Рішення

від 01.03.2024 по справі 380/1659/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2024 рокусправа № 380/1659/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартинюк Віталій Ярославович, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення від 21.12.2023 №913070198193 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;

зобов`язати призначити пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу», п.п.10, 12 Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №18-09-00204 від 13.01.2023 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за №18-09-00205 від 13.01.2023, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 16.01.2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області на виконання рішення суду від 18.04.2023 у справі №380/4414/23 повторно розглянуто заяву позивача про призначення пенсії за віком за нормами Закону №889 без врахувань висновків у даному рішенні суду та протиправно відмовило йому на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу». Зазначає, що оскільки на час його звернення до пенсійного органу він досяг визначеного законом віку 62 роки, набув понад 41 рік страхового стажу, в тому числі понад 20 років стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії відповідно до норм Законів України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 та від 10.12.2015 № 889-VIII.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, просить відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у ньому та зазначає, що оскільки стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, становить 17 років 09 місяців 27 днів, а отже правові підстави для призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» відсутні. Також, просить взяти до уваги, що рішенням суду від 18.04.2023 (зокрема, його резолютивна частина) не містить жодних зобов`язань щодо призначення позивачу пенсії, а відтак орган Пенсійного фонду, як суб`єкт владних повноважень, при прийнятті рішення діяв в межах наданих йому повноважень. Щодо витрат на правову допомог, то вважає, що заявлений розмір цих витрат в сумі 5000,00 грн. за подання позовної заяви до суду першої інстанції є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) в період провадження в суді першої інстанції, із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Ухвалою суду від 06.02.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, давши їм оцінку, суд виходив з наступного.

Позивача перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058.

Згідно з відомостями трудової книжки від 11 вересня 1968 року та вкладишу до неї НОМЕР_1 від 01 березня 1995 року, позивач з 15.09.1980 по 15.12.1987 працював провідним інженером, заступником начальника технічного відділу, начальником технічного відділу у Львівському спеціальному конструкторському бюро мікроелектроніки в приладобудуванні, з 09.03.1993 по 04.01.2011 - на посадах державної служби (головний спеціаліст, заступник начальника відділу приватизації, начальник відділу приватизації комунального майна, заступник начальника управління - начальник відділу приватизації об`єктів, заступник начальника регіонального відділення, перший заступник регіонального відділення) у Регіональному відділенні Фонду держмайна України по Львівській області, 09.03.1995 прийняв присягу державного службовця.

Зазначене, також підтверджується довідкою Регіонального відділення Фонду держмайна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 01.03.2023 №11-05-01019, яка наявна в матеріалах справи.

Відповідно до відомостей військового квитка ВЧ № НОМЕР_2 від 02.09.1985 року, позивач з 15.11.1972 по 29.11.1974 року проходив військову службу.

16 січня 2023 року позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою, в якій просив перевести його на інший вид пенсії, а саме пенсію державного службовця.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.01.2023 № 913070198193 відмовлено в проведенні перерахунку пенсії.

Позивач, звернувся з захистом свої прав, свобод чи інтересів в судовому порядку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.01.2023 року №913070198193 про відмову в проведенні перерахунку пенсії; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.01.2023 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду, щодо необхідності розгляду заяви позивача з урахуванням положень ст. 37 Закону України «Про державну службу»; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року у справі №380/4414/23 без змін.

На виконання зазначеного рішення суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення від 21.12.2023 №913070198193 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

В рішенні, в тому числі зазначено, що згідно із пунктом 11 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України. Станом на 16.01.2023 вік заявника 72 роки. Стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби у позивача становить 17 років 09 місяців 27 днів. Оскільки станом на 01.05.2016 позивач не працював на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців (стаж роботи - 17 років 09 місяців 27 днів) та не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, то у заявника відсутнє право на призначення пенсії згідно Закону №889-VI.

Будь-яких інших підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу у тексті оскарженого рішення пенсійний орган не виклав.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Змістом спірних правовідносин є рішення органу Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Верховна Рада України прийняла Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (набув чинності 01.05.2016) (далі - Закон № 889-VIII), який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016 відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

У той же час для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а саме вимог щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 569/350/17, від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а та від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а.

Суд також зазначає, що стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється згідно із законодавством, яке діяло раніше, і на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені (п. 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII).

Стаж державної служби до 01.05.2016 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (далі - Порядок № 283), та додатка до нього.

Зі змісту спірного рішення, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» є недостатність стажу державної служби через не зарахування певних періодів роботи позивача до державної служби. Зокрема, відповідач зазначає у даному рішенні, що стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби у позивача становить 17 років 09 місяців 27 днів.

При цьому, пунктом 1 Порядку №283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 3 Порядку №283, до стажу державної служби включається також стаж наукової роботи, набутий в державних установах, організаціях, закладах на посадах, визначених переліком посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 №257, незалежно від наявності перерв у роботі.

Переліком посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.1999 № 923 до таких віднесено посади керівника (ректора, начальника) державного вищого навчального закладу або державного закладу післядипломної освіти (їх філій); заступника керівника (ректора, начальника) з основних напрямів діяльності установи; завідувача, професора, доцента, старшого викладача, асистента кафедри (курсів); керівника (директора, начальника) наукової установи; заступника керівника (директора, начальника) з основного напряму діяльності установи; ученого секретаря установи; керівника, заступника керівника, головного наукового співробітника, провідного наукового співробітника, старшого наукового співробітника, наукового співробітника, молодшого наукового співробітника підрозділу (частини, сектору, лабораторії тощо) з основного напряму діяльності у складі вищого навчального закладу, державного закладу післядипломної освіти, наукової установи.

При цьому, варто зауважити, перелік посад сформульовано невичерпно.

Підпунктом 1 частини першої статті 35 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" передбачено, що до стажу наукової роботи зараховується час роботи на посадах наукових працівників, визначених статтею 31 цього Закону.

У свою чергу, частиною першою статті 31 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" передбачено, що основними посадами наукових працівників наукових установ (їхніх філій, інших відокремлених підрозділів), наукових підрозділів юридичних осіб державної та інших форм власності є:

1) керівник (президент, генеральний директор, генеральний конструктор, директор, начальник);

2) заступник керівника (перший віце-президент, віце-президент, заступники генерального директора, генерального конструктора, директора, начальника) з наукової роботи;

3) радник при дирекції наукової установи;

4) член Президії Національної академії наук України або національної галузевої академії наук;

5) радник Президії Національної академії наук України або національної галузевої академії наук;

6) академік - секретар відділення (його заступники);

7) головний учений секретар, учений секретар (їх заступники);

8) керівник (завідувач, секретар відповідальний, головний редактор) та заступники керівника (завідувача, секретаря відповідального, головного редактора) наукового підрозділу, наукового видавництва, редакції наукового видання;

9) головний конструктор, головний інженер, головний технолог з основного напряму діяльності наукової установи, організації, закладу та їх заступники;

10) провідний конструктор, провідний інженер, провідний технолог з основного напряму діяльності наукової установи, організації, закладу;

11) провідний редактор наукового видавництва, періодичного наукового видання;

12) головний науковий співробітник;

13) провідний науковий співробітник;

14) старший науковий співробітник;

15) науковий співробітник;

16) науковий співробітник-консультант;

17) молодший науковий співробітник.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивач з 15.09.1980 по 15.12.1987 працював провідним інженером, заступником начальника технічного відділу, начальником технічного відділу у Львівському спеціальному конструкторському бюро мікроелектроніки в приладобудуванні.

Також, з довідки Регіонального відділення Фонду держмайна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 01.03.2023 №11-05-01019 убачається, що стаж державної служби позивача становить 27 років 1 місяць 8 днів, включаючи, зокрема, період наукової діяльності у Львівському спеціальному конструкторському бюро мікроелектроніки в приладобудуванні з 15.09.1980 по 15.12.1987, що становить 7 років 3 місяці 1 день.

Таким чином, періоди наукової роботи позивача в державних установах, організаціях, закладах зараховуються до стажу державної служби.

Частиною другою статті 46 Закону № 889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 (далі - Порядок № 229), які діють з 01.05.2016, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Як вже вище зазначено, відповідно до відомостей військового квитка ВЧ № НОМЕР_2 від 02.09.1985 року, позивач з 15.11.1972 по 29.11.1974 року проходив військову службу.

Пунктом 5 Порядку № 229 визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.

Отже, в сукупності стаж позивача на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців та період проходження військової служби, є достатній для призначення йому пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

Крім того, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджений Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі Порядок № 622).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 01.05.2016, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 01.05.2016 на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 01.05.2016 на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах 3 - 5 цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики (пункт 5 Порядку № 622).

В матеріалах справи наявні довідки за формою, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3, а саме: про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 13.01.2023 № 18-09-00204 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 13.01.2023 № 18-09-00205.

Підсумовуючи вищенаведене, суд акцентує увагу на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі 826/4418/14).

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Наведене вказує на те, що відповідачем при прийнятті спірного рішення не було дотримано п.1 і п.3 ч.2 ст.2 КАС України, критеріїв правомірності.

З огляду на викладене, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу», п.п.10, 12 Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №18-09-00204 від 13.01.2023 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за №18-09-00205 від 13.01.2023, з часу звернення за призначенням такої пенсії, є похідними від першої позовної вимоги, тому також підлягають до задоволення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надано угоду від 10.02.2023 року про надання правової допомоги, ордер на надання правничої (правової) допомоги Серія ВС №1191383 від 07.03.2023 року та додаток до угоди від 10.02.2023 року, яким сторони угоди погодили, і клієнт сплатив адвокату при підписанні даної угоди аванс в сумі 5000 грн.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи 200/14113/18-а.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від попередньо заявленої суми (5000 грн. 00 коп.).

Таким чином, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 1000 грн. 00 коп.

Як підсумок такого аналізу, суд дійшов висновку, що присудженню на користь позивача підлягають судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 1000 грн. 00 коп.

Що стосується судових витрат, у вигляді судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 21.12.2023 №913070198193 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) призначити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу», п.п.10, 12 Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №18-09-00204 від 13.01.2023 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за №18-09-00205 від 13.01.2023, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 16.01.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. понесених судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович