Постанова

від 29.02.2024 по справі 620/4917/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/4917/22 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

В якості підстав позову позивач, посилаючись на положення Законів України № 2232-ХІІ та № 2011-ХІІ, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, вказала, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Враховуючи те, що посадовий оклад за посадою, яку займала позивач, до березня 2018 року востаннє підвищувався 01 січня 2008 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, вважає, що з 01.12.2015 базовим місяцем для розрахунку індексам грошового забезпечення є січень 2008 року, а з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, тобто з березня 2018 року базовим місяцем є березень 2018 року. А отже, невиплата позивачу у спірний період індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця - січень 2008 року та березень 2018 року, враховуючи положення пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовною заявою та продовжено розгляд справи.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 позов задоволено:

визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо застосування січня 2014 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) при проведенні розрахунку, з нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 та відмови у проведенні розрахунку, нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення у споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 ОСОБА_1 ;

визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) при проведенні розрахунку, нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та відмови у проведенні розрахунку, нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 ОСОБА_1 ;

зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.08.2019 із застосуванням березня 2018 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) із врахуванням приписів абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 Військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу.

Скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням матеріального та процесуального права. У скарзі зазначено про безпідставність поновлення позивачу строку на звернення до суду, враховуючи про обізнаність ОСОБА_1 про обрахунок розміру індексації грошового забезпечення з 19.10.2020, а позов подано лише 22.07.2022. У скарзі вказано, що у ст. 234 КЗпП України внесено зміни, якими встановлено, що поновлення строків пропущених з поважних причин можливе, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові під час звільнення, минуло не більше року. Закон, яким внесено ці зміни, набув чинності 19.07.2022, а тому, на думку скаржника, саме з 19.07.2022 до усіх трудових спорів підлягають застосуванню саме оновлені положення ст. 234 КЗпП України.

Стосовно спірних правовідносин щодо виплати індексації грошового забезпечення відповідач вказав, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме: законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про індексацію грошових доходів населення», постанов Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1087, від 07.11.2007 № 1294, від 30.08.2017 № 704, та внаслідок неправильного застосування наведених нормативних актів безпідставно відмовив у задоволенні частини позовних вимог.

Відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надійшло.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 03.11.2005 по 06.09.2019 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 ( НОМЕР_1 ), що підтверджується копією військового квитка наявного в матеріалах справи.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.08.2019 № 45-рс ОСОБА_1 була звільнена з військової служби у запас та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.09.2019 № 200 виключена зі списків Військової частини НОМЕР_1 з 06.09.2019.

Згідно із листом Військової частини НОМЕР_2 Військова частина НОМЕР_3 з 01.01.2014 по 31.08.2019 знаходилася на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_2 .

З 01.09.2019 по теперішній час Військова частина НОМЕР_3 знаходиться на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 .

Виплата грошових коштів у день звільнення позивача з військової служби була проведена Військовою частиною НОМЕР_1 , що підтверджується грошовим атестатом серії НОМЕР_5, виданим 06.09.2019 Військовою частиною НОМЕР_1 .

В день звільнення - 06.09.2019 позивач проходила військову службу у списках військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_1 ).

Згідно з довідкою від 19.10.2020 № 228/1 за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 Військова частина НОМЕР_2 провела розрахунок, нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2014 року; за період з 01.12.2018 по 31.08.2019 Військова частина НОМЕР_2 провела розрахунок, нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із застосуванням приписів абзаців першого та другого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, що склалася внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (базовий місяць - березень 2018 р.).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 у справі № 620/686/20 зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 - відповідача-1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2015 року по березень 2015 року включно, з січня 2016 року по квітень 2016 року включно, з червня 2016 року по листопад 2018 року включно, яке набрало законної сили 07.08.2020.

28.10.2021 відповідно до зазначеного судового рішення позивачу були виплачені грошові кошти в сумі 4435 (чотири тисячі чотириста тридцять п`ять) гривень 66 копійок за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2016 року.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулась до відповідачів із відповідними запитами від 14.01.2022 № 03 та від 31.01.2022 № 76 з проханням виплатити в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.08.2019 ОСОБА_1 .

Військовою частиною НОМЕР_1 у листі від 11.02.2022 № 63/фсс було запропоновано позивачу звернутися із зазначеним питанням до Військової частини НОМЕР_2 , де в спірний період знаходилася на фінансовому забезпеченні Військова частина НОМЕР_3 , в якій проходила військову службу позивач.

Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що з грудня місяця 2015 року для військовослужбовців, прийнятих на службу як до цієї дати, так і після, слід застосовувати єдиний підхід у визначенні базового місяця, а саме при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення починаючи з грудня місяця 2015 року обчислення здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадового окладу, якщо оклад за посадою, на яку було прийнято військовослужбовця, востаннє підвищувався до дати його прийняття. Суд вказав, що підвищення посадових окладів військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося. Тобто, базовий місяць для нарахування індексації залежить від місяця та року підвищення окладу, що в даному випадку (для позивача) відбулося (до 01.03.2018) у січні 2008 року, а після цього вже в березні 2018 року. У грудні 2015 року посадовий оклад позивача не підвищувався.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що починаючи з грудня 2015 року, при виплаті грошового забезпечення позивачу відповідач мав застосовувати січень 2008 року як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки саме з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати), затверджені Порядком № 1078. У подальшому при виплаті грошового забезпечення позивачеві починаючи із березня 2018 року має застосовуватись березень 2018 року як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки саме із 01.03.2018 відбулась зміна розміру посадових окладів військовослужбовців у зв`язку із набранням чинності постанови Кабінетом Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.

На переконання суду першої інстанції відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по серпень 2019 року.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що ненарахування позивачу суми індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 свідчить про неналежне виконання відповідачем свого обов`язку, передбаченого Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 в частині нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Військова частина НОМЕР_1 всупереч вказаним вище правовим нормам протиправно не здійснювала нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та за період з 01.03.2018 по 31.08.2019 із застосуванням березня 2018 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Так, відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

19.07.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352, яким внесені зміни до діючого законодавства про працю.

Згідно з частиною першою та другою статті 233 Кодексу законів про працю України (строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів) викладені у редакції: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові під час звільнення, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому під час звільненні (стаття 116 КЗпП).

Відповідно до редакції статті 234 КЗпП вказано, що поновлення строків, пропущених з поважних причин, можливе, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові під час звільнення (ст. 116 КЗпП), минуло не більше одного року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 доповнено КЗпП України пунктом 1 Глави XIX «Прикінцеві Положення», відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановами Кабінету Міністрів України № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022 було внесено зміни до Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» від 25.03.2020 № 338 (із зміною, внесеною постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 630) та Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236.

Цими змінами продовжувався карантин на всій території України у період з 19.12.2020 до 30.04.2023.

Отож на період дії карантину, встановленого вказаними постановами Кабінету Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 КЗпП України, продовжуються на строк дії такого карантину.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась з даним позовом до суду 25.07.2022. На час звернення до суду першої інстанції існував карантин запроваджений з 19.12.2020, як наслідок строки, визначені статтею 233 КЗпП України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, у редакції яка існувала з моменту звільнення позивача зі служби положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України передбачали, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строків звернення до суду з вказаним позовом є безпідставними.

Стосовно спірних правовідносин з виплати індексації колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно статті 1-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; надалі - Закон № 1282-ХІІ).

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01.01.2016 - 101 відсоток).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Порядок № 1078).

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Таким чином, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

У відповідності до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України, у березні місяці 2008 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 103 відсотка та складала 103,8 відсотки.

Отже, грошове забезпечення військовослужбовців підлягало індексації з цього періоду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, внаслідок чого збільшилось грошове забезпечення всіх категорій службовців.

Таким чином, місяцями, за якими здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовими місяцями) військовослужбовців, повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.

Тобто з 01.12.2015 базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення є січень 2008 року.

Отже, починаючи 01.01.2016 по 28.02.2018, місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення повинен був застосовуватись січень 2008 року як базовий, оскільки саме з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати), затверджені Порядком № 1078.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 10.09.2020 року по справі № 200/9297/19-а.

Разом з тим, слід зазначити, що зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям на березень 2018 року.

Так, пунктом четвертим вищевказаної постанови встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.

Враховуючи, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 постанови № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем).

Водночас, як правильно зазначено судом першої інстанції, у контексті спірних правовідносин необхідно звернути увагу на те, що питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078.

У відповідності до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.

Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078.

Разом з тим, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.

Отже, як вірно заначив суд першої інстанції, відповідач вказуючи про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення по 28.02.2018 врахував лише норми абзаців першого, другого пункту 5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення та саме тому не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення за указаний період.

Стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.03.2018 по 31.08.2019 із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 колегія суддів зазначає наступне.

Так, системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

При цьому, з огляду на те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, а також з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З урахуванням того, що 01.03.2018 набрала чинності постанова КМУ № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації його грошового забезпечення.

Тому в березні 2018 року як місяці підвищення доходу Військовій частині НОМЕР_2 належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці.

Проте, як убачається з матеріалів справи, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу вказаний вид індексації за період з 01.03.2018 по 31.08.2019.

Стосовно заперечень скаржника щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушених прав позивача шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення колегія суддів відмічає, що обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення покладається саме на відповідача, як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення.

Представником Військової частини НОМЕР_1 під час розгляду справи у відзиві не надавалось заперечень щодо неналежного складу учасників справи, а саме визначення Військової частини НОМЕР_1 відповідачем за вимогами щодо нарахування індексації грошового забезпечення за час перебування позивача на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_3 . Отже, скаржник проти задоволення позову з підстав відсутності факту порушення прав позивача щодо здійснення повного розрахунку саме Військовою частиною НОМЕР_1 не заперечував.

Суд звертає увагу на те, що позивач проходила службу у Військовій частині НОМЕР_3 . Разом з тим, Військова частина НОМЕР_3 в період з 01.12.2015 по 31.08.2019 перебувала на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_2 . В свою чергу, як стверджує сам апелянт, Військова частина НОМЕР_2 є структурним підрозділом Військової частини НОМЕР_1 .

За висновком колегії суддів, представник Військової частини НОМЕР_1 у апеляційній скарзі не довів на підставі належних та допустимих доказів помилковість висновку суду щодо визначення відповідачем Військової частини НОМЕР_1 за вимогами про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, враховуючи, що позивача звільнено з військової служби у запас та проведено з нею розрахунок на підставі наказу командира саме Військової частини НОМЕР_1 , а під час розгляду справи встановлено протиправність дій Військової частини НОМЕР_2 , що, як стверджує сам скаржник, є структурним підрозділом Військової частини НОМЕР_1 .

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо можливості задоволення позовних вимог у спосіб, що зазначений у рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи частково повторюють висновки, викладені у відзиві на позовну заяву, та позицію суду першої інстанції не спростовують.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 1 ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишаються без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_4 - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан