувати.

Прийняти у цій частині постанову, якою у задоволенні позову Виробничо-комерційної фірми "ВЗІРЕЦЬ-2000" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю відмовити.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук