Постанова

від 21.02.2024 по справі 202/18627/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 202/18627/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05.01.2024 (суддя першої інстанції Марченко Н.Ю.) в адміністративнійсправі №202/18627/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року позивач в особі свого представника адвоката Корсуновського П.Ю. звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить поновити строк звернення до суду та скасувати постанову серії АА № 00012981 від 26.07.2023 року, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.07.2023 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюком Л.М. було прийнята вищевказана постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі. Цією постановою на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.Вважає, що зазначена постанова є незаконною, оскільки 23 листопада 2022 року між нею і ОСОБА_2 був укладений нотаріально посвідчений договір оренди транспортних засобів.Відповідно до п. 1 цього договору ОСОБА_2 прийняв у тимчасове платне користування (оренду) спеціалізований вантажний сідловий тягач Е, марки DAF, модель FT 95 XF 430, червоного кольору, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , а також спеціалізований напівпричіп н/пр цистерна-Е, марки ESTERER, модель 5246, червоно кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 .При цьому відповідно до абз. 2 п. 2 Договору оренди транспортних засобів ОСОБА_2 має право без її згоди укладати від свого імені договори перевезення, договори суборенди, а також інші договори відповідно до призначення транспортних засобів.Факт передання транспортних засобів в оренду ОСОБА_2 підтверджується актом приймання-передачі транспортних засобів від 23.11.2022 року.Транспортні засоби були передані ОСОБА_2 в суборенду.Так, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 користувачем транспортного засобу марки DAF, модель FT 95 XF 430, державний номерний знак НОМЕР_1 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс танк», яке є також і користувачем напівпричепу-цистерни марки ESTERER, модель 5246, червоно кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .Обидва свідоцтва були видані 08.12.2022 року та діють до 23.11.2025 року.Отже, належним користувачем транспортного засобу є ТОВ «Транс танк».Відтак, вона не є суб`єктом відповідальності за вчинене правопорушення.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05.01.2024 позовну заяву задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що Особою, за якою зареєстрований транспорт DAF FT 95 XF 430 державний номерний знак НОМЕР_1 на час вчинення адміністративного правопорушення та розгляду справи про адміністративне правопорушення, обліковується ОСОБА_1 . Відомості щодо користувача даного транспортного засобу - ОСОБА_2 відсутні.Відтак вважає, що ОСОБА_1 правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, що постановою головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюка Л.М. серії АА № 00012981 від 26.07.2023 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Відповідно до зазначеної постанови 14.07.2023 року о 18 год. 54 хв. на автодорозі Н-11, км 76+702, Дніпропетровська обл., автоматичним пунктом фіксації адміністративних порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF FT 95 XF 430, номерний знак НОМЕР_1 , який рухався із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 9.238% (3.695 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, навантаження на строєні осі транспортного засобу на 17.8% (3.738 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на строєні осі 21 тонна та відстані між осями 1,3м або менше.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернулась із позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржена постанова є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам законодавства.

Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Постановою КМУ від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.

Відповідно до п.1 Положення, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 4 Положення передбачено, що основним з завдань Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Приписами пп.15, 27, 29 п.5 Положення Укртрансбезпека визначено що відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

З огляду на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) під час здійснення своїх повноважень діє як суб`єкт владних повноважень, а також є органом наділеним спеціальною компетенцією, якому надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Законодавством чітко передбачено можливість Укртрансбезпеки здійснювати державний нагляд (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, що включає:

- здійснення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 р. № 1567);

- фіксацію адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 р. № 623).

За визначенням, наведеним у п.2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідні машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою КМУ №879 від 27.06.2007 Про заходи щодо збереження автомобільних дорогами загального користування, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно з п.21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу під час руху без дозволу на рух або у разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подальший рух такого транспортного засобу забороняється до усунення порушення шляхом отримання дозволу на рух за пройдену частину маршруту або повного (часткового) перевантаження вантажу, що перевозиться в інший транспортний засіб, з подальшим підтвердженням дотримання вагових та/або габаритних параметрів, установлених законодавством, або отримання дозволу на рух на весь маршрут.

Пунктом другим Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 року № 1174, визначено, що автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером.

Відповідно до п. 12 цього Порядку автоматичний пункт може забезпечувати, зокрема: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей).

Відповідно до п.22.5 ПДР України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Згідно абз. 8 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Частиною другою статті 132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

З матеріалів справи вбачається, що постановою 14.07.2023 року о 18 год. 54 хв. на автодорозі Н-11, км 76+702, Дніпропетровська обл., автоматичним пунктом фіксації адміністративних порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF FT 95 XF 430, номерний знак НОМЕР_1 , який рухався із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 9.238% (3.695 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, навантаження на строєні осі транспортного засобу на 17.8% (3.738 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на строєні осі 21 тонна та відстані між осями 1,3м або менше.

Так, позивач заперечує правомірність складання відносно неї постанови, зазначає, що 23 листопада 2022 року між нею і ОСОБА_2 був укладений нотаріально посвідчений договір оренди транспортних засобів.

Відповідно до п. 1 цього договору ОСОБА_2 прийняв у тимчасове платне користування (оренду) спеціалізований вантажний сідловий тягач Е, марки DAF, модель FT 95 XF 430, червоного кольору, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , а також спеціалізований напівпричіп н/пр цистерна-Е, марки ESTERER, модель 5246, червоно кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 .

При цьому відповідно до абз. 2 п. 2 Договору оренди транспортних засобів ОСОБА_2 має право без її згоди укладати від свого імені договори перевезення, договори суборенди, а також інші договори відповідно до призначення транспортних засобів.

Факт передання транспортних засобів в оренду ОСОБА_2 підтверджується актом приймання-передачі транспортних засобів від 23.11.2022 року.

Транспортні засоби були передані ОСОБА_2 в суборенду.

Так, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 користувачем транспортного засобу марки DAF, модель FT 95 XF 430, державний номерний знак НОМЕР_1 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс танк», яке є також і користувачем напівпричепу-цистерни марки ESTERER, модель 5246, червоно кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Обидва свідоцтва були видані 08.12.2022 року та діють до 23.11.2025 року.

Отже, належним користувачем транспортного засобу є ТОВ «Транс танк».

Відтак, вона не є суб`єктом відповідальності за вчинене правопорушення.

Отже, спірним в даній справі є, насамперед, визначення належного суб`єкта відповідальності.

Так судом встановлено, що з наданої позивачем копії договору оренди транспортних засобів від 23 листопада 2022 року, транспортний засіб DAF FT 95 XF 430, номерний знак НОМЕР_1 був переданий в оренду ОСОБА_2 з правом укладення договорів суборенди та інших договорів щодо цього майна.

Відповідно до листа Головного сервісного центру МВС від 25.12.2023 року 30.11.2022 року в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів зареєстровано належного користувача транспортних засобів марки DAF, модель FT 95 XF 430, державний номерний знак НОМЕР_1 та марки ESTERER, модель 5246, державний номерний знак НОМЕР_5 ТОВ «ТРАНС ТАНК» (ЄДРПОУ 44131092) з правом користування транспортним засобом (договір оренди) на термін до 23.11.2025 року.

Користування ТОВ «ТРАНС ТАНК» транспортним засобом марки DAF, модель FT 95 XF 430, державний номерний знак НОМЕР_1 також підтверджується наданою позивачем копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 08.12.2022, яке дійсне до 23.11.2025 року.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення та не повинна нести адміністративну відповідальність за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Щодо посилання відповідача на відсутність в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, процедура внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу регулюється Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року №1197 (далі - Порядок №1197) (чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Виходячи з граматичного та логічного тлумачення норм права, які передбачені Порядком №1197, можливо зробити висновок, що законодавець жодного разу не вживав формулювань у наказному відмінку щодо обов`язковості реєстрації належного користувача. Прикладами таких формулювань є: «Цей порядок визначає…; Підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є…». Отже, при аналізі наведених формулювань очевидним є їх диспозитивний характер.

До аналогічного висновку можна дійти методом від протилежного. Так, за змістом пункту 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 7 вересня 1998 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року №1371) (далі по тексту - Порядок №1371), «власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі-власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспорті засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). В даному абзаці міститься дієприкметниковий зворот та дієслово наказного способу на «зобов`язання зареєструвати», що вказує на імперативність норми, передбаченої пунктом 7 Порядку №1371. В Порядку №1197 таких формулювань не має, що знову ж таки свідчить про диспозитивний характер норм, що викладені у вищезгаданому нормативно-правовому акті.

Так, вказаним абзацом 4 пункту 16 Порядку №1371, визначено, що за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Вжите в абзаці 4 пункту 16 Порядку №1371 слово «за бажання», означає, що на власника транспортного засобу у разі передачі права керування транспортним засобом іншій особі, не покладається обов`язок з оформлення тимчасового реєстраційного талону. Вирішення питання оформлення тимчасового реєстраційного талону чи ні законодавець залишив на розсуд самого

Дослідивши обставини справи у відповідності до наведених правових норм суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що відповідач у спірній постанові притягнув до відповідальності неналежного суб`єкта відповідальності.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує правову позицію у подібних правовідносинах, яка викладена у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, в якій суд дійшов висновку, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 01 червня 2023 року та від 06 липня 2023 року у справах № 640/39442/21 та № 560/514/22.

Отже, доводи представника відповідача про те, що зміни щодо належного користувача транспортного засобу до ЄДРТЗ не вносилися суд вважає безпідставними, оскільки матеріалами справи доведено, що на момент події правопорушення саме ТОВ «ТРАНС ТАНК» було належним користувачем транспортного засобу DAF, модель FT 95 XF 430, державний номерний знак НОМЕР_1 .

З урахуванням встановленого, суд апеляційної інстанції підтримує правильний висновок суду першої інстанції про помилковість притягнення відповідачем позивача до відповідальності, оскільки на момент події правопорушення ОСОБА_1 не була користувачем транспортного засобу DAF FT 95 XF 430, номерний знак НОМЕР_1 , а отже не є суб`єктом відповідальності в спірних правовідносинах, відтак оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення (п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України).

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі встановлених обставин та аналізу вищенаведених норм КУпАП та ПДР в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АА №00012981 від 26.07.2023 за порушення позивачем ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Керуючись ст. ст. 72-77, 272, 286, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05.01.2024 в адміністративній справі №202/18627/23 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили 21 лютого 2024 року та оскарженню не підлягає.

Повна постанова складена 21 лютого 2024 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЛ.А. Божко

суддяА.В. Суховаров