Рішення

від 01.03.2024 по справі 320/7097/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2024 року справа №320/7097/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Житлоіндбудсервіс» до Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області про визнання протиправними та скасування постанови і припису,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Житлоіндбудсервіс» (далі також ТОВ «Житлоіндбудсервіс», позивач) до Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області (далі також Головне управління, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління від 05 травня 2021 року №65 про накладення стягнень, передбачених статтею 14 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» щодо накладення на позивача штрафу у розмірі 56 750, 00 грн;

- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління від 29 квітня 2021 року №29 «Про припинення порушень прав споживача».

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю прийнятих відповідачем припису та постанови про накладення стягнень, оскільки під час перевірки суб`єктом владних повноважень було допущено порушення процедури її проведення та оформлення, а порушень прав споживачів з боку позивача вчинено не було.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у своєму відзиві заперечує проти заявлених позовних вимог з огляду на те, що за результатами перевірки позивача встановлено порушення позивачем статей 3, 6, 9 та 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» в частині не забезпечення своєчасного проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту засобів вимірювальної техніки (лічильників води), внаслідок чого йому було винесено припис про усунення порушень та прийнято постанову про накладення стягнення.

Також відповідач звертав увагу, що перевірка проведена з дотриманням вимог законодавства України у сфері захисту прав споживачів, уповноважені особи позивача ознайомились з усіма документами та матеріалами перевірки, акт перевірки підписаний посадовою особою позивача в останній день перевірки.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ТОВ «Житлоіндбудсервіс» зареєстроване в якості юридичної особи 07 листопада 2006 року (запис 13391020000003729) код ЄДРПОУ: 34702899 за адресою: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Лобановського Валерія, будинок 21, корпус 2.

Одним із основних видів діяльності позивача є: 36.00 Забір, очищення та постачання води.

На підставі наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 05 квітня 2021 року № 1472-ОД за погодженням із Держпродспоживслужбою від 31 березня 2021 року № 15.3-10/7410, направлення (посвідчення) на проведення заходу від 05 квітня 2021 року № 1188 було проведено позапланову перевірку позивача на предмет дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів стосовно питань, викладених у зверненні громадянина ОСОБА_1 .

За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів складено акт від 22 квітня 2021 року № 10.05.3/000105 (далі також акт перевірки).

В акті перевірки зафіксовані порушення позивачем вимог статей 3, 6, 9 та 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» в частині не забезпечення своєчасного проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду).

29 квітня 2021 року Головним управління винесено припис № 29 «Про припинення порушень прав споживача», яким директора ТОВ «Житлоіндбудсервіс» зобов`язано:

- з метою встановлення відповідності лічильників №№ 201105002746, 201105002569, 201102025786 вимогам Технічного регламенту засобів вимірування техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163 та їх придатності до експлуатації, вжити заходи проведення експертизи зазначених приладів обліку;

- надати до Головного управління інформацію щодо обсягів споживання водопостачання багатоквартирним будинком, інформацію про розподіл між споживачами спожитого водопостачання багатоквартирним будинком за вказаною адресою, розрахунки, яким чином проводились нарахування за надані послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення громадянину ОСОБА_1 протягом 2019-2021 років помісячно з документальним підтвердженням.

Про виконання вимог вказаного вище припису позивач має письмово повідомити відповідача, з документальним підтвердженням, у 30-денний термін з моменту його одержання.

05 травня 2021 року Головним управлінням винесено постанову № 65 про накладення стягнень, передбачених статтею 14 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», якою за порушення перевірки вузлів розподільного обліку теплової енергії, гарячої чи питної води до ТОВ «Житлоіндбудсервіс» застосовано штраф у розмірі 56 750, 00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) регулюються нормами Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі також Закон № 877-V).

Відповідно до статті 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Статтею 4 Закону № 877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Органи державного нагляду (контролю) та суб`єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.

Невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб`єкта господарювання згідно із законом.

Посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з`ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.

Плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником.

Відповідно до статті 6 Закону № 877-V, підставами для здійснення позапланових заходів є, серед іншого, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі-підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом.

Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва двох робочих днів.

Так, в силу приписів статті 7 Закону № 877-V, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі-підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи-підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі-підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № б/н від 15 вересня 2019 року (далі також договір).

Згідно з п. 2.1 Договору, вартість послуг визначається за встановленими тарифами та розраховується згідно з Правилами, визначеними Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», іншими нормативно-правовими актами. Тарифи на послуги є регульованими відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 2.4 Договору, плата за абонентське обслуговування сплачується споживачем виконавцю відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від №2189-VII у розмірі, визначеному відповідно до чинного законодавства України, який не перевищує граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку послуг з централізованого водопостачання сплачуються споживачем виконавцю у порядку та розмірі, встановленому уповноваженим органом, визначеними Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Відповідно до п. 4.1.Договору споживач має право на:

4.1.2. отримання в установленому законодавством порядку інформації про перелік Послуг. їх вартість, загальну суму місячного платежу, структуру тарифів . нормативів (норм) споживання, режиму надання Послу, їх споживчі властивості:

4.1.8. перевірку кількісних та/або якісних показників надання Послуг (якість і тиск води), враховуючи відповідні показники в мережах виконавця, у порядку, встановленому Правилами, іншими актами законодавства України та цим договором. Витрати, пов`язані з перевіркою кількісних і якісних показників надання І Іослуг. відшкодовується виконавцем у разі обгрунтованості звернення споживача та споживачем у разі необгрунтованості такого звернення.

Згідно з п. 4.4.Виконавець зобов`язаний:

4.4.2. своєчасно надавати споживачу Послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров`я та які не спричинюють шкоди його майну, відповідно до вимог законодавства, Правил та цього договору; Після отримання показань квартирних засобів обліку, якщо вони відрізняються від розрахованих за показаннями будинкового лічильника, виконавець здійснює коригування плати за надану Послугу в наступному розрахунковому періоді шляхом зменшення або збільшення обсягів спожитою споживачем Послуги, що відображається окремо у виставленому рахунка (платіжного документа) наступного періоду;

4.4.4. надавати споживачеві в установленому порядку інформацію про перелік Послуг. їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів, нормативи (норми споживання, режим надання Послуг, їх споживчі властивості, якісні показники надання Послуг, граничні строки усунення аварій або інших порушень порядку надання Послуг, можливі способи передачі показань квартирних засобів обліку (шляхом заповнення відповідних граф у платіжних документах, за допомогою телефонного зв`язку чи електронних сервісів, запроваджених виконавцем, тощо), а також інформацію про Правила (зазначається у цьому договорі, а також розміщується на дошці оголошень у приміщенні виконавця).

09 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із скаргою, в якій зазначив, що він має право не використовувати індивідуальні лічильники у зв`язку з відсутністю можливості заміни лічильників у його квартирі, які вийшли з ладу і не можуть бути повірені.

Водночас, нарахування по 100 кубометрів води на одну особу вважав протиправним і просив надати йому акти обстеження, складені виконавцем в присутності не менше двох мешканців будинку, та підтвердити факт відсутності витоку води з загально будинкової мережі, як це передбачено Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (зі змінами від 18 серпня 2007 року № 633, чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

У своєму зверненні ОСОБА_1 просив, зокрема, здійснити позапланову перевірку ТОВ «Житлоіндбудсервіс» з питань обґрунтування нарахувань за надані послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення.

Відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримувати послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - послуги), а також визначеною власником (співвласниками) особою, що здійснює розподіл обсягів послуг регулюються Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року №690 (далі також Правила).

Відповідно до п. 6 Правил надання послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Послуги надаються споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання комунальних послуг з урахуванням вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 13 Правил ведення комерційного обліку послуги здійснюється вузлами обліку, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями засобів вимірювальної техніки.

Засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг визначає Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22 червня 2017 року № 2119-VIII (далі також Закон 2119-VIII).

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону 2119-VIII, оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Таке оснащення та відповідна проектна документація не потребують видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг.

Частиною 1 статті 6 Закону 2119-VIII встановлено, що обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку здійснюються оператором зовнішніх інженерних мереж відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено договорами про надання комунальних послуг, укладеними відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", з урахуванням вимог Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

Оператори зовнішніх інженерних мереж зобов`язані формувати і підтримувати в наявності обмінний фонд вузлів комерційного обліку.

Витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування - за умови укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом і Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

За правилами ч. 2 статті 6 Закону 2119-VIII, виконавець комунальної послуги або інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг, забезпечує функціональну перевірку приладів - розподілювачів теплової енергії. Порядок, періодичність такої перевірки визначаються договором між споживачем та виконавцем послуги або іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг.

Відповідно до ч. 4 статті 6 Закону 2119-VIII, оператор зовнішніх інженерних мереж, виконавець комунальної послуги, інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг, зобов`язані приймати вузли обліку, встановлені відповідно до вимог цього Закону, на абонентський облік протягом 14 календарних днів, про що складається відповідний акт.

Періодична повірка засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку здійснюється згідно з міжповірочним інтервалом, зазначеним у технічному паспорті на цей засіб, але не менш як один раз на шість років для засобів механічного типу та не менш як один раз на дев`ять років для засобів інших типів.

Частинами 1-2 статті 8 Закону 2119-VIII встановлено, що рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону.

Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Інформація, зазначена в пунктах 6, 7, 9, 10 частини третьої цієї статті, надається споживачу не менше двох разів на рік. Інформація, зазначена в пункті 10 частини третьої цієї статті, надається також у випадках, коли виконавець надсилає споживачам договори або зміни до них.

За приписами статті 9 Закону 2119-VIII комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

До встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до вимог частини другої статті 3 цього Закону:

1) обсяг споживання теплової енергії визначається за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем послуги за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря;

2) обсяги споживання гарячої чи питної води визначаються за показаннями вузлів розподільного обліку, а у разі їх відсутності - за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування. Загальний обсяг споживання гарячої або питної води у такій будівлі визначається як сума обсягу, визначеного за допомогою вузлів розподільного обліку та розрахункового обсягу, визначеного за нормою споживання для споживачів, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.

У разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку, зазначеного в частині першій цієї статті, до відновлення його роботи або заміни комерційний облік здійснюється розрахунково відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, з урахуванням середнього споживання: теплової енергії - протягом попереднього опалювального періоду; гарячої та питної води - протягом попередніх 12 місяців.

Рішенням Петропавлівсько-Борщагівською сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 26 грудня 2018 року № 300 «Про погодження відкоригованих тарифів ТОВ «Житлоіндбудсервіс» на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення і на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення, з використанням внутрішньобудинкових систем» встановлено наступні тарифи:

- з централізованого водопостачання холодної води 9, 56 грн/м3 (з ПДВ);

- за послуги з централізованого водовідведення 9, 47 грн/м3 (з ПДВ).

Актом перевірки встановлено, що плата за надання споживачу ОСОБА_1 послуг з водопостачання та водовідведення нараховується за показниками будинкового засобу обліку води.

Згідно акту перевірки, при розрахунку послуги з водопостачання та водовідведення ТОВ «Житлоіндбудсервіс» використовує лічильники гарячого водопостачання № 201105002569 та № 201102025786.

Згідно акту обстеження вузла обліку б/н від 01 листопада 2018 року в будинку АДРЕСА_1 наявний вузол обліку води Gross WPK UA зав № 201105002746. Акт складено з виконавця послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення. В акті обстеження вузла обліку не зазначені дані щодо перевірки загальнобудинкового лічильника.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що у позивача відсутні експлуатаційні документи, свідоцтва на перевірку, строк дії перевірки засобів вимірювальної техніки на лічильники №№ 201102025786, 201105002569, 201105002746.

На відносини між операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг, визначеними власниками (співвласниками) будівлі іншими особами, що здійснюють розподіл між споживачами обсягів комунальної послуги, власниками (співвласниками) будівель та окремих приміщень у будівлі, що є самостійними об`єктами нерухомого майна, щодо прийняття на абонентський облік приладів обліку, що встановлюються після набрання чинності Законом, а також тих, що були встановлені до набрання чинності Законом, але не були взяті на абонентський облік поширюється дія Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 12 жовтня 2018 року № 270 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 листопада 2018 р. за № 1304/32756 (далі також Порядок).

Так, пунктом 1 розділу ІІ Порядку встановлено, що вузол комерційного обліку, встановлений у будівлі, що приєднана до зовнішніх інженерних мереж, приймається на абонентський облік оператором зовнішніх інженерних мереж, а в разі, якщо оператор зовнішніх інженерних мереж не є виконавцем відповідної комунальної послуги,- оператором зовнішніх інженерних мереж та виконавцем відповідної комунальної послуги протягом 14 календарних днів з дня встановлення або дня отримання оператором зовнішніх інженерних мереж або виконавцем відповідної комунальної послуги (у разі якщо виконавець не є оператором зовнішніх інженерних мереж) звернення від власника (співвласників) будівлі.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Порядку під час огляду вузла комерційного обліку перевіряються наявність проектної документації, а також:

відповідність даних засобу вимірювальної техніки зазначеним у супровідній документації;

копія декларації про відповідність засобу вимірювальної техніки (для засобів вимірювальної техніки, що встановлюються вперше);

відповідність параметрів витрати за приладом обліку витраті згідно із тепловим навантаженням;

наявність повірочного тавра на засобі вимірювальної техніки або запису з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів або свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки, що входять до вузла розподільного обліку (для засобів вимірювальної техніки, що були у використанні);

строк дії повірки засобу вимірювальної техніки, що входить до складу вузла комерційного обліку.

За правилами пункту 8 Порядку оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 09 серпня 2018 року № 206 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2018 р. за № 990/32442, на вимогу власника (співвласників) будівлі оператор зовнішніх інженерних мереж встановлює вузол комерційного обліку, придбаний власником (співвласниками).

Для встановлення оператором зовнішніх інженерних мереж вузла (вузлів) комерційного обліку, придбаного(их) власником (співвласниками) будівлі самостійно, власник (співвласники) будівлі повідомляє(ють) письмово оператора зовнішніх інженерних мереж про тип засобу вимірювальної техніки вузла комерційного обліку, перелік та характеристики складових частин вузла комерційного обліку, відомості про уповноваженого представника власників (співвласників) будівлі, засоби зв`язку з ним та надає(ють) копію супровідної документації до засобу вимірювальної техніки.

Протягом п`яти робочих днів з дня отримання такого повідомлення оператор зовнішніх інженерних мереж повідомляє дату огляду місця встановлення вузла комерційного обліку.

Після огляду місця встановлення вузла комерційного обліку оператор зовнішніх інженерних мереж та власник (співвласники) будівлі визначають дату встановлення вузла комерційного обліку, про що складають протокол узгодження умов встановлення. У разі виявлення невідповідності вузла комерційного обліку (його складових) характеристикам, зазначеним у повідомленні про намір встановити вузол (вузли) комерційного обліку, зокрема невідповідності засобу вимірювальної техніки вузла комерційного обліку вимогам Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163, у тому числі щодо класу точності, оператор зовнішніх інженерних мереж має право відмовити в установленні такого вузла комерційного обліку.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд зазначає, що лічильники води є засобами вимірювальної техніки (далі - ЗВТ), які підлягають періодичній повірці. Результат періодичної повірки ЗВТ вважають позитивними, якщо їх метрологічні і технічні характеристики відповідають вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та вимогам Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року №163.

Відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 174 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» міжповірочний інтервал для лічильників води складає 4 роки.

При цьому, відповідно до абз. 3 частини 4 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду) покладається на суб`єктів господарювання, що здійснюють обслуговування відповідних засобів вимірювальної техніки.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що на позивача, як виконавця комунальної послуги - суб`єкта господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, покладено обов`язок щодо своєчасного проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту засобів вимірювальної техніки, чого останнім зроблено не було, а тому припис про припинення порушень справ споживача прийнято у відповідності до норм діючого законодавства, підстави для його скасування відсутні.

Також, в ході судового розгляду справи суд не знайшов підтверджень доводам позивача про порушення Головним управлінням порядку проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) в частині захисту прав споживачів, за наслідками якого складено акт перевірки.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право:

накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення (пункт 12 частини 1 статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів»).

З урахуванням встановлених під час перевірки порушень вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, на ТОВ «Житлоіндбудсервіс» відповідачем правомірно накладено стягнення передбачене статтею 14 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних припису та постанови на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вони відповідають наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову відмити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.