Ухвала від 01.03.2024 по справі 200/4372/23

УХВАЛА

01 березня 2024 року

м. Київ

справа № 200/4372/23

адміністративне провадження № К/990/5129/24

Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Прокопенко О.Б., перевіривши касаційну скаргу Муфазалова Сергія Рашитовича , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі № 200/4372/23 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Головного управління Військової служби правопорядку Збройних сил України, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України, військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3, військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2, - полковника ОСОБА_3 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів, яка виразилася у невиконанні абзацу третього пункту 2 зобов`язань Контракту від 28 жовтня 2020 року про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, у вигляді - не призначення ОСОБА_2 , на військові посади відповідно до отриманої освіти та військово - облікової спеціальності, не присвоєння військового звання, не просування по службі з урахуванням ділових і моральних якостей, відповідно наявному спеціальному званню «підполковник поліції» звільненому в запас та/або такому, що має 5 (п`ятий) ранг державного службовця у Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Краматорську у відповідності співвідношення між рангами державних службовців і військовими званнями згідно Додатку 2 до ПКМУ від 20 квітня 2016 року №306;

- зобов`язати відповідачів виконати зобов`язання передбачені у абзаці третьому пункту 2 Контракту від 28 жовтня 2020 року про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, зокрема: призначити ОСОБА_2 , на військові посади відповідно до отриманої освіти та військово - облікової спеціальності, присвоїти військове звання, здійснити просування по службі з урахуванням ділових і моральних якостей, відповідно наявному спеціальному званню «підполковник поліції» звільненому в запас та/або такому, що має 5 (п`ятий) ранг державного службовця у Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Краматорську у відповідності співвідношення між рангами державних службовців і військовими званнями згідно Додатку 2 до постанови КМУ від 20 квітня 2016 року № 306.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

09 лютого 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Муфазалова С.Р., який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі № 200/4372/23. Заявник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що доводи касаційної скарги викладені у спосіб, який унеможливлює встановити по якій саме підставі оскаржуються судові рішення в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Скаржник підставою касаційного оскарження судового рішення визначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує про відсутність висновку Верховного Суду про застосування норм права щодо невиконання умов Контракту від 28 жовтня 2020 року (неприсвоєння військового звання особі, яка має 5 (п`ятий) ранг державної служби та спеціальне звання «підполковник поліції»).

Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен вказати: 1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Верховний Суд звертає увагу, що посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджуючи про відсутність правового висновку Верховного Суду скаржник не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду та як відповідні норми права необхідно застосовувати, на думку, скаржника, а також належним чином не обґрунтував необхідність такого висновку у взаємозв`язку з посиланням на обставини справи, які можливо, на думку скаржника, мають певну своєрідність.

Крім того, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності. Мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться лише до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм чинного законодавства.

Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначеним норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанції застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Муфазалова Сергія Рашитовича , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі № 200/4372/23 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Головного управління Військової служби правопорядку Збройних сил України, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя: О.Б. Прокопенко