Постанова

від 01.03.2024 по справі 300/3736/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/3736/23 пров. № А/857/18079/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року (суддя Кафарський В.В., м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у червні 2023 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (надалі відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу підйомної допомоги у травні 2016 року, грошової допомоги на оздоровлення у вересні 2016 року, липні 2017 року відповідно, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, а також зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату підйомної допомоги у травні 2016 року, грошової допомоги на оздоровлення у вересні 2016 року, липні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, ураховуючи раніше виплачені суми.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, щовинагорода, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 не є складовою місячного грошового забезпечення, з якого обраховуються одноразові грошові виплати військовослужбовцям, у тому числі допомога на оздоровлення та підйомна допомога. Вказує, що повний розрахунок з ОСОБА_1 на день звільнення здійснювався не Адміністрацією Державної прикордонної служби України, а Східним регіональним управління Державної прикордонної служби України.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач ОСОБА_1 з 02.04.2016 по 18.10.2017 проходив службу в Азово-Чорноморському регіональному управлінні Державної прикордонної служби України.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 07.05.2020 №418-ОС, полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту.

Відповідно до витягу з наказу начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 13.05.2020 №298-ОС, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 10).

Позивачу підйомна допомога у травні 2016 року та грошова допомога на оздоровлення у вересні 2016 року, липні 2017 року нарахована та виплачена без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди.

Позивач вважаючи такі дії протиправними, звернувся до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що на момент виникнення спірних правовідносин саме Азово-Чорноморське регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувало та виплатило позивачу підйомну допомогу та грошову допомогу на оздоровлення без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Визначення соціального захисту військовослужбовців міститься у статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та означає діяльність (функція) держави, спрямовану на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №1294) передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови №1294 встановлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Пунктом 1 Постанови №889 встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду:

1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Відповідно до пункту 2 Постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На виконання Постанови №889 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 №73 затверджена Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, згідно з п. 8 якої винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

З врахуванням вказаних положень законодавства при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивача розмір щомісячної додаткової грошової винагороди не включався до розрахунку.

Зі змісту Постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

При визначені розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону. Таким чином, згідно положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, тобто до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Виплата позивачеві додаткової грошової винагороди, що передбачена Постановою №889, мала постійний характер, нараховувалася та виплачувалася щомісяця, що не заперечувалося та не спростовувалося відповідачем. Відтак, на переконання суду, підстави вважати таку винагороду одноразовим та нерегулярним видом грошового забезпечення відсутні.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі №826/2807/18 та Велика Палата Верховного Суду у постановах від 06.02.2019 у справі №522/2738/17, від 10.11.2021 у справі №825/997/17.

Встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.

Відтак, правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону №2011-XII та постанови №889, а не Інструкцій №73.

Тому, щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється підйомна допомога та грошова допомога на оздоровлення.

Наведені висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17.

Стосовно тверджень відповідача, що ним не вчинялося жодних протиправних дій щодо позивача, суд зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.02.2020 №43 «Про ліквідацію територіальних органів Адміністрації Державної прикордонної служби» (надалі Постанова №43) постановлено ліквідувати, у тому числі, Азово-Чорноморське регіональне управління Державної прикордонної служби України як юридичну особу публічного права територіальний орган Адміністрації Державної прикордонної служби України, а Адміністрації Державної прикордонної служби забезпечити здійснення функцій і повноважень територіальних органів, що ліквідується.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Азово-Чорноморське регіональне управління Державної прикордонної служби України, код ЄДРПОУ 23311274, припинено.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

Правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі № 815/1637/17.

Тому, з 05.02.2020 (дата прийняття Постанови №43) Азово-Чорноморське регіональне управління Державної прикордонної служби України втратило повноваження державного органу, який згідно із законом виконує функції, тому відповідно, не може здійснювати права та виконувати обов`язки сторони у справі, а відтак, і відповідати за зобов`язання, які на нього покладені, в тому числі й судовими рішеннями, оскільки таке повноваження передано для виконання завдань і функцій іншому органу у зазначеній сфері, яким є Адміністрація Державної прикордонної служби України.

У спірних правовідносинах Адміністрація Державної прикордонної служби України є правонаступником Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України, отже саме на відповідача мають бути покладені обов`язки щодо відновлення порушених прав позивача.

На момент виникнення спірних правовідносин саме Азово-Чорноморське регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувало та виплатило позивачу підйомну допомогу та грошову допомогу на оздоровлення без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, отже такі дії підлягають визнанню протиправними.

Стосовно зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплату належної позивачу підйомної допомоги у травні 2016 року, грошової допомоги на оздоровлення у вересні 2016 року, липні 2017 року відповідно із урахуванням в складі грошового забезпечення позивача щомісячної додаткової грошової допомоги, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статті 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

За таких обставин, апеляційний вважає правильним висновок суду першої інстанції про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплату належних позивачу підйомної допомоги у травні 2016 року, грошової допомоги на оздоровлення у вересні 2016 року, липні 2017 року із урахуванням в складі грошового забезпечення позивача щомісячної додаткової грошової допомоги, встановленої постановою Кабінету міністрів України від 22.09.2010 за №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» з урахуванням виплачених сум.

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року в справі №300/3736/23- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда З. М. Матковська