Постанова

від 13.11.2024 по справі 380/10744/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 380/10744/22

адміністративне провадження № К/990/9126/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2024 року (головуючий суддя: Онишкевич Т.В., судді: Сеник Р.П., Судова-Хомюк Н.М.) у справі № 380/10744/22 за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту житлового господарства Львівської міської ради, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У 2022 році ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі також відповідач-1 або Ліквідаційна комісія), Виконавчого комітету Львівської міської ради (далі також відповідач-2 або Виконавчий комітет), Департаменту житлового господарства Львівської міської ради (далі також відповідач-3 або Департамент ЖГ), Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі також відповідач-4 або ГУ Національної поліції), в якому просив:

визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо відмови у забезпеченні позивача та його сім`ї житлом;

визнати протиправною відмову Ліквідаційної комісії у включенні позивача та членів його сім`ї у розподіл належної частки житлових приміщень у будинках АДРЕСА_1 з урахуванням позачергового права на забезпечення житлом та часу зарахування на житловий облік Львівської міської ради відповідно до контрольних списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі також Львівське міське управління ГУМВС) до його ліквідації станом на 2015 рік;

зобов`язати Ліквідаційну комісію прийняти та затвердити рішення щодо розподілу належної частки жилої площі і включити позивача та його сім`ю в розподіл житлових приміщень для забезпечення житлом у будинках АДРЕСА_1 з урахуванням позачергового права на забезпечення житлом та часу зарахування на житловий облік Львівської міської ради відповідно до контрольних списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов Львівського міського управління ГУМВС до його ліквідації станом на 2015 рік;

зобов`язати Ліквідаційну комісію забезпечити позивача та членів його сім`ї житловим приміщенням відповідно до встановлених санітарних та технічних норм;

визнати протиправною відмову ГУ Національної поліції у Львівській області у включенні позивача до контрольного списку з числа поліцейських, державних службовців та працівників ГУ Національної поліції, які потребують поліпшення житлових умов із збереженням попереднього часу зарахування на квартирний облік Львівської міської ради та у списки осіб, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень;

зобов`язати ГУ Національної поліції включити позивача до контрольного списку з числа поліцейських, державних службовців та працівників ГУ Національної поліції, які потребують поліпшення житлових умов, із збереженням попереднього часу зарахування на квартирний облік Львівської міської ради та у списки осіб, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень;

визнати протиправною відмову Виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради у здійсненні перевірки за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - ГУМВС) та правильністю розподілу жилих приміщень, які будуть чи вже були передані Ліквідаційній комісії при розподілі частки у будинках АДРЕСА_1 ;

зобов`язати Виконавчий комітет, Департамент ЖГ здійснити перевірку за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства ГУМВС та правильністю розподілу жилих приміщень, які будуть чи вже були передані Ліквідаційній комісії при розподілі частки у будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ;

зобов`язати Виконавчий комітет, Департамент ЖГ здійснити дії щодо контролю та виконання ГУМВС для забезпечення житлом черговиків, які знаходилися у контрольному списку Львівського міського управління ГУМВС до його ліквідації станом на 2015 рік з урахуванням позачергового права на забезпечення житлом та часу зарахування на житловий облік Львівської міської ради.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Ліквідаційної комісії щодо відмови у забезпеченні житлом позивача та членів його сім`ї;

визнано протиправною відмову Ліквідаційної комісії у включенні позивача та членів його сім`ї в розподіл належної частки житлових приміщень у будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 з урахуванням позачергового права на забезпечення житлом та часу зарахування на житловий облік Львівської міської ради відповідно до контрольних списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов Львівського міського управління ГУМВС до його ліквідації, станом на 2015 рік;

зобов`язано Ліквідаційну комісію прийняти рішення щодо розподілу належної частки жилої площі і включення позивача та членів його сім`ї в розподіл житлових приміщень для забезпечення житлом у будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 з урахуванням позачергового права на забезпечення житлом та часу зарахування на житловий облік Львівської міської ради відповідно до контрольних списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов Львівського міського управління ГУМВС до його ліквідації, станом на 2015 рік;

визнано протиправною відмову ГУ Національної поліції у включенні позивача до контрольного списку з числа поліцейських, державних службовців та працівників ГУ Національної поліції, які потребують поліпшення житлових умов із збереженням попереднього часу зарахування на квартирний облік Львівської міської ради та у списки осіб, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень;

зобов`язано ГУ Національної поліції включити позивача до контрольного списку з числа поліцейських, державних службовців та працівників ГУ Національної поліції, які потребують поліпшення житлових умов, із збереженням попереднього часу зарахування на квартирний облік Львівської міської ради та у списки осіб, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень;

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2024 року апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та Головного управління Національної поліції у Львівській області задоволено частково, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року скасовано та закрито провадження у справі, позивачу роз`яснено право на звернення до суду за захистом своїх прав за правилами цивільного судочинства.

Не погоджуючись із рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2024 року та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що з 17 грудня 1999 року по теперішній час перебуває на квартирному обліку Львівської міської ради за № 18805, в першочерговому списку як працівник ОВС та з 21 січня 2013 року в позачерговому списку як особа з інвалідністю внаслідок війни.

Також вказує, що був включений у контрольний список осіб, які потребують поліпшення житлових умов Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області до його ліквідації, станом на 2015 рік.

Вважає, що порушено його право на житло, оскільки Ліквідаційна комісія ГУМВС України у Львівській області відмовила у забезпеченні житлом його та його сім`ї й відмовила у включенні в розподіл належної частки житлових приміщень у будинках по АДРЕСА_1 з урахуванням позачергового права на забезпечення житлом та часу зарахування на житловий облік Львівської міської ради відповідно до контрольних списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області до його ліквідації, станом на 2015 рік.

Позивач наголошує, що забезпечення поліцейських житлом є складовою їх соціального захисту, а відповідно і правового статусу, пов`язаного з проходженням служби.

На думку позивача, на нього як на колишнього працівника міліції, пенсіонера МВС, який прирівняний у гарантіях, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» до колишніх поліцейських, повинні поширюватися соціальні гарантії, передбачені для поліцейських.

Позивач вважає, що його право на житло також порушено і ГУ Національної поліції у Львівській області, оскільки відмовлено у включенні до контрольного списку з числа поліцейських, державних службовців та працівників ГУ Національної поліції у Львівській області, які потребують поліпшення житлових умов.

Обґрунтовує протиправність дій Національної поліції тим, що зазначений суб`єкт владних повноважень є правонаступником МВС в частині захисту соціальних прав колишніх міліціонерів.

Вважає, що його право на житло порушено також і Виконавчим комітетом Львівської міської ради та Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, оскільки такі не здійснили перевірку за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства ГУ МВС України у Львівській області та правильністю розподілу жилих приміщень, які будуть чи вже були передані Ліквідаційній комісії ГУ МВС України у Львівській області при розподілі частки у будинках по АДРЕСА_1 .

Ліквідаційна комісія ГУ МВС України у Львівській області у відзиві на позов зазначила, що позивач перебуває на квартирному обліку у Львівській міській раді, ліквідаційна комісія ГУ МВС України у Львівській області не має законних підстав для забезпечення його та членів його сім`ї житловими приміщеннями.

З наведених підстав вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволенню.

Головне управління Національної поліції у Львівській області у відзиві на позов зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач не проходив службу в штаті ГУ Національної поліції у Львівській області, а проходив службу в органах внутрішніх справ.

Водночас наголошує, що у ГУ МВС України у Львівській області ліквідований квартирний облік та контрольні списки осіб ГУ МВСУ у Львівській області, які потребували житлових умов.

Акцентує увагу на тому, що згідно з наказом Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 13 жовтня 2017 року № 494 черговики ГУ МВС України у Львівській області зараховані на квартирний облік у Львівській міській раді.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач є пенсіонером МВС, інвалідом війни ІІІ групи.

З 17 грудня 1999 року перебуває на квартирному обліку Львівської міської ради за № 18805, в першочерговому списку як працівник ОВС та з 21 січня 2012 року за № 4256 в позачерговому списку, як особа з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується інформацією з довідки Управління житлового господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради № 2301/752 від 26 вересня 2019 року.

Згідно з інформацією, зазначеною у листі ГУ МВС України у Львівській області від 06 лютого 2014 року № 31, позивача зараховано до «Контрольного списку співробітників органів та підрозділів ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області, які зараховані на квартирний облік в Львівській міській раді».

Станом на 19 червня 2011 року позивач як позачерговик значиться під номером 6.

Позивач також неодноразово звертався до уповноважених суб`єктів щодо поліпшення житлових умов.

Згідно з інформацією, зазначеною у листі міського голови Львова від 12 грудня 2016 року № 1104-вих-1173:

«Ухвалою Львівської міської ради від 08 грудня 2005 року № 2915 погоджено Львівському управлінню УМВС України у Львівській області місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проєкту відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

Ухвалою Львівської міської ради від 13 липня 2006 року № 124 затверджено Львівському управлінню УМВС України у Львівській області проект відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 08 серпня 2006 року серія ЯЯ № 186875.

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 03 листопада 2006 року № 1261 дозволено Львівському управлінню УМВС України у Львівській області проектування багатоквартирних житлових будинків з вбудованими об`єктами соціально-побутового обслуговування на АДРЕСА_1 (у житловому мікрорайоні АДРЕСА_1 на генплані).

Дозвіл на виконання будівельних робіт від 27.03.2007 №113/07.

Робочий проєкт погоджено (протокол від 25.01.2008 № 5-37/2401).

Будівництво здійснюється на підставі укладеного договору від 10.08.2006 з ТзОВ «Будівельна компанія «Український стандарт», угоди від 21.11.2012 та додаткової угоди від 23.11.2012 з ПрАТ «Ірокс». Відповідно до п.2.6 угоди від 23.11.2012 Замовник після здачі об`єкту набуває у встановленому порядку права власності на 7 (сім) відсотків загальної площі квартир в збудованому будинку на АДРЕСА_1 , що становить 663 кв.м. та 10 (десять) відсотків загальної площі квартир в збудованому будинку на АДРЕСА_1 , що становить 946,47 кв.м.

Судом також встановлено, що права замовника будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 , передано Ліквідаційній комісії ГУМВС України у Львівській області.

За змістом договору на будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 від 23 листопада 2012 року, замовник отримує 7% загальної площі квартир, що становить 663,5 кв.м. Право розпоряджатись житловими площами належить замовнику будівництва. У рахунок вищезазначеного договору на будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 , квартири від генпідрядника до замовника не передавались.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 4610137500:11:014:0004 перебуває у власності держави, право постійного користування цією земельною ділянкою зареєстровано за Головним управлінням Національної поліції у Львівській області.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення Територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», контрольні списки осіб Львівського міського управління міліції скасовано, у Головному управлінні МВС України у Львівській області ліквідовано квартирний облік, квартирні справи передаються у Львівську міську раду для постановки на облік за місцем проживання».

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради № 557 від 13 липня 2016 року внесено зміни до переліку підприємств, установ та організацій, яким дозволено вести квартирний облік, вилучивши з переліку Управління МВС України у Львівській області.

На численні звернення позивача до ГУ НП у Львівській області та до ГУ МВС України у Львівській області позивач отримував відповіді про те, що у зв`язку із ліквідацією контрольних списків Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області та ліквідацією квартирного обліку у ГУ МВС України у Львівській області, по питанню забезпечення житлом слід звертатися до Львівської міської ради.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 31 січня 2017 року у справі № 461/7676/16-ц, яке набрало законної сили, позовні вимоги задоволено частково та визнано протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, яка полягає у незабезпеченні житлом позивача у строк, що передбачений пунктом 18 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» та зобов`язано Львівську міську раду повторно розглянути питання щодо забезпечення позивача та членів його сім`ї, позачергово благоустроєним житлом, яке за розміром і санітарними умовами відповідає статтям 48, 50 ЖК України, у відповідності до вимог пункту 18 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 31 січня 2017 року у справі №461/7676/16-ц фактично виконане не було, виконавче провадження № НОМЕР_1 було закінчене.

Розпорядженням Львівського міського голови від 12 червня 2019 року № 288 «Про утворення комісії» для розгляду проблемних питань забезпечення житлом колишніх працівників міліції було утворено комісію для розгляду питань будівництва будинків на вул. Величковського, 61,62 та отримання житла черговиками Львівського міського управління ГУ МВС.

19 листопада 2021 року було направлено до Львівської міської ради колективне звернення, зокрема і позивачем, з вимогою здійснити перевірку за станом квартирного обліку, додержанням житлового законодавства при розподілі житлових приміщень, які будуть чи вже були передані Ліквідаційній комісії у будинках по АДРЕСА_1 , та включенням заявників у розподіл даних житлових приміщень з урахуванням позачергового і першочергового права на забезпечення житлом та часу зарахування на житловий облік, відповідно до контрольних списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов Львівського міського управління до його ліквідації, а також спонукати ГУ МВС до забезпечення житлом черговиків, першочерговиків і позачерговиків, які знаходилися у контрольному списку Львівського міського управління до його ліквідації, але не забезпечені житлом.

Згідно із відповіддю Департаменту ЖГ від 08 грудня 2021 року № 2501-вих-116913 у здійсненні перевірки за станом квартирного обліку, додержанням житлового законодавства при розподілі житлових приміщень, які будуть чи вже були передані Ліквідаційній комісії, заявникам було відмовлено.

ОСОБА_1 звернувся до Ліквідаційної комісії із заявою щодо включення його у розподіл житлових приміщень у будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 з урахуванням позачергового права на забезпечення житлом та часу зарахування на житловий облік, однак листом ГУМВС від 15 грудня 2021 року № К-138/05/18-2021 йому було відмовлено у забезпеченні житлом та включенні у розподіл житлових приміщень у вказаних будинках.

19 серпня 2021 року позивач звернувся до ГУ Національної поліції із заявою (вх. № К-15 від 19 серпня 2021 року) щодо включення його до контрольного списку працівників ГУ Національної поліції, які потребують поліпшення житлових умов із збереженням попереднього часу зарахування на квартирний облік Львівської міської ради та у списки осіб, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень.

Листом від 29 жовтня 2021 року № К-15/18/01-2021 позивачу було повідомлено, що житловою комісією ГУ Національної поліції прийнято рішення відмовити йому у зарахуванні до контрольного списку працівників ГУ Національної поліції, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді для покращення житлових умов та списку працівників ГУ Національної поліції, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом першочергового забезпечення житлом.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію.

За позицією суду першої інстанції, ГУ Національної поліції з огляду на свій правовий статус, завдання і обсяг повноважень, по суті, є правонаступником ГУ МВС.

Суд першої інстанції зауважив, що наказом Департаменту ЖГ від 13 жовтня 2017 року № 494 колишніх працівників міліції зараховано на квартирний облік у Львівській міській раді із збереженням часу перебування за місцем праці.

Водночас зазначив, що саме на ГУ Національної поліції покладається обов`язок щодо включення позивача до контрольного списку осіб працівників поліції, які потребують поліпшення житлових умов з дотриманням права на першочергове та позачергове одержання житла.

З огляду на зазначене вважає, що рішення ГУ Національної поліції, викладене у листі від 29 жовтня 2021 року №К-15/18/01-2021, про відмову у зарахуванні позивача до контрольного списку працівників ГУ НП, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді для покращення житлових умов, та списку працівників ГУ НП, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом першочергового забезпечення житлом, є протиправним.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною відмови у включенні позивача до контрольного списку з числа поліцейських, державних службовців та працівників ГУ НП, які потребують поліпшення житлових умов із збереженням попереднього часу зарахування на квартирний облік Львівської міської ради, та у списки осіб, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень, а також зобов`язання включити позивача до контрольного списку з числа поліцейських, державних службовців та працівників ГУ НП, які потребують поліпшення житлових умов, із збереженням попереднього часу зарахування на квартирний облік Львівської міської ради, та у списки осіб, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень, підлягають до задоволення.

Водночас суд зазначив, що дії Ліквідаційної комісії щодо відмови у забезпеченні житлом позивача і його сім`ї та відмова у включенні в розподіл належної частки житлових приміщень у будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 з урахуванням позачергового права на забезпечення житлом та часу зарахування на житловий облік Львівської міської ради відповідно до контрольних списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов Львівського міського управління до його ліквідації, станом на 2015 рік є протиправними.

Також суд першої інстанції, з метою ефективного захисту права позивача, вважав за необхідне зобов`язати Ліквідаційну комісію прийняти рішення щодо розподілу належної частки жилої площі і включення позивача та його сім`ю в розподіл житлових приміщень для забезпечення житлом у будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 з урахуванням позачергового права на забезпечення житлом та часу зарахування на житловий облік Львівської міської ради відповідно до контрольних списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов Львівського міського управління до його ліквідації, станом на 2015 рік.

Щодо вимоги про зобов`язання Ліквідаційну комісію забезпечити позивача та членів його сім`ї житловим приміщенням відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, суд першої інстанції зазначив, що така вимога є передчасною, оскільки учасниками справи не надано доказів наявності житлових приміщень (квартир) у будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .

Щодо позовних вимог Виконкому та Департаменту ЖГ, суд першої інстанції зазначив, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки вказані відповідачі не мають повноважень щодо здійснення перевірки за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства ГУ МВС та правильністю розподілу жилих приміщень, забезпечення житлом черговиків, які знаходилися у контрольному списку ЛМУ до його ліквідації, станом на 2015 рік.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що всі позовні вимоги до відповідачів стосуються забезпечення житлом позивача та його сім`ї, у тому числі у спосіб отримання частки житлових приміщень у будинках по АДРЕСА_1 . Тобто такий спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, пов`язаний з вирішенням житлових питань, а тому підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що в оскаржуваній постанові апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Скаржник вказує на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах ВПВС від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19, від 24 листопада 2021 року у справі № 461/5225/19 та у постановах Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/22, від 05 квітня 2023 року у справі № 380/25636/21.

ГУ Національної поліції у Львівській області у відзиві просило відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Інші учасники правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористалися, що не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою та другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі також КАС України), правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам сторін, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

У частині першій статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі також ЦПК) визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України закріплено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Одним із критеріїв розмежування справ цивільної й адміністративної юрисдикції є суб`єктний критерій.

За змістом пункту 2 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

У пункті 17 частини першої статті 4 КАС України закріплено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Законодавець урегулював питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки регламентовано цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Статтею 60 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За такого правового регулювання, колегія суддів доходить висновку, що служба в поліції (раніше служба в органах внутрішніх справ (міліції)) належить до публічної служби.

Правову позицію аналогічного змісту викладено у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2022 року у справі № 461/8952/19, від 05 квітня 2023 року у справі № 380/25636/21.

У постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов`язання надати такі приміщення чи компенсацію відступила від висновку, сформованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16, провадження №11-166апп18, та вказала, що зазначені спори належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг).

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 відступила від правових висновків, викладених, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15 та дійшла висновку, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

З урахуванням правових позицій Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 та від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, та приймаючи до уваги, що позивач проходив службу в органах МВС України, має статус інваліда війни, відповідно має певні соціальні гарантії набуті за час проходження служби, колегія суддів дійшла висновку, що спір пов`язаний з реалізацією цих гарантій та є частиною умов проходження публічної служби, у зв`язку із чим цей спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Проте судом апеляційної інстанції не враховано висновків Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикції суду та помилково прийнято постанову про закриття провадження у цій адміністративній справі.

Тотожні висновки за подібних правовідносин викладені у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 380/25636/21.

В силу вимог статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За приписами частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За такого правового регулювання спірних правовідносин та судової практики щодо визначення підсудності розгляду наявного предмету спору, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2024 року підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції на продовження розгляду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у справі № 380/10744/22 скасувати.

Справу направити на продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В.М. Кравчук

В. М. Шарапа