Ухвала

від 04.03.2024 по справі 476/154/24

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/154/24

Провадження № 2/476/112/2024

У Х В А Л А

про забезпечення позову

04.03.2024 року с.м.т. Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Минаєвої Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву керівника Вознесенської окружної прокуратури про забезпечення позову у цивільній справі за позовом керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ПП "Хлібороб-Агро", про конфіскацію земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

28.02.2024 року керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області звернулася в суд з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ПП "Хлібороб-Агро", про конфіскацію земельної ділянки.

Разом з позовною заявою керівник Вознесенської окружноїпрокуратури Миколаївськоїобласті звернулася до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про забезпечення позову у вищевказаній цивільній справі.

Свою заяву мотивує тим, що ОСОБА_1 , який є громадянином Російської Федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії АВМ № 106725 від 14.08.2000 року набув право власності на земельну частку (пай) землі, яка перебувала у колективній власності КСП "Прогрес" с. Малодворянка Єланецького району Миколаївської області розміром 3,83 га в умовних кадастрових гектарах, на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії МК №0043039. Розпорядженням голови Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області № 179-р від 17.04.2012 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колективної власності, площею 3,83 умовно кадастрових гектар. У подальшому, 04.08.2013 року на підставі розпорядження голови Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області № 246-р від 27.04.2013 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянину ОСОБА_1 " останній зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 4823082300:02:000:0291 площею 3.6203 га, яка знаходиться на території Єланецької селищної ради Вознесенського району (бувший Єланецький район) Миколаївської області. Вказану земельну ділянку передано в користування ПП "Хлібороб-Агро" на підставі договору оренди землі від 14.08.2013 року та внесено до нього зміни на підставі додаткової угоди від 25.07.2019 року термін використання вказаної земельної ділянки визначено до 30.07.2033 року. При цьому, ОСОБА_1 , отримавши у серпні 2013 року вказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення у приватну власність, в порушення вимог ч. 4 ст. 81 ЗК України до теперішнього часу не відчужив її, що мав зробити не пізніше 04.08.2014 року.

Наразі відповідач, будучи власником спірної земельної ділянки, без перешкод використовує її на території України, передавши її в оренду приватному підприємству та отримуючи дохід на території України.

Враховуючи, що ОСОБА_1 упродовж року після набуття права власності на спірну земельну ділянку не виконав обов`язку по її відчуженню, на даний час у держави, в особі ГУ ДГК у Миколаївській області виникло право на конфіскацію земельної ділянки у власність держави та подальшого розпорядження нею.

Дана процедура безумовно передбачена чинним земельним законодавством (ч.4 ст. 81ЗК України), та ця норма є імперативною та не передбачає винятків.

Оскільки спірна земельна ділянка на даний час знаходиться у власності громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 та існує можливість її відчуження третім особам, зміни конфігурації (об`єднання, поділу), вчинення інших дій, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про повернення земельної ділянки державі, з метою забезпечення виконання рішення суду про конфіскацію земельної ділянки у власність держави, у разі задоволення судом позову. Зокрема, для недопущення передачі речових прав на земельну ділянку іншим особам, вчинення інших дій, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення судом позову, тому необхідним є вжиття заходів забезпечення позову.

Посилаючись на вищевикладене, просила суд накласти арешт на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3.6203 га, кадастровий номер 4823082300:02:000:0291, розташовану на території Єланецької селищної ради Вознесенського району Миколаївської області та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3.6203 га, кадастровий номер 4823082300:02:000:0291 та стягнути з відповідача судовий збір, сплачений за подання даної заяви.

Так, відповідно ч.ч. 1, 4 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Суд вбачає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи за наявними доказами.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до слідуючого висновку.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексузаходів забезпеченняпозову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Накладення арешту на майно та заборона вчиняти певні дії є видами забезпечення позову, передбаченими п. п. 1, 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність, та брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також, відповідно до пункту 20 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову, зокрема, і заборонити вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном).

Із викладеногослідує,що заходи забезпечення позову застосовуються для гарантування виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими вимогами, а також те, що вжиття заходу забезпечення не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи, суд вважає можливим задовольнити заяву про забезпечення позову.

Розподіл судових витрат буде здійснено судом у відповідності до ст. 141 ЦПК України при вирішенні справи по суті на підставі детального розрахунку суми судових витрат та доказів здійснення відповідних витрат, наданих на його підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 149, 153, 157 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву керівника Вознесенськоїокружної прокуратуриМиколаївської областіпро забезпеченняпозову задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3.6203 га, кадастровий номер 4823082300:02:000:0291, розташовану на території Єланецької селищної ради Вознесенського району Миколаївської області.

Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3.6203 га, кадастровий номер 4823082300:02:000:0291.

Стягувач: Головне управлінняДержгеокадастру уМиколаївській області (юридична адреса: проспект Миру, 34 м. Миколаїв, Миколаївської області, 54034, код ЄДРПОУ 39825404).

Боржник: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Н.В. Чернякова