Ухвала

від 01.02.2024 по справі 752/15563/20

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/15563/20

Провадження № 1-кс/752/135/24

У Х В А Л А

Іменем України

01 лютого 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Голосіївського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого СУ ГУНП в м. Києві, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12017100060001715 від 13.04.2017, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого СУ ГУНП в м. Києві, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12017100060001715 від 13.04.2017, за якою скаржник просить зобов`язати уповноваженого слідчого, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017100060001715, повернути файл з документами; мобільний телефон марки Apple iPhone 12 ProMax з номером телефону НОМЕР_1 , IMEL 1: НОМЕР_2 ; IMEL 2 : НОМЕР_3 .

В обгрунтування скарги посилається на те, що 12.09.2023 року за місцем фактичного проживання ОСОБА_3 у приміщенні квартири АДРЕСА_1 старшим слідчим СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_4 було проведено обшук. Обшук ппроведено на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_5 . Ухвалою було надано старшому слідчому СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 та слідчим слідчої групи у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12017100060001715 від 13.04.2017 року, право виявити та вилучити документи фінансово-господарської діяльності між ДП "Укрліктрави" та ряду підприємств, а також інших документів підприємства, електронних носіїв інформації, мобільних телефонів, флеш-накопичувачів та інших носіїв інформації. Під час обшуку вилучено наступне майно, що належить ОСОБА_3 , а саме: файл з документами; мобільний телефон марки Apple iPhone 12 ProMax з номером телефону НОМЕР_1 , IMEL 1: НОМЕР_2 ; IMEL 2 : НОМЕР_3 . На вказане майно арешт не був накладений, а тому майно підлягає поверненню. У прохальній частині скарги скаржник просить розглянути скаргу за його відсутності.

Матеріали кримінального провадження № 12017100060001715 слідчому судді не надані.

Дослідивши матеріали скарги та матеріалами, якими вона обгрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені за №12017100060001715 від 13.04.2017 за ознаками

вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч 4, 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 08.09.2023 року (справа № 752/15563/20, провадження № 1-кс/752/7035/23) надано дозвіл прокурорам групи прокурорів та слідчим групи слідчих у даному кримінальному провадженні на проведення обшуку за місцем фактичного проживання директора ДП "Укрліктрави" ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_2 .

У ході проведеного 12.09.2023 року обшуку за місцем фактичного проживання директора ДП "Укрліктрави" ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_2 вилучено: файл з документами; мобільний телефон марки Apple iPhone 12 ProMax з номером телефону НОМЕР_1 , IMEL 1: НОМЕР_2 ; IMEL 2 : НОМЕР_3 .

Станом на день звернення з відповідною скаргою до слідчого судді вказане майно власнику не повернуте.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.

Частиною 5 ст. 236 КПК України визначено, що обшук на підставі відповідного судового рішення повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети такого обшуку.

При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).

Виходячи із цих положень, можна зробити висновок про два види тимчасово вилученого майна: (1) майно, яке відповідає критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України, і (2) вилучені під час обшуку речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку,

та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

З іншого боку, речі і документи, які вилучаються під час обшуку, в залежності від зазначення їх в ухвалі на обшук, можуть мати різний статус. Це обумовлює різницю в його подальшому процесуальному оформленні у кримінальному провадженні і, відповідно, відмінність у питанні повернення власнику.

Майно, щодо якого ставиться питання про повернення, прямо заначено в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку.

Отже, таке майно не має правового статусу тимчасово вилученого майна і, на перший погляд, щодо нього не має ставитися питання про арешт.

Разом з тим, у відповідності до ст. 16 КПК України обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.

Очевидно, що ухвала, якою надається дозвіл на обшук, таким судовим рішенням, спрямованим на обмеження права власності, не є, адже відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою: виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Положення ст. 235 КПК України встановлюють вимоги до ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи. В такій ухвалі, серед іншого, мають зазначатися речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз. У свою чергу, тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном можливе внаслідок арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Арешт може застосовуватися до майна, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Отже, норми КПК України передбачають єдиний вид судового рішення, спрямованого на обмеження права власності особи під час досудового розслідування, - ухвалу про арешт майна (ч. 5 ст. 173 КПК України).

Так, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає перелік майна, на яке накладено арешт; підстави застосування арешту майна; перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

За таких обставин, судовий контроль під час розгляду клопотання про дозвіл на проведення обшуку не може одночасно поширюватися і на вирішення питання про обмеження права власності особи, в якої цей обшук буде проведений. Адже предметом судового контролю в першому випадку є легітимність, необхідність і пропорційність втручання у право особи на приватність (у першу чергу, недоторканність житла чи іншого володіння особи), в той час як обмеження права власності потребує окремого судового вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися на умовах, передбачених законом, має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. До цього слід додати правовий вакуум, в якому опиняється власник майна, вилученого під час обшуку, якщо дозвіл на відшукання відповідних речей і документів прямо наданий слідчим суддею в ухвалі. Адже КПК України містить лише три процесуальні механізми, за допомогою яких володілець може ставити перед слідчим суддею питання про обґрунтованість обмеження права власності: 1) заперечення арешту майна при розгляді відповідного клопотання і обґрунтування своєї позиції в судовому засіданні; 2) звернення з клопотанням про скасування арешту майна з доведенням того, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано; 3) оскарження бездіяльності щодо повернення тимчасово вилученого майна.

Отже, якщо прийняти нормативно запропоновану концепцію, що речі, на відшукання яких надано дозвіл в ухвалі слідчого судді, не є тимчасово вилученим майном, і для подальшого утримання їх органом досудового розслідування не потрібне застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження, власник цих речей залишається без належної правової процедури для захисту свого права власності в межах кримінального провадження. Очевидно, це суперечить завданням кримінального провадження. Крім того, досудове розслідування є динамічним процесом, у рамках якого актуальність та необхідність перебування вилученого на законних підставах майна може змінюватись. Враховуючи викладене, на вилучене під час обшуку майно, дозвіл на відшукання якого прямо наданий слідчим суддею, необхідно поширювати режим тимчасово вилученого майна з відповідними наслідками - накладення арешту або повернення особі, в якої воно було вилучене.

Так, ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду надано дозвіл на обшук з метою, в тому числі, вилучення майна. У світлі конкретних обставин цієї справи, вирішуючи питання про повернення майна, слідчому судді належить визначити, чи наявні в органу досудового розслідування підстави для подальшого утримання цього майна не лише з огляду на наявність правової підстави - ухвали слідчого судді (адже вона наявна), а виходячи з відношення вилученого майна до кримінального провадження.

Аналізуючи матеріали скарги, можна дійти висновку, що вилучене майно утримується майже п`ять місяів. Органом досудового розслідування не наведено доказів, які б свідчили, що таке майно має хоч якесь відношення до розслідуваного

кримінального провадження, не проведено жодної дії, спрямованої на дослідження вилученого майна з метою доведення причетності такого майна до кримінального провадження. Вказане свідчить про те, що вилучення та утримування такого майна немає жодного значення для розслідування кримінального провадження, в межах якого проводився обшук та його вилучення.

У відповідності до КПК України обмеження прав власника щодо належного йому майна можуть мати місце у зв`язку з тим, що відповідні речі містять відомості, які мають значення для кримінального провадження. Відповідні обмеження мають бути розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження. З урахуванням досліджених обставин у цьому кримінальному провадженні станом на час надання дозволу на проведення обшуку потреби досудового розслідування, можливо, виправдовували саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.

Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що утримання органом досудового розслідування речей, правомірно належних особі, має бути спрямоване виключно на досягнення завдань кримінального провадження.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.

Водночас, зважаючи на непідтвердження подальшої необхідності утримання вилученого під час обшуків майна, скарга власника майна є обґрунтованою та підлягає задоволенню шляхом зобов`язання уповноважених осіб СУ ГУ НП у м. Києві у кримінальному провадженні №112017100060001715 від 13.04.2017 повернути ОСОБА_3 вилучене майно.

Керуючись ст. ст. 169-171, 303-309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу задовольнити.

2. Зобов`язати уповноваженого слідчого, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017100060001715, повернути ОСОБА_3 файл з документами; мобільний телефон марки Apple iPhone 12 ProMax з номером телефону НОМЕР_1 , IMEL 1: НОМЕР_2 ; IMEL 2 : НОМЕР_3 .

3. Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1