Рішення

від 29.02.2024 по справі 948/1874/23

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 948/1874/23

Номер провадження 2/948/32/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.2024 Машівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Косик С.М.,

за участю секретаря Ткач Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна та виділення частки в окремий об`єкт нерухомого майна,

в с т а н о в и в :

у жовтні 2023 року до Машівського районного суду Полтавської області надійшла вказана позовна заява, мотивована тим, що 17.07.2003 року Господарським судом Полтавської області визнано банкрутом Машівську міжгосподарську пересувну механізовану шляхобудівельну колону №14.

15.11.2003 року відбулися торги по продажу ліквідаціної маси банкрута, переможцями яких були визначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вівдповідно до договору купівлі продажу ОСОБА_1 придбано ліквідаційну масу банкрута, а саме: будівлю складу, будівлю прохідної та благоустрій прилеглої території до будівлі складу та 15.11.2003 року відповідно до акту прийому-передачі здійснено прийом-передачу об`єктів нерухомого майна.

Відповідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Машівської МПМШК №14, правонаступник відсутній.

Позивач, в особі представника, звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно, який своїм рішенням відмовив у державній реєстрації прав та їх обтяжень, мотивуючи тим, що документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. В подальшому, представник позивача звернувся до нотаріуса, яка своїм рішенням відмовила у видачі свідоцтва, мотивуючи відмову тим, що довір купівлі-продажу, укладений на аукціоні, підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Станом на 30.06.2023 виготовлено технічний паспорт на об`єкти нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 . Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно міститься актуальна інформація про об`єкт речових прав будівлі об`єктів житлової нерухомості за адресою АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_4 , за адресою АДРЕСА_1 власник ОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_5 .

Зважаючи на наведені вище обставини, позивач не має можливості для здійснення реєстрації свого права власності на придбане майно з прилюдних торгів (аукціону), в зв`язку з цим звернувся до суду та просить визнати заним правовласності на243/1000частки нежитловихбудівель таспоруд (об`єктівнерухомого майна),що знаходятьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,та складаєтьсяз:будівлі складу,позначеної літерою«Д-1»,рік забудови1969,загальною площею325,2м.кв„ площеюзабудови 383.3м.кв.,будівлі прохідної,позначеної літ.«Е-1»,рік забудови1973,загальною площею13.9м.кв.,площею забудови22,6м.кв.,замощення,позначене «№1»,рік забудови1973,загальною площею(площеюоснови/забудови) 1927,4м.кв;виділити 243/1000частки нежитловихбудівель таспоруд (об`єктнерухомого майна),що знаходятьсяз адресою: АДРЕСА_1 ,та складаєтьсяз:будівлі складу,позначеної літерою«Д-1»,рік забудови1969,загальною площею325,2м.кв площеюзабудови 383.3м.кв.,будівлі прохідної,позначеної літ.«Е-1»,рік забудови1973,загальною площею13.9м.кв.,площею забудови22,6м.кв.,замощення,позначене «№1»,рік забудови1973,загальною площею(площеюоснови/забудови) 1927,4 м. кв. в окремий об`єкт нерухомого майна та використовувати я самостійний об`єкт права власності (цілісний об`єкт 1/1).

Ухвалою від 30.10.2023 суд відкрив провадження по справі та призначив підготовче засідання (а.с.61).

Ухвалою від суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду (а.с.123,124).

У судове засідання сторони не з`явилися, повідомлені належним чином та завчасно (а.с. 68, 69,70,71,72,73,83,84,85,86).

Представник позивача ОСОБА_6 подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позов підтримав (а.с.138).

Відповідачі направили до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують повністю, просять позов задовольнити (а.с.87, 90,98, 101).

Суд, враховуючи позицію сторін, а також дослідивши надані письмові докази у справі, встановив такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до постанови Господарського суду Полтавської області від 17.07.2003 року, Машівська міжгосподарська пересувна механфізована шляхобудівельна колона №14 визнана банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (а.с.9).

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 15.11.2003р., укладеного між Машівською МПМШБ, в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Матлаша В.М. та ОСОБА_1 , останнім здійснено купівлю ліквідаційної маси на частку об`єкту нерухомого майна, загальна вартість якого визначена у розмірі 3210,00 грн (а.с.10). Відкриті торги у формі тендеру по продажу ліквідаційної маси банкрута проведені на підставі рішення комітету кредиторів на умовах тендеру по найвищій ціновій пропозиції, тендерна комісія розглянула подані тендерні пропозиції і визнала переможцями торгів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.10-11).

Відповідно до Акта прийому-передачі від 15.11.2003р., підписаного сторонами, здійснено прийом-передачу між Машівською МПМШБК №14, в особі ліквідатора Матлаша В.М. та ОСОБА_1 об`єктів нерухомого майна: нежитлових приміщень-будівлі складу, будівлі прохідної, благоустрою прилеглої території до будівель складу та прохідної, асфальтобетонне покриття (а.с.12).

Згідно матеріалів Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» №6708 від 23.06.2023, станом на 31.12.2012р. реєстрація права власності за ОСОБА_1 не проводилась, натомість існує реєстрація права власності на 243/1000 частки за Машівською МПМШБК №14 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Машівської селищної ради № 274 від 14.05.2002р. (а.с.14, 15, 16).

Як видно з Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, 09.06.2023р. ПП ПБТІ «Інвентаризатор» на замовлення ОСОБА_1 проведено повторну технічну інвентаризацію нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та виготовлено технічний паспорт на ім`я замовника(а.с.17-18, 19-24).

Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Машівська МПМШБК №14 є припиненою юридичною особою, про що 25.11.2005р. проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи та вчинено запис за № 15721170001000089, правонаступник відсутній (а.с.25).

Рішенням четвертої сесії Машівської селищної ради Полтавської області 6 скликання від 02.03.2011р. ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для промисловості на умовах оренди на території Машівської селищної ради з подальшим затвердженням проєкту землеустрою сесією селищної ради (а.с.29).

20.07.2011р. рішенням 6 сесії Машівської селищної ради Полтавської області 6 скликання позивачу надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва жилого будинку, господарських будівель і споруд на території АДРЕСА_2 . Окрім того, даним рішенням проведено зміну цільового призначення із земель промисловості у землі житлової та громадської забудови зазначеної земельної ділянки площею 0,15 га (а.с.30).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру, 22.08.2013р. здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0, 1999 га, кадастровий номер 5323055100:30:001:1022, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.31-35).

06.12.2011р. рішенням 9 позачергової сесії Машівської селищної ради 6 скликання затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної промисловості площею 0,20 га на території Машівської селищної ради в АДРЕСА_3 та передано зазначену земельну ділянку в оренду ОСОБА_1 терміном на 5 років з встановленням орендної плати у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земель населеного пункту. Окрім того, рішенням даної сесії затверджено також проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,15 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на території Машівської селищної ради в АДРЕСА_2 , передано у власність зазначену земельну ділянку та посвідчено право власності земельної ділянки (а.с.36, 37-39).

З метою проведення державної реєстрації свого права власності на придбане майно 11.08.2023р. ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно та їх обтяження, яким винесено рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій. Підставою відмови є те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (а.с.42).

Для отримання Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), 12.10.2023р. ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса, якою прийнято рішення про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що не було подано усіх необхідних документів для вчинення нотаріальної дії, зокрема нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.43).

Водночас з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається актуальна інформація про об`єкт речових прав будівель об`єктів житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , власниками яких є ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відповідно (а.с.44-46).

Полтавським бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» надано висновок № 9521 від 04.09.2023р. про те, що за технічними показниками будівля складу, будівля прохідної та замощення, є відокремленою частиною об`єкту і може бути виділена в натурі, як окремий об`єкт нерухомого майна (а.с.47).

Зважаючи на наведені обставини ОСОБА_1 звернувся до суду для здійснення реєстрації свого права власності на придбане майно.

Конституцією України закріплено презумпцію правомірності та непорушності права власності.

Згідно з частиною першою ст.319ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до статті 30 частини 1 та 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції станом на момент укладання Договору купівлі-продажу), після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів. заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України«Про приватизацію державного майна» та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.

Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України (ч. 10 ст. 30 цього Закону).

Згідно ст. 650 ЦК України, особливості укладення договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами законодавства.

Відповідно до ч. 4ст. 656 ЦК України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст. 657 ЦК України).

Відповідно до Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна і Порядком реалізації арештованого майна договір купівлі-продажу не укладається (крім договору купівлі-продажу земельної ділянки за результатами земельних торгів, які проводяться у формі аукціону - статті135,137 ЗК). Чинне законодавство передбачає певний порядок оформлення результатів прилюдних торгів, а саме: складання державним виконавцем або організатором аукціону акту про проведені прилюдні торги (аукціон); затвердження його начальником відповідного органу державної виконавчої служби або судом, який прийняв рішення про звернення стягнення на заставлене майно, або нотаріусом, що вчинив виконавчий напис. На підставі зазначеного акту нотаріус видає переможцю свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів. Підставою для вчинення цієї нотаріальної дії є звернення до нотаріуса набувача майна та подання документів, які безспірно підтверджують факт набуття права власності на це майно внаслідок проведення прилюдних торів (аукціону). Видача свідоцтва є посвідченням факту про належність переможцю на праві власності майна, яке придбане з прилюдних торгів (аукціону).

За загальним правилом право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1ст. 334 ЦК).

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним (ч. 3 ст. 334 ЦК).

Нотаріальне посвідчення правочинів, що вчиняються у письмовій формі, є обов`язковим лише у випадках, передбачених законом (ч. 1ст. 209 ЦК України).

Відповідно до частини 2статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Разом з тим, як роз`яснив Верховний Суд України у Постанові Пленуму №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», положення ч.2ст.220ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають їх нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст.210та640 ЦК Українипов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

Стаття 657ЦК України передбачає, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Стаття 640ч.3ЦК України встановлює, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації є укладеним з моменту державної реєстрації.

Як зазначено вище, між ОСОБА_1 та ліквідатором Машівської міжгосподарської пересувної механізованої шляхобудівельної колони №14 ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, складено акт приймання-передавання майна цього майна в день проведення аукціону, однак в порушення вимог зазначених правових норм не здійснено нотаріального посвідчення правочину.

Суд враховує, що чинним законодавством передбачена окрема процедура придбання у власність майна з торгів (Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, Тимчасове положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, Порядок реалізації арештованого майн), за якою договір купівлі-продажу не укладається, а право власності на придбане з торгів майно посвідчується свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів, котре видає переможцю нотаріус, і яке є підтвердженням факту про належність переможцю на праві власності майна, яке придбане з прилюдних торгів (аукціону), і така процедура не була виконана сторонами.

Водночас як убачається з матеріалів справи, нотаріусом на звернення позивача відмовлено у видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), що перешкоджає останньому зареєструвати належне йому право на спірну нежитлову будівлю, у зв`язку з чим суд доходить висновку про задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірну нежитлову будівлю.

Розглядаючи вимогу про виділення частки нерухомого майна в окремий об`єкт, суд зазначає таке.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319Цивільного кодексуУкраїни (далі - ЦК України), аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.

Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Згідно із статтею 355ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.

Відповідно до статті 356ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Зі змісту вказаної статті випливає, що право кожного із співвласників пов`язується з часткою у праві спільної власності, і кожен із співвласників є власником не певної частини майна, а всього спільного майна у цілому.

Відповідно до частин першої, другої статті 358ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Частиною третьою статті 358ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Частиною першою статті 364ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Питання щодо поділу майна, що є у спільній частковій власності, врегульовано статтею 367 ЦК України, у відповідності до якої майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19), від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17 (провадження № 61-7153св20).

Крім того, Верховний Суд України у своїй постанові від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13 також дійшов висновку, що у разі виділу співвласник отримує свою частку в майні в натурі й вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності в разі поділу (стаття 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У судовому засіданні не установлено, що визнання позову відповідачами суперечить закону та порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Отже, належний позивачу об`єкт нерухомого майна потрібно виділити в окремий об`єкт нерухомого майна та відповідно позов задовольнити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 81, 141, 206, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна та виділення частки в окремий об`єкт нерухомого майна задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власностіна 243/1000частки нежитловихбудівель таспоруд (об`єктівнерухомого майна),що знаходятьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,та складаєтьсяз :будівлі складу,позначеної літерою«Д-1»,рік забудови1969,загальною площею325,2м.кв,площею забудови383.3м.кв.,будівлі прохідної,позначеної літ.«Е-1»,рік забудови1973,загальною площею13.9м.кв.,площею забудови22,6м.кв.,замощення,позначене «№1»,рік забудови1973,загальною площею(площеюоснови/забудови) 1927,4 м. кв.

Виділити 243/1000частки нежитловихбудівель таспоруд (об`єктнерухомого майна),що знаходятьсяз адресою: АДРЕСА_1 ,та складаєтьсяз:будівлі складу,позначеної літерою«Д-1»,рік забудови1969,загальною площею325,2м.кв площеюзабудови 383.3м.кв.,будівлі прохідної,позначеної літ.«Е-1»,рік забудови1973,загальною площею13.9м.кв.,площею забудови22,6м.кв.,замощення,позначене «№1».рік забудови1973,загальною площею(площеюоснови/забудови) 1927,4 м. кв., в окремий об`єкт нерухомого майна.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_6 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий 29.08.2003 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , інші відомості невідомі.

Відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , інші відомості - невідомі.

Відповідач 3: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , інші відомості - невідомі.

Відповідач 4: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса проживання, надана позивачем: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , інші відомості - невідомі.

Суддя С. М. Косик