Рішення

від 18.01.2024 по справі 556/2450/23

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 556/2450/23

Номер провадження 2/556/133/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.01.2024 смт Володимирець

Володимирецький районний суд Рівненської області в особі:

головуючого судді Іванків О.В.

при секретарі Кньовець Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Антонівська сільська рада як орган опіки та піклування про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки на якій він розташований,-

В С Т А Н О В И В :

В суд звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа яка не заявляє самостійних вимог Антонівська сільська рада як орган опіки та піклування з позовом про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та поділ спільного майна подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що сторони уклали шлюб 20.07.2017 року який зареєстрований виконавчим комітетом Городецької сільської ради Володимирецького району Рівненської області, актовий запис №8. Шлюбне життя з відповідачкою не склалося через несумісність характерів і поглядів на життя. Втратили почуття любові і взаємоповаги один до одного, не підтримують подружніх стосунків, проживають окремо, а тому сімейне життя і збереження сім`ї стало неможливим. Від даного шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що малолітня дитина проживає разом з позивачем та спорів з цього приводу між сторонами немає. За наведених обставин просить шлюб розірвати, малолітню дитину залишити на проживання з батьком. Також під час шлюбу сторонами спільно нажито житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 , які просив поділити між сторонами в рівних частинах.

Вказаний позов надійшов до Володимирецького районного суду Рівненської області 25.08.2023.

24.10.2023 у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просив розгляд справи здійснювати без його участі та без участі позивача.

Відповідачка суду подала заяву, за змістом якої просить розглянути справу без її участі. Позовні вимоги визнала.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Антонівської сільської ради як органу опіки та піклування в судове засідання не з`явився, надіслав заяву в кій просив розглянути справу без участі представника сільської ради.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 20.07.2017 року.

Від спільного шлюбу у сторін народилася одна дитина син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Даний факт стверджується оглянутим в судовому засіданні та долученим до справи свідоцтвом про народження.

За приписами ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Як вбачається з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Сторони підтвердили, що стосунки, які існують між сторонами виключають можливість збереження сім`ї, сторони миритись не бажають, шлюб їх існує формально, а тому зберігати його не доцільно.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що шлюб існує формально, сторони миритися не бажають, тривалий час не підтримують сімейні відносини, проживають окремо, і є підстави для його розірвання.

Щодо вимоги про залишення малолітньої дитини на проживання з батьком, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ч.3, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з вимогами ст.157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Як вбачається з ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Отже, за даною нормою, батьки самостійно визначають місце проживання дитини і тільки за наявності спору - звертаються щодо захисту прав - до суду чи ООП.

Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Таким чином, за змістом названих та інших норм чинного законодавства, які регулюють питання виховання малолітніх дітей, питання про визначення місця проживання дитини вирішується судом по-перше, у випадку коли батьки дитини проживають окремо, а по-друге - коли між ними існує спір з цього питання, який не може бути вирішено добровільно чи зусиллями державних органів в позасудовому порядку.

В той же час, в даній справі сторони у справі, які є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають за однією адресою, і за цією ж адресою проживає малолітня дитина. Припинення шлюбних та сімейних відносин між подружжям ОСОБА_2 на думку суду, не свідчить про наявність між ними спору з приводу виховання сина, в т.ч. і щодо місця його проживання.

За відсутності спору між батьками щодо місця проживання дитини та не заявлення вимоги щодо вирішення такого, суд позбавлений можливості дотриматися положень ст. 161 СК України та врахувати ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків; особисту прихильність дитини до кожного з них; вік дитини, стан її здоров`я; особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При цьому, у такому випадку, в тому числі за поданою заявою відповідача про визнання позову, відсутні підстави для участі у справі органу опіки та піклування і суд не наділений правом збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Матеріали справи не містять доказів створення перешкод відповідачкою у проживанні дитини із батьком до дати подання позову, і сторони таких доказів до справи не надавали.

Зважаючи на те, що сторони не позбавлені звернутися із вимогою про визначення місця проживання дитини у разі наявності спору до суду або ж до органу опіки та піклування, що відповідатиме вимогам ст. 161 СК України, а наявність спору з даного приводу на даний час жодними доказами не підтверджено, то позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про поділ спільного майна подружжя, слід зазначити наступне.

У відповідності до ст.60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ч.1 ст.69 Сімейного Кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, як це вбачається зі ст.71 Сімейного Кодексу.

Відповідно до статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено, що за час перебування у шлюбі обидві сторони набували нерухоме майно, а саме житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 . Згоди щодо добровільного поділу майна ними не досягнуто, будь-яких домовленостей щодо зміни розміру часток у випадку поділу майна, а також шлюбного договору не укладалось.

З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним позов в тій частині, що до спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , який підлягає поділу між сторонами.

При цьому, враховуючи обставини справи, суд не знаходить підстав для відступлення від принципу рівності часток подружжя і приходить до висновку, що майно підлягає поділу в рівних частках по 1/2 частині кожному з подружжя.

Відповідно до частини п`ятої статті 268 Цивільного процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

В порядку ч. 2 ст. 115 СК України після набрання даним рішенням законної сили воно підлягає направленню до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Питання про повернення сплаченого при подачі позовної заяви судового збору позивач не ставить.

На підставі наведеного, керуючись п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 104, 110, 112, 160,161 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 89, 141, 206, 263-265, 268 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який укладений 20 липня 2017 року і зареєстрований виконавчим комітетом Городецької сільської ради Володимирецького району Рівненської області, актовий запис №8.

Прізвище відповідача ОСОБА_2 після розірвання шлюбу не змінювати.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку, та частину земельної ділянки на якій він розташований в АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на частину житлового будинку, та частину земельної ділянки на якій він розташований в АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.В. Іванків

Учасники процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_5 .

Третя особа: Антонівська сільська рада юридична адреса: с.Антонівка вул.Б.Хмельницького, 14, Вараського району Рівненської області код ЄДРПОУ 04388136.