Рішення

від 29.02.2024 по справі 600/4147/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/4147/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення за 2021 рік від 17.05.2023р. №98150-2411-2407/2021 на суму 100518,85грн. та за 2022 рік від 17.05.2023р. №98150-2411-2407/2022 на суму 100518,85грн.

1.2. Ухвалою суду від 20.06.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

2.1. Згідно позовної заяви, відповіді на відзив та доданих до них матеріалів позиція позивача обґрунтована наступним.

2.2. Так зазначає, що відповідач безпідставно видав податкові повідомлення-рішення за 2021 рік від 17.05.2023р. №98150-2411-2407/2021 на суму 100518,85грн. та за 2022 рік від 17.05.2023р. №98150-2411-2407/2022 на суму 100518,85грн., як податкове зобов`язання за договором оренди землі від 03.04.2017 року, адже в період з 11 лютого 2021 року до 07 грудня 2022 року дія вказаного договору була припинена судовим рішенням, а тому зобов`язання сторін цього договору не підлягають виконанню.

2.3. Зокрема наголошує, що 03 квітня 2017 року між колишньою Глибоцькою районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та ним, як орендарем, було укладено Договір оренди земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб загальною площею - 6,3705га, ( в т.ч. ставок - 4,3375га) строком на 49 років з щорічною орендною платою в розмірі 100516,94грн. Вказана земельна ділянка розташована в адміністративних межах с.Луковиця Глибоцького району Чернівецької області (за межами населеного пункту).

2.4. Зважаючи на істотні порушення вимог чинного законодавства, допущенних під час проведення аукціону та укладання договору оренди землі, він 26.03.2020 року звернувся до Глибоцького районного суду Чернівецької області з позовом про визнання недійсним договору оренди землі від 03 квітня 2017 року, укладеного між мною та Глибоцькою районною державною адміністрацією. Рішенням Глибоцького районного суду від 12.10.2020р. у задоволені позову про визнання недійсним договору оренди землі було відмовлено. Вказане рішення суду першої інстанції було оскаржено в апеляційному порядку. 11 лютого 2021 року Чернівецький апеляційний суд, розглянувши його апеляційну скаргу, прийняв постанову про задоволення його позову та скасування рішення Глибоцького районного суду від 12 жовтня 2020 року і визнав недійсним договір оренди земельної ділянки водного фонду від 03.04.2017 року.

2.5. Вказує, що з моменту набрання законної сили вказаної постанови суду апеляційної інстанції, тобто з 11.02.2021 року, дія договору оренди землі від 03.04.2017 року та права і обов`язки сторін цього договору припинилися. На виконання вказаного судового рішення, з 11.02.2021 року спірна земельна ділянка перейшла в повне володіння орендодавця, а тому він перестав нею користуватися. Акт приймання-передачі земельної ділянки не складався, тому що такий документ не складався також під час укладання договору оренди землі 03.04.2017 року.

2.6. Вважає, що після визнання судом недійсним договору оренди землі від 03.04.2017 року, власник спірної земельної ділянки (орендодавець) повинен був вжити відповідні заходи щодо повернення з оренди земельної ділянки, але його бездіяльність стала наслідком безпідставного видання оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

2.7. Натомість наголошує, що його права та обов`язки як орендаря були відновлені лише з 07.12.2022 року зважаючи на те, що 07.12.2022 року постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду скасовано постанову Чернівецького апеляційного суду від 11.02.2021 року, а рішення Глибоцького районного суду від 12.10.2017 року залишено в силі.

Аргументи відповідача

2.8. Представник відповідача, згідно відзиву на позовну заяву, заперечує щодо задоволення позову з огляду на наступне.

2.9. Так зазначає, що по громадянину ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно відомостей з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно обліковується договір оренди землі від 03 квітня 2017 року (дата реєстрації 04 квітня 2017р.), розташованої у межах Луковецької сільської ради Глибоцького району площею 6,3705 га, цільовим призначенням для рибогосподарських потреб (кадастровий номер 7321083600:01:001:0327). Пунктом 9 даного Договору чітко регламентовано, що річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 116,88% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки та становить 100516,94 грн. на рік. Орендна плата сплачується щомісячно рівними частками протягом терміну дії договору не пізніше 25 числа наступного за звітним періодом на рахунок Луковецької сільської ради. Крім того, пунктом 11 Договору передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно, рівними частинами до 25 числа місяця.

2.10. Відповідно до вказаного договору оренди ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було сформовано та вручено податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області на загальну суму 304370,82 грн., за 2018-2020 роки.

2.11. Громадянин ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у квітні 2020 року звернувся до суду з позовом до Глибоцької РДА, Чернівецької ОДА та Чагорської ОТГ як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору про визнання договору від 03 квітня 2017 року про оренду землі, розташованої у межа Луковецької сільської ради Глибоцького району площею 6,3705 га, цільовим призначенням для рибогосподарських потреб (кадастровий номер 7321083600:01:001:0327) недійсним. Рішенням Глибоцького районного суду від 12 жовтня 2020 року у позові відмовлено.

2.12. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 11 лютого 2021 року рішення суду І інстанції скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено, договір між Глибоцькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 від 03 квітня 2017 року про оренду землі площею 6,30705 га., цільовим призначенням для рибогосподарських потреб (кадастровий номер 7321083600:01:001:0327) визнано недійсним.

2.13. Чернівецька обласна державна адміністрація звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду щодо скасування рішення Чернівецького апеляційного суду. Постановою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року скасовано постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 лютого 2021 року, а рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 жовтня 2020 року залишено в силі.

2.14. Відтак, беручи до уваги постанову Верховного Суду щодо скасування постанови Чернівецького апеляційного суду від 11 лютого 2021 року, Новоселицьким відділом податків і зборів з фізичних осіб було проведено нарахування та направлено платнику податкові повідомлення-рішення по орендній платі з фізичних осіб податкове повідомлення-рішення від 17.05.2023 року №98150-2411-2407/2021 на суму 100518,85 грн. та податкове повідомлення-рішення від 17.05.2023 року №98150-2411-2407/2022 на суму 100518,85 грн.

2.15. Таким чином, доводи позивача стосовно безпідставності винесених податкових повідомлень-рішень з огляду на те, що він у період з 11.02.2021 року по 07.12.2022 року ОСОБА_1 не мав прав і обов`язків орендаря, вважає необґрунтованими.

2.16. Представник відповідача зазначає також те, що однією з умов розірвання договору в односторонньому порядку, передбаченою пп. 3 п. 39 Договору є несплата орендарем орендної плати протягом трьох місяців поспіль. Проте, ОСОБА_1 договір оренди землі від 03.04.2017 року в односторонньому порядку розірвано не було. З будь-якими угодами про розірвання договору позивач також не звертався, а дійсність договору підтверджується витягом з ЄДР станом на 15.05.2023 року.

2.17. Відтак, Головне управління ДПС у Чернівецькій області при винесенні податкових повідомлень-рішень від 17.05.2023 року №98150-2411-2407/2021 на суму 100518,85 грн. та податкове повідомлення-рішення від 17.05.2023 року №98150-2411-2407/2022 на суму 100518,85 грн., діяло обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, які мають значення для прийняття об`єктивного рішення, в межах наданих повноважень та у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв`язку із чим, підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відсутні.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Дослідженням матеріалів справи та згідно аргументів сторін судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області винесено по відношенню до позивача податкові повідомлення-рішення форми «Ф» за платежем орендна плата з фізичних осіб (код платежу 18010900).

- від 17.05.2023 року №98150-2411-2407/2021 на суму 100518,85 грн. за 2021 рік;

- від 17.05.2023 року №98150-2411-2407/2022 на суму 100518,85 грн. за 2022 рік.

3.2. Вказані податкові повідомлення-рішення оформлено по відношенню до позивача за користування земельною ділянкою, розташованою у межах Луковецької сільської ради Глибоцького району площею 6,3705 га, цільовим призначенням для рибогосподарських потреб (кадастровий номер 7321083600:01:001:0327), на підставі Договору оренди землі від 03.04.2017 року (дата реєстрації 04.04.2017 року), про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.05.2023 року №332285488.

3.3. Судом досліджено Договір оренди землі від 03.04.2017 року, укладений між Глибоцькою районною державною адміністрацією Чернівецької області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар), та встановлено, що згідно пункту 9 даного Договору річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 116,88% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки та становить 100516,94 грн. на рік. Орендна плата сплачується щомісячно рівними частками протягом терміну дії договору не пізніше 25 числа наступного за звітним періодом на рахунок Луковецької сільської ради.

3.4. Водночас, судом також встановлено, що рішенням Глибоцького районного суду від 12.10.2020 року у справі №715/823/20 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Глибоцької районної державної адміністрації та Чернівецької обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Чагорська ОТГ Глибоцького району Чернівецької області, про визнання договору оренди землі від 03.04.2017 року недійсним.

3.5. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 11.02.2021 року у справі №715/823/20 рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 жовтня 2020 року скасовано; позов ОСОБА_1 до Глибоцької районної державної адміністрації Чернівецької області, Чернівецької обласної державної адміністрації з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Чагорської об`єднаної територіальної громади Чернівецької області про визнання договору оренди землі недійсним задоволено; визнано договір між Глибоцькою районною державною адміністрацією Чернівецької області та ОСОБА_1 оренди землі, розташованої в територіальних межах Луковецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області за межами населеного пункту, площею 6,3705 га, цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, кадастровий номер 7321083600:01:001:0327 від 3 квітня 2017 року недійсним.

3.6. Постановою Верховного Суду від 07.12.2022 року у справі №715/823/20 постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 лютого 2021 року скасовано, рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 жовтня 2020 року залишено в силі.

ІV. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Засади, якими керується суд при здійсненні правосуддя у цій справі

4.1. Предметом цього позову є податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Чернівецькій області від 17.05.2023 року №98150-2411-2407/2021 на суму 100518,85 грн. за 2021 рік та від 17.05.2023 року №98150-2411-2407/2022 на суму 100518,85 грн. за 2022 рік.

4.2. Отже, в цій справі суд має надати оцінку на предмет правомірності таких рішень, оцінивши їх через призму верховенства права та критеріїв законності а рішення суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

4.3. При цьому суд наголошує, що принцип верховенства права підпорядковує державу інтересам людини, а не навпаки. Коли учасником правовідносин виступає держава, остання у суперечці щодо права з будь-якою особою, має поступитися на користь опонента, оскільки вона сама створила ситуацію правової невизначеності і порушила в такий спосіб принцип верховенства права.

4.4. Суд зазначає, що для зручності та зрозумілості, оцінка на предмет правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень буде проводитись, виходячи із обґрунтування яке міститься у поданих позивачем заявах по суті справи.

4.5. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі "Голдер проти Сполученого Королівства", згідно з якою саме "небезпідставність" доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

4.6. Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази, зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Щодо суті спору

4.7. Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-IV (далі ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

4.8. Пунктом 1.1 статті 1 ПК України визначено, що платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

4.9. Статтею 16 ПК України визначені обов`язки платника податку, серед яких сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1).

4.10. Пункт 31.1 статті 31 ПК України визначає, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

4.11. Згідно підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

4.12. При цьому, підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

4.13. У відповідності до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

4.14. Об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 ПК України).

4.15. Згідно пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

4.16. Відповідно до пункту 287.5 статті 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

4.17. Судом у цій справі встановлено, що позивачем як контролюючим органом складено по відношенню до відповідача винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 17.05.2023 року №98150-2411-2407/2021, яким відповідачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб (код платежу 18010900) у розмірі 100518,85 грн. за 2021 рік;

- від 17.05.2023 року №98150-2411-2407/2022, яким відповідачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб (код платежу 18010900) у розмірі за 2022 рік.

4.18. Як встановлено судом, вказані податкові повідомлення-рішення оформлено по відношенню до позивача за користування земельною ділянкою, розташованою у межах Луковецької сільської ради Глибоцького району площею 6,3705 га, цільовим призначенням для рибогосподарських потреб (кадастровий номер 7321083600:01:001:0327), на підставі Договору оренди землі від 03.04.2017 року (дата реєстрації 04.04.2017 року), про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.05.2023 року №332285488.

4.19. Водночас, обґрунтовуючи протиправність податкових-повідомлень рішень, позивач зазначає про те, що з 11.02.2021 року дія договору оренди землі від 03.04.2017 року та права і обов`язки сторін цього договору припинилися у зв`язку із прийняттям Чернівецьким апеляційним судом постанови від 11.02.2021 року у справі №715/823/20, якою визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 03.04.2017 року. При цьому вважає, що його права та обов`язки як орендаря були відновлені лише з 07.12.2022 року зважаючи на те, що 07.12.2022 року постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду скасовано постанову Чернівецького апеляційного суду від 11.02.2021 року, а рішення Глибоцького районного суду від 12.10.2017 року у справі №715/823/20 залишено в силі.

4.20. Оцінюючи доводи сторін у цій справі, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 зроблено висновок, що «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

4.21. Відповідно до загальних приписів законодавства, правочином є, перш за все, вольова дія його учасників, що характеризує їх внутрішнє суб`єктивне бажання досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. При цьому, як визначено частиною 3 статті 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.22. При цьому, суд наголошує на тому, що статтею 203 ЦК України визначено презумпцію правомірності правочину, а саме те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

4.23. У даному контексті суд звертає увагу на те, що Законом України «Про оренду землі» №161-XIV від 06.10.1998 року (далі Закон № 161-XIV) передбачено два шляхи дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки: за згодою сторін (стаття 31) та за рішенням суду (стаття 32).

4.24. У цій справі судом не встановлено жодної із зазначеної обставин дострокового розірвання договору оренди землі від 03.04.2017 року, укладеного між Глибоцькою районною державною адміністрацією Чернівецької області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) строком на 49 років.

4.25. Стосовно розгляду судами справи № 638/2304/17, то суд зазначає, що тривалий розгляд вказаної справи щодо вирішення питання про визнання договору оренди землі від 03.04.2017 року недійсним, в силу наявності права на перегляд справи та оскарження судового рішення, не може змінювати статус сторін вказаного договору, а також сутності породжених цим договором правовідносин.

4.26. Суд наголошує, що податковим органом винесено по відношенню до позивача оскаржувані податкові повідомлення-рішення вже після прийняття Верховним Судом, як найвищим судом у системі судоустрою України, постанови від 07.12.2022 року у справі №715/823/20, якою постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 лютого 2021 року скасовано, а рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 жовтня 2020 року залишено в силі.

4.27. Тобто, станом на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, договір оренди землі від 03.04.2017 року був чинним, а тому його сторони повинні виконувати визначені ним зобов`язання за весь період його дії. Натомість, доводи позивача свідчать про ніщо інше, як про небажання виконувати умови вказаного договору в частині сплати орендної плати.

4.28. Враховуючи що суду не надано жодних доказів того, що позивачем було внесено річну орендну плата за 2021-2022 роки у розмір та строки, що визначені у пункті 9 договору оренди землі від 03.04.2017 року, то суд приходить до висновку про правомірність дій податкового органу по винесенні податкових повідомлень-рішень, якими позивачу нараховано податкове зобов`язання по сплаті вказаної орендної плати (плати за землю).

V. ВИСНОВКИ СУДУ

5.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною 2 статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

5.2. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 17.05.2023 року №98150-2411-2407/2021 та від 17.05.2023 року №98150-2411-2407/2022, діяв на підставі Конституції та законів України. Відтак, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними і не підлягають скасуванню.

5.3. При цьому, суд зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.

5.4. Відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

5.5. Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

5.6. У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон, стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

5.7. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

5.8. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

5.9. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

5.10. Також суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України). Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

5.11. Таким чином, оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника в світлі висновку, викладеного в пункті 25 Рішення Європейського Суду з прав людини Проніна проти України (заява №63566/00, Страсбург 18 липня 2006 року), суд приходить до висновку про можливість винесення законного і об`єктивного рішення у справі з урахуванням всіх обставин, наведених вище.

5.12. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов не підлягає задоволенню з підстав, викладених у його мотивувальній частині.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Згідно частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.

6.2. Оскільки у цій справі судом відмолено у задоволенні позову повністю, ним не присуджується та не стягується судові витрати на користь будь-якої із сторін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Головне управління ДПС у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200А, код ЄДРПОУ 44057187).

Суддя О.В. Анісімов