Рішення

від 04.03.2024 по справі 129/3176/18

ГАЙСИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 129/3176/18

Провадження по справі № 2/129/27/2024

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2024 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Швидкого О.В.,

заочно розглянувши без учасників справи та їх представників цивільну справу за позовом ТОВ «Антенор» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,

Встановив:

30.11.2018р. до суду заявлено позов, у якому представник ТОВ «Антенор» просить стягнути на свою користь з ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти; мотивуючи позов тим, що 01.10.2018р. на банківський рахунок відповідача, відкритий у ПАТ «Універсал Банк» було помилково перераховано грошові кошти у розмірі 4000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №621, з призначенням платежу « ОСОБА_1 , поворотня безвідсоткова фінансова допомога зг. дог. №01/10/18 від 01.10.2018р.», проте жодних договірних відносин між позивачем та відповідачем не існувало та не існує, договір №01/10/18 від 01.10.2018р. не укладався, а мала місце помилка бухгалтера. 31.10.2018р. позивач надіслав відповідачу вимогу щодо повернення безпідставно отриманих грошових коштів, яка була залишена без відповіді та виконання. З огляду на викладене вище, ТОВ «Антенор» звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості у розмірі 4000,00 грн. та здійснити розподіл судових витрат.

11.01.2019р. представник відповідача - адвокат Мазур О.В. подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що він та відповідач позовні вимоги ТОВ «Антенор» не визнають та заперечують проти їх задоволення. Позивач просить стягнути з відповідача 4000,00грн., як безпідставно отримане майно, однак згідно наданого позивачем платіжного доручення призначення платежу «поворотня безвідсоткова фінансова допомога згідно договору № 0101/18 від 01.10.2018 p.». Таким чином, грошові кошти були направлені відповідачу на підставі цивільно-правового договору, що не передбачає можливість їх стягнення у судовому порядку як безпідставно набутого майна. Що ж до посилання позивача відносно того, що договірних відносин між позивачем і відповідачем не існувало та не існує, а договір №01/01/18 від 01.10.2018 не укладався, то таке твердження не відповідає дійсності та спростовується тим фактом, що відповідні грошові кошти були позивачем перераховані на ім`я відповідача саме з таким цільовим призначенням. Виходячи з правил ведення бухгалтерського обліку, бухгалтер позивача не міг перерахувати кошти, не маючи документа, на підставі якого здійснено таке перерахування (договір, рахунок, тощо). Наразі у відповідача немає можливості надати до суду примірник договору № 01/01/18 від 01.10.2018 p., на підставі якого йому були перераховані відповідні грошові кошти, оскільки він зберігається у позивача, в зв`язку з чим змушені клопотати перед судом про витребування даного доказу. Крім того, просив звернути увагу на те, що за твердженням позивача, перерахування коштів відповідачеві сталось через вчинену бухгалтером помилку. Разом з тим відповідно до додатку 2 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, платіжне доручення містить графу «підпис платника», в якій ставляться підписи (підпис) відповідальних осіб (відповідальної особи), які вповноважені розпоряджатися рахунком і зразки підписів яких заявлені банку платника в картці із зразками підписів. Однією з таких осіб є керівник підприємства, який не міг не знати про наявність чи відсутність відповідного договору про надання безвідсоткової фінансової допомоги. Неможливість випадкового перерахування коштів спростовується також тією обставиною, що позивач перерахував кошти на конкретний рахунок відповідача, тобто, він мав його реквізити, чого не могло бути без існування відповідних договірних правовідносин між сторонами. Вважають позовні вимоги ТОВ «Антенор» необґрунтованими та безпідставним, просили суд відмовити в задоволенні цього позову.

29.01.2019р.представник позивача ТОВ«Антенор» подаввідповідь навідзив,в якійвказує,що 14.01.2019р.позивач отримаввідзив ОСОБА_2 ,з якоговбачається,що відповідачсам достеменноне знає,на якійпідставі вінотримав насвій рахуноккошти урозмірі 4000,00грн.,які єпредметом спору.Спершу,у відзивійдеться проте,що підставоюдля отриманнявідповідачем данихкоштів бувдоговір №01/10/18від 01.10.2018р.,який вказанийу призначенніплатежу уплатіжному дорученні,згідно якогокошти перераховувались.Згодом,у відзивівідповідача викладеноприпущення,що цеможе бутиі заробітнаплата.За такихобставин,можна зробитивисновок,що відповідачне знає,яка жсаме правоваприрода укоштів,які опинилисяв йоговласності (чице поворотнафінансова допомогаза цивільно-правовимдоговором чице заробітнаплата).При цьому,стверджуючи,що позивачнеправильно обравспосіб захисту,відповідач посилаєтьсялише напризначення платежу,вказане уплатіжному дорученні№621.Жодних доказівіснування договірнихвідносин міжсторонами спорувідповідач ненадає.Також,відповідач невказує,що договір№01/10/18від 01.10.2018р.,який вказанийу платіжномудорученні №621як призначенняплатежу,він підписувавта невказує чомуу ньоговідсутній примірникдоговору,якщо укладенняцивільно-правовогодоговору малоб місце.Позивачем упозовній заявівже зазначалося,що договір№01/10/18від 01.10.2018р.про поворотнубезвідсоткову фінансовудопомогу міжсторонами неукладався.Якби укладенняданого цивільно-правовогодоговору маломісце,то позивачз оглядуна призначенняплатежу (поворотна безвідсоткова фінансовадопомога)міг повернутикошти керуючисьнормами договірногоправа.Проте,відповідний договірміж сторонами укладеноне було.Укладення договорупро поворотнуфінансову допомогуз відповідачемлише планувалося,про щобув повідомленийбухгалтер,проте сторонамиданий договірне укладався.Договір пронадання поворотноїфінансової допомогибув укладенийз іншоюособою,проте,бухгалтер помилковоперерахувала коштив сумі4000грн.на рахуноквідповідача.Таким чином,мала місцепомилка бухгалтерата безпідставнеотримання відповідачемкоштів урозмірі 4000грн.,а томузастосуванню підлягаєст.1212ЦК України.Щодо існуваннятрудових відносинміж сторонами,то відповідачпрацював уТОВ «Антенор»на підставітрудового договору.Наказом №14-0000000019від 16.10.2018р. ОСОБА_1 звільненоз роботиз 5.10.2018р.згідно п.4ст.40КЗпП України(копіянаказу додається).Платіжним дорученням №3240 від 16.10.2018 р. позивач виплатив відповідачу заробітну плату за першу половину жовтня 2018 p., про що свідчить призначення платежу. Враховуючи вище викладене просили позов задовільнити повністю.

04.02.2019р. представник відповідача ОСОБА_3 подав заперечення, в якому зазначив, що як вбачається з призначення платежу, грошові кошти були перераховані позивачем відповідачу як «поворотня безвідсоткова фінансова допомога». При цьому, позивачем у відзиві припускалось, що виплачені кошти могли бути належною йому заробітною платою, оскільки відповідач може знати лише вказане у платіжному дорученні призначення платежу, а не його справжній зміст (враховуючи допущену позивачем «помилку»). Однак у відповіді на відзив не наведено належних аргументів щодо спростування вказаного припущення, а подана ним з відповіддю на відзив копія платіжного доручення від 16.10.2018 р. про виплату відповідачу заробітної плати за першу половину жовтня 2018 р. не може спростувати можливість виплати 01.10.2018 р. відповідачу заробітної плати за першу половину вересня 2018 року, особливо враховуючи встановлений законодавством обов`язок підприємства виплачувати заробітну плату двічі на місяць. Однак, незалежно від того, яке ж було справжнє призначення платежу безвідсоткова фінансова допомога чи заробітна плата, ці грошові кошти не підлягають поверненню виходячи з норми ст.1215 ЦК України. Вважав позовні вимоги ТОВ «Антенор» необґрунтованими та безпідставним, просив суд відмовити в задоволенні цього позову.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, письмово позовні вимоги підтримав повністю, просив справу розглянути без нього на підставі наявних в справі доказів, погодився на заочний розгляд справи у разі неявки відповідача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про перенесення розгляду справи не заявляв, відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України була повідомлений про час та місце розгляду справи.

З урахуванням досліджених доказів та вимог закону суд визнає за необхідне на підставі ст.280 ЦПК України постановити заочне рішення, яким позов задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Відповідно дост.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правиламист.12 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.5ст.81 ЦПК Українидокази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 01.10.2018р. на банківський рахунок відповідача, відкритий у ПАТ «Універсал Банк» було помилково перераховано грошові кошти у розмірі 4000,00грн., з призначенням платежу « ОСОБА_1 , поворотня безвідсоткова фінансова допомога зг. дог. №01/10/18 від 01.10.2018р.».

Факт перерахування вказаних коштів підтверджується платіжним дорученням №621 від 01.10.2018р. на суму 4000,00грн. (а.с.5).

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем надсилалась на адресу відповідача вимога про повернення безпідставно отриманих грошових коштів (а.с.6-8), яка була залишена без відповіді та виконання.

Згідно із п.1.24Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Вказане узгоджується з правовою позицією, що висловлена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 495/2442/16-ц (касаційне провадження № 61-15428св19).

Статтею 387 ЦК Українивизначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із ст.1212ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого)без достатньо правової підстави (безпідставно набуте майно),зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава,на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того,чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання щодо безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених уст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ст.1213 ЦК України).

Оскільки між сторонами будь-яких договорів щодо надання послуг або виконання робіт не укладалось та відповідачем не були спростовані належними і достатніми доказами у справі доводи, викладені в позовній заяві, суд приходить до висновку про обґрунтованість доведеність в ході судового розгляду позовних вимог, в зв`язку з чим позовТОВ «Антенор» підлягає задоволенню, а отримані відповідачем кошти підлягають стягненню в судовому порядку.

При подачі позову до суду позивачем було сплачено судові витрати у розмірі 4262,00грн. (2500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1762,00 грн. судового збору), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.387,1212,1213 ЦК України, ст.ст.12,13,76-81,89,141,263-265,280-282,352,354 ЦПК України, суд,

Вирішив:

Позовні вимоги задовільнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Антенор» (код ЄДРПОУ 38039741) безпідставно отримані кошти в сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Антенор» (код ЄДРПОУ 38039741) судові витрати у розмірі 4262,00грн. (2500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1762,00 грн. судового збору).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.

Суддя: