Постанова

від 27.02.2024 по справі 916/2354/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2354/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідачів:

1)Виконавчого комітету Одеської міської ради: Є.О. Сачаєва

2)Одеської міської ради: Є.О. Сачаєва

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клюшка 118»

на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2023 (суддя О.А. Демешин, м.Одеса, повний текст складено 03.11.2023)

у справі №916/2354/23

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клюшка 118»

до відповідачів:

1)Виконавчого комітету Одеської міської ради

2)Одеської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

про скасування рішення, скасування свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог. Процесуальні дії суду першої інстанції

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клюшка 118» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Виконавчого комітету Одеської міської ради та до Одеської міської ради, в якій просило:

-визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.02.2007 №109, на підставі якого територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради було видано свідоцтво про право власності серії САВ №331180 від 31.05.2007, в частині оформлення, видачі свідоцтва про право власності та реєстрації за Одеською міською радою приміщень 1-го поверху №601, загальною площею 9,3 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 118;

-визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності серії САВ №331180 від 31.05.2007, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради на нежилі приміщення першого поверху № 601, загальною площею 9,3 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 118, та припинити право комунальної власності територіальної громади м.Одеси в особі Одеської міської ради на нежилі приміщення 1-го поверху №601, загальною площею 9,3 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 118, що належать територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради на підставі свідоцтва про право власності серії САВ №331180 від 31.05.2007.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що в силу приписів законодавства України співвласники багатоквартирного будинку набули право спільної сумісної власності на допоміжні приміщення першого поверху, загальною площею 9,3 кв.м, у той час як на підставі оспорюваного рішення право власності на відповідне майно зареєстровано за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

06.07.2023 Господарський суд Одеської області залучив до участі у справі №916/2354/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.10.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що спірне приміщення за своїм правовим статусом, у розумінні положень Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», має або мало в минулому статус допоміжного. Разом з тим, наявні в матеріалах справи докази дають підстави для висновку, що тривалий час спірне приміщення використовувалось та обліковувалось як нежитлове, тобто як самостійний об`єкт нерухомого майна і було самостійним об`єктом цивільно-правових відносин без будь-якого погіршення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клюшка 118» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2023 у даній справі скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт наполягав на тому, що Одеська міська рада, зареєструвавши за собою право комунальної власності на спірні нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 9,3 кв.м, за адресою: м.Одеса, просп. Добровольського, буд. 118, прим. № 601, порушила право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку на приміщення загального користування та допоміжні приміщення.

На переконання скаржника, досліджені судом першої інстанції докази жодним чином не доводять, що спірне приміщення першого поверху багатоквартирного будинку, загальною площею 9,3 кв.м, має та мало статус нежитлового приміщення до набуття Одеською міською радою права власності на нього.

Апелянт звернув увагу на те, що чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. Виходячи з такої презумпції та з урахуванням принципу змагальності сторін, лише позивач не повинен доводити статус спірних приміщень як допоміжних, а навпаки, передусім відповідач, який є їх останнім набувачем, має довести винятковий статус спірних приміщень як ізольованих приміщень в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду та є самостійним об`єктом нерухомого майна, оскільки зі стадії проектування, тобто, з самого початку, вони будувалися з іншим цільовим призначенням - для потреб непромислового характеру.

В той же час, відповідачами не доведено, що спірне приміщення першого поверху, загальною площею 9,3 кв.м, є ізольованим приміщенням в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду та є самостійним об`єктом нерухомого майна, оскільки зі стадії проектування, тобто з самого початку, будувалося з іншим цільовим призначенням для потреб непромислового характеру. В свою чергу, матеріалами справи підтверджується приналежність спірного приміщення до допоміжних, а відтак, призначених для забезпечення експлуатації житлового будинку і побутового обслуговування мешканців цього будинку.

Позиція Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради щодо апеляційної скарги позивача

У відзивах на апеляційну скаргу Одеська міська рада та Департамент комунальної власності Одеської міської ради погодились з мотивами оскаржуваного рішення суду, у зв`язку з чим просили залишити його без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 24.11.2023 за вх.№3839/23.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2023.

У зв`язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/2354/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду від 29.11.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клюшка 118» на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2023 у справі №916/2354/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/2354/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

13.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2354/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клюшка 118» на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2023 у справі №916/2354/23 залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

В межах встановленого ухвалою суду від 18.12.2023 строку апелянт звернувся із заявою (вх.№3839/23/Д1 від 26.12.2023) про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучив роздруківку платіжної інструкції №414 від 20.12.2023 про сплату судового збору у розмірі 6441,61 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клюшка 118» на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2023 у справі №916/2354/23. Встановлено учасникам справи строк до 10.01.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

04.01.2024 від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3839/23/Д2 від 04.01.2024).

09.01.2024 від Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3839/23/Д3 від 09.01.2024).

Будь-які інші заяви чи клопотання з процесуальних питань до суду апеляційної інстанції не надходили.

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою суду від 15.01.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клюшка 118» на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2023 у справі №916/2354/23 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд справи №916/2354/23 призначено на 27.02.2024 об 11:30 год.

27.02.2023 від скаржника надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності (вх.№3839/23/Д4 від 27.02.2024).

У судовому засіданні, яке відбулось 27.02.2024, представник відповідачів просила оскаржуване рішення суду залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, посилаючись на її безпідставність.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, проте не забезпечив явку в судове засідання 27.02.2024 свого повноважного представника.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника третьої особи та скаржника.

Заслухавши представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

Відповідно до рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 №266-1 «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області», керуючись статтями 29, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на підставі Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07,02.2002 № 7/5, та розпорядження міського голови від 20.01.2003 № 59-01р «Про оформлення свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна», 22.02.2007 Виконавчий комітет Одеської міської ради прийняв рішення №109 «Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси», відповідно до якого було доручено Комунальному підприємству «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об`єкти нежитлового фонду комунальної власності, зокрема, приміщення першого поверху, № 601, площею 9,3 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 118 (пункт 1.1. рішення); оформити та видати Одеській міській раді свідоцтва про право власності на об`єкти, зазначені в пункті 1.1. цього рішення (пункт 1.2).

14.06.2006 Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» виготовлено технічний паспорт на нежиле приміщення першого поверху в житловому будинку №118 по просп. Добровольського у м.Одесі, відповідно до якого спірне приміщення обліковується як нежитлове (вбудоване) приміщення, до якого відносяться приміщення: торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, аптек тощо.

31.05.2007 Виконавчим комітетом Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності на нежилі приміщення першого поверху №601, яким посвідчено, що об`єкт, який розташований в місті Одесі по проспекту Добровольського за №118, в цілому, дійсно належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності. Об`єкт в цілому складається з нежилих приміщень 1-го поверху, загальною площею 9,3 кв.м, відображених у технічному паспорті від 14.06.2006. Свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.02.2007 №109.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.07.2007 №15099441, право комунальної власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на нежилі приміщення першого поверху, розташовані за адресою: м.Одеса, просп. Добровольського, буд.118, прим. №601, зареєстроване Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» за номером запису: 836 в книзі: 135.

29.06.2016 здійснено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клюшка 118» (код ЄДРПОУ 40604530), про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців здійснено запис за №15561020000058929.

Відповідно до пункту 1 статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клюшка 118», затвердженого установчими зборами співвласників (протокол №1 від 16.04.2016), Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клюшка 118» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №118, що розташований за місцезнаходженням: 65111, Україна, м. Одеса, просп. Добровольського, буд. 118, відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

03.08.2016 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клюшка 118» було включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій та присвоєно ознаку неприбутковості за кодом 0043 на підставі рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №159/15-54-12-03 від 03.08.2016.

01.03.2020 багатоквартирний будинок за адресою: м.Одеса, просп. Добровольського, 118, був списаний з балансу КП «ЖКС «Північний» на підставі акту про списання багатоквартирного будинку з балансу від 01.03.2020 та з того часу перебуває в обслуговуванні Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клюшка 118».

09.08.2021 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клюшка 118» звернулося до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради із запитом №163/08.21 від 09.08.2021 з метою з`ясування інформації про наявність у багатоквартирному будинку нежитлових приміщень комунальної власності та просило, у разі їх наявності, надати копії правовстановлюючих документів на відповідні об`єкти нерухомого майна.

Листом від 17.08.2021 № 01-13/499 Комунальна установа «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» повідомила, що за адресою: м. Одеса, просп. Добровольського, 118, розташовані об`єкти комунальної власності, зокрема, нежитлове приміщення 1-го поверху, загальною площею 9,3 кв.м, свідоцтво про право власності САВ 331180 від 31.05.2007. Однак копії правовстановлюючих документів на вказаний об`єкт нерухомого майна надано не було.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клюшка 118» повторно звернулося до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради із запитом №25/08-1 від 25.08.2021, яким просило надати копії правовстановлюючих документів на об`єкти комунальної власності.

У відповідь Комунальна установа «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» листом від 27.08.2021 №01-17/298-ЗПІ надала копії свідоцтва про право власності серії САВ № 331180 від 31.05.2007 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.07.2007, з яких, як зазначає позивач, йому стало відомо, що 31.05.2007 Виконавчий комітет Одеської міської ради видав територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради свідоцтво про право власності на нежилі приміщення 1-го поверху, загальною площею 9,3 кв.м, по просп. Добровольського за № 118, на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.02.2007 № 109, в результаті чого 03.07.2007 Одеська міська рада зареєструвала за собою право комунальної власності на нежилі приміщення першого поверху за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, буд. 118, прим. № 601.

У відповідь на адвокатський запит адвоката Швець К.О., листом № 546-11.1-34 від 17.04.2023 Департамент архівної справи та діловодства Одеської міської ради надав витяг з рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.02.2007 № 109.

З метою з`ясування функціонального призначення приміщення першого поверху, №601, площею 9,3 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, просп. Добровольського, 118, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клюшка 118» звернулося до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та Комунальної установи «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» з відповідним запитом від 26.08.2021 № 26/08-1.

Листом від 11.01.2022 №4 КП «ЖКС «Північний» Суворовського району повідомило, що у переліку нежитлових приміщень, наданих до Департаменту комунальної власності у 2016 році, колясочна п`ятої парадної площею 9,3 кв.м має свідоцтво про право власності САВ 331180 від 31.05.2007.

На запит позивача від 28.09.2021 №28/09-1, Департамент архівної справи та діловодства Одеської міської ради листом від 27.10.2021 № 2851-11.1-32 надав копію рішення Виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих від 26.12.1975 № 1542 «О приемке в эксплуатацию законченных строительством зданий в Ленинском районе» та акт приймання державною комісією закінченого будівництвом 9-ти поверхового житлового будинку №36- №37 на селищі Котовського, відповідно до якого введено в експлуатацію 9-ти поверховий житловий будинок №36-№37 на 322 квартири житловою площею 10251 кв.м.

На запит представника ініціативної групи мешканців житлового будинку по просп. Добровольського, 118, Баранової А.І. від 24.03.2016 №Б-235, КП «ЖКС «Північний» Суворовського району у листі від 04.04.2016 №Б-235 надало загальні характеристики будинку, та, крім того, зазначило про відсутність інформації щодо площі нежитлових приміщень у будинку.

Згідно технічного паспорту на будинок квартирного типу за адресою: проспект Добровольського № 118 від 09.09.2019, нежитлові приміщення № 601, загальною площею 9,3 кв.м, є підсобними приміщеннями.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що Одеська міська рада, зареєструвавши за собою право комунальної власності на спірні нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 9,3 кв.м, за адресою: м.Одеса, просп. Добровольського, буд. 118, прим. №601, порушила право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку на приміщення загального користування та допоміжні приміщення.

Позивач зазначав, що технічною документацією на будинок підтверджується приналежність спірних приміщень першого поверху, загальною площею 9,3 кв.м, до допоміжних приміщень, а відтак, призначених для забезпечення експлуатації житлового будинку і побутового обслуговування мешканців цього будинку. Такі приміщення первинно планувалися як допоміжні, вони належать до житлового фонду і не є самостійним об`єктом нерухомого майна, а тому належать власникам квартир будинку на праві спільної сумісної власності.

Позиція суду апеляційної інстанції

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, провадження 14-364цс19 (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, провадження № 14-499цс19 (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, провадження №12-80гс20).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, провадження № 12-84гс20).

Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.02.2007 №109, на підставі якого територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради було видано свідоцтво про право власності серії САВ №331180 від 31.05.2007, в частині оформлення, видачі свідоцтва про право власності та реєстрації за Одеською міською радою приміщень 1-го поверху №601, загальною площею 9,3 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 118, та визнання недійсним та скасування зазначеного свідоцтва про право власності серії САВ №331180 від 31.05.2007.

Позов заявлений з підстав того, що спірні приміщення є допоміжними приміщеннями та являються спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, а не комунальною власністю.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Ураховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, як правило, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18; пункт 90)).

Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 Цивільного кодексу України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21; пункти 65-67); від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20; пункт 92)).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 та 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/18.

Власник з дотриманням вимог статей 387 та 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

При цьому для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Так само як і скасування запису про право власності, вчиненого на підставі оспорюваних рішень.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 01.10.2019 і 15.10.2019 у справах № 911/2034/16 та №911/3749/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що задоволення позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клюшка 118» про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.02.2007 №109, на підставі якого територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради було видано свідоцтво про право власності серії САВ №331180 від 31.05.2007, в частині оформлення, видачі свідоцтва про право власності та реєстрації за Одеською міською радою приміщень 1-го поверху №601, загальною площею 9,3 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 118, та визнання недійсним та скасування зазначеного свідоцтва про право власності серії САВ №331180 від 31.05.2007, не призведе до відновлення володіння мешканців багатоквартирного будинку вказаним майном, а отже, зазначені вимоги не є ефективним засобом захисту прав позивача у цій справі.

Натомість захист порушених прав Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клюшка 118», яке вважає себе власником спірного майна, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.

При цьому колегія суддів зауважує на тому, що обсяг та характер істотних обставин, які підлягають доведенню сторонами при встановленні судом наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, предметом якого є визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування і виданого на його підставі свідоцтва про право власності, та витребування майна з чужого незаконного володіння, є суттєво відмінними.

Оскільки неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених обставин, наявні достатні підстави для відмови у задоволенні позову.

Близький за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 918/655/20.

Висновки суду апеляційної інстанції

Вирішуючи спір суд першої інстанції дійшов загалом правильних висновків про відмову в задоволенні позову, проте у цьому випадку в задоволенні позову слід було відмовити у зв`язку з неправильно обраним способом захисту порушеного права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із частиною першою статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною четвертою статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За наведених обставин Південно-західний апеляційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає за необхідне змінити оскаржуване судове рішення, тому мотивувальну частину рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2023 у даній справі слід змінити з мотивів, викладених у мотивувальній частині даної постанови.

Розподіл судових витрат

З огляду на висновок апеляційного суду про зміну мотивувальної частини оскаржуваного рішення із залишенням без змін його резолютивної частини, відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клюшка 118» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2023 у справі №916/2354/23 змінити з мотивів, викладених у мотивувальній частині даної постанови

3.Резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2023 у справі №916/2354/23 залишити без змін.

4.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.03.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран