Ухвала від 08.08.2024 по справі 200/4372/23

УХВАЛА

08 серпня 2024 року

м. Київ

справа №200/4372/23

адміністративне провадження № К/990/15356/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів - Губської О.А., Мацедонської В.Е.,

перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі № 200/4372/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , - полковника ОСОБА_2 , у якому, з урахуванням заяви від серпня 2023 року, просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів, яка виразилася у невиконанні абзацу третього пункту 2 зобов`язань Контракту від 28 жовтня 2020 року про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, у вигляді - не призначення ОСОБА_1 , на військові посади відповідно до отриманої освіти та військово - облікової спеціальності, не присвоєння військового звання, не просування по службі з урахуванням ділових і моральних якостей, відповідно наявному спеціальному званню «підполковник поліції» звільненому в запас та/або такому, що має 5 (п`ятий) ранг державного службовця у Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Краматорську у відповідності співвідношення між рангами державних службовців і військовими званнями згідно Додатку 2 до ПКМУ від 20 квітня 2016 року №306;

- зобов`язати відповідачів виконати зобов`язання передбачені у абзаці третьому пункту 2 Контракту від 28 жовтня 2020 року про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, зокрема: призначити ОСОБА_1 , на військові посади відповідно до отриманої освіти та військово - облікової спеціальності, присвоїти військове звання, здійснити просування по службі з урахуванням ділових і моральних якостей, відповідно наявному спеціальному званню «підполковник поліції» звільненому в запас та/або такому, що має 5 (п`ятий) ранг державного службовця у Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Краматорську у відповідності співвідношення між рангами державних службовців і військовими званнями згідно Додатку 2 до постанови КМУ від 20 квітня 2016 року № 306.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалами Верховного Суду від 08 лютого 2024 року, від 01 березня 2024 року, від 11 квітня 2024 року та від 18 квітня 2024 року касаційні скарги повернуті особі, яка її подала.

22 квітня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» вп`яте надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі № 200/4372/23. Заявник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 травня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху, а заявнику надано строк для усунення її недоліків. Зокрема, позивачу необхідно було надати докази, що підтверджують поважність наведених підстав пропуску процесуального строку, або надіслати заяву про поновлення процесуального строку, із зазначенням інших поважних і об`єктивних причин його пропуску та надати докази, що їх підтверджують.

На виконання ухвали Суду, позивачем через підсистему «Електронний суд» надіслано заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження. В обґрунтування заяви, зокрема, зазначає, що з початку війни 24 лютого 2022 року і по теперішній час, перебуваючи у складі Збройних Сил України та виконуючи завдання за призначенням у районах бойових дій у складі ООС, не міг завжди своєчасно звернутися до суду за захистом порушених прав, узгодити у повній мірі позиції із представником. Тому у зв`язку з тим, що ці обставини є об`єктивно непереборними, дійсно істотними, що унеможливило своєчасне звернення до суду. Просить строк звернення до суду вважати порушеним з поважних об`єктивних причин та поновити строк на касаційне оскарження. До заяви заявником додано: довідку від 15 грудня 2023 року про проходження служби, копію витягу з наказу від 12 вересня 2023 року №259, копію витягу з наказу від 07 червня 2023 року №161, копію витягу з наказу від 31 грудня 2023 року №370, копію витягу з наказу від 18 березня 2024 року №78, адвокатський запит від 27 грудня 2023 року, копію відповіді на запит від 05 січня 2024 року №193.

Питання поважності причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи і належних доказів поважності пропуску процесуального строку на оскарження.

Приписами статті 44 КАС України встановлено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою та повернення такої касаційної скарги.

При цьому, Суд наголошує, що належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження є направлення повторної касаційної скарги скаржником у найкоротший строк.

Верховний Суд зазначає, що касаційна скарга позивача неодноразово поверталася йому у зв`язку з недотриманням ним вимог статей 328 і 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційної скарги, тобто неналежного оформлення касаційної скарги.

При цьому, приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

Суд звертає увагу, що цю касаційну скаргу, як і попередні, від імені позивача подано його адвокатом Муфазаловим Сергієм Рашитовичем, як законним представником.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Верховний Суд повторно зазначає, що повернення касаційної скарги не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.

Щодо наданих до заяви документів, то Суд зазначає, що довідка про проходження служби надана станом на 12 грудня 2023 року, витяги з наказів від 12 вересня 2023 року та від 31 грудня 2023 року, від 18 березня 2024 року свідчать про відрядження його до смт Покровське Дніпропетровської області з 12 вересня 2023 року, з 31 грудня 2023 року та відповідно з 18 березня 2024 року, з відповіді від 05 січня 2024 року на запит адвоката від 27 грудня 2024 року вбачається, що позивач був залучений до виконання бойових розпоряджень у період з 07 червня 2023 року по 21 червня 2023 року, з 25 червня 2023 року по 30 червня 2023 року, з 01 липня 2023 року по 11 липня 2023 року, з 24 липня 2023 року по 31 липня 2023 року, з 01 серпня 2023 року по 31 серпня 2023 року та з 31 вересня 2023 року по 11 вересня 2023 року. Інших доказів щодо неможливості своєчасного звернення позивача за період з 21 грудня 2023 року (дата ухвалення рішення суду апеляційної інстанції) до травня 2024 року позивачем не надано.

Також Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не е абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»)

У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «МШ «Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним: воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.

У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (N°32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява N°45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява N°23436/03).

Отже, зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження (більше 4 місяців з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання цієї касаційної скарги та майже 4 місяці з дня отримання ухвали Верховного Суду про повернення вперше поданої касаційної скарги), клопотання скаржника про його поновлення з наведених підстав не можна вважати обґрунтованим, зазначені скаржником причини пропуску строку на подання касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а отже, не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на викладене, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі № 200/4372/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала, у спосіб їх надсилання до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді М.В. Білак

О.А. Губська

В.Е. Мацедонська