Постанова

від 27.02.2024 по справі 916/1378/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року м. ОдесаСправа № 916/1378/19(916/43/23)Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.

секретар судового засідання - Чеголя Є.О.

за участю:

від ПАТ «Укргазбанк» - Поліщук П.А.

від ТОВ «Нова енергія світу» - арбітражний керуючий Бандола О.О.

від ОСОБА_1 - адвокат Стеценко О.В.

особисто ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:

1. ОСОБА_2 ;

2. ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2023

по справі №916/1378/19(916/43/23)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова енергія світу» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандоли Олександра Олексійовича

до відповідачів:

1) ОСОБА_1 ;

2) ОСОБА_3 ;

3) ОСОБА_2 ;

4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Салеус»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк»

про покладення субсидіарної відповідальності

в межах справи про банкрутство по справі № 916/1378/19

за заявою: Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк»

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова енергія світу»

про визнання банкрутом

суддя суду першої інстанції - Найфлейш В.Д.

місце винесення рішення: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.

Повний текст рішення складено та підписано: 23.11.2023 року.

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Одеської області від 03.12.2019 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова енергія світу», відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова енергія світу» строком на дванадцять місяців передбачену ст.ст. 58-60 Кодексу України з процедур банкрутства, припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова енергія світу» та повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Мудрика І.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова енергія світу» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандоли Олександра Олексійовича звернулось до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Салеус» про покладення субсидіарної відповідальності.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.11.2023 позов ліквідатора ТОВ «Нова енергія світу» арбітражного керуючого Бандоли О.О. про покладення субсидіарної відповідальності - задоволено.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «САЛЕУС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова енергія світу» заборгованість в розмірі 537 071 284, 77 грн. субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ «Нова енергія світу» у зв`язку із доведенням до банкрутства.

Обґрунтування судового рішення.

Місцевим господарським судом зазначено, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів, які спростовують факт доведення до банкрутства боржника, ліквідатором надано докази доведення вини у діях/бездіяльності керівників та засновника під час участі та здійсненні господарської діяльності у товаристві Боржника; докази прийняття рішень, що спрямовані на зменшення активів Боржника, що призвели до банкрутства Боржника; ліквідатором Боржника надано до суду належні докази, що підтверджують дії та бездіяльність директорів та засновника направлені на доведення до банкрутства, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі; рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2923 по справі №916/1378/19(916/43/23) скасувати в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_2 та ухвалити нове рішення в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_2 - відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 .

Скаржник наводить обставини, які за його твердженням суд першої інстанції не прийняв на уваги:

1. Відкрите кримінальне провадження № 42016000000001183 за ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч.2 ст.364, ч. 2 ст. 15, ч.5 ст.191 КК України, в межах якого проходять слідчі дії, вилучені первинні бухгалтерські документи та ін.;

2. Ліквідатором не подано аналіз фінансового стану та господарської діяльності підприємства;

3. До складу заборгованості включені зобов`язання підприємств які ліквідовані, визнані банкрутами, або такі, стосовно яких є нереабілітуючи рішення по кримінальних справах (на суму 121,3 млн. грн.). Зобов`язання в розмірі 302,639 млн. грн. включені без будь-яких обґрунтувань та фінансового аналізу;

4. Всі операції, які стали підставою для банкрутства, здійснювались у період з 29.08.2008 по 02.03.2009 роках, справа про банкрутство порушена в 2019 році;

5. В той час, коли ОСОБА_2 значився директором ТОВ «Нова енергія світу» первинні документи та печатки не передавались, в банківських установах не реєструвався, ключів для операцій з рахунками не отримував, жодних фінансових операцій не здійснювалось, фінансовий стан підприємства не змінився. Причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_2 та погіршенням фінансового стану ТОВ «Нова енергія світу» судом не встановлено;

6. ПАТ «Укргазбанк» мав прямі кредитні відносини з усіма контрагентами ТОВ «Нова енергія світу», був достеменно обізнаний про їх фінансовий стан, надав їм кредити від 14 млн. грн. і більше.

Скаржник зауважує, що за той період, коли ОСОБА_2 значився в реєстрі директором, жодних дій, які б погіршували фінансово-господарський стан ТОВ «Нова енергія світу» або завдали шкоди інтересам кредиторів не вчинено. Також ОСОБА_2 не вчинено жодних дій, які б призвели до відсутності коштів на рахунках банкрута або втрати банкрутом майна. Фінансовий стан банкрута за той час, коли ОСОБА_2 був директором - не змінився. В судовому засіданні не доведено волевиявлення ОСОБА_2 , яке характеризується прямим умислом, як щодо вилучення майна боржника та припинення його діяльності так і щодо наслідків таких дій - настання стану його неплатоспроможності та банкрутства, невиконання зобов`язань перед кредиторами. Ліквідатором не доведено обставини заволодіння ОСОБА_2 майном та грошовими коштами боржника, відсутні докази прийняття рішень, спрямованих на таке зменшення активів боржника, що призвели до банкрутства боржника

Крім того, також не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2023 про задоволення позову ліквідатора ТОВ «Нова енергія світу» арбітражного керуючого Бандоли О.О. про покладення субсидіарної відповідальності в частині стягнення солідарно із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова енергія світу» заборгованості в розмірі 537 071 284, 77 грн. субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ «Нова енергія світу» у зв`язку із доведенням до банкрутства та ухвалити в цій частині нове рішення (або змінити рішення), яким у задоволенні позову в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова енергія світу» заборгованість в розмірі 537 071 284, 77 грн. субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ «Нова енергія світу» у зв`язку із доведенням до банкрутства відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 :

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції нез`ясовно обставини, що мають значення для справи, а саме, судом не було встановлено безпідставності перерахування грошових коштів, не було встановлено недійсності укладених правочинів, не було жодним чином встановлено, чи були ознаки банкрутства у Боржника на час здійснення керівництва Боржником саме ОСОБА_1 (тобто, не встановлено, чи має до особи ОСОБА_1 звинувачення щодо «не вжиття заходів для запобігання банкрутству боржника, а також заходів щодо ліквідації товариства для погашення вимог кредиторів, не звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, коли існувала загроза неплатоспроможності, не вжиття заходів повідомлення кредиторів щодо наявності ознак банкрутства, не вжиття заходів щодо повернення дебіторської заборгованості»).

Неправильне застосування норм матеріального права, а саме:

Неправильне застосування ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства (невстановлення наявності всіх елементів правопорушення у діях ОСОБА_1 ).

Судом першої інстанції не встановлювалась неподільність шкоди, завданої підприємству боржнику, не встановлено ступінь вини кожного з відповідачів, їх частка в статутному капіталі боржника та повноваження кожного на здійснення управлінням підприємством виходячи з положень статуту чи закону (що є обов`язковим при множинності відповідачів).

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Богатир К.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2023.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/1378/19(916/43/23) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/1378/19(916/43/23) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2023 по справі №916/1378/19(916/43/23) до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

20.12.2023 матеріали справи №916/1378/19(916/43/23) надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2023 по справі №916/1378/19(916/43/23).

Призначено справу №916/1378/19(916/43/23) до розгляду на 27.02.2024 о 14:00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2023 по справі №916/1378/19(916/43/23).

Призначено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2023 по справі №916/1378/19(916/43/23) до сумісного розгляду з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на 27.02.2024 о 14:00 год.

04.01.2024 до суду надійшов відзив арбітражного керуючого Бандоли О.О. на апеляційні скарги, відповідно до якого просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

27.02.2024 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та пояснення по справі.

27.02.2024 до суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_2 .

У судовому засіданні 27.02.2024 представник ОСОБА_1 та особисто ОСОБА_2 підтримали апеляційні скарги з підстав, наведених в них.

Представник ПАТ «Укргазбанк» та арбітражний керуючий Бандола О.О. заперечували щодо задоволення апеляційних скарг з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Інші представники сторін в судове засідання не з`явились.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

В судовому засіданні 27.02.2024 відмовлено у клопотанні ОСОБА_1 про витребування доказів (ухвала в протокольній формі), з підстав викладених у мотивувальній частині даної постанови.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не погоджується із оскаржуваними рішенням виключно у частині стягнення з останніх солідарно заборгованість в розмірі 537 071 284,77 грн. субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ «Нова енергія світу» у зв`язку із доведенням до банкрутства, колегія суддів переглядає зазначене судове рішення лише в межах цих вимог апеляційних скарг.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.

Згідно інформації Головного управління регіональної статистики з 08.04.2008 керівником ТОВ «Нова енергія світу» був ОСОБА_1 ; з 02.03.2009 по 29.09.2009р. керівником банкрута був ОСОБА_3 ; з 12.01.2010 року керівником банкрута був ОСОБА_2 .

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.01.2010 засновником ТОВ «Нова енергія світу» є ТОВ «САЛЕУС», індекс 02139, м. Київ, Дніпровський район, вулиця Стальського, будинок 24, 34726904, а керівником ОСОБА_2 .

Ліквідатором банкрута було проаналізовано рух коштів по рахунках та встановлено безпідставне перерахування грошових коштів підприємства на рахунки підприємств, у яких керівником також є ОСОБА_2 або керівником учасників даних підприємств.

Зокрема, у період із 29.08.2008 по 05.02.2009 із рахунків ТОВ «Нова енергія світу» було перераховано з призначенням платежу «оплата цінних паперів/передоплата за іменні цінні папери» на різні підприємства 188 716 000,00 грн., зокрема на рахунки: ТОВ «Плесецький гранітний кар`єр»; ТОВ «Укразіятранш»; ТОВ «Трест - Нафтокар»; ТОВ «Торгтрансмаш»; TOB «Агроресурси ЛТД»; ТОВ «Український інвестиційно-іноваційний альянс»; ТОВ «Росукріндустрія»; ТОВ «Євроіндекс МПК»; ТОВ «Компанія «Теракапітал»; ТОВ «Фінкомтраст»; ТОВ «Східноукраїнська нафтова компанія».

Засновниками ТОВ «Плесецький гранітний кар`єр»; ТОВ «Укразіятранш»; ТОВ «Трест - Нафтокар»; ТОВ «Торгтрансмаш»; TOB «Агроресурси ЛТД»; ТОВ «Український інвестиційно-іноваційний альянс»; ТОВ «Росукріндустрія»; ТОВ «Євроіндекс МПК»; ТОВ «Компанія «Теракапітал» на даний час є ТОВ «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ВАШ ПРАВОЗАХИСТ» (32251437), ТОВ «УНІПЛАСТ» (32848598), керівником яких є ОСОБА_2 .

Засновниками ТОВ «Фінкомтраст» та ТОВ «Східноукраїнська нафтова компанія» є ТОВ «Салеус» (засновник ТОВ «Нова енергія світу»), керівником якого є ОСОБА_2 .

Крім того, з тих же підстав було виведено кошти у розмірі на суму 60148500грн., а саме «оплата за цінні папери» на користь: ВАТ «Київ - Одяг», ВАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ СКАЙД», ТОВ «Борком», ТОВ «ІК «Галактика-капітал», TOB «Іпотека-Нова», ТОВ «КИЇВ ІНДАСТРІАЛ ГРУП», ТОВ «Святослав», ТОВ «Укрголовснабспецбуд», ТОВ «Фінансова лізингова група», ТОВ «ФК» Консалтинг та інвестиції», ТОВ «КУА «Менеджмент сервіс» ПЗНВІФ «ВЕГА».

Під час проведення інвентаризації активів ліквідатором цінні папери не виявлено. Відповідно до листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25.04.2022 станом на 31.12.2021 ТОВ «Нова енергія світу» серед власників голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств відсутнє.

Крім того, з аналізу руху грошових коштів встановлено, що було надано та не повернуто поворотну фінансову допомогу на суму 5 035 700 грн. наступним юридичним особам: ТОВ «Пульт», ТОВ «Євроцентр», ТОВ «ІНГУЛТРАСТ», ТОВ «Іпотека-Нова», ТОВ «Істейт Девелопмент», ТОВ «Концепт Девелопмент», ТОВ «Медіа Поінт», ТОВ «Смак-С».

Судом по справі про банкрутство №916/1378/19 вже встановлювався факт наявності дебіторської заборгованості, а саме надання безвідсоткової поворотної допомоги, яка не поверталася на рахунки банкрута, а саме: ТОВ «Пульт» (35138239) -350 000 грн., ТОВ «Євроцентр» (34044758) -1 625 000 грн., ТОВ «Істейт Девелопмент» (35161776) -1 220 700 грн., ТОВ «Концепт Девелопмент» (34964000) -330 000 грн., ТОВ «Медіа Поінт» (36047242) -900 000 грн., ТОВ «ІНГУЛТРАСТ» (35508712) - 500 000 грн., ТОВ «Іпотека-Нова» (34186799) -10 000 грн., ТОВ «Смак-С» (33434814) -100 000 грн.

Щодо передумов для субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (ч. 3 ст. 215 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Застосування такої відповідальності передбачено частиною 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), згідно з якою у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями (абзац 2).

Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (абз. 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ).

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною у постановах від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 02.09.2021 у справі №910/3438/13) субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Об`єктом правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у цьому випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.

Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини 1 статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях; 3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним.

Необхідно зауважити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини 2 статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17).

Суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною 2 статті 61 КУзПБ, до яких віднесені: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

Притягнення до субсидіарної відповідальності винних у доведенні до банкрутства осіб є не лише механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

Виходячи зі змісту частини 2 статті 61 КУзПБ суб`єктів субсидіарної відповідальності умовно можна поділити на дві групи:

І група - засновники (учасники, акціонери) та інші особи, які відповідно до закону за своїм юридичним статусом та відповідно до установчих документів мають право безпосередньо давати обов`язкові для виконання боржником (його органів управління) вказівки, приймати рішення, видавати розпорядження чи накази боржнику. У законодавстві України віднесені до цієї групи особи іменуються як: «заінтересовані особи стосовно боржника» (стаття 1 Закону про банкрутство, стаття 1 КУзПБ), «пов`язані особи» (стаття 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», стаття 14.1.159. Податкового кодексу України, стаття 52 Закону України «Про банки та банківську діяльність»), «кінцевий бенефіціарний власник (контролер)» (стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»);

ІІ група - інші особи, які не мають формалізованих зав`язків із юридичною особою-боржником однак мають змогу іншим чином визначати та впливати на поведінку боржника в господарських відносинах. Такі особи самостійно або спільно з іншими особами визначають волю боржника щодо здійснення або утримання від здійснення певних дій.

Тож визначаючи суб`єкта відповідальності суду слід враховувати, що кожна дія або бездіяльність, які стали причиною неплатоспроможності боржника, має визначатися окремо так само як і особи, причетні до такої дії (бездіяльності).

Вочевидь, що на особу, яка отримала вигоду з протиправної, в тому числі недобросовісної, поведінки керівника чи засновників боржника поширюються правила субсидіарної відповідальності.

Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в тому числі принципу добросовісності.

При цьому аналіз частини 2 статті 61 КУзПБ свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Об`єктом оцінки суду в цьому випадку є надані ліквідатором докази на підтвердження доведення діями чи бездіяльністю третіх осіб боржника до банкрутства, до яких належить, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та відхиляє доводи апеляційних скарг, відповідно до наступного.

Так, вартість майна, яке було виведено з активів боржника не впливає на розмір субсидіарної відповідальності, а визначенню розміру останньої передує формування ліквідаційної маси.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.06.2019 по справі № 916/1378/19 визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова енергія світу» у розмірі 163 739 544, 66 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області 24.09.2019 визнано додаткові вимоги ПАТ «Укргазбанк» на суму 355 337 555, 62 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.03.2020 визнано вимоги ПАТ «Укргазбанк» у розмірі 17 967 288, 49 грн.

Відповідно до акту інвентаризації від 19.08.2019 будь-якого рухомого чи нерухомого майна, інших активів (майнових прав), власником яких є ТОВ «Нова Енергія Світу», майна, яке є об`єктом соціальної сфери (комунальної інфраструктури) не виявлено.

Таким чином, розмір субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ «Нова енергія світу» у зв`язку з доведенням до банкрутства становить - 537 071 284, 77 грн.

Щодо доводів ОСОБА_2 , що в спірний період з 29.08.2008 по 02.03.20009 він не був керівником ТОВ «Нова енергія світу», а також, що станом на дату перерахування коштів за цінні папери засновниками ТОВ «Плесецький гранітний кар`єр»; ТОВ «Укразіятранш»; ТОВ «Трест - Нафтокар»; ТОВ «Торгтрансмаш»; TOB «Агроресурси ЛТД»; ТОВ «Український інвестиційно-іноваційний альянс»; ТОВ «Росукріндустрія»; ТОВ «Євроіндекс МПК»; ТОВ «Компанія «Теракапітал»; ТОВ «Фінкомтраст»; ТОВ «Східноукраїнська нафтова компанія» були інші особи.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, що ОСОБА_2 , як директором ТОВ «Нова енергія світу» з 2010 року не вживались заходи щодо перевірки бухгалтерської звітності, повернення безпідставно сплачених грошових коштів , а також дії щодо повідомлення кредиторів про наявність ознак банкрутства.

Крім того, ОСОБА_2 є заінтересованою особою, оскільки є керівником або керівником учасників підприємств, на користь яких безпідставно перераховувались грошові кошти.

Отже, не перебування керівником у спірний період, не є підставою для виключення ОСОБА_2 зі складу суб`єктів, що можуть бути притягнені до відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 61 КУзПБ. Адже до таких суб`єктів, окрім осіб, що мають формалізовані зв`язки з боржником (керівники, засновники тощо) належать також інші особи, які мають змогу іншим чином (зокрема опосередковано через недобросовісні дії керівників чи засновників Боржника) визначати його дії для досягнення своїх цілей та, водночас, на шкоду Боржнику і, відповідно, його кредиторам.

Колегія суддів також зауважує, що банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментною подією, це стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку, а припинення/набуття відповідних повноважень суб`єктів відповідальності як таке не підставою для уникнення відповідальності за дії (бездіяльність), вчинені ним під час виконання таких повноважень (постанова Верховного Суду від 11.01.2024 у справі №910/6614/20).

Колегія суддів не приймає доводи апеляційних скарг, що ліквідатором не подано аналіз фінансового стану та господарської діяльності підприємства.

Дійсно, детальний аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Так, ліквідатором зазначено щодо неможливості проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, у зв`язку з тим, що колишнім директором не передано бухгалтерську та іншу документацію. ОСОБА_2 посилається на те, що не мав можливості надати документи, у зв`язку з тим, що у кримінальному провадженні були вилучені всі оригінали документів, однак доказів, які підтверджують цей факт до суду не надано, а саме акт виїмки, докази звернення до правоохоронних органів про виготовлення копій документів, а тому наявність кримінального провадження не позбавляє колишнього керівника обов`язку передання бухгалтерської та іншої документації банкрута, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута ліквідатору на виконання постанови суду про визнання боржника банкрутом. Крім того, згідно даних ГУ статистики в Одеській області фінансова звітність у 2013-2018рр. та І квартал 2019р. боржником не подавалась.

Також, відсутність у матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №916/1105/16 та від 10.12.2020 у справі №922/1067/17).

Колегія суддів зауважує, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

Щодо доводів ОСОБА_1 , що останній не був належним чином повідомлений про дата та час розгляду справи, колегія суддів зазначає, що

Згідно відповіді Департаменту з питань реєстрації місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою суду від 19.10.2023 розгляд справи відкладено на 09.11.2023 та ухвалою суду від 09.11.2023 розгляд справи відкладено на 14.11.2023.

Ухвала суду від 19.10.2023 була направлена ОСОБА_1 - 25.10.2023 та 10.11.2023 до суду повернуто поштове повідомлення №0600226208620 разом з копією ухвали, у якості причин неотримання процесуального документу у поштовому відділені 29.10.2023 на довідці ф.20 проставлено відмітку: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно із положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).

Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Також необхідно зазначити, що відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України «Про доступ до судових рішень» (який набрав чинності з 01.06.2006), ст. ст. 2, 3 та 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, якому останні просив витребувати у ПАТ «Укргазбанк» інформацію з таких питань: надати копію договору про заставу майнових прав від 27.02.2099, укладеного АБ «Укргазбанк»; надати копію договору купівлі-продажу цінних паперів (векселів) №Б/66/3-20/02 від 20.09.2099; надати копію договору про відкриття рахунку в цінних паперах №913/07 від 04.12.2077; надати інформацію про рух (зарахування/списання) цінних паперів на рахунках ТОВ «Нова енергія світу», відкритих відповідно до умов Договору за весь час, починаючи з 04.12.2007.

Колегія суддів зазначає, що означені документи стосуються розміру кредиторських вимог ПАТ «Укргазбанк», які затверджені ухвалами Господарського суду Одеської області та набрали законної сили, а отже не яким чином не впливають на предмет розгляду даної справи.

Крім того, колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду, щодо відмови в задоволенні заяви ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності, враховуючи дію в Україні воєнного стану, на період якого продовжується загальний строк позовної давності.

Колегія суддів також зауважує, що якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. У силу статті 13 Господарського процесуального кодексу України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки.

Відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №916/313/20).

Отже, виходячи зі змісту частини 2 статті 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів, які спростовують факт доведення до банкрутства боржника, ліквідатором надано докази доведення вини у діях/бездіяльності керівників та засновника під час участі та здійсненні господарської діяльності у товаристві Боржника; докази прийняття рішень, що спрямовані на зменшення активів Боржника, що призвели до банкрутства Боржника; ліквідатором Боржника надано до суду належні докази, що підтверджують дії та бездіяльність директорів та засновника направлені на доведення до банкрутства, суд приходить до висновку про задоволення позову.

З приводу висвітлення всіх заперечень проти апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

За таких обставин, доводи апеляційних не спростовують доводів наведених у апеляційній скарзі та в цілому зводяться до заперечення фактичних обставин справи і невірного тлумачення норм законодавства.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційних скарг на скаржників.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2023 у справі №916/1378/19(916/43/23) - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.03.2024.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя К.В. Богатир