Рішення

від 01.03.2024 по справі 420/19175/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/19175/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою Приватного підприємства «ТІН СЕРВІС» (код ЄДРПОУ: 39029671; адреса: вул. Карла В, 1-Б, с. Музиківка, Білозерський район, Херсонська область, 75023) до Хмельницької митниці (код ЄДРПОУ: 43997560; адреса: вул. Пілотська, 2, м. Хмельницький, 29010) про визнання протиправними та скасування рішення, карток відмови, -

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «ТІН СЕРВІС» (сформована в системі «Електронний суд» 26.07.2023 року) до Хмельницької митниці, в якій представник позивача просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA400000/2023/000051/2 від 24.03.2023 року;

визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400020/2023/000069;

визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400020/2023/000083, видану Хмельницькою митницею;

стягнути на користь ПП «ТІН СЕРВІС» за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 8 052 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа № 420/19175/23 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 01.08.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України; зобов`язано ПП «ТІН СЕРВІС» у строк до 15.08.2023 року подати суду додатки до позовної заяви у паперовому вигляді, зазначені у переліку додатків до позовної заяви.

Ухвалою суду від 04.09.2023 року клопотання представника позивача про продовження строку для подання відповіді на відзив у справі задоволено; надіслано на електронну адресу представника ПП «ТІН СЕРВІС» копію відзиву Хмельницької митниці з додатками; продовжено Приватному підприємству «ТІН СЕРВІС» строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву у справі № 420/19175/23 до 07.09.2023 року.

Ухвалою суду від 29.02.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Хмельницької митниці про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу за умовами укладеного контракту був поставлений товар та представником декларанта митному органу було надано документи для здійснення митного оформлення товару за ціною контракту. Однак, як стверджує позивач, відповідачем при митному розмитнені товару протиправно застосовано резервний метод, а висновки митного органу щодо неподання декларантом всіх документів, які підтверджують вартість товару є очевидно необґрунтованими.

Позивач звертає увагу, що ним у досудовому порядку були вчиненні дії щодо вирішення спірного питання, однак вказане не призвело до отримання позитивного результату, відтак ПП «ТІН СЕРВІС» вимушене звернутися до суду із даним позовом.

Сторона позивач доводить, що у наданих митному органу документах містяться необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо заявленої вартості товарів, які до того ж були оплачені. При цьому, позивач вказує, що незрозуміло яким чином печатка впливає на митну вартість товару, жодного належного обґрунтування в цій частині не було надано ні в рішенні про коригування митної вартості, ні у відповіді на скаргу. Більш того, укладений тристоронній договір та відповідні додатки до нього не були причиною спорів контрагентів і положення вказаних документів визнавались усіма сторонами, що підтверджується фактом передачі товарів та відповідних розрахунків між сторонами.

Крім того, доводи митного органу з приводу того, що номера фактур зазначених в копіях декларацій країни відправлення не відповідають номерам фактур, які подані до митного оформлення, є надуманими, оскільки надані декларації країни відправлення напряму зазначені в деклараціях. Водночас, посадовою особою не було роз`яснено у рішенні про коригування митної вартості товарів, які номера фактур і яким чином суперечать один одному в документах.

Будь-якої невідповідності в зазначенні інформації щодо перевізників товару не має з тих міркувань, що між позивачем та ТОВ «СТО ШЛЯХІВ» був укладений договір на транспортне-експедиційне обслуговування та в подальшому перевізник цілком на законних підставах додатково уклав інші договори перевезення з метою виконання взятих на себе зобов`язань за договором.

Позивачем було надано документальне підтвердження відомостей щодо витрат на навантаження товару, однак відповідач в силу формального (поверхневого) дослідження документів декларанта зробив помилковий висновок, у зв`язку із чим зокрема і виник цей публічно-правовий спір.

Позивач з посиланням на численну практику Верховного Суду доводить, що у даному випадку Хмельницька митниця не мала підстав для застосування резервного методу № 6 для визначення митної вартості товару, адже ціна товару була підтверджена документально і відповідні документи містили усі необхідні відомості для визначення ціни товару за першим методом. При цьому, згідно змісту рішення про коригування визначення митницею митної вартості товарів за методом № 6 (резервним) відбувалось за відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні товари, що були оформлені у митному відношенні, та за відсутності інформації та аналізу впливу обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів (інформації по яким не має), умов поставки, комерційних умов та будь-яких інших факторів.

За твердженням позивача зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається і те, який саме показник ціни придбаного товару, на думку посадової особи відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.

Таким чином, окрім відсутності належних підстав для коригування митної вартості товарів, рішення посадової особи містить численні порушення, що дає підстави вважати його протиправним з підстав невідповідності такого рішення критеріям, визначеним статтею 2 КАС України.

Відповідач не погодився із поданим позовом та надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що 22 березня 2023 року на митний пост «Хмельницький» Хмельницької митниці було подано до митного оформлення електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №23UA400020002525U0 на товари позивача, задекларована фактурна вартість товару складала 78620,50 USD, а митна вартість 88290,93 USD, яка визначена декларантом за першим (основним) методом.

За вищезазначеною митною декларацією посадовою особою Хмельницької митниці було з`ясовано, що автоматизованою системою аналізу та управління ризиками згенеровано наступні ризики:

101-1 «Витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів». Товар (и) № 1: це перше митне оформлення імпортером цього товару з даною країною походження за останній рік. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності класифікації товару. Перевірити задекларовані документи, що підтверджують походження товарів;

103-1 «Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби». Товар (и) № 1: це перше митне оформлення імпортером цього товару з даною країною походження за останній рік. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності класифікації товару. Перевірити задекларовані документи, що підтверджують походження товарів;

105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів». Товар (и) № 1: це перше митне оформлення імпортером цього товару з даною країною походження за останній рік. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності класифікації товару. Перевірити задекларовані документи, що підтверджують походження товарів;

106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». Товар (и) № 1: це перше митне оформлення імпортером цього товару з даною країною походження за останній рік. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності класифікації товару. Перевірити задекларовані документи, що підтверджують походження товарів.

Представник відповідача стверджує, що за результатами опрацювання поданих документів виявлено розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості, а також ознаки відсутності окремих складових митної вартості товару, про що серед іншого зазначено в графі 33 оскаржуваного в цій справі рішення про коригування митної вартості товарів.

Поряд з цим, сторона відповідача доводить, що у митній декларації декларантом зазначено код документа 4104, однак у графі 2 митної декларації зазначено відправника товару «JOSCELIK PROFIL VE SAN ENDUSTRISI ANONIM SIRKETI», який не відповідає заявленому у 31 графі декларації виробника товару «Tosy Ali Toyo Celik Anonim Sirke», при цьому проформа та інвойс видані відправником товару.

У митній декларації поданій до митного оформлення не заявлено числові значення комісійної винагороди, яка відповідно до частини 10 статті 58 МКУ має включатись до митної вартості товару, що спростовує твердження позивача про подання усіх документів та відсутності впливу вказаної обставини на митну вартість товару.

Також відповідач стверджує, що зазначений у позовній заяві вираз cash in advance» не відповідає зазначеному у поданих до митного оформлення документах виразу «cash payment», дослівний переклад якого є «готівковий переказ».

Крім того, перевізники товару, вказані у поданих до митного оформлення CMR не відповідають особі, яка надає інформацію про вартість перевезення у поданих до митного оформлення довідках про транспортні витрати. Як і не відповідають номера фактур, зазначених в копіях митної декларації країни відправлення, номерам фактур, які подані до митного оформлення.

Також, порівнюючи рівень заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості схожих товарів, митне оформлення яких вже здійснено, під час митного оформлення задекларованої партії товару у митного органу виникли сумніви щодо дійсної вартості та у правильності визначення митної вартості товару, оскільки їх заявлений рівень митної вартості (1,38 дол. США/кг) нижчий ніж мінімальний рівень митної вартості за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби (1,58 дол. США/кг).

За таких невідповідностей митним органом декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, у відповідь на пропозицію позивачем надано було лист від 22.03.2023 року разом з копією комерційної пропозиції від виробника від 26.01.2023 року та зазначено, що інших додаткових документів надаватися не буде у зв`язку із їх відсутністю.

Оскільки декларантом не було усунуто вищезазначені розбіжності додатково наданими документами, не підтверджено включення окремих складових митної вартості товарів, відповідно до вимог митного законодавства, відповідачем було винесено рішення про коригування митної вартості, яке містить усю необхідну та законодавчо визначену інформацію, відтак вказане рішення є правомірним.

Тому позовні вимоги є необґрунтованими, підстав для їх задоволення немає, оскільки дії митного органу здійсненні у суворій відповідності до вимог чинного митного законодавства України.

06 вересня 2023 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій стверджувалося, що відповідачем порушено процесуальні строки для надання відзиву на позовну заяву, що відповідно зумовлює підстави для його неврахування, адже сторона відповідача не заявляла жодних клопотань стосовно поновлення такого строку чи його продовження.

Також представник позивача зазначив, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 320 МК України ризики можуть бути змінені або скасовані, тобто у разі виникнення ризиків це не означає, що при розгляді документів митний орган за наявності ризиків повинен приймати рішення про коригування митної вартості.

Крім того, сторона позивача вказує, що митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтовувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначати документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Однак, у даному випадку, митний орган формально зазначив про надання додаткових документів, без конкретизації як то вимагає митне законодавство України.

Також представник позивача вважає помилковими доводи відповідача про те, що надання зовнішньоекономічного контракту та специфікації до нього із печаткою постачальника, який являється виробником товару, можуть вплинути на правильність визначення митної вартості товарів.

Вимога митниці про включення до ціни товару комісійної винагороди безпідставною, оскільки за вимогами ч. 10 ст. 58 МК України, додаткові витрати включаються до митної вартості товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. При цьому, позивач не поніс окремих витрат на комісійну винагороду.

На думку представника позивача митний орган без належного дослідження поданих документів безпідставно наполягає на тому, що оплата за товар відбувалася в готівковій формі, оскільки як за вимогами укладеного контракту, так і це вбачається з доданих документів, оплата за товар здійснювалася у безготівковій формі.

Щодо доводів митниці про неналежність доказів позивача в частині того, що договори про перевезення не надавалися разом із митною декларацією, то позивач стверджує, що під час митного оформлення ним були надані відповідні довідки про транспортні витрати, які не були включені у вартість товарів, а Митницею всупереч вимог ч. 3 ст. 53 МК України не було заявлено про необхідність надання договорів перевезення.

У наданих до суду запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказав, що доводи про пропущення ним процесуальних строків подання відзиву на позовну заяву є необґрунтованими, оскільки ухвала про відкриття провадження у справі надійшла до електронного кабінету митного органу 01.08.2023 року о 21:05, тобто поза межами робочого часу, а тому така ухвала цілком правомірно була зареєстрована 02.08.2023 року.

Крім того, представник відповідача заперечує доводи ПП «ТІН СЕРВІС» в частині того, що спрацьовані автоматизовані ризики митним органом не є обов`язковими та можуть бути скасовані, оскільки для цього потрібні відповідні підстави, чого в даному випадку не було.

Однією з викладених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару обставиною, яка призвела до сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості товару є те, що зовнішньоекономічний контракт та специфікація до нього завірено печаткою постачальника, який являється виробником товару, при цьому до митного оформлення надано проформу та інвойси завірені печаткою продавця. В поєднанні з іншими викладеними у рішенні обставинами це слугувало підставою для витребування передбачених частиною 3 статті 53 МКУ додаткових документів для підтвердження задекларованої декларантом митної вартості.

При цьому, контракт, специфікація до нього та проформа інвойс завірені печаткою лише постачальника. Отже, у митного органу є обґрунтовані підстави вважати, що до митного оформлення не заявлено числові значення комісійної винагороди продавця, яка відповідно до частини 10 статті 58 МКУ має включатись до митної вартості товару.

Твердження позивача про те, що умови оплати за товар готівкою є опискою не відповідає дійсності, оскільки дані умови оплати визначено також і у проформі-інвойс, тому це неможливо рахувати очевидною опискою. Більш того, згідно умов наявного контракту (п.12.1) сторони погодились, що у випадку виникнення суперечок англійська мова є мовою, що переважає.

Витрати на транспортування не підтверджені, а надані позивачем договори перевезення не подавалися митному органу разом із митними документами, тому вони є неналежними доказами.

На підставі вищевикладеного та враховуючи, що з поданих декларантом документів не можливо визначити ціну товару для митного оформлення за ціною контракту, то застосування резервного методу є виправданим та правомірним, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, обставини, якими обґрунтовуються вимоги позову, відзиву на позовну заяву, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 01 лютого 2023 року між Акціонерним Товариством «TOCELIK PROFIL VE SAC ENDUSTRISI ANONIM SIRKETI» (за договором продавець), Акціонерним Товариством «TOSY ALI TOYO CELIK ANONIM SIRKETI» (за договором постачальник) та Приватним підприємством «ТІН СЕРВІС» укладено договір № 01-02, за умовами якого покупець доручає, а продавець приймає на себе зобов`язання з постачання металоконструкції, надалі Товар, згідно специфікації.

Згідно статті 2 договору № 01-02, найменування, кількість та ціна Товару зазначено в специфікації.

Поставка здійснюється на умовах ІНКОТЕРМС 2010, узгоджених в специфікаціях. Продавець зобов`язується поставити покупцю товар, відповідно до строків, зазначених у специфікації. Продавець інформує покупця електронною поштою про дату готовності Товару і повідомляє покупцю точну дату відвантаження Товару не пізніше 10-ти календарних днів до моменту його готовності. Продавець бере на себе зобов`язання надати покупцю разом з товаром наступні оригінали документів: оригінал інвойса; оригінал сертифікату походження; оригінал пакувального листа (стаття 3 договору).

У статті 4 тристороннього договору зазначено, що ціна Товару вказана в специфікації. Загальна вартість договору 900 000,00 (дев`ятсот тисяч) доларів США.

Статтею 5 договору передбачено умови платежів, а саме замовник проводить оплату кожної партії Товару згідно зі специфікаціями, валютою платежу за даним договором є Долар США, інвойс випускається за вагою нетто, всі банківські витрати за територією Туреччини за рахунок покупця.

Відповідно до статті 7 Договору пакування для готової продукції повинно відповідати встановленим стандартам і забезпечувати, за умови належного поводження з вантажем, збереження продукції під час транспортування.

Згідно специфікації № 1 від 01.02.2023 року до Договору № 01-02 від 01.02.2023: товар. Першокласна ЕЖК у рулонах згідно стандарту EN 10202:2001. Марка ТН620 покриття олова 1.0/1.0, вага рулонів до 7м/тн. Внутрішній діаметр рулону: 420 мм, експортне водонепроникне пакування відповідно до стандарту заводу.

Розмір 0,15мм*785мм, кількість 100 тн, ціна 1,225 доларів/тн, сума 122 500,00 доларів США.

2) товар. Першокласна ЕЖК у рулонах згідно стандарту EN EN 10202:2001. Марка ТН520 покриття олова 2.0/2.0, вага рулонів до 7м/тн. Внутрішній діаметр рулону: 420 мм, експортне водонепроникне пакування відповідно до стандарту заводу.

Розмір 0,18мм*801, кількість 20 тн, ціна 1,195 доларів/тн, сума 23 900,00 доларів США.

Всього: 120 т, сума 146 400,00 доларів США.

Термін відвантаження: березень-квітень 2023.

Умови оплати: (30%) 43 920,00 доларів США Передплата до 03.02.2023, (70%) 102 480,00 доларів США. Залишок оплати до 15.04.2023 року.

22 березня 2023 року до Хмельницької митниці уповноваженою особою ПП «ТІН СЕРВІС» подано митну декларацію № 23UA400020002525U0 стосовно товару прокат плоский з вуглецевої сталі: жерсть біла електролітичного лудіння оловом, у рулонах, твердість ТН620, завтовшки 0,15 мм., завширшки 785 мм., маса покриття оловом 1,0/1,0 г/м2. Торговельна марка «TSE». Країна виробництва TR. Виробник «Tosy Ali Toyo Celik Anonim Sirke», Туреччина».

До митної декларації уповноваженою особою ПП «ТІН СЕРВІС» було додано (графа 44 декларації): 3 пакувальні листи від 15.03.2023 року, рахунок-проформа від 01.02.2023 № 1000051824, рахунок-фактура (інвойс) ІНА2023000000299 від 15.03.2023, рахунок-фактура (інвойс) ІНА2023000000302 від 15.03.2023 року, рахунок-фактура (інвойс) ІНА2023000000318 від 15.03.2023 року, автотранспортні накладні № 421222, № 421228, № 608952 від 17.03.2023 року, сертифікат про походження товару Y0111789, Y0192656, Y0192657 від 16.03.2023 року, платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 14.02.2023 року, платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 10.03.2023 року, 3 довідки про транспортні витрати від 18 березня 2023 року, Специфікацію № 1 від 01.02.2023 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких договорів № 01-02 від 01.02.2023 року, договір про надання послуг митного брокера № 01/19 від 18.02.2019 року, сертифікат випробувань № 23N529 від 15.03.2023 року, фото маркування від 22.03.2023 року, копії митних декларацій країни відправлення 23341200ЕХ00098159, 23341200ЕХ00098592, 23341300ЕХ00211031 від 16.03.2023 року.

ПП «ТІН СЕРВІС» митну вартість поставленого товару визначило за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортувався (вартість операції).

Згідно повідомлення декларанту, що сформоване головним державним інспектором Замойською О.О. встановлено, що у зв`язку з можливим заниженням рівня митної вартості, просимо надати документи згідно ч. 3 ст. 53 МКУ що містять відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідно до ч. 3 статті 53 МКУ для підтвердження числового значення митної вартості товарів необхідно надати такі додаткові документи на товари: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки при здійсненні платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (держзовнішінформ); 7) експортна декларація, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

22 березня 2023 року уповноваженою особою декларанта ФОП ОСОБА_1 до митниці надано заяву № б/н, в якій зазначено, що оригінали документів, зазначені у митній декларації або у засвідчених в установленому порядку їх копіях, надано на м/п «Кам`янець-Подільський». Додатково надано копію Комерційної пропозиції від виробника від 26.01.2023 року. Інших додаткових документів надано не буде у зв`язку з їх відсутністю.

23 березня 2023 року уповноваженою особою декларанта ФОП ОСОБА_1 до митниці надано заяву № б/н, в якій зазначено, що контракт укладено з виробником, тому ніяких посередницьких відносин не має. Копії митних декларацій країни відправлення надані разом з МД. Додатково повідомлено, що на дату подання заяви ДП «Держзовнішінформ» має велику завантаженість і підготовка висновків займає від 3 робочих діб. У зв`язку з вищезазначеним, з метою запобігання простоїв, викладено прохання провести процедури з контролю рівня митної вартості на підставі наявних документів. Інших додаткових документів надано не буде у зв`язку з їх відсутністю.

24 березня 2023 року Хмельницькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості № UA400000/2023/000051/2 у якому зазначено, що документи подані на виконання ч. 2 та ч. 3 ст. 53 МКУ містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема: проформа, інвойси та специфікація містить інформацію про оплату товар готівкою, при цьому до митного оформлення надано платіжні доручення як підтвердження банківського переказу; зовнішньоекономічний контракт та специфікацію до нього завірено печаткою постачальника, який являється виробником товару, при цьому до митного оформлення надано проформу та інвойси, завірені печаткою продавця; перевізники товару не відповідають особі, яка надає інформацію про вартість перевезення; номера фактур зазначених в копіях декларацій країни відправлення не відповідають номерам фактур, які подані до митного оформлення. Також подані до митного оформлення документи не містять документального підтвердження всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів, а саме: витрати на навантаження та обробку оцінюваних товару до місця ввезення на митну територію України; вартості пакування та вартості робіт, пов`язаних з пакуванням; комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів. Таким чином, документи, подані до митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів, передбачених частиною 10 статті 58 МКУ.

Також митним органом встановлено, що заявлений рівень митної вартості товару (1,38 дол. США/кг) нижчий, ніж рівень цін подібних товарів, оформлених на інших митницях Держмитслужби (1,58 дол. США/кг).

Враховуючи те, що використані декларантом метод та відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп. 2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 64 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні товари, що були оформлені у митному відношенні. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 62 та ст. 63 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації основи для віднімання та додавання вартості.

Джерелом числового значення митної вартості є МД від 27.02.2023 № UA500500/2023/006272.

Декларанту роз`яснено права викладені у п.3 ст.52 МКУ на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст.55 МКУ та роз`яснено права на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього МКУ або суду.

Митна вартість визначена за резервним методом, в результаті чого сума належних до сплати митних платежів та ПДВ збільшилася на 96847,06грн.

Також відповідачем були оформлені картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400020/2023/000069, № UA400020/2023/000083.

15 травня 2023 року ПП «ТІН СЕРВІС» подано до Хмельницької митниці Державної митної служби України скаргу за вих. № 35, де скаржник просив скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2023/000051/2.

22 травня 2023 року Хмельницька митниця на подану ПП «ТІН СЕРВІС» скаргу листом № 7.26-2/15-01/13/218 проінформувала позивача, що скарга залишена без задоволення.

15 червня 2023 року ПП «ТІН СЕРВІС» подало до Державної митної служби України скаргу за вих. № 46, у якій ставилося питання стосовно скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2023/000051/2.

04 липня 2023 року Державна митна служба України листом № 15/15-02-02/13/2946 проінформувала ПП «ТІН СЕРВІС», що скарга підлягає залишенню без розгляду у зв`язку із пропуском строку подання такої скарги в порядку адміністративного оскарження.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, прийняттям карток відмови, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить із наступного.

Згідно з ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 вищезазначеної статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч.ч.5-6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Суд зазначає, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та від 02.06.2015 року (справи № № 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Так, зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2023/000051/2 судом встановлено, що однією із підстав для прийняття такого рішення слугувало те, що проформа, інвойси та специфікація містить інформацію про оплату товару готівкою, при цьому до митного оформлення надано платіжні доручення як підтвердження банківського переказу.

Як вбачається із специфікації № 1 від 01.02.2023 року до Договору № 01-02 від 01.02.2023 року сторонами погоджено умови оплати в наступних пропорціях: (30%) 43 920,00 доларів США Передплата до 03.02.2023, (70%) 102 480,00 доларів США. Залишок оплати до 15.04.2023 року.

Згідно платіжної інструкції в іноземній валюті № 6 від 14.02.2023 року на суму 43 920 доларів США та № 8 від 10.03.2023 року на суму 102 480 доларів США, судом встановлено, що ПП «ТІН СЕРВІС» своїм обов`язки за укладеним договором № 01-02 від 01.02.2023 року в частині оплатності договору виконало.

Згідно пункту 1 листа від 04.08.2023 року TOSCELIK Profil VE Sac слідує, що усі розрахунки між ПП «ТІН СЕРВІС» та Joint-Stock Company TOSCELIK PROFIL VE SAC ENDUSTRISI ANONIM SIRKETI за контрактом № 01-02 від 01.02.2023 року здійснюються у безготівковій формі.

Таким чином, суд констатує, що між сторонами укладеного договору жодних претензій в частині способу виконання покупцем свого обов`язку щодо оплати товару не було. Більш того, на думку суду, спосіб оплати товару (готівка чи безготівковий розрахунок) саме по собі в цілому не може впливати на визначення митної вартості товару.

При цьому, суд критично оцінює доводи відповідача, що у даному випадку відповідно до вимог п. 12.1 Договору № 01-02 слід керуватися англомовним варіантом угоди, оскільки будь-яких суперечок між сторонами за договором не має, а вказане положення може бути застосоване лише у випадку наявності спору з цього питання.

Тому, зазначення в англомовному варіанті Специфікації № 1 від 01.02.2023 року до Договору № 01-02 від 01.02.2023 року словосполучення «cash payment» не доводить тієї обставини, що розрахунок в безготівковій формі вплинув або міг вплинути на визначення митної вартості товару. З огляду на це, висновок митного органу, що надання платіжних інструкцій в іноземній валюті суперечить умовам укладеного договору, а відтак впливає на визначення митної вартості товарів, суд вважає безпідставним.

Щодо висновку Хмельницької митниці, що зовнішньоекономічний контракт та специфікацію до нього завірено печаткою постачальника, який являється виробником товару, при цьому до митного оформлення надано проформу та інвойси, завірені печаткою продавця, суд зазначає наступне.

Дійсно, з матеріалів справи судом встановлено та фактично не заперечується позивачем про те, що контракт та специфікація завірена печаткою постачальника (виробник товару), а проформа та інвойси завірені печаткою продавця. При цьому, суд враховує те, що вказані документи за суб`єктним складом були оформлені та підписані безпосередньо контрагентами позивача.

Разом із тим, як додатково встановлено судом 20 липня 2023 року за вих. №48 ПП «ТІН СЕРВІС» звернулося до свого контрагента із листом у якому просило зокрема проінформувати чи підписаний договір № 01-02 від 01.02.2023 року та Специфікація № 1 до нього уповноваженим представником Joint-Stock Company TOSCELIK PROFIL VE SAC ENDUSTRISI ANONIM SIRKETI та чи має будь-які заперечення Joint-Stock Company TOSCELIK PROFIL VE SAC ENDUSTRISI ANONIM SIRKETI в аспекті недійсності (внаслідок відсутності волевиявлення Joint-Stock Company TOSCELIK PROFIL VE SAC ENDUSTRISI ANONIM SIRKETI «ROSCELIK PROFIL VE SAC ENDUSTRISI ANONIM SIRKETI») договору № 01-02 від 01.02.2023 року, специфікацій до нього, а також відповідних проформ та інвойсів, в тому числі інвойсів № ІНА2023000000299, № ІНА203000000302, № ІНА 2023000000318, № ІНА2023000000443.

З пунктів 2 та 3 листа від 04.08.2023 року TOSCELIK Profil ve Sac слідує, що контракт № 01-02 від 01.02.2023 року та додатки до нього з боку Joint-Stock Company TOSCELIK PROFIL VE SAC ENDUSTRISI ANONIM SIRKETI підписані уповноваженою особою представником Serkan Ersoy. Компанія не має заперечень по цьому питанню. Усі перелічені документи в листі № 48 від 20.07.2023 укладені внаслідок волевиявлення сторін (ПП «ТІН СЕРВІС» та Joint-Stock Company TOSCELIK PROFIL VE SAC ENDUSTRISI ANONIM SIRKETI).

Тому суд вважає, що вищезазначений висновок митного органу також є необґрунтованим позаяк вказані недоліки відсутні та більш того за своєю суттю не могли вплинути на визначення митної вартості товарів з тих міркувань, що зауваження стосувалися не складових вартості товару, а мали відношення до надання правової оцінки укладеному договору, що вочевидь виходить за межі правової компетенції митного органу.

Крім того, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів Хмельницька митниця вказала, що перевізники товару не відповідають особі, яка надає інформацію про вартість перевезення.

На підтвердження витрат з транспортних послуг ПП «ТІН СЕРВІС» надало митному органу зокрема довідки № 25-27 від 18.03.2023 року про транспортні витрати.

Із змісту довідки № 25 від 18.03.2023 року про транспортні витрати, яка видана ТОВ «СТО ШЛЯХІВ» вбачається, що витрати по доставці вантажу транспортним засобом Volvo, державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 згідно Заявки-Договору №13032023/2/9/7-3 від 13 березня 2023 року, з м.Османіє (Туреччина) до м/п Сірет-Порубне складають 117878,00 грн., від м/п Сірет-Порубне до с. Музиківка, Херсонський район, Херсонська область (Україна складають 48896, 00 грн. Даний вантаж не страхувався.

Із змісту довідки № 26 від 18.03.2023 року про транспортні витрати, яка видана ТОВ «СТО ШЛЯХІВ» вбачається, що витрати по доставці вантажу транспортним засобом Renault, державний номер НОМЕР_3 , водій ОСОБА_3 згідно Заявки-Договору №10032023/2/9/8-3 від 10 березня 2023 року, з м. Османіє (Туреччина) до м/п Сірет-Порубне складають 117878,00 грн., від м/п Сірет-Порубне до с. Музиківка, Херсонський район, Херсонська область (Україна складають 48896, 00 грн. Даний вантаж не страхувався.

Із змісту довідки № 27 від 18.03.2023 року про транспортні витрати, яка видана ТОВ «СТО ШЛЯХІВ» вбачається, що витрати по доставці вантажу транспортним засобом Renault, державний номер НОМЕР_4 / НОМЕР_5 , водій ОСОБА_4 згідно Заявки-Договору № 10032023/2/9/9-3 від 10 березня 2023 року, з м. Османіє (Туреччина) до м/п Сірет-Порубне складають 117878,00 грн., від м/п Сірет-Порубне до с. Музиківка, Херсонський район, Херсонська область (Україна складають 48896, 00 грн. Даний вантаж не страхувався.

Разом із тим, з матеріалів справи судом встановлено, що між ПП «ТІН СЕРВІС» та ТОВ «СТО ШЛЯХІВ» укладено заяву-договір № 100323/2/9/9-3 від 10.03.2023 року, між ТОВ «СТО ШЛЯХІВ» та ФОП ОСОБА_5 укладено договір № 16032023/1 від 16.03.2023 року про надання транспортних послуг під час перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні; 17.03.2023 року між ТОВ «СТО ШЛЯХІВ» та ФОП ОСОБА_6 укладено договір № 17032023/1 про надання транспортних послуг під час перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

Суд констатує, що при здійсненні митного декларування уповноваженою особою договори на перевезення не надавалися, однак суд також враховує і те, що законодавством не встановлено переліку документів, виключно які здатні підтвердити понесені декларантом витрати на перевезення. Разом із тим договори були надані ПП «ТІН СЕРВІС» при досудовому врегулюванні спору, що вбачається із додатків до скарги від 15 травня 2023 року № 35.

Отже, надані довідки були здатні підтвердити відповідні витрати декларанта на транспортування імпортованого товару. Більш того, зі місту наданих довідок судом встановлено як ціну перевезення, так і маршрут, що на думку суду в достатній мірі розкриває витрати на транспортування товару та їх фактичне понесення позивачем.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що у повідомленні декларанту митним органом не конкретизовано, які саме документи мав би надати декларант для прийняття позитивного рішення щодо митного оформлення товарів за ціною контракту, в тому числі й щодо договорів на перевезення чи будь-які інші документи з цього приводу. Тобто, митний орган повинен витребовувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України.

На підставі вищевикладеного суд приходить висновку, що позивачем у належний спосіб доведено витрати на транспортування, а відповідач, не конкретизуючи у повідомленні декларанту про необхідність надання конкретного переліку документів, спричинив ситуацію, коли фактично вимагав надання усіх документів, передбачених статтею 53 МК України, без їх визначення, чим порушив принцип належного урядування.

Стосовно висновку митного органу, що номера фактур зазначених в копіях декларацій країни відправлення не відповідають номерам фактур, які подані до митного оформлення, суд зазначає наступне.

Так, згідно графи 44 митної декларації № 23UA400020002525U0 декларантом до митного органу було надано в тому числі й копії митних декларацій країни відправлення 23341200ЕХ00098159, 23341200ЕХ00098592, 23341300ЕХ00211031 від 16.03.2023 року, що визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Також з наданих суду копій комерційних пропозицій від 15.03.2023, 11.04.2023 та пакувальних листів встановлено, що у вказаних документах також міститься посилання на рахунок-фактуру (інвойс) ІНА2023000000299 від 15.03.2023, рахунок-фактуру (інвойс) ІНА2023000000302 від 15.03.2023 року, рахунок-фактуру (інвойс) ІНА2023000000318 від 15.03.2023 року.

Поряд з цим, з автотранспортних накладних № 421222, № 421228, № 608952 від 17.03.2023 року судом достовірно встановлено, що такі мають посилання на рахунок-фактуру (інвойс) ІНА2023000000299 від 15.03.2023, рахунок-фактуру (інвойс) ІНА2023000000302 від 15.03.2023 року, рахунок-фактуру (інвойс) ІНА2023000000318 від 15.03.2023 року.

Аналіз змісту копій митних декларацій країни відправлення 23341200ЕХ00098159, 23341200ЕХ00098592, 23341300ЕХ00211031 від 16.03.2023 року доводять, що вони містять аналогічні посилання на рахунок-фактуру (інвойс) ІНА2023000000299 від 15.03.2023 року, рахунок-фактуру (інвойс) ІНА2023000000302 від 15.03.2023 року, рахунок-фактуру (інвойс) ІНА2023000000318 від 15.03.2023 року, що відображено в таких деклараціях під кодами 2074, 2112, 2075.

У своїй сукупності встановлені обставини, на думку суду, виключають наявність будь-якої розбіжності між вказаними документами, навпаки такі між собою є чітко узгодженими та дозволяли митному органу визначити задекларовану митну вартість товарів на підставі поданих документів. При цьому, суд також враховує й ту обставину, що при первинній перевірці документів декларанта відповідач про вказані недоліки взагалі не повідомляв та у запиті на отримання додаткових документів цього не зазначав у зв`язку із чим декларант був позбавлений можливості надати будь-які змістовні пояснення на цей рахунок та у разі сумніву додати документи, про відсутність яких митний орган зазначив лише в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів.

Щодо заключних висновків митного органу, які відображенні в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 24.03.2023 року, то суд враховує наступне.

Згідно статті 7 Договору № 01-02 від 01.02.2023 року судом вже встановлено, що пакування для готової продукції повинно відповідати встановленим стандартам і забезпечувати, за умови належного поводження з вантажем, збереження продукції під час транспортування.

Таким чином, сторони у договорі погодили, що передача товару від продавця до покупця відбувається вже у випадку пакування товару, що зокрема покладає обов`язок на продавця забезпечити після виготовлення продукції відповідне пакування. З огляду на це, суд вважає, що витрати на пакування вже включені до ціни товарів, а відтак їх вартість окремо не мала визначатися.

Крім того, суд також погоджується із доводами позивача, що витрати на навантаження товару декларантом були доведені, оскільки це послідовно вбачається із заявок-договорів № 100323/2/9/9-3, № 100323/2/9/8-3 від 10.03.2023 року та № 130323/2/9/7 від 13.03.2023 року, а також довідок № 25-27 від 18.03.2023 року про транспортні витрати. Дослідження вищенаведених доказів свідчить, що такі містять фактично містять ціну транспортних витрат, до яких зокрема включаються витрати на навантаження та розвантаження, що підтверджується вказаними заявками-договорами.

Що ж стосується комісійних винагород, то суд звертає увагу, що за умовами укладеного контракту № 01-02 від 01.02.2023 року витрати на посередницькі послуги відсутні, оскільки договір укладено безпосередньо з виробником товару також.

Більш того, у цьому контексті, суд додатково зауважує, що після отримання повідомлення декларанту, ПП «ТІН СЕРВІС» на адресу митницю надіслало два листи та зокрема у листі б/н від 23.03.2023 року уповноваженою особою декларанта було проінформовано митний орган про те, що витрати на посередницькі послуги відсутні. Однак, відповідач, ані під час прийняття спірного рішення, ані під час розгляду справи в суді не довів, що такі витрати мали місце та декларантом їх помилково чи свідомо не було включено до митної вартості товарів.

Отже, дослідивши матеріали справи суд встановив, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар. Судом під час офіційного з`ясування обставин справи не було встановлено помилковість визначення декларантом митної вартості товарів, а викладені доводи митного органу в оскаржуваному рішенні не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.4-5 ст.54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості (за ціною договору).

Наявність у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов висновку, що митний орган не надав доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності заявленої вартості, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті та була сплачена за цей товар.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України зробив Верховний Суд в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 року по справі № 9540/2605/18, від 06.05.2020 року по справі №9140/1713/19, від 16.04.2021 року по справі № 140/2000/19.

Суд зазначає, що посилання митного органу на наявність інформації про іншу вартість подібного товару не є переконливими, оскільки у даному випадку ПП «ТІН СЕРВІС» діяло на підставі Контракту, визначених в ньому умов та цін, що підтверджується наданими до митної декларації документами. Відповідні умови контракту належним чином узгоджені між сторонами, тобто випливають із господарської діяльності позивача та його контрагента та їх домовленостей за контрактом, що ґрунтуються на свободі договору.

Самостійне визначення контролюючим органом ціни товару не може впливати на права та обов`язки сторін Договору, за умови їх підтвердження належними документами.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, визначено обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів. При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів. Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд зазначає, що відповідач при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу не зазначив в оскаржуваному рішенні докладної інформації та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме: ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Як вже було зазначено, в оскаржуваному рішенні вказано, що джерелом числового значення митної вартості є МД від 27.02.2023 № UA500500/2023/006272, однак суд констатує, що згадана митна декларація, на дані якої щодо вартості товару спирається Митниця у Рішенні, суду не надана, чим унеможливлюється також і перевірка судом обґрунтованості коригування митної вартості товару у бік збільшення, у тому числі оцінка такого доказу за правилами ст.72-90 КАС України на предмет правильності донарахування митних платежів.

При цьому, судом також встановлено, що у відповідь на адвокатський запит про надання копії МД від 27.02.2023 № UA500500/2023/006272, Хмельницька митниця надала відмову, яка оформлена листом № 7.26-./15-01/13/3225 від 28.07.2023 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що джерело спірного числового значення митної вартості у даному випадку не підтверджено зі сторони відповідача, що дає підстави суду вважати необґрунтованим рішення про коригування митної вартості товарів позивача від 24.03.2023 року у бік збільшення для позивача сплати митних платежів та ПДВ.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово виснував, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод (постанова від 18.08.2021 року у справі №160/4944/19).

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень передбачає, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Серед критеріїв (принципів), які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, у спорах про оскарження акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обов`язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення Митниці не містить детальної характеристики товару, який брався за основу для коригування митної вартості, не містить комерційні умови поставки, що суперечить вимогам обґрунтованості, об`єктивності та неупередженості рішення суб`єкта владних повноважень.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.

Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не встановлений. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДПС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17).

Тому саме лише зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформлених митних декларацій з вищим рівнем митної вартості товару не може вважатись належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості.

Згадана вище декларація відповідачем не надана, що позбавляє суд можливості перевірити цей доказ на предмет належності та достовірності в контексті алгоритму визначення митної вартості за резервним методом, як і взагалі обґрунтованість його застосування.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціпи, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, виключно у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані надати додаткові документи.

Витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

У постанові Верховного суду від 21.02.2020 року по справі № 813/1229/16 суд дійшов висновку, що витребуючи додаткові документи, Митниця зобов`язана зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Суд зазначає, що відповідач не надав доказів на підтвердження існування обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару; неможливості перевірки числового значення митної вартості товарів на підставі поданих декларантом документів та пояснень.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому, як слідує зі змісту приписів частини третьої статті 318 МК України, митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

До того ж, відповідно до вимог частини сьомої статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Верховний Суд у постановах від 27.02.2019року по справі № 814/1647/16, від 06.03.2019року по справі № 809/278/17, від 13.06.2019 року по справі № 820/6315/15, від 21.01.2020 року по справі № 813/2719/15) вказував, що висновок про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, є недостатнім для витребування у декларанта додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, без зазначення, при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, у чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого товару за методом не за ціною договору, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, не зазначив країну походження та рік виготовлення такого товару, його технічний стан, що є окремою підставою для скасування такого рішення (така правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 09.04.2020 року по справі № 826/4827/16).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак відповідач не довів наявність розбіжностей в поданих документах, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також надавали можливість відповідачу визначити митну вартість товару, відповідач не мав підстав витребовувати у позивача додаткові документи та відмовляти у розмитненні товару позивачу за ціною контракту у зв`язку з їх відсутністю (неподанням).

Покликання відповідача на те, що подібний товар був оформлений за вищою митною вартістю суд не приймає до уваги, оскільки, відомості з інформаційної бази даних носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити таку вартість товару.

Наявність у такій інформаційній системі даних про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не спричиняє підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки господарські операції випливають із принципу свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, тощо).

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 8 Митного кодексу України державна митна служба здійснюється на основі принципів, в тому числі, законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Оскільки позивачем були надані для митного оформлення товару документи, необхідні для визначення його митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини, не містять суттєвих розбіжностей, тощо, відмова відповідача у розмитненні товару за митною декларацією є неправомірною, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню судом.

Відповідачем законність оскаржуваного рішення не доведена, його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів; надані ним докази не спростовують те, що товар мав бути розмитнений за ціною контракту.

Що ж стосується доводів сторони позивача про те, що відповідачем пропущено строк подання відзиву на позовну заяву, то такі аргументи суд відхиляє, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджено дотримання відповідачем строку подання процесуального документу, а тому судом надано процесуальну оцінку усім доводам сторін з урахуванням поданих заяв по суті спору та поданих доказів.

Що стосується позовних вимог ПП «ТІН СЕРВІС» про визнання протиправними та скасування карток відмови №UA400020/2023/000069, №UA400020/2023/000083, то суд вважає, що така вимога також підлягає задоволенню як похідна, позаяк саме на підставі рішення про коригування митної вартості відповідачем були прийняті спірні картки відмови.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ПП «ТІН СЕРВІС» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а аргументи відповідача відхиляє з наведених вище підстав.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 8052 грн., ці витрати суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «ТІН СЕРВІС» (код ЄДРПОУ: 39029671; адреса: вул. Карла В, 1-Б, с. Музиківка, Білозерський район, Херсонська область, 75023) до Хмельницької митниці (код ЄДРПОУ: 43997560; адреса: вул. Пілотська, 2, м.Хмельницький, 29010) про визнання протиправними та скасування рішення, карток відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA400000/2023/000051/2 від 24.03.2023 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400020/2023/000069, видану Хмельницькою митницею.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400020/2023/000083, видану Хмельницькою митницею.

Стягнути з Хмельницької митниці (код ЄДРПОУ: 43997560; адреса: вул. Пілотська, 2, м.Хмельницький, 29010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «ТІН СЕРВІС» (код ЄДРПОУ: 39029671; адреса: вул. Карла В, 1-Б, с. Музиківка, Білозерський район, Херсонська область, 75023) витрати зі сплати судового збору у сумі 8052(вісім тисяч п`ятдесят дві гривень)грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян