Ухвала

від 19.01.2024 по справі 367/8200/23

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/8200/23

Провадження №2-о/367/1/2024

УХВАЛА

Іменем України

19 січня 2024 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Третяк Я.М., перевіривши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Служба у справах дітей та сім`ї Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 23.10.2023 зазначену заяву було залишено без руху, заявнику надано строк для усунення недоліків зокрема, у частині щодо визначення мети встановлення такого факту та, як наслідок, кола заінтересованих осіб у цій справі.

На виконання вказаної ухвали заявник вказав, що встановлення вказаного юридичного факту йому необхідно для захисту та реалізації законних прав та інтересів сина заявника та прав заявника як батька та уникнення суперечностей при визначенні даного факту зі сторони органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших фізичних та юридичних осіб.

Перевіривши матеріали справи, суддя вважає, що у відкритті провадження в порядку окремого провадження необхідно відмовити, виходячи з наступних мотивів.

Згідно зі ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладений у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) Європейський суд з прав людини, установивши порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Верховний Суд у своїй постанові від 22 квітня 2020 (справа № 200/14136/17, провадження № 61-15965св19) також зазначив, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, а також вказав, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Згідно зі ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Зі змісту поданої заяви вбачається, що встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітнього сина батьком без участі матері необхідне заявникові для забезпечення можливості захисту не тільки прав та інтересів батька, а й прав та інтересів дитини.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд вважає, що саме по собі встановлення судом факту виховання та утримання дитини батьком без участі матері не породжує для заявника юридичних наслідків, тобто, від встановлення вказаних фактів не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього, проте, може вплинути на права дитини.

Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов`язує підтверджувати актом факт відсутності участі батьків у вихованні дитини, або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні.

Такий факт може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав. Крім того, судом під час вирішення спору у позовному провадженні щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення при вирішенні такого спору.

Питання належного виховання дітей, досягнення порозуміння між батьками і дітьми, відповідальності батьків за неналежне виконання батьківських обов`язків завжди є важливими й актуальними. Закон України «Про охорону дитинства» передбачає, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Згідно з ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Таким чином, відповідальність щодо виховання дітей покладена на обох батьків, незалежно від того проживають вони разом чи окремо, оскільки обов`язок здійснювати належне виховання та нагляд за малолітнім є рівним для обох з них.

Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів заявника або створення умов для здійснення ним особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановленні цим розділом.

Отже, захист порушених прав у зв`язку з не виконанням обов`язків та не прийняттям участі одним із батьків у вихованні дитини, тобто самоусунення від виконання батьківських обов`язків, має розглядатись в іншому порядку, передбаченому законом, зокрема, у позовному шляхом обрання належного способу захисту, яким у тому числі можуть бути вимоги про позбавлення батьківських прав одного з батьків, стягнення аліментів.

Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Отже, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку про те, що у відкритті окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Служба у справах дітей та сім`ї Коцюбинська селищна рада Бучанського району Київської області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 186, 315, 260, 261, 353, 354 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті окремого провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Служба у справах дітей та сім`ї Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини.

Ухвалу про відмову у відкритті провадження по справі невідкладно надіслати заявнику разом із заявою та всіма доданими до неї документами.

Роз`яснити заявнику, що він має право звернутися до суду в порядку позовного провадження.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення та подана безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Я.М.Третяк