Постанова

від 29.02.2024 по справі 620/5705/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/5705/22 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не виплати позивачу компенсації вартості речового майна;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виплатити позивачу компенсацію вартості речового майна, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток (грошове забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 16014,31 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що при звільненні з військової служби йому протиправно не було виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі, яка була нарахована згідно довідки № 13 від 12.07.2022, з посиланням на те, що такі виплати мають бути здійснені до виключення зі списків особового складу. Також зазначає, що відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України відповідач має виплати позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, який позивач оцінює у суму, що рівна сумі вартості речового майна, а саме: 16014,31 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 позов задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 16014,31 грн;

зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 16014,31 грн;

в решті позову відмовлено.

стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Скаржник зазначає, що позивач звернулась з позовом з пропущенням строку, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України, що судом першої інстанції не враховано. Позивач була обізнана про вартість речового майна, що належить їй до видачі, розмір грошової компенсації за таке неотримане майно і відповідно відмову у її виплаті відповідачем. На думку відповідача, позивач звернулась з адміністративним позовом до суду 13.09.2022, тобто поза межами місячного строку з дати отримання довідки про вартість речового майна. Окрім того, скаржник переконаний, що компенсацію за неотримане речове майно правомірно не здійснено через відсутність на дату звільнення з військової служби відповідного рапорта, про що суд вказав у мотивувальній частині рішення.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 та наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 23.02.2022 № 8 PC звільнена у запас Збройних сил України з військової служби за підпунктом «Ґ» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) як військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років) та з 23.02.2022 наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 23.02.2022 № 41 виключена із списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .

08.07.2022 позивач звернулась до командира Військової частини НОМЕР_2 із заявою про видачу довідки на компенсацію за неотримане речове майно за час проходження служби з 05.11.2019 по 23.02.2022.

Військовою частиною НОМЕР_2 було надано позивачу довідку № 13 від 12.07.2022 про вартість речового майна що належить до видачі сержанту ОСОБА_1 , відповідно до якої загальна сума вартості речового майна складає 16014,31 грн.

13.07.2022 та 26.07.2022 позивач звернулась до командира Військової частини НОМЕР_2 із заявою в якій просила виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно згідно з довідкою № 13 від 12.07.2022.

Листом від 25.07.2022 № 654 Військова частина НОМЕР_2 відмовила позивачу у виплаті вказаної грошової компенсації, посилаючись на те, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 23.02.2022 № 41 позивача було звільнено та виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення. У зв`язку з відсутністю довідки позивача про вартість речового майна на момент звільнення, на основі якої повинен був видатися наказ командира військової частини на виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та відсутності витягу з наказу на виплату у фінансово-економічної служби, позивачу не було виплачено дані кошти. Також зазначено, що на даний час Військова частина НОМЕР_2 не має можливості провести дану виплату позивачу, у зв`язку з тим, що такі виплати повинні бути здійсненими до дня виключення зі списків особового складу військової частини в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Відмова відповідача у виплаті компенсації стала підставою для звернення позивача з позовом до суду 16.08.2022, про що свідчить відмітка на конверті.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами щодо правильності встановлення судом першої інстанції дотримання позивачем строку на звернення до суду, колегія суддів відмічає таке.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи, що про відмову у виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно згідно з довідкою № 13 від 12.07.2022 позивач дізналась з листа Військової частини НОМЕР_2 від 25.07.2022 № 654, а позов у цій справі направлено на адресу суду засобами поштового зв`язку 16.08.2022, колегія суддів дійшла висновку, що строк на звернення до суду позивачем пропущено не було.

Твердження скаржника щодо пропущення позивачем строку на звернення до суду, викладені у відзиві та в апеляційній скарзі, ґрунтуються на помилково встановленій даті направлення позовної заяви - 13.09.2022.

Таким чином, Чернігівський окружний адміністративний суд в ухвалі від 13.09.2022 правильно встановив дотримання позивачем вимог ст. 160, 161 КАС України. Підстави для застосування процесуальних наслідків пропущення позивачем строку на звернення до суду з урахуванням обставин цієї справи у суду першої інстанції були відсутні.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги щодо суті спору, колегія суддів зазначає про таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються зокрема, Міністерством оборони України, а порядок грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).

Так, пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

У відповідності до абзаців першого та третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

З аналізу наведених норм матеріального права та встановлених обставин справи слідує, що позивач, під час проходження військової служби, обтяжена власними витратами на придбання речового майна, мала правомірні очікування на отримання його грошової компенсації, оскільки і приписами Закону № 2011-XII, і Порядку № 178, гарантоване як право на отримання вказаного речового майна, так і право на одержання його грошової компенсації у протилежному випадку.

У разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку № 178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). Відтак, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зверталась до Військової частини НОМЕР_2 з заявами про видачу довідки про неотримане речове майно та про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно за час проходження військової служби.

Проте відповідач, в порушення наведених вище правових норм, не провів виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, чим допустив протиправну бездіяльність.

Покликання апеляційної скарги відповідача на те, що оскільки позивач не подавала рапорт про виплату компенсації за належні до видачі предмети речового майна під час проходження служби, а подала заяву про виплату такої компенсації після звільнення з військової служби, у зв`язку з чим позивачу не було виплачено таку компенсацію, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки така форма звернення - заява та час звернення, а саме після звільнення зі служби, не суперечать нормам Порядку № 178.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 16014,31 грн.

Стосовно тверджень скаржника щодо розміру компенсації, що підлягає відшкодуванню, в аспекті включення сум податків та зборів колегія суддів відмічає таке.

Відповідно до абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи те, що обов`язок щодо нарахування, утримання та сплати податку із суми доходу та відповідальність за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку покладається на юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), суд вважає, що визначення та сплата до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб та інших передбачених законом податків, зборів покладається саме на відповідача.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 805/1008/16-а.

Враховуючи обставини справи, суд першої інстанції правильно зауважив, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Отже, оскільки виплату позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно згідно рішення суду ще не проведено, то суд в оскаржуваному рішенні дійшов обґрунтованого висновку, що така позовна вимога в цій частині є передчасною та задоволенню не підлягає.

Стаття 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Судовою колегією враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович