Ухвала

від 04.03.2024 по справі 125/2563/23

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

125/2563/23

2-з/125/6/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.03.2024 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області в особі:

головуючої судді Салдан Ю. О.,

розглянувши заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділмайна подружжята стягненнякомпенсації зачастку успільному майні та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на рухоме майно,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Барського районного суду Вінницької області перебуває вказана цивільна справа.

27.02.2024 представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій представник просила накласти арешт на транспортні засоби, які зареєстровані та перебувають у користуванні відповідача ОСОБА_2 , а саме: RENAULT KANGOO, 2003 року випуску, об`єм двигуна 1461, Причіп AMC 650 Старконь, 2017 року випуску, Екскаватор Борекс 2628, 2015 року складання, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , заборонити відповідачу ОСОБА_2 та іншим особам відчужувати, змінювати конструкцію, користуватися та вчиняти інші дії щодо зазначених транспортних засобів. Також просила звільнити заявника від сплати судового збору.

Заява обґрунтована тим, що предметом спору у даній справі виступають колісні транспортні засоби, які були придбані сторонами під час перебування у шлюбі та зареєстровані на відповідача ОСОБА_2 .

Вказувала, що відразу після фактичного припинення шлюбних відносин, з метою уникнення поділу спільної сумісної власності, протягом 12 днів без дозволу та відома позивача, відповідач продав чотири колісних транспортних засобів, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, середня ринкова вартість яких складає 1173670 грн а саме: 16.06.2023 продав напівпричіп PANAV NV 136, 1999 року випуску, MAN TGS 18.320, 2008 року випуску, 23.06.2023 продав MERCEDES-BENZ SPRINTER 212 D, 1999 року випуску, 27.06.2023 продав автомобіль RENAULT KANGOO, 2003 року випуску.

Про продаж даних транспортних засобів позивачка дізналася лише після того, як почала складати документи для позову в суд про поділ спільного майна. Грошові кошти, отриманні в результаті продажу вказаних транспортних засобів, відповідач повністю привласнив. Автомобіль RENAULT KANGOO, 2003 року випуску, після припинення шлюбних відносин 18.07.2023 знов зареєстрував на себе. Тим самим є очевидним штучне приховування майна та привласнення коштів від реальної продажі з метою уникнення їх поділу.

Зазначала, що частина транспортних засобів, із тих, що були придбані сторонами у справі під час перебування у шлюбі, на даний час ще залишаються у користуванні відповідача ОСОБА_2 , зокрема ті, на які позивач просить накласти арешт.

Оскільки на даний час виникли підстави для встановлення дійсної реальної вартості транспортних засобів та проведення автотоварознавчої експертизи, про що було заявлено клопотання представником позивача, є усі вагомі підстави вважати, що відповідач буде чинити перешкоди у встановлені реальної вартості, а також може відчужити ці транспортні засоби, щоб уникнути поділу майна. Крім того, враховуючи те, що вказані транспортні засоби знаходяться у користуванні та вільному доступі відповідача, він чи інші особи за проханням відповідача можуть пошкодити чи створити певні дії для зменшення собівартості майна (змінити запчастини, зняти їх, пошкодити тощо), тобто вчинити умисні дії з метою приховування дійсної вартості транспортних засобів.

Крім цього, зазначила, що сума судового збору, яка передбачена за подання заяви про забезпечення позову є для позивача значною та непосильною. На даний час вона не працює, відноситься до малозабезпеченої сім`ї, та отримує державну допомогу, має на утриманні двоє малолітніх дітей, проживає лише з дітьми та матір`ю-пенсіонеркою, яка не працює. Позивач самостійно сплачує комунальні послуги, платить за навчання та харчування дітей у навчальних закладах, несе великі витрати на придбання одягу дітям, взуття, необхідні речі для навчання, придбання звичайних побутових засобів щоденного користування та інше.

Щодо звільнення позивача від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову суд зазначає таке.

Згідно з підпунктом «г» пункту 2, пунктом 3 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновийстан сторони,суд можесвоєю ухвалоюза їїклопотанням відстрочитиабо розстрочитисплату судовогозбору напевний строк,але недовше ніждо ухваленнясудового рішенняу справіза такихумов ,зокрема: позивачами є членималозабезпеченої чибагатодітної сім`ї; предметом позову є захист сімейних прав.

Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Жмеринської РДА №1647 від 11.12.2023, ОСОБА_1 отримує державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що клопотання позивача, подане її представником є обґрунтованим частково і підлягає частковому задоволенню, і враховуючи майновий стан позивача слід відстрочити позивачеві ОСОБА_1 сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За змістом частини 1 статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

На підставі вказаних вимог судом здійснено розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд керується таким.

Відповідно до частини 2 статті 149, підпунктів 3, 4 частини 1 статті 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зпунктами 2,4частини 1статті 150ЦПК України,позов забезпечуєтьсязабороною вчинятипевні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У пункті 4 постанови ПленумуВерховногоСудуУкраїни «Пропрактикузастосуваннясудами цивільногопроцесуальногозаконодавствапри розглядізаяв прозабезпеченняпозову»№ 9від22грудня2006року роз`яснено,щорозглядаючизаяву прозабезпеченняпозову,суд(суддя)маєзурахуванням доказів,наданихпозивачемна підтвердженнясвоїхвимог,пересвідчитися,зокрема,втому,щоміжсторонами дійсновиникспірта існуєреальназагроза невиконаннячиутруднення виконанняможливогорішеннясуду прозадоволення позову;з`ясуватиобсягпозовнихвимог,даніпроособу відповідача,а такожвідповідністьвидузабезпечення позову,якийпросить застосуватиособа,котразвернуласяз такоюзаявою,позовнимвимогам. Привстановленнізазначеноївідповідності слідвраховувати,щовжитізаходи неповинніперешкоджатигосподарській діяльностіюридичноїособиабо фізичноїособи,яказдійснюєтаку діяльністьізареєстрованавідповідно дозакону якпідприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.02.2021 у справі № 755/5333/20.

Судом встановлено наступне.

Предметом позову у справі, що розглядається, є серед іншого наступне майно: RENAULT KANGOO, 2003 року випуску, MERCEDES-BENZ SPRINTER 212 D, 1999 року випуску, напівпричіп PANAV NV 136 , 1999 року випуску, MAN TGS 18.320, 2008 року випуску, Причіп AMC 650 Старконь, 2017 року випуску, трактор.

Згідно інформаційної довідки ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області, за ОСОБА_2 зареєстровано Екскаватор Борекс 2628, 2015 року складання, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , за ОСОБА_2 08.12.2017 зареєстровано транспортний засіб RENAULT KANGOO, 2003 року випуску, об`єм двигуна 1461.

Згідно інформаційної довідки ТСЦ МВС №0541 у Вінницькій області №31/2/0541-Х-12/03 від 26.01.2024, за ОСОБА_2 зареєстровані наступні транспортні засоби: RENAULT KANGOO, 2003 року випуску, об`єм двигуна 1461, дата реєстрації з 18.07.2023 по даний час; Причіп AMC 650 Старконь, 2017 року випуску, дата реєстрації з 10.11.2018 по даний час, що також підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 .

З викладеного вбачається, що автомобіль RENAULT KANGOO, 2003 року випуску, за ОСОБА_2 було зареєстровано двічі.

Крім цього, судом встановлено, що 27.02.2024 представником позивача подано клопотання про призначення експертизи транспортних засобів, на які позивач просить накласти арешт. Також представником відповідача 29.02.2024 подано клопотання про долучення доказів, зокрема рахунку-фактури № СФ-0000017 від 16.02.2024, щодо вартості проведення експертизи транспортних засобів, на які просить накласти арешт позивач, експертизу яких вже замовлено відповідачем. Однак висновку експерта за результатами проведення експертизи суду не надано.

На підставі викладеного вище, оскільки вказані в заяві про забезпечення позову транспортні засоби зареєстровані за відповідачем і є предметом даного спору, представником позивача обґрунтовано наявність ризику відчуження або приховування вказаного майна, крім того, представником позивача подано клопотання про призначення експертизи вартості вказаних транспортних засобів, а відповідачем не надано суду такого висновку на момент розгляду заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що наявні підстави для накладення арешту на транспортні засоби із забороною відчуження і зміни їх конструкції.

Однак суд не вбачає підстав для заборони відповідачеві, який є фізичною особою-підприємцем, користуватися зазначеними транспортними засобами, оскільки на думку суду це буде надмірним втручанням у право власності.

Відповідно до частини 1 статті 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Оскільки вказаний захід забезпечення позову не становить втручання у можливість використання майна і спрямований лише на заборону його відчуження, то його вжиття не нестиме жодних збитків для власника чи інших осіб, тому суд дійшов висновку, що підстави для зустрічного забезпечення відсутні.

Керуючись ст. 151-152 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання представника позивача Мазуренко Лесі Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 про звільнення позивача від сплати судового збору задовольнити частково.

Відстрочити позивачу ОСОБА_1 сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову до ухвалення судового рішення у справі.

Заяву представника позивача Мазуренко Лесі Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на транспортні засоби із забороною відчуження і зміни їх конструкції, що зареєстровані за ОСОБА_2 , а саме:

- RENAULT KANGOO, 2003 року випуску, об`єм двигуна 1461;

- Причіп AMC 650 Старконь, 2017 року випуску;

- Екскаватор Борекс 2628, 2015 року складання, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 .

Стягувач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ,місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Боржник: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду в 15-денний строк з для її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено і підписано 04.03.2024.

Суддя Юлія САЛДАН