Постанова

від 21.02.2024 по справі 914/2034/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2024 р. Справа №914/2034/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЖелік М.Б.

суддівОрищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранс-Електрон, б/н від 18.12.2023 (вх. ЗАГС №01-05/3828/23)

на рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2023 (суддя Крупник Р.В.), повний текст складено 13.11.2023

у справі №914/2034/23

за позовом:Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранс-Електрон, м. Львів

про:стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних

за участі представників сторін:

від відповідача Михайленко Є.О.

від позивача: Гузюк Н.І.

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.11.2023 у справі №914/2034/23 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранс-Електрон (79039, м. Львів, вул. Єрошенка, буд. 28; код ЄДРПОУ 23888413) на користь Львівської міської ради (79008, м. Львів, площа Ринок, буд. 1; код ЄДРПОУ 04055896) 548 653,82 грн. основного боргу, 272 273,82 грн. інфляційних втрат, 46 654,30 грн. 3% річних та 13 013,72 грн. судового збору; повернуто Львівській міській раді (79008, м. Львів, площа Ринок, буд. 1; код ЄДРПОУ 04055896) з Державного бюджету України 97,48 грн. судового збору, сплаченого згідно із платіжною інструкцією №202 від 23.06.2023.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Автотранс-Електрон звернулося до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить поновити строк для подання зазначеної апеляційної скарги та прийняти її до апеляційного провадження; відкрити апеляційне провадження; скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2023 у справі №914/2034/23 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранс-Електрон про стягнення коштів за договором про відшкодування витрат недоотриманих кошів за фактичне землекористування за № 17816 від 29.06.2020 відмовити в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2023 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.12.2023 скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2023 у справі № 914/2034/23; зупинено дію рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2023 у справі №914/2034/23; відкрито апеляційне провадження; призначено розгляд справи на 24.01.2024; встановлено позивачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу; витребувано матеріали справи №914/2034/23 у Господарського суду Львівської області.

Представником позивача 15.01.2024 подано до суду відзив (вх.№01-04/282-24) на апеляційну скаргу, в якому він просить суд в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржене рішення залишити без змін.

Представником відповідача 24.01.2024 подано до суду клопотання (вх.№01-04/591/24) про відкладення розгляду справи призначеного на 24.01.2024 у зв`язку з неможливістю забезпечити участь уповноваженого представника.

24.01.2024 розгляд справи не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Желіка М.Б. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 розгляд справи призначено на 21.02.2024.

В судове засідання 21.02.2024 сторони участь уповноважених представників забезпечили, які навели свої доводи та міркування щодо вимог апеляційної скарги та просили врахувати їх при винесенні постанови.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, враховуючи наведені представниками сторін доводи, колегія суддів дійшла висновку про те, що в задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення залишити без змін, з огляду на наступне.

1.Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Львівська міська рада звернулася до господарського суду з позовною заявою до ТОВ Автотранс-Електрон, в якій просила стягнути 548 653,82 грн. заборгованості, 272 273,82 грн. інфляційних втрат та 46 654,30 грн. 3% річних, що виникли на підставі договору №17816 про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за фактичне користування відповідачем спірними земельними ділянками за період з 20.02.2020 до 01.07.2020 в сумі 753 616,92 грн. За умовами договору відповідач повинен був сплатити вказану суму до 30.07.2020, однак, своїх зобов`язань за Договором №17816 відповідач не виконав, що стало підставою для звернення до суду.

Повністю задовольняючи позовну заяву господарський суд дійшов наступних висновків:

- не зважаючи на відсутність правового регулювання щодо визначення розміру та порядку плати за фактичне землекористування, вказане жодним чином не свідчить, що у фактичного користувача земельної ділянки відсутній обов`язок здійснювати таку плату. Протилежна позиція суду не відповідала б закріпленому у ЗК України принципу платності користування землею.

- доказом поновлення договору оренди на новий строк є додаткова угода підписана між орендодавцем та орендарем земельної ділянки або рішення суду про визнання такої додаткової угоди укладеною, відтак твердження представника відповідача, що після закінчення строку дії Договорів від 30.09.2014 вони продовжили свою дію на новий строк, оскільки зі сторони Львівської міської ради були відсутні письмові заперечення щодо такого продовження і з доводами про те, що відповідач повинен був сплачувати орендну плату у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земель не відповідають фактичним обставинам справи.

- предметом даного спору є стягнення плати за фактичне користування земельними ділянками, а не орендної плати. З огляду на що, нормативна грошова оцінка землі впливала б на визначення судом плати за фактичне користування земельною ділянкою, якщо б ця оцінка слугувала як підставою позовних вимог, так і підставою нарахування цих коштів. Водночас, розмір цих коштів вже визначено сторонами в позасудовому порядку і підставами позовних вимог є невиконання відповідачем саме умов Договору №17816.

- станом на дату ухвалення рішення у цій справі Договір №17816 є чинним та не визнавався у встановленому порядку недійсним. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

- є недобросовісними дії відповідача, які полягають в оскарженні правомірності визначення розміру коштів за фактичне користування спірними земельними ділянками за період з 20.02.2020 по 01.07.2020 після досягнення своєї мети - отримання в оренду цих ділянок і набуття права користування ними в своїй господарській діяльності, такі дії суперечать його попередній поведінці (укладенню Договору №17816 без жодних застережень щодо розміру цих коштів). Відтак, суд вважає за необхідне при вирішенні даної справи застосувати доктрину venire contra factum proprium (заборону суперечливої поведінки), як засіб для недопущення порушення прав позивача, котрий змінюючи цільове призначення спірних земельних ділянок та передаючи їх в оренду відповідачу добросовісно розраховував на отримання до 30.07.2020 коштів в сумі 753 616,92 грн.

2. Узагальнені доводи апелянта, заперечення позивача.

Вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранс-Електрон обґрунтовано тим, що оскаржене рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, на підтвердження чого апелянт наводить наступні доводи:

-відповідачем після закінчення терміну дії договору оренди сплачувалася орендна плата у розмірі, що був встановлений попереднім договором оренди землі, що не заперечується і позивачем. Відтак, були відсутніми підстави для укладення договору про відшкодування втрат за фактичне землекористування, оскільки такі фактичні втрати були відсутніми, натомість оплата здійснювалася у встановлених та погоджених між сторонами розмірах.

-обов`язок товариства здійснювати оплату орендної плати за новою ціною виникає з моменту укладення нового договору та здійснення його державної реєстрації в порядку положень ст. 125,126 ЗК України.

-позивачем не надіслано відповідачу письмового заперечення щодо можливості використання відповідачем земельних ділянок після закінчення терміну дії договорів оренди, натомість відповідач продовжив їх використання та сплачував оренду плату відповідно до умов попередніх договорів, а відтак є добросовісним землекористувачем.

-з огляду на зазначене відповідач вважає договір про відшкодування втрат за фактичне землекористування безпідставним та необґрунтованим, оскільки за своїм змістом він є договором про сплату орендної плати за користування земельними ділянками за новою ціною з моменту винесення узвали до моменту укладення нових договорів оренди землі.

-акцентує увагу, що з врахуванням відсутності потреби в укладенні договору про відшкодування втрат за фактичне землекористування відповідачем не здійснено жодних платежів за таким договором, оскільки вважає такий договір незаконним.

-звертає увагу на те, що нормативно грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленостей сторін договору оренди земель комунальної власності про можливість такої зміни.

-відтак факт визнання протиправною та не чинною ухвали Львівської міської ради №631 від 30.06.2016 Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель м.Львова має визначальне значення для вирішення даної справи, оскільки відповідно до правових висновків Верховного суду таке скасування унеможливлює застосування її положень при здійсненні обчислень ставок податку з орендної плати саме з моменту прийняття акту органу місцевого самоврядування.

-з огляду на зазначене, здійснений позивачем розрахунок заборгованості за фактичне землекористування є некоректним та не відповідає дійсності, а відтак не підлягає стягненню з відповідача.

Позивач заперечуючи вимоги апеляційної скарги наводить доводи на їх спростування, а саме:

-предметом позову є стягнення заборгованості за укладеним між сторонами договором про відшкодування втрат за фактичне землекористування, відповідно до умов якого сторонами визначено, зокрема, ціну договору та строки її сплати. Ціна є сталою, що вказано у положеннях самого договору.

-укладений між сторонами договір, на підставі якого виникли вимоги позивача до відповідача є дійсним, в судовому порядку не оскаржувався та в силу положень ЦК України є обов`язковим для сторін договору, оскільки з укладенням договору та виникненням зобов`язання сторони договору набувають обов`язків, які зобов`язані виконувати. При цьому, невиконання обов`язків визначених умовами договору передбачає настання відповідних наслідків, зокрема, права на стягнення заборгованості та неустойки.

-зазначає позивач про необхідність застосування до даних правовідносин доктрини venire contra factum proprium (заборону суперечливої поведінки), як засобу для недопущення порушення прав позивача, котрий змінюючи цільове призначення спірних земельних ділянок та передаючи їх в оренду відповідачу добросовісно розраховував на отримання до 30.07.2020 коштів в сумі 753 616,92 грн.

-оскільки сума коштів погоджувалася в добровільному порядку між позивачем та відповідачем нормативно грошова оцінка немає відношення до предмета спору та істотних умов договору. Звертає увагу на те, що договір укладено відповідно до вимог Податкового кодексу України, розпорядження Львівської міського голови від 22.01.2009 №08 та ухвал Львівської міської ради №1995 від 25.05.2017 та № 6333 від 20.02.2020, відтак визнання не чинною ухвали Львівської міської ради № 631 від 30.06.2016 про що зазначає скаржник не впливає на законність прийнятого рішення.

-докази, що містяться в матеріалах справи свідчать про фактичне часткове виконання зобов`язань за договором № 17816, на підставі чого можна стверджувати про визнання боргу / або обов`язку з його сплати.

3. Фактичні обставини справи, правильно встановлені судом першої інстанції за результатами оцінки доказів.

10.07.2014 Львівською міською радою прийнято ухвалу №3629 Про затвердження ТОВ Автотранс-Електрон технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання земельних ділянок на вул. В.Єрошенка, 28, котрою вирішено, зокрема, вилучити за згодою з користування ПАТ Концерн-Електрон земельні ділянки площею 1,8461 га та площею 1,1942 га на вул. В.Єрошенка, 28 та передати ці земельні ділянки ТОВ Автотранс-Електрон в оренду терміном на 5 років для обслуговування існуючих будівель за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання землі транспорту та зв`язку.

На підставі цієї ухвали між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено два Договори оренди землі:

- №Ш-3164 від 30.09.2014 щодо земельної ділянки площею 1,1942 га (кадастровий номер 4610137500:02:006:0235), яка знаходиться за адресою: вул. В.Єрошенка, 28.

- №Ш-3163 від 30.09.2014 щодо земельної ділянки площею 1,8461 га (кадастровий номер 4610137500:02:006:0236), яка знаходиться за адресою: вул. В.Єрошенка, 28.

Умовами Договорів оренди землі передбачено, що їх укладено на 5 (п`ять) років до 10.07.2019. Після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Право оренди відповідача на вказані вище земельні ділянки було зареєстроване 19.01.2015 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру №НВ-0000140092023 та №НВ-0000139922023 від 30.01.2023.

Договори оренди землі від 30.09.2014 припинились у зв`язку із закінченням строку, на які їх було укладено. У матеріалах справи відсутні докази продовження дії цих договорів на новий строк.

В 2019 році відповідач ТОВ Автотранс-Електрон звернувся до Львівської міської ради з проханням надати йому дозвіл на зміну цільового призначення орендованих ним земельних ділянок.

Ухвалою міської ради №5023 від 25.04.2019 відповідачу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (зміну цільового призначення) на вул. В.Єрошенка, 28.

20.02.2020 Львівською міською радою прийнято ухвалу №6333 Про затвердження ТОВ Автотранс-Електрон проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (зміну цільового призначення) на вул. В.Єрошенка, 28, котрою вирішено, зокрема, затвердити відповідачу проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок (зміна цільового призначення) на вул. В.Єрошенка, 28 в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування будівлі змішаного використання: з житловими квартирами на верхніх поверхах і розміщенням у нижніх поверхах об`єктів ділового, культурного, обслуговуючого і комерційного призначення (код КВЦПЗ 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а саме площею 1,1942 га (кадастровий номер 4610137500:02:006:0235) та площею 1,8461 га (кадастровий номер 4610137500:02:006:0236).

На виконання даної Ухвали між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено два Договори оренди землі, строком до 20.02.2030, а саме:

- №Ш-4253 від 29.06.2020 щодо земельної ділянки площею 1,1942 га (кадастровий номер 4610137500:02:006:0235), яка знаходиться за адресою: вул. В.Єрошенка, 28;

- №Ш-4254 від 29.06.2020 щодо земельної ділянки площею 1,8461 га (кадастровий номер 4610137500:02:006:0236), яка знаходиться за адресою: вул. В.Єрошенка, 28.

Пунктами 9 Договорів оренди землі від 29.06.2020 передбачено, що орендна плата становить 5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

29.06.2020 між позивачем (землевласник) та відповідачем (землекористувач) укладено Договір №17816 про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування ТОВ Автотранс-Електрон, що укладено відповідно до вимог Податкового кодексу України, розпорядження Львівського міського голови від 22.01.2009 №08 та ухвал Львівської міської ради №1995 від 25.05.2017 та №6333 від 20.02.2020.

За умовами Договору №17816 сторони погодили таке:

- ТОВ Автотранс-Електрон, що користується земельними ділянками за адресою вул. В.Єрошенка, 28 площами 11942 кв.м. та 18641 кв.м. зобов`язується сплатити до 30.07.2020 на розрахунковий рахунок №UA818999980314000611000013002, банк отримувача: Казначейство України (EAП), МФО 899998, отримувач: ГУК у Львів. обл./м. Львів/24062200, ЄДРПОУ 38008294, код класифікації доходів бюджету 24062200, кошти в сумі 753 616,92 грн. за землекористування за період від 20.02.2020 до 01.07.2020 (пункт 1);

- при наявності сплати орендної плати чи земельного податку за аналогічний період по цих земельних ділянках (що підтверджується відповідною довідкою виданою органом ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки) сума плати, передбачена в пункті 1, зменшується на суму сплати орендної плати чи земельного податку (пункт 2);

- договір діє до моменту сплати землекористувачем суми, вказаної у пункті 1 або суми, зменшеної на підставі пункту 2 цього Договору (пункт 3).

З листа Управління земельних ресурсів №2403-вих-97255 від 08.08.2023 прослідковується, що визначена в Договорі №17816 плата за користування земельної ділянки становить собою розмір орендної плати (5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, визначеної згідно з ухвалою Львівської міської ради №631 від 30.06.2016) з моменту прийняття Ухвали Львівської міської ради №6333 від 20.02.2020 і до моменту укладення Договорів оренди землі від 29.06.2020. Сума коштів у розмірі 753 616,92 грн. за фактичне землекористування розрахована на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.05.2020 №727 та №728..

Виписками з рахунку позивача підтверджується, що за період з 20.02.2020 по 01.07.2020 до бюджету Львівської міської територіальної громади від відповідача поступили кошти в розмірі 204 963,10 грн. з яких: земельний податок з юридичних осіб в розмірі 145 948,16 грн. та орендна плата за землю в розмірі 59 014,94 грн. Вказана сума коштів на виконання п. 2 Договору №17816 зарахована позивачем в рахунок погашення суми вказаної у п. 1 цього Договору (753 616,92 грн.), що мало наслідком її зменшення до 548 653,82 грн.

4. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 142 Конституції України, державною гарантією місцевого самоврядування є участю держави у форматуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні),

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України та п. 14.1.147. ст.14 Податкового кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Факт використання відповідачем земельних ділянок з кадастровими номерами №4610137500:02:006:0235, площею 1,1942 га та № 4610137500:02:006:0236 площею 1,8461 га, які знаходиться за адресою: вул. В.Єрошенка, 28, в період з 11.07.2019 до 28.06.2020 для обслуговування об`єктів нерухомості власником яких є відповідач не заперечується та не спростовується ним, окрім того підтверджується договором №17816 від 29.06.2020 та моментом державної реєстрації речового права на землю в установленому законом порядку (договори оренди земельних ділянок від 29.06.2020).

Як зазначалося вище, відповідно до п. 1 договору за № 17816 від 29.06.2020 про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування відповідачем, які зобов`язуються сплатити до 30.07.2020 кошти в сумі 753 616,92 грн. за період з 20.02.2020 до 01.07.2020.

За змістом п. 2 договору за № 17816 від 29.06.2020 про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування сторони погодили, що при наявності сплати орендної плати чи земельного податку за аналогічний період по цій земельній ділянці (що підтверджується відповідною довідкою, виданою органом ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки) сума сплати, передбачена в пункті 1, зменшується на суму сплати орендної плати чи земельного податку.

Факт наявності заборгованості у відповідача за договором від 29.06.2020 № 17816 про відшкодування втрат від недоотриманих коштів підтверджується також листом Департаменту фінансової політики за №4-2201- 7366 від 02.06.2023.

Таким чином, предметом спору є стягнення з відповідача грошових коштів, на підставі укладеного між сторонами договору, а саме відшкодування Львівській міській раді втрат від недоотримання коштів за фактичне землекористування земельними ділянками, що належать Львівській міській раді з кадастровими номерами №4610137500:02:006:0235, площею 1,1942 га та № 4610137500:02:006:0236 площею 1,8461 га, які знаходиться за адресою: вул. В.Єрошенка, 28 в розмірі 548 653,82 грн. (753 616,92 грн. 59 014,94 грн. 145 948,16 грн.=548 653,82 грн.) з врахуванням сплачених у період з 20.02.2020 по 01.07.2020 коштів орендної плати та земельного податку.

Відповідач (в розумінні ч. 1 ст. 96 ЦК України) самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно з ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 548 653,82 грн. за землекористування за період 20.02.2020-01.07.2020 за договором від 29.06.2020 №17816 про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування у зв`язку з користуванням земельними ділянками комунальної власності з кадастровими номерами №4610137500:02:006:0235, площею 1,1942 га та № 4610137500:02:006:0236 площею 1,8461 га за адресою м. Львів, вул. В.Єрошенка,28.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги про невідповідність умов договору, сумі та розрахунку, оскільки розрахунок відшкодування втрат здійснено Львівською міською радою на підставі нормативної грошової оцінки, введеної в дію ухвалою міської ради, яка була визнана незаконною в судовому порядку, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Спір у справі стосується стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості, яка виникла на підставі договору за № 17816 від 29.06.2020 про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування. Цей договір укладено сторонами за їх взаємною згодою, а отже, й суму втрат, які підлягають відшкодуванню, теж визначено у ньому сторонами, а не позивачем одноособово, за взаємною згодою та на підставі вільного волевиявлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 зазначено, що за змістом ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони договору на власний розсуд можуть урегулювати в договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства, та не можуть відступати від імперативних його положень.

За змістом правового висновку викладеного в постанові Об`єднаної Палати Касаційного Цивільного Суду в складі Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17, тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Отже принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова ВП ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18).

Одночасно апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про застосування поняття добросовісність щодо поведінки відповідача.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Враховуючи, що згідно підпункту 6.3.2 пункту 6.3 Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові, затвердженого Ухвалою Львівської міської ради №1995 від 25.05.2017 договір оренди землі не може бути укладений при відсутності підписаного зі сторони орендаря (землекористувача) проекту договору оренди землі та договору (угоди) про відшкодування втрат від недоотримання коштів за користування земельною ділянкою за період з часу прийняття ухвали про надання в оренду земельної ділянки до часу підписання договору оренди землі у Львівській міській раді, колегія суддів зазначає наступне.

Укладення Договору №17816 було необхідною передумовою для укладення договорів оренди земельних ділянок площею 1,1942 га (кадастровий номер 4610137500:02:006:0235) та площею 1,8461 га (кадастровий номер 4610137500:02:006:0236), які знаходяться за адресою: В.Єрошенка,28. Відповідач укладав Договір №17816 та погоджувався відшкодувати 753 616,92 грн. за фактичне користування земельними ділянками з метою отримання в оренду на 10 років вказані земельні ділянки із зміненим за його бажанням цільовим призначенням для можливості здійснювати будівництво і обслуговування багатоквартирних житлових будинків з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

Відповідач досягнув своєї мети і з ним 29.06.2020 було укладено Договори оренди вищезазначених земельних ділянок із розміром орендної плати аналогічному тому, що зазначено в Договорі №17816 (5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, встановленої ухвалою Львівської міської ради №631 від 30.06.2016). Матеріалами справи підтверджується та обставина, що ТОВ Автотранс-Електрон сплачує орендну плату за Договорами оренди землі від 29.06.2020 у погодженому порядку та розмірі. Зокрема, зі змісту довідки Управління адміністрування місцевих та залучених фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради №4-2201-12421 від 15.09.2023 прослідковується, що за період з 01.08.2020 по 31.08.2023 до бюджету Львівської міської територіальної громади від ТОВ Автотранс-Електрон надійшло 6 394 326,05 грн. орендної плати та 32 377,61 грн. земельного податку.

З огляду на зазначене, колегія суддів виснує про те, що недобросовісними є дії відповідача, які полягають в оскарженні правомірності визначення розміру коштів за фактичне користування спірними земельними ділянками за період з 20.02.2020 по 01.07.2020 після досягнення своєї мети - отримання в оренду цих ділянок і набуття права користування ними в своїй господарській діяльності, та суперечать його попередній поведінці (укладенню Договору №17816 без жодних застережень щодо розміру цих коштів).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи апелянта такими, що не підтверджуються наявними у справі доказами та встановленими обставинами.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у цьому рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Львівської області від 02.11.2023 у справі № 914/2034/23 скасуванню.

В порядку положень статті 129 ГПК України судовий збір слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1 В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранс-Електрон, б/н від 18.12.2023 (вх. ЗАГС №01-05/3828/23) - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2023 у справі №914/2034/23 залишити без змін.

3. Судові витрати залишити за скаржником.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Посний текст постанови складено та підписано 04.03.2024.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.