Ухвала

від 29.02.2024 по справі 620/4917/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/4917/22

УХВАЛА

29 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовною заявою та продовжено розгляд справи.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022, що набрало законної сили 30.11.2022, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, вирішено:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо застосування січня 2014 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) при проведенні розрахунку, з нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 та відмови у проведенні розрахунку, нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення у споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 ОСОБА_1 ;

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) при проведенні розрахунку, нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та відмови у проведенні розрахунку, нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 ОСОБА_1 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.08.2019 із застосуванням березня 2018 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) із врахуванням приписів абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 та ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 Військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу.

Відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надійшло.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплені у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129) (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Таким чином, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, а реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Поряд з цим, попри визначені основні засади судочинства, що полягають у забезпеченні права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це може спотворити саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Тобто, КАС України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне та касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

Нормами частини 1 статті 294 КАС України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Поряд з цим, ухвала суду про поновлення строку на звернення до суду у зазначеному переліку відсутня.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала про поновлення строку на звернення до суду не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції, з огляду на що відсутні законні підстави для її перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Колегія суддів звертає увагу, що хоча стаття 305 КАС України не містить такої підстави для закриття провадження, як помилково відкрите, в цьому випадку, процесуально вірними будуть дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційне провадження у даній справі було відкрите з перегляду ухвали суду першої інстанції, яка не підлягає оскарженню, і в разі апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції та прецедентної практики ЄСПЛ.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції (далі - Конвенція) про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006). У рішенні у справі "Zand v. Austria", ЄСПЛ зазначив, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]".

Відтак, якщо апеляційним судом відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, яка не підлягає оскарженню в порядку апеляційного провадження окремо від рішення суду першої інстанції, то процесуально вірним є закриття апеляційного провадження на ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження в цій справі за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 слід закрити.

Керуючись ст.ст. 294, 299, 305, 311, 321, 325, 328 КАС України,

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження, відкрите за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан