Вирок

від 01.03.2024 по справі 126/1747/23

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

іменем України

Справа № 126/1747/23

Провадження № 1-кп/126/121/2024

"01" березня 2024 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

із секретарем ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бершадь обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12023020100000233 від 03.05.2023 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Маньківка Бершадського району Вінницької області та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, непрацюючого, інваліда ІІІ групи загального захворювання, раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 15. ч. 1 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

02.05.2023 біля 20 год 00 хв, в с. Маньківка Бершадської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, ОСОБА_4 знаходився біля домоволодіння під АДРЕСА_2 , де зустрівся із ОСОБА_6 . Під час розмови у ОСОБА_4 виник словесний конфлікт з ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході якого останній відштовхнув ОСОБА_4 , так, як він не реагував на зауваження та перешкоджав в`їзду транспортним засобом до вищевказаного домоволодіння. В ході вищевказаного конфлікту у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел та мета, спрямовані на умисне вбивство ОСОБА_6 .

В подальшому, реалізовуючи раптово виниклий злочинний умисел на позбавлення життя, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, пішов до свого місця проживання, де взяв ніж, який планував використати як знаряддя злочину, усвідомлюючи, що посягає на життя іншої особи, передбачаючи і свідомо бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілого. Після чого, з вищевказаним ножем ОСОБА_4 пішов до домоволодіння під АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_6 та зайшов до вищевказаного домоволодіння через присадибну ділянку, таким чином, проник на територію подвір`я. Перебуваючи на території домоволодіння, ОСОБА_4 пройшов в каркасний піднавіс, де під дверима став очікувати ОСОБА_6 . В подальшому, коли останній відкрив вхідні двері будинку ОСОБА_4 умисно наніс правою рукою, в якій тримав вищевказаного ножа, один боковий удар ОСОБА_6 в область лівої частини грудної клітини, продовжуючи свої умисні дії в приміщені веранди, наніс правою рукою, в якій тримав ніж, другий боковий удар ОСОБА_6 , чим спричинив вищевказаній особі тілесні ушкодження у вигляді двох проникаючих в ліву плевральну порожнину колото-різаних ран з пошкодженням лівої легені та послідуючим розвитком лівобічного гемопневмотораксу, міжм`язевої та підшкірної емфіземи. Однак ОСОБА_4 не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки його протиправні дії були припинені ОСОБА_6 , який вирвав ножа з правої руки ОСОБА_4 та викинув його.

В подальшому ОСОБА_4 був затриманий ОСОБА_6 та цивільною дружиною останнього ОСОБА_7 .

Відповідно до висновку експерта № 58 від 17.07.2023 на дату проведення судово-медичної експертизи (11.07.2023) у ОСОБА_6 встановлена наявність чотирьох рубців на лівій передньо-боковій поверхні груді. При цьому два рубці мають лінійну форму та сліди 5-ти та 3-х швів, а два рубці - ламану форму зі слідами 1-го та 2-х швів. Характер та розташування рубців дозволяють припустити, що вони утворилися внаслідок загоєння ран, які утворилися в однаковий або приблизно однаковий проміжок часу.

Колото-різані проникаючі в плевральну порожнину поранення лівої половини груді з ушкодженням лівої легені та розвитком гемопневмотораксу могли утворитися внаслідок дії на ліву передньо-бокову половину груді плаского колючо-ріжучого знаряддя, типу ножа. При цьому, травмуюче знаряддя (ніж) в момент спричинення поранення, найвірогідніше за все, мав напрямок спереду назад і дещо зліва на право відносно передньої поверхні грудної клітки. Більш точно вказати напрямок травмуючого предмета не уявляється можливим, по причині відсутності детального опису раньових каналів в протоколі операції КНП «Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування» та наявності певних протиріч між записами в медичних документах КНП «Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування» та військо - медичного клінічного центру центрального регіону м. Вінниця.

В лівій половині грудної клітки розташовані життєво важливі органи, зокрема: серце, ліва легеня та крупні магістральні судини.

Проникаючі колото-різані поранення лівої половини груді з ушкодженням лівої легені та послідуючим розвитком лівобічного гемопневмотораксу являються тяжкими тілесними ушкодженнями за критеріями небезпеки для життя. Дані тілесні ушкодження без надання кваліфікованої медичної допомоги могли призвести до смерті ОСОБА_6 .

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК, тобто незакінчений замах на вбивство, тобто незакінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, яке не було доведене до кінця, з причин, що не залежали від його волі, оскільки він не вчинив всіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, з огляду на який прокурор зазначив, що стороною обвинувачення надано та судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об`єктивній істині, які зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності дають підстави визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, незакінчений замах на вбивство, тобто замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України не визнав, при цьому зазначив, що вину у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому визнає, але не мав наміру його вбивати.

Крім того, в судовому засіданні пояснив, що в той день, у нього виник конфлікт з ОСОБА_6 , з приводу автомобіля, під час якого потерпілий завдав йому удару. Це його образило, тому він вирішив порізати йому шини на автомобілі. Взявши ніж, через деякий час він, через заднє подвір`я зайшов до домоволодіння ОСОБА_6 .. Щоб переконатися, що ОСОБА_6 не буде бачити як він йому різатиме шини, він заглядав у вікно останнього. Проте, в цей час ОСОБА_6 відкрив двері, побачив його і штовхув. Він намагаючись втриматися за нього, хапав його, проте оскільки в руках був ніж, сам того не бажаючи наніс йому поранення. Також, обвинувачений повідомив суд, що був п`яний, оскільки на протязі дня вживав горілку та пиво.

Під час звернення з останнім словом обвинувачений зазначив, що умислу на вбивство потерпілого у нього не було, у скоєному щиро кається. Просив перекваліфікувати його діяння з ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України на ст.121 КК України.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просила суд також перекваліфікувати дії обвинуваченого, обгрунтовуючи це тим, що умислу на вбивство ОСОБА_6 у її підзахисного не було, тому просила перекваліфікувати його дії на ст. 121 КК україни.

Незважаючи на те, що ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, не визнав, його винність в скоєнні інкримінованого йому злочині повністю підтверджується доказами, дослідженими в ході судового слідства, обсяг дослідження яких визначений з врахуванням думки учасників кримінального провадження.

Показами допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_6 , який пояснив, що 02.05.2023, під час того як він переганяв належні йому автомобілі, до нього підійшов сусід, ОСОБА_4 , який був в стані алкогольного сп`яніння. Останній не давав йому зачинити двері автомобіля, як наслідок виник конфлікт, під час якого він відштовхнув ОСОБА_4 . Через декілька годин, коли стемніло на дворі, він хотів вийти покурити. Відчинивши вхідні двері свого будинку на нього накинувся з ножем ОСОБА_4 та наніс декілька ударів ножем в його лівий бік. При цьому, потерпілий вказав, що двері будинку він відкривав лівою рукою, а ніж ОСОБА_4 тримав як кастет, засунувши свій палець у кільце, наявне на ножі та тримав його у правій руці, лезо ножа було направлено в його бік. Під час нанесення ударів ножем, обвинувачений нічого не казав. Всі події відбувалися стоячи і тривали не більше хвилини. Ніж він зміг забрати у ОСОБА_4 після другого удару. Удари були нанесені під ліву руку, в грудну клітину, з відстанню порізів один від одного 5 см.. Далі, потерпілий покликав свою дружину, яка була в будинку та попросив її викликати поліцію і швидку допомогу. Працівників поліції з швидкою допомогою, він очікував на дворі, а ОСОБА_4 в цей час був замкнений у будинку. Також, потерпілий надаючи свої покази зазначив, що раніше ОСОБА_4 він незнав особисто, було лише відомо, що він живе через вулицю.

Показами свідка ОСОБА_7 , яка зазначила, що її цивільний чоловік, ОСОБА_6 , переганяв автомобілі під час чого у нього виник конфлікт з ОСОБА_4 .. Якийсь час після конфлікту вони разом з чоловіком перебували на подвір`ї, вона бачила як по під їхній забор ходив ОСОБА_4 .. Згодом з чоловіком зайшли до будинку, через якийсь час, почула, що щось гупає у веранді, проте не придала цьому значення. Потім чоловік позвав її, вона побачила ОСОБА_4 , який сидів на землі, а чоловік повідомив їй, що він його підрізав ножем. Вона викликала поліцію та швидку допомогу. По приїзду швидкої допомоги, її чоловіку була надана допомога. Також в своїх показах свідок, вказала, що ОСОБА_4 був в стані алкогольного сп`яніння.

Показами свідка ОСОБА_8 , який зазначив, що близько 21:20, 02.05.2023 на службовий планшет прийшло повідомлення, про те, що в АДРЕСА_2 , були нанесені тілесні ушкодження. Він, разом з ОСОБА_9 відправилися на місце події. По приїзду за вказаною адресою, потерпілий ОСОБА_6 сидів на подвір`ї на табуретці, а ОСОБА_4 перебував в коридорі хати. До них вийшла дружина потерпілого, повідомила, що сусід, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, без будь яких причин наніс її чоловіку два удари ножем в область під руку. Майже одночасно приїхала швидка допомога та слідчо-оперативна група. Потерпілому була надана перша медична допомога. Фельдшер повідомила, що у ОСОБА_6 є проникаючі поранення і чоловіка необхідно госпіталізувати до лікарні. ОСОБА_4 було затримано і доставлено до відділку поліції.

Показами свідка ОСОБА_10 , яка повідомила суд, що 02.05.2023 о 21:23 на планшет надійшов виклик, про те, що в с. Маньківка, поранений чоловік. По приїзду по вказаній адресі вона побачила чоловіка, який сидів на табуретці на подвір`ї. При огляді нею було виявлено у лівому боці чоловіка два поранення, з яких сочилася кров. Вона надала першу необхідну допомогу, після чого потерпілого було госпіталізовано до лікарні. Також свідок повідомила, що на місці події бачила обвинуваченого.

Показами свідка ОСОБА_9 , який надав аналогічні покази свідку ОСОБА_8 , щодо подій, якій відбулися 02.05.2023, лише доповнив тим, що ОСОБА_4 розповідав про конфлікт між ним та потерпілим, з приводу автомобіля. А також повідомив суд, що коли ОСОБА_4 намагався піти додому, на нього було одягнено кайданки до приїзду слідчо-оперативної групи.

Показами свідка ОСОБА_11 , який повідомив суд, що працює водієм швидкої допомоги та 02.05.2023 о 20:00 він заступив на чергування. О 21:23 на планшет прийшов виклик, що в с.Маньківка поранено чоловіка в грудну клітину. На місце виклику їхав разом з фельдшером, ОСОБА_12 .. По приїзду на місце подій, він перебував в автомобілі швидкої допомоги, лише на прохання фельдшера допоміг розрізати бинти. Від фельдшера чув, що в потерпілого два поранення. Також свідок зазначив, що на подвір`ї бачив обвинуваченого ОСОБА_4 ..

Крім того, винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами:

- протоколом огляду від 02.05.2023 з додатком ілюстрованими таблицями, згідно якого об`єктом огляду було домоволодіння під АДРЕСА_1 , під час проведення якого виявлено та вилучено ніж з нашаруванням РБК, ніж туристичний та бинт з РБК;

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03.05.2023 згідно якого, у ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, у кримінальному провадженні №12023020100000223 від 03.05.2023, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- висновком експерта №1223 згідно якого при судово-медичній експертизі крові ОСОБА_4 , 1969 року народження, методом газово-рідинної хромотографії, виявлено етиловий спирт у концентрації 1,2%о. Наявність метилового спирту, а також пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено;

- висновком експерта №145 згідно якого кров потерпілого ОСОБА_6 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО. Кров підозрюваного ОСОБА_4 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО. При дослідженні ножа вилученого під час ОМП: на клинку (об`єкт № 1) встановлено наявність крові людини, статева належність якої не встановлена в зв`язку з непридатністю клітинних елементів крові (лейкоцитів) для цитологічного дослідження. При визначенні групової належності крові в об`єкт №1 був виявлений антиген В, що може визначати В (ІІІ) групу крові ізосерологічної системи АВО. Таким чином, враховуючи отримані результати та групову характеристику осіб, що проходять по справі, походження слідів крові на клинку ножа (об`єкт №1) може бути від будь-якої однієї чи кількох осіб з групою крові В (ІІІ), в тому числі як від потерпілого ОСОБА_6 так і від підозрюваного ОСОБА_4 не виключається. При дослідженні руків`я ножа (об`єкт №2) наявність крові не встановлено4

- висновком експерта №58 від 17.07.2023 згідно якого на дату проведення судово-медичної експертизи (11.07.2023) у ОСОБА_6 встановлена наявність чотирьох рубців на лівій передньо-боковій поверхні груді. При цьому, два рубці мають лінійну форму та сліди 5-ти та 3-х швів, а два рубці - ламану форму зі слідами 1-го та 2-х швів. Характер та розташування рубців дозволяють припустити, що вони утворилися внаслідок загоєння ран, які утворилися в однаковий або приблизно однаковий проміжок часу. Згідно із наданими медичними документами, у ОСОБА_6 на дату та час його надходження до КНП «Бершадська ОЛ1Л» 02.05.2023 о 22:55, мали місце тілесні ушкодження у вигляді двох колото-різаних ран лівої передньо-бокової поверхні груді (область лівої підпахової (аксілярної) ямки). Подальше обстеження та оперативне лікування (Протокол операції №138 від 02.05.23), проведеної в умовах КНП «Бершадська ОЛІЛ», виявило наявність одного проникаючого в плевральну порожнину колото-різаного поранення груді зліва та одного непроникаючого колото-різаного поранення лівої половини груді в 4-му міжребір`ї. Окрім того, встановлена наявність пневмотораксу в лівій половині грудної порожнини. Згідно із медичною картою стаціонарного хворого №4495, виписаної в КНП «Бершадська ОЛІЛ» та медичною картою стаціонарного хворого №3540 ВМКЦ ЦР - ОСОБА_6 03.05.2023 був транспортований до військового шпиталю ВМКЦ ЦР для подальшого стеження та лікування. У відповідності до медичної карти стаціонарного хворого №3540, виписаної на ім`я ОСОБА_6 у ВМКЦ ЦР, у нього, під час оперативного втручання (03.05.2023р.) була встановлена наявність двох проникаючих в ліву плевральну порожнину колото-різаних ран з пошкодженням лівої легені та послідуючим розвитком лівобічного гемопневмотораксу, міжм`язевої підшкірної емфіземи. Вищевказані тілесні ушкодження потребували негайного оперативного лікування, яке було виконано в умовах ВМКЦ ЦР 03.05.2023. Колото-різані проникаючі в плевральну порожнину поранення лівої половини груді ушкодженням лівої легені та розвитком гемопневмотораксу могли утворитися внаслідок дії на ліву передньо-бокову половину груді плаского колючо-ріжучого знаряддя, типу ножа. При цьому, травмуюче знаряддя (ніж) в момент спричинення поранення, найвірогідніше за все, мав напрямок спереду назад і дещо зліва направо відносно передньої поверхні грудної клітини. Більш точно вказати напрямок травмуючого предмета не уявляється можливим, по причині відсутності детального опису раньових каналів в протоколі операції «Бершадської ОЛІЛ» та наявності певних протиріч між записами в медичних документах Бершадської ОЛІЛ та ВМКЦ ЦР. В лівій половині груді розташовані життєво важливі органи, зокрема: серце, ліва легеня та крупні магістральні судини. Проникаючі колото-різані поранення лівої половини груді з ушкодженням лівої легені та послідуючим розвитком лівобічного гемопневмотораксу являються тяжкими тілесними ушкодженнями за критерієм небезпеки для життя. З вказаного випливає, що дані тілесні ушкодження без надання кваліфікованої медичної допомоги могли призвести до смертіОСОБА_6 . Будь-яких тілесних ушкоджень чи їх слідів (наслідків), характерних для самооборони (за локалізацією), на тілі ОСОБА_6 під час експертизи - не встановлено. Можливість утворення у ОСОБА_6 проникаючих у ліву плевральну порожнину колото-різаних поранень груді з ушкодженням лівої легені та послідуючим розвитком гемопневмотраксу, при обставинах зазначених в постанові, вказаних підекспертною особою та зазначених в медичних документах - цілком ймовірно та не виключається. Два рубця лінійної форми зі слідами 3-х та 5-ти швів встановлені при експертизі ОСОБА_6 могли утворитися внаслідок загоєння колото-різаних ран. Два рубця ламаної форми, менших розмірів, могли утворитися внаслідок загоєння ран, які утворилися під час проведення медичних маніпуляцій (накладення дрєнажів);

- протоколом проведення слідчого експеременту від 11.05.2023 з відеозаписом на DVD-R диску до нього, з якого вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 детально розказав та показав про обставини скоєння замаху на вбивство 02.05.2023 на території домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 ;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.07.2023 з відеозаписом на DVD-R диску до нього, який здійснювався за участю потерпілого ОСОБА_6 , який детально розповів та показав про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_14 02.05.2023 на території домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 ;

Крім вищевказаних письмових доказів, в судовому засіданні було досліджено висновок експерта №СУ-19/102-23/9285-БД, однак даний доказ не містить даних про доведення чи спростування вини обвинуваченого.

Також, судом було досліджені характеризуючі дані на обвинуваченого ОСОБА_4 .

Зауважень з приводу належності, допустимості поданих суду та досліджених судом в судовому засідання доказів сторонами не подано.

Суд безпосередньо, повністю та неупереджено дослідивши в ході судового розгляду всі надані сторонами провадження докази у їх сукупності, прийшов до наступних висновків.

Судовий розгляд проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч.1 ст.337 КПК України.

Так, під час судового розгляду сторона обвинувачення наполягала, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України - як незакінчений замах на вбивство, тобто незакінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, яке не було доведено до кінця, з причин, що не залежали від його волі, оскільки він не вчинив всіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

Сторона захисту, в свою чергу, заперечувала проти вищезазначеного твердження прокурора та наполягала на тому, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.1 ст.121 КК України - як умисне тяжке тілесне ушкодження

Перевіряючи вірність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст.121КК ( 2341-14 ), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Замах на вбивство може бути вчинено лише за наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, тобто коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.

Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату.

Суд враховує висновок Верховного Суду у справі № 760/4968/15-к, провадження 3 51-320 км17 у постанові від 09.10.2018 року, в якій суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до ч. 1 ст.115 КК України умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого.

Верховний Суд роз`яснив, що при відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим.

Суд не погоджується із твердженням захисника про відсутність в матеріалах кримінального провадження будь-яких доказів, які б вказували на наявність у ОСОБА_4 умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_6 .

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово висловлював правову позицію про те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.

Також слід враховувати, що спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів особа обирає відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь.

При цьому якщо винна особа відмовилася від убивства потерпілого не вчинивши усіх дій, які вважала за необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від її волі, діяння належить кваліфікувати відповідно до частини третьої статті 15 КК, як незакінчений замах на умисне вбивство, яке може бути вчинено лише з прямим умислом.

Суд вважає, що докази у справі, які оцінені в їх сукупності відповідно до вимог ст. 94 КПК України, є належними, допустимими та з усією достатністю доводять спрямованість прямого умислу обвинуваченого на позбавлення життя потерпілого.

Питання про умисел суд вирішує, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховує спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Надаючи оцінку показам потерпілого та обвинуваченого у сукупності з іншими матеріалами справи, суд приходить до висновку, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим на ґрунті образи, яка виникла у нього, після конфлікту з потерпілим, а також на тлі перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння, оскільки такий стан підвищує емоційність сприйняття та імпульсивність реагування, знижує самоконтроль, полегшує реалізацію асоціальних форм поведінки, поглиблює наявні в особистості риси збудливо-нестійкого кола, що сприяє проявам агресії.

Також, суд враховує спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій.

Обвинувачений для нанесення ударів обрав знаряддям вчинення злочину ніж, тобто знаряддя, з властивостями гостро-ріжучого предмету, а тому вочевидь була велика ймовірність того, що при його застосуванні, при нанесені двох ударів у життєво важливі органи, може настати смерть потерпілого.

Про умисел ОСОБА_4 саме на вбивство потерпілого свідчить і локалізація нанесення тілесних ушкоджень, тобто заподіяння двох поранень ножем із розривом в часі в життєво важливі органи потерпілого - в ділянку розташування легень та серця.

Щодо причини зупинення злочинних дій, то потерпілий ОСОБА_6 з метою недоведення обвинуваченим кримінального правопорушення (злочину) відштовхнув обвинуваченого та забрав знаряддя вчинення злочину - ніж, тобто до кінця своїми активними діями відвернув загрозу для свого життя .

Враховуючи викладене, суд вважає, що виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації поранень, причини припинення злочинних дій, поведінки обвинуваченого і потерпілого, що передувала події, нанесення двох небезпечних для життя ударів ножем, в сукупності свідчить про те, що обвинувачений у цьому випадку діяв із прямим умислом на позбавлення життя потерпілого, однак не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, з причин, що не залежали від його волі.

Встановлені судом обставини підтверджуються показами потерпілого, яким суд не вбачає підстав не довіряти, показами свідків, частково підтверджуються показами обвинуваченого та не спростовуються ним в частині встановленого судом умислу, а також письмовими доказами.

З вищенаведених міркувань суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_4 на ч. 1 ст. 121 КК України.

Згідно рішення "Коробов проти України" від 21.10.2011 року, "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом". Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним поза розумним сумнівом, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, а саме: незакінчений замах на вбивство, тобто незакінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, яке не було доведено до кінця, з причин, що не залежали від його волі, оскільки він не вчинив всіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

Суд ухвалюючи даний вирок, приймає до уваги надані стороною обвинувачення ухвали слідчих суддів, протоколи слідчих, спрямовані на виконання вказаних ухвал, постанови про визнання та прилучення до кримінального провадження речових доказів, оскільки дані докази містять інформативний характер, підтверджують належність інших доказів та законність їх здобуття, однак вважає за можливе не вдаватися до їх аналізу, оскільки дані докази не містять даних про доведення чи спростування вини обвинуваченого.

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно із якими особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "Бакланов проти росії" (рішення від 09 червня 2005 року) та в справі "Фрізен проти росії" (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що "досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним". У справі "Ізмайлов проти росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що "для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий надмірний тягар для особи".

Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілої. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.

При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_4 суд враховує тяжкість та суспільну небезпеку вчиненого за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України кримінального правопорушення проти життя людини, яка посягнула на найвищу в Україні соціальну цінність, гарантовану ст. ст. 3, 27 Конституції України, враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, відсутність обставин, які пом`якшують покарання; сукупність обставин, які обтяжують покарання; особу винного, який посередньо характеризується за місцем проживання, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра і лікаря-нарколога, має місце постійного проживання, офіційно не працює, одружений, є інвалідом ІІІ групи загального захворювання.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

За таких обставин суд дійшов висновку, що для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів, йому необхідно і достатньо призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України із врахуванням вимог ч. 3 ст. 68 КК України, згідно з якими за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Підстави для застосування ст. ст. 69, 69-1 КК України в даному випадку відсутні.

Враховуючи викладене, на думку суду, призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Судом також встановлено, що обвинувачений у даному кримінальному провадженні, ОСОБА_4 , 03.05.2023 був затриманий, що підтверджується відповідним протоколом, та перебуває під вартою, а тому суд вважає за необхідне в силу ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_4 строк його попереднього ув`язнення з 03.05.2023 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.

Крім того, суд, беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, враховуючи обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, з метою попередження ризику переховування обвинуваченого, вважає, що запобіжний захід щодо обвинуваченого у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін та продовжити строк даного запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, однак на строк, який не може перевищувати 60 днів з дня ухвалення вироку.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до статті 100 КПК України.

Також, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертиз.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 15. ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання, строк попереднього ув`язнення у даному кримінальну провадженні з моменту його затримання, а саме з 03.05.2023 до набуття вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дати набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 3454,40 грн. (три тисячі чотириста п`ядесят чотири грн. сорок коп.) витрат на залучення експертів.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 04.05.2023 на ніж з нашаруванням РБК, ніж туристичний, бинт з РБК, штани (джинси) темно-синього кольору, светр синього кольору.

Речові докази:

- ніж з нашаруванням РБК, ніж туристичний, бинт з РБК - знищити;

- штани (джинси) темно-синього кольору та светр синього кольору повернути ОСОБА_4 повернути як власнику;

- медичну карту стаціонарного хворого №4495 повернути КНП «Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування Бершадської міської ради»;

-медичну карту стаціонарного хворого №2348 повернути КНП "Немирівська міська лікарня" Немирівської міської ради Вінницької області;

- медичну карту стаціонарного хворого №3540 повернути Військово-медичному клінічному центру Центрального регіону.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку згідно із статтею 395 КПК України, до Вінницького апеляційного суду через Бершадський районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору та засудженому.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1