Постанова

від 11.04.2024 по справі 125/2563/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 125/2563/23

Провадження № 22-ц/801/743/2024

Категорія: 10

Головуючий у суді 1-ї інстанції Салдан Ю. О.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 рокуСправа № 125/2563/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Шемети Т. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представниці ОСОБА_1 адвоката Халаґєри О. А. на ухвалу Барського районного суду Вінницької області у складі судді Салдан Ю. О. від 16 лютого 2024 року про повернення зустрічної позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, стягнення компенсації за частку у спільному майні,

встановив:

У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з цим позовом, за яким, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила:

-визнати спільноюсумісною власністюїї та ОСОБА_1 наступне майно:RENAULTKANGOO,2003року випуску,MERCEDES-BENZSPRINTER212D,1999року випуску,напівпричіп PANAVNV136,1999року випуску,MANTGS18.320,2008року випуску,причіп НОМЕР_1 ,екскаватор БОРЕКС2628,2015року складання,холодильник CSA29020,пральна машина«Самсунг»,меблі,морозильна камера,керхер,мотопомпа,генератор;

- стягнути з ОСОБА_1 наїї користьгрошову компенсаціюза відступвід рівностічасток урозмірі 946150грн 00к.

09 лютого 2024 року ОСОБА_1 через свою представницю адвоката Халаґєру О. А. подав зустрічний позов, за яким просив:

- визнати право особистої приватної власності на наступне рухоме майно: RENAULT KANGOO, 2003 року випуску, об`єм двигуна: 1461, причіп АМС 650 СТАРКОНЬ, 2017 року випуску, екскаватор маркиБорекс-2628,складний, 2015 року випуску, заводський номер НОМЕР_2 , об`єм двигуна 4750см.куб., придбане під час перебування у шлюбі за його особисті кошти;

- стягнути з ОСОБА_2 на його користь 629794 грн 00 к. грошових витрат, понесених із закладкою, вирощенням та доглядом за багаторічними насадженнями, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0520281000:04:003:0001, що розташована на території Гаївської сільської ради Барського району Вінницької області, а також за облагородження території земельної ділянки, як грошову компенсацію за частку у праві спільної сумісної власності.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 16 лютого 2024 року об`єднано в одне провадження з первісним позовом вимоги ОСОБА_1 за зустрічним позовом в частині вимог про визнання права особистої приватної власності на рухоме майно; відмовлено в прийняті зустрічного позову в частині вимог про стягнення 629794 грн 00 к. грошових витрат, понесених із закладкою, вирощенням та доглядом за багаторічними насадженнями, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0520281000:04:003:0001 і в цій частині зустрічний позов повернуто; роз`яснено ОСОБА_1 право звернутися до суду з цими позовними вимогами в загальному порядку.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що розгляд позовної вимоги про визнання права особистої приватної власності ОСОБА_1 на рухоме майно є доцільним в одному провадженні із первісним позовом, оскільки саме щодо цього майна ОСОБА_2 заявила позовні вимоги про визнання його спільною сумісною власністю подружжя, і в цій ситуації задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Щодо позовної вимоги про стягнення 629794 грн 00 к. грошових витрат, понесених із закладкою, вирощенням та доглядом за багаторічними насадженнями, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0520281000:04:003:0001, яка, як вказує відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 , є особистою приватною власністю позивачки ОСОБА_2 , яка набута нею в порядку приватизації, і з приводу цієї земельної ділянки відсутні вимоги у первісній позовній заяві, тому розгляд первісного позову не є взаємопов`язаним з розглядом зустрічного позову, їх спільний розгляд не є доцільним і призведе лише до затягування вирішення спору про належність майна до спільної сумісної чи особистої приватної власності, щодо якого обидві сторони заяви позовні вимоги, і правильність вирішення позовних вимог про правовий статус вказаного майна не залежить від вирішення спору про стягнення грошових витрат, понесених із закладкою, вирощенням та доглядом за багаторічними насадженнями на земельній ділянці позивачки.

В апеляційнійскарзі представниця ОСОБА_1 адвокатХалаґєра О.А.,посилаючись напорушення судомпершої інстанціїнорм процесуальногоправа,просила ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 16 лютого 2024 року в частині повернення позовної вимоги про стягнення 629794 грн 00 к. грошових витрат, понесених із закладкою, вирощенням та доглядом за багаторічними насадженнями, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0520281000:04:003:0001, як об`єкта спільної сумісної власності подружжя, скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликалася на те, що зустрічна вимога щодо відшкодування грошової компенсації за закладку дерев на земельній ділянці позивачки, безпосередньо пов`язана з предметом позову, а саме визначенням правового режиму майна, набутого під час перебування у шлюбі, що значно спростить процес доказування у справі, тому що під час розгляду справи досліджуватимуться докази щодо підстав набуття майна кожним із подружжя під час шлюбу.

Вказувала, що багаторічні насадження це неподільна річ в розумінні статті 183 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) і їх неможливо поділити без втрати їх цільового призначення, тому відповідач має право на присудження йому грошової компенсації у майні, що підпадає під режим спільної сумісної власності подружжя, оскільки майно дружини за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок затрат другого з подружжя, і таке майно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже розгляд цієї зустрічної вимоги пов`язаний з предметом первісного позову і доцільно розглядати вимоги зустрічного позову разом із первісним.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною першою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повертаючи зустрічну позовну заява в частині позовних вимог про стягнення 629794 грн 00 к. грошових витрат, понесених із закладкою, вирощенням та доглядом за багаторічними насадженнями, що розташовані на земельній позивачки, суд першоїінстанції виходивз того,що з приводу цієї земельної ділянки відсутні вимоги у первісній позовній заяві, тому розгляд первісного позову не є взаємопов`язаним з розглядом зустрічного позову, їх спільний розгляд не є доцільним і призведе лише до затягування вирішення спору про належність майна до спільної сумісної чи особистої приватної власності, щодо якого обидві сторони заяви позовні вимоги, і правильність вирішення позовних вимог про правовий статус вказаного майна не залежить від вирішення спору про стягнення грошових витрат, понесених із закладкою, вирощенням та доглядом за багаторічними насадженнями на земельній ділянці позивача.

З такими висновками погодитися не можна з огляду на таке.

Частиною першою статті 2 ЦПК України установлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 3 частини другої статті 49 ЦПК України установлено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

За своєю суттю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом.

Згідно з частинами першою, другою статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за наявністю одночасно двох умов: 1) обидва позови взаємопов`язані; 2) спільний їх розгляд є доцільним.

Отже умовами пред`явлення зустрічного позову є взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів.

Зустрічний позов дозволяє розглянути в одному процесі вимоги обох сторін, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту їх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих і взаємовиключних судових рішень у цивільній справі.

Аналіз статті 193 ЦПК України свідчить про те, що прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним не є обов`язком суду, що розглядає справу, а навпаки відноситься до його дискреційних повноважень, при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов`язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

У постанові від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Як роз`яснено у пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Як видно з матеріалів справи вимогами первісного позову ОСОБА_2 є визнання спільною сумісною власністю майна, стягнення компенсації за частку у спільному майні, а вимогами зустрічного позову ОСОБА_1 є визнання права особистої приватної власності на теж рухоме майно, стягнення грошових витрат, понесених із закладкою, вирощенням та доглядом за багаторічними насадженнями, що розташовані на земельній ділянці ОСОБА_2 , а також за облагородження території земельної ділянки.

Тобто зустрічна вимога ОСОБА_1 щодо відшкодування грошової компенсації за закладку дерев на земельній ділянці позивачки безпосередньо пов`язана з предметом позову, а саме визначенням правового режиму майна, набутого під час перебування у шлюбі, а тому її доцільно розглядати із первісним позовом.

Таким чином суд першої інстанції не врахував вищенаведені обставини та дійшов помилкового висновку про повернення зустрічного позову в частині стягнення грошових витрат, понесених із закладкою, вирощенням та доглядом за багаторічними насадженнями, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0520281000:04:003:0001.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За такихобставин ухваласуду першоїінстанції підлягаєскасуванню знаправленням справидо судупершої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись статтями 367, 369, 374,379,381-383 ЦПКУкраїни апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представниці ОСОБА_1 адвоката Халаґєри О. А. задовольнити.

Ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 16 лютого 2024 року скасувати в частині повернення позовної вимоги про стягнення 629794 грн 00 к. грошових витрат, понесених із закладкою, вирощенням та доглядом забагаторічними насадженнями,що розташованіна земельнійділянці зкадастровим номером0520281000:04:003:0001,як об`єктаспільної сумісноївласності подружжя, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

Т. М. Шемета