Постанова

від 01.03.2024 по справі 380/10744/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/10744/22 пров. № А/857/20373/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту житлового господарства Львівської міської ради, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанціїСидор Н.Т.,

час ухвалення рішенняне зазначено,

місце ухвалення рішенням. Львів,

дата складення повного тексту рішення 12 жовтня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі Ліквідаційна комісія) щодо відмови у забезпеченні позивача та його сім`ї житлом;

визнати протиправною відмову Ліквідаційної комісії у включенні позивача та членів його сім`ї у розподіл належної частки житлових приміщень у будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 з урахуванням позачергового права на забезпечення житлом та часу зарахування на житловий облік Львівської міської ради відповідно до контрольних списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі ЛМУ) до його ліквідації станом на 2015 рік;

зобов`язати Ліквідаційну комісію прийняти та затвердити рішення щодо розподілу належної частки жилої площі і включити позивача та його сім`ю в розподіл житлових приміщень для забезпечення житлом у будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 з урахуванням позачергового права на забезпечення житлом та часу зарахування на житловий облік Львівської міської ради відповідно до контрольних списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов ЛМУ до його ліквідації станом на 2015 рік;

зобов`язати Ліквідаційну комісію забезпечити позивача та членів його сім`ї житловим приміщенням відповідно до встановлених санітарних та технічних норм;

визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі ГУ НП) у включенні позивача до контрольного списку з числа поліцейських, державних службовців та працівників ГУ НП, які потребують поліпшення житлових умов із збереженням попереднього часу зарахування на квартирний облік Львівської міської ради та у списки осіб, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень;

зобов`язати ГУ НП включити позивача до контрольного списку з числа поліцейських, державних службовців та працівників ГУ НП, які потребують поліпшення житлових умов, із збереженням попереднього часу зарахування на квартирний облік Львівської міської ради та у списки осіб, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень;

визнати протиправною відмову Виконавчого комітету Львівської міської ради (далі Виконком), Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (далі Департамент ЖГ) у здійсненні перевірки за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі ГУ МВС) та правильністю розподілу жилих приміщень, які будуть чи вже були передані Ліквідаційній комісії при розподілі частки у будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ;

зобов`язати Виконком, Департамент ЖГ здійснити перевірку за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства ГУ МВС та правильністю розподілу жилих приміщень, які будуть чи вже були передані Ліквідаційній комісії при розподілі частки у будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ;

зобов`язати Виконком, Департамент ЖГ здійснити дії щодо контролю та виконання ГУ МВС для забезпечення житлом черговиків, які знаходилися у контрольному списку ЛМУ до його ліквідації станом на 2015 рік з урахуванням позачергового права на забезпечення житлом та часу зарахування на житловий облік Львівської міської ради.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у справі №380/10744/22, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено частково.

Визнано протиправними дії Ліквідаційної комісії щодо відмови у забезпеченні житлом ОСОБА_1 та членів його сім`ї. Визнано протиправною відмову Ліквідаційної комісії у включенні ОСОБА_1 та членів його сім`ї в розподіл належної частки житлових приміщень у будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 з урахуванням позачергового права на забезпечення житлом та часу зарахування на житловий облік Львівської міської ради відповідно до контрольних списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов ЛМУ, до його ліквідації станом на 2015 рік.

Зобов`язано Ліквідаційну комісію прийняти рішення щодо розподілу належної частки жилої площі і включення ОСОБА_1 та членів його сім`ї в розподіл житлових приміщень для забезпечення житлом у будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 з урахуванням позачергового права на забезпечення житлом та часу зарахування на житловий облік Львівської міської ради відповідно до контрольних списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов ЛМУ, до його ліквідації станом на 2015 рік.

Визнано протиправною відмову ГУ НП у включенні ОСОБА_1 до контрольного списку з числа поліцейських, державних службовців та працівників ГУ НП, які потребують поліпшення житлових умов із збереженням попереднього часу зарахування на квартирний облік Львівської міської ради та у списки осіб, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень.

Зобов`язано ГУ НП включити ОСОБА_1 до контрольного списку з числа поліцейських, державних службовців та працівників ГУ НП, які потребують поліпшення житлових умов, із збереженням попереднього часу зарахування на квартирний облік Львівської міської ради та у списки осіб, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевою самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Отже, ГУ НП з огляду на свій правовий статус, завдання і обсяг повноважень, по суті, є правонаступником ГУ МВС.

Наказом Департаменту ЖГ від 13 жовтня 2017 року №494 справи черговиків ГУ МВС передано до Львівської міської ради із збереженням часу перебування за місцем праці.

При цьому саме на ГУ НП покладається обов`язок щодо включення позивача до контрольного списку осіб працівників поліції, які потребують поліпшення житлових умов з дотриманням права на першочергове та позачергове одержання житла і рішення ГУ НП, викладене у листі від 29 жовтня 2021 року №К-15/18/01-2021, про відмову у зарахуванні ОСОБА_1 до контрольного списку працівників ГУ НП, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді для покращення житлових умов, та списку працівників ГУ НПі, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом першочергового забезпечення житлом, є протиправним.

Тому позовні вимоги про визнання протиправною відмови у включенні позивача до контрольного списку з числа поліцейських, державних службовців та працівників ГУ НП, які потребують поліпшення житлових умов із збереженням попереднього часу зарахування на квартирний облік Львівської міської ради, та у списки осіб, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень, а також зобов`язання включити ОСОБА_1 до контрольного списку з числа поліцейських, державних службовців та працівників ГУ НП, які потребують поліпшення житлових умов, із збереженням попереднього часу зарахування на квартирний облік Львівської міської ради, та у списки осіб, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень, підлягають до задоволення.

Дії Ліквідаційної комісії щодо відмови у забезпеченні житлом позивача та його сім`ї та відмова Ліквідаційної комісії у включенні позивача та його сім`ї в розподіл належної частки житлових приміщень у будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 з урахуванням позачергового права на забезпечення житлом та часу зарахування на житловий облік Львівської міської ради відповідно до контрольних списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов ЛМУ до його ліквідації, станом на 2015 рік є протиправними.

З метою ефективного захисту права позивача суд вважає за доцільне зобов`язати Ліквідаційну комісію прийняти рішення щодо розподілу належної частки жилої площі і включення позивача та його сім`ю в розподіл житлових приміщень для забезпечення житлом у будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 з урахуванням позачергового права на забезпечення житлом та часу зарахування на житловий облік Львівської міської ради відповідно до контрольних списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов ЛМУ до його ліквідації, станом на 2015 рік.

Щодо вимоги про зобов`язання Ліквідаційну комісію забезпечити позивача та членів його сім`ї житловим приміщенням відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, то така вимога є передчасною, оскільки учасниками справи не надано доказів наявності житлових приміщень (квартир) у будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Щодо позовних вимог Виконкому та Департаменту ЖГ, то такі задоволенню не підлягають, оскільки вказані відповідача не мають повноважень щодо здійснення перевірки за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства ГУ МВС та правильністю розподілу жилих приміщень, забезпечення житлом черговиків, які знаходилися у контрольному списку ЛМУ до його ліквідації, станом на 2015 рік.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ МВС та ГУ НП, які просили таке скасувати у частині задоволення позовних вимог та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

На обґрунтування своїх апеляційних вимог ГУ МВС посилається на те, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», листа МВС України від 4 грудня 2015 року № 41919/ «Про організацію ліквідаційних заходів» у ГУ МВС ліквідовано квартирний облік та контрольні списки осіб ГУ МВС, які потребували покращення житлових умов.

Згідно з наказом Департаменту ЖГ від 13 жовтня 2017 року № 494 черговики ГУ МВС зараховані на квартирний облік у Львівській міській раді.

У відповідності до пункту 37 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, які затверджені постановою Ради Міністрів Української РСР і української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 (далі Правила № 470), жилі приміщення громадянам надаються за місцем перебування їх на квартирному обліку, за винятком випадків надання жилих приміщень підприємствами, установами, організаціями, що не ведуть квартирний облік, своїм працівникам, які перебувають на обліку в виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку у Львівській міській раді, Ліквідаційна комісія не має законних підстав для забезпечення його та членів його сім`ї житловими приміщеннями.

На лист Львівської міської ради від 04 червня 2018 року щодо надання колишнім працівникам ГУ МВС квартир у житлових будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 Департаментом державного майна ресурсів Міністерства внутрішніх справ України у листі від 30.07.2018 № 25/2/3-2410 адресованим Львівській міській раді зазначено, що надання жилих приміщень колишнім працівникам ГУ МВС, що ліквідовується, належить до компетенції органу місцевого самоврядування за місцем їх перебування на квартирному обліку.

У своїй апеляційній скарзі ГУ НП звертає увагу апеляційного суду на те, що 18 серпня 2021 року на адресу ГУ НП надійшла заява ОСОБА_1 (вх.№ К-4216) з проханням зарахувати його до контрольного списку з числа поліцейських, державних службовців та працівників ГУНП, які потребують поліпшення житлових умов із збереженням попереднього часу зарахування на квартирний облік Львівської міської ради та у списки осіб, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень.

30 серпня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено листом № К-15/18/01-2021 про те, що питання включення його до контрольного списку працівників ГУНП, які потребують поліпшення житлових умов із збереженням попереднього часу зарахування на квартирний облік Львівської міської ради та у списки осіб, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень, буде розглянуто на засіданні житлової комісії ГУНП.

22 жовтня 2021 року відбулося засідання житлової комісії ГУНП, оформлене Протоколом № 145.

На засіданні житлової комісії ГУНП було заяву ОСОБА_1 про включення до контрольного списку з числа поліцейських, державних службовців та працівників ГУ НП, які потребують поліпшення житлових умов із збереженням попереднього часу зарахування на квартирний облік Львівської міської ради та у списки осіб, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень.

Комісією встановлено, що позивач є пенсіонером МВС, особою з інвалідністю внаслідок війни та перебуває на квартирному обліку у Львівській міській раді, станом на 22 жовтня 2021 року не є працівником ГУ НП. Відтак, було прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у включенні до контрольного списку працівників ГУ НП, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді для покращення житлових умов та списку працівників ГУ НП, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді, та користуються правом першочергового забезпечення житлом.

Листом від 29 жовтня 2021 року № К-15/18/01-2021 повідомлено ОСОБА_1 про результати розгляду його заяви.

ГУ НП звертає увагу, що суд першої інстанції не врахував, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», листа МВС України від 04 грудня 2015 року № 41919/Тх «Про організацію ліквідаційних заходів» у ГУ МВС ліквідовано квартирний облік та контрольні списки осіб ГУ МВС, які потребували покращення житлових умов.

Відповідно до наказу Департаменту ЖГ від 13 жовтня 2017 року № 494, черговики ГУ МВС зараховані на квартирний облік у Львівській міській раді.

З урахуванням пункту 37 Правил № 470 жилі приміщення громадянам надаються за місцем перебування їх на квартирному обліку, за винятком випадків надання жилих приміщень підприємствами, установами, організаціями, що не ведуть квартирний облік, своїм працівникам, які перебувають на обліку в виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання.

Згідно з Положенням про житлову комісію Головного управління Національної поліції у Львівській області, затвердженого наказом ГУНП у Львівській області від 08 жовтня 2019 року № 35 з метою безумовного дотримання принципів соціальної справедливості при розгляді житлових питань, в ГУ НП ведеться контрольний список діючих поліцейських, державних службовців, працівників ГУ НП, які потребують покращення житлових умов.

З урахуванням наведеного вважає, що будь-яка позовна вимога ОСОБА_1 до ГУ НП не підлягає задоволенню, адже позивач не проходив службу в штаті ГУ НП, а проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом ГУ МВС за № 409 о/с від 30 грудня 2010 року із частковими змінами в наказі ГУ МВС № 84 о/с від 17 березня 2011 року звільнений з органів внутрішніх справ у відставку за п.65 «б» (через хворобу).

Наполягає на тому, що Національна поліція України не є правонаступником органів внутрішніх справ України. Національну поліцію України було саме утворено як новий орган, а не реорганізовано, як правонаступника міліції

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ГУ МВС перебуває в стані припинення.

На день подачі позову будь-які службові або трудові відносини позивача з ГУНП відсутні, жодних зобов`язань ГУНП перед позивачем не має.

На думку ГУ НП, позивачем не доведено протиправність його дій, тоді як відповідачем доведено правомірність відмови у зарахуванні його до контрольного списку з числа поліцейських, державних службовців та працівників ГУНП, які потребують поліпшення житлових умов із збереженням попереднього часу зарахування на квартирний облік Львівської міської ради, та у списки осіб, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог скаржників, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції на підставі матеріалів справи, ОСОБА_1 є пенсіонером МВС, інвалідом війни ІІІ групи і з 17 грудня 1999 року перебуває на квартирному обліку Львівської міської ради за №18805, в першочерговому списку як працівник ОВС та з 21 січня 2012 року за №4256 в позачерговому списку, як особа з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується довідкою Управління житлового господарства Департаменту ЖГ №2301/752 від 26 вересня 2019 року. Позивача зараховано до «Контрольного списку співробітників органів та підрозділів ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області, які зараховані на квартирний облік в Львівській міській раді». Станом на 19 червня 2011 року позивач, як позачерговик значиться під номером 6.

Наказом ГУ МВС за № 409 о/с від 30 грудня 2010 року із частковими змінами в наказі ГУ МВС № 84 о/с від 17 березня 2011 року позивач звільнений з органів внутрішніх справ у відставку за пунктом 65 «б» (через хворобу).

ОСОБА_1 неодноразово звертався до уповноважених суб`єктів щодо поліпшення житлових умов.

Згідно із листом міського голови Львова від 12 грудня 2016 року №1104-вих-1173 ухвалою Львівської міської ради від 08 грудня 2005 року №2915 погоджено Львівському управлінню УМВС України у Львівській області місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 .

Ухвалою Львівської міської ради від 13 липня 2006 року №124 затверджено Львівському управлінню УМВС України у Львівській області проект відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 .

Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 08 серпня 2006 року серія ЯЯ №186875.

Рішенням Виконкому від 03 листопада 2006 року №1261 дозволено Львівському управлінню УМВС України у Львівській області проектування багатоквартирних житлових будинків з вбудованими об`єктами соціально-побутового обслуговування на АДРЕСА_3 (у житловому мікрорайоні Рясне-2, корпуси №№61, 62 на генплані).

Дозвіл на виконання будівельних робіт від 27 березня 2007 року за №113/07.

Робочий проект погоджено (протокол від 25 січня 2008 року № 5-37/2401).

Будівництво здійснюється на підставі укладеного договору від 10 серпня 2006 року з ТОВ «Будівельна компанія «Український стандарт», угоди від 21 листопада 2012 року та додаткової угоди від 23 листопада 2012 року з ПрАТ «Ірокс». Відповідно до пункту 2.6 угоди від 23 листопада 2012 року замовник після здачі об`єкту набуває у встановленому порядку права власності на 7 (сім) відсотків загальної площі квартир в збудованому будинку на АДРЕСА_1 , що становить 663 м2 та 10 % загальної площі квартир у збудованому будинку на АДРЕСА_2 , що становить 946,47 м2.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення Територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» контрольні списки осіб ЛМУ скасовано, у ГУ МВС ліквідовано квартирний облік, квартирні справи передаються у Львівську міську раду для постановки на облік за місцем проживання.

Окрім того, судом було встановлено, що рішенням Виконкому №557 від 13 липня 2016 року було внесено зміни до переліку підприємств, установ та організацій, яким дозволено вести квартирний облік, та вилучено з переліку Управління МВС України у Львівській області.

На численні звернення до ГУ НП та до ГУ МВС України позивач отримував відповіді, що у зв`язку із ліквідацією контрольних списків ЛМУ та ліквідацією квартирного обліку у ГУ МВС з питання забезпечення житлом слід звертатися до Львівської міської ради.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова у справі №461/7676/16-ц від 31 січня 2017 року було визнано протиправною бездіяльність ГУ МВС у незабезпеченні житлом ОСОБА_1 у строк, що передбачений пунктом 18 частини 1 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» та зобов`язано Львівську міську раду повторно розглянути питання щодо забезпечення позивача та членів його сім`ї позачергово благоустроєним житлом, яке за розміром і санітарними умовами відповідає статтям 48, 50 Житлового кодексу України, у відповідності до вимог пункту 18 частини 1 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту». Вказане судове рішення фактично не виконане.

Розпорядженням Львівського міського голови від 12 червня 2019 року №288 «Про утворення комісії» для розгляду проблемних питань забезпечення житлом колишніх працівників міліції було утворено комісію для розгляду питань будівництва будинків на АДРЕСА_4 та отримання житла черговиками ЛМУ.

19 листопада 2021 року було направлено до Львівської міської ради колективне звернення, зокрема і позивачем, з вимогою здійснити перевірку за станом квартирного обліку, додержанням житлового законодавства при розподілі житлових приміщень, які будуть чи вже були передані Ліквідаційній комісії у будинках по вул. Величковського 61- 62 м Львова та включенням заявників у розподіл даних житлових приміщень з урахуванням позачергового і першочергового права на забезпечення житлом та часу зарахування на житловий облік, відповідно до контрольних списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов ЛМУ до його ліквідації, а також спонукати ГУ МВС до забезпечення житлом черговиків, першочерговиків і позачерговиків, які знаходилися у контрольному списку ЛМУ до його ліквідації, але не забезпечено житлом.

Згідно із відповіддю Департаменту ЖГ від 08 грудня 2021 року №2501-вих-116913 у здійсненні перевірки за станом квартирного обліку, додержанням житлового законодавства при розподілі житлових приміщень, які будуть чи вже були передані Ліквідаційній комісії заявникам було відмовлено.

ОСОБА_1 звернувся до Ліквідаційної комісії із заявою щодо включення його у розподіл житлових приміщень у будинках будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 з урахуванням позачергового права на забезпечення житлом та часу зарахування на житловий облік, однак листом ГУМВС від 15 грудня 2021 року №К-138/05/18-2021 йому було відмовлено у забезпеченні житлом та включенні у розподіл житлових приміщень у вказаних будинках.

19 серпня 2021 року позивач звернувся до ГУ НП із заявою (вх. № К-15 від 19.08.2021) щодо включення його до контрольного списку працівників ГУНП, які потребують поліпшення житлових умов із збереженням попереднього часу зарахування на квартирний облік Львівської міської ради та у списки осіб, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень.

Листом від 29 жовтня 2021 року №К-15/18/01-2021 ОСОБА_1 було повідомлено, що житловою комісією ГУ НП прийнято рішення відмовити йому у зарахуванні до контрольного списку працівників ГУ НП, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді для покращення житлових умов та списку працівників ГУНП, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом першочергового забезпечення житлом.

ОСОБА_1 не погодився із правомірністю дій відповідачів щодо забезпечення його із членами сім`ї житлом у встановленому законом порядку та звернувся до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із визначенням значення термінів, наведеним у частині 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України:

адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду;

відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

За приписами частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;

16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим уважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Сторони в адміністративному спорі ще до його виникнення повинні перебувати у відносинах вертикального підпорядкування.

При цьому, на переконання апеляційного суду, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом із тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

На підставі аналізу матеріалів справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суть спірних правовідносин стосується захисту права ОСОБА_1 на отримання благоустроєного житла.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ОСОБА_1 є пенсіонером МВС, інвалідом війни ІІІ групи і з 17 грудня 1999 року перебуває на квартирному обліку Львівської міської ради за №18805.

Наказом ГУ МВС за № 409 о/с від 30 грудня 2010 року із частковими змінами в наказі ГУ МВС № 84 о/с від 17 березня 2011 року позивач звільнений з органів внутрішніх справ у відставку за пунктом 65 «б» (через хворобу), а отже не перебуває на публічній службі ні у органах внутрішніх справ, ні в Національній поліції.

Окрім того, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення Територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» контрольні списки осіб ЛМУ скасовано, у ГУ МВС ліквідовано квартирний облік, квартирні справи передаються у Львівську міську раду для постановки на облік за місцем проживання. Рішенням Виконкому №557 від 13 липня 2016 року було внесено зміни до переліку підприємств, установ та організацій, яким дозволено вести квартирний облік, та вилучено з переліку Управління МВС України у Львівській області.

Наказом Департаменту ЖГ від 13 жовтня 2017 року №494 справи черговиків ГУ МВС передано до Львівської міської ради із збереженням часу перебування за місцем праці.

При цьому відповідно до пункту 37 Правил № 470 жилі приміщення громадянам надаються за місцем перебування їх на квартирному обліку, за винятком випадків надання жилих приміщень підприємствами, установами, організаціями, що не ведуть квартирний облік, своїм працівникам, які перебувають на обліку в виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання.

Виходячи із викладеного апеляційний суд погоджується із доводами апелянтів про те, що вимоги ОСОБА_1 щодо забезпечення його з членами сім`ї житловим приміщенням відповідно до встановлених санітарних та технічних норм безпідставно заявлені до Ліквідаційної комісії та ГУ НП, оскільки вирішення цього питання віднесено до компетентного органу за місцем перебування на квартирному обліку.

За правилами частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 16 ЦК одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов переконання, що спірні правовідносини, що розглядається, стосується захисту житлових прав позивача, а тому регулюються нормами цивільного права.

Додатково про необхідність вирішення спору за правилами цивільного судочинства свідчить і рішення Галицького районного суду м. Львова у справі №461/7676/16-ц від 31 січня 2017 року, ухвалене за позовом ОСОБА_1 .

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У відповідності до приписів частини 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Як зазначено у частині 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкового розгляду спору за правилами адміністративного судочинства. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та закрити провадження у адміністративній справі, роз`яснивши позивачу його право на звернення до суду за захистом своїх прав за правилами цивільного судочинства.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та Головного управління Національної поліції у Львівській області задовольнити частково.

Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у справі №380/10744/22 та закрити провадження у справі, роз`яснивши ОСОБА_1 право на звернення до суду за захистом своїх прав за правилами цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк