Постанова

від 04.03.2024 по справі 916/2700/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2700/23м. Одеса, проспект Шевченка, 29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВИН АГРО

на рішення Господарського суду Одеської області

від 13 листопада 2023 року (повний текст складено 20.11.2023)

у справі № 916/2700/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю А-ПРОФІ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВИН АГРО

про стягнення 212 338,04 грн.,-

суддя суду першої інстанції: Бездоля Д.О.

місце винесення рішення: Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) А-ПРОФІ (позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) ВИН АГРО (відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 212 338,04 грн., з яких: 104 550,50 грн. основний борг, 28 374,14 грн. - пені, 12 202,40 грн. - 3% річних та 67 211,00 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ А-ПРОФІ посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором від 02.01.2020 поставки №020121 щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару, поставка якого підтверджується видатковими накладними.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 у справі №916/2700/23 (суддя Бездоля Д.О.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю А-ПРОФІ задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ВИН АГРО на користь Товариства з обмеженою відповідальністю А-ПРОФІ борг в сумі 104 550,50 грн., пеню в сумі 26 693,39 грн., 3% річних в сумі 12 172,12 грн., інфляційні втрати в сумі 57 851,01 грн. та судовий збір в сумі 3 019,01 грн. в решті позовних вимог, а саме: у стягненні 1 680,75 грн. пені, 30,28 грн. 3% річних та 9 359,99 грн. інфляційних втрат - відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, Господарський суд Одеської області дійшов до висновку про доведення позивачем обставин, на які він посилається, належними, достатніми та допустимими доказами.

Так, місцевим господарським судом було встановлено, обставина наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за отриманий від останнього товар по договору поставки від 02.01.2020 № 020121 в розмірі 104550,50 грн., що стало підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.

Також, судом першої інстанції було зазначено про правомірність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань. Однак, перевіривши відповідні розрахунки, судом було встановлено помилки, оскільки, як зазначив місцевий господарський суд, позивачем безпідставно здійснено нарахування на поставку за накладною від 03.09.2020 №1489, адже ця поставка оплачена з дотриманням визначеного договором строку.

Тому, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум та виправлення помилок, допущених у розрахунку позивача, суд дійшов висновку, що правильними сумами є: пені 26 693,39 грн., 3% річні 12 172,12 грн. та інфляційні втрати 57 851,01 грн., стягнення яких і задовольнив суд першої інстанції.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю ВИН АГРО звернулось через систему Електронний суд до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 у справі №916/2700/23 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ТОВ ВИН АГРО вказує, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, а висновки суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог помилковим та такими, що не відповідають обставинам справи.

Так, посилаючись на Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 та Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджену Наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996, апелянт зауважує, що місцевим господарським судом не досліджено обставин надання позивачем лише копій видаткових накладних, які підписані не уповноваженими особами, а саме: Ясинською Т.В., Менько Т.В. та Тришкиною, та з яких вбачається, що у особи яка їх підписала зі сторони отримувача товару, відсутня довіреність, що не дає підстави стверджувати про належність оформлення вказаних накладних, у відповідності до вимог вищенаведеного Положення, а отже ставлять під сумнів факт поставки.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ВИН АГРО на рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 у справі №916/2700/23; вирішено розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено позивачу строк для подання відзиву.

02.01.2024 від ТОВ А-ПРОФІ до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами останньої, вважає її необґрунтованої, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зокрема, позивач звертає увагу на те, що відповідач жодним чином не висловлював в суді першої інстанції свої заперечення щодо наявності повноважень на отримання поставки за спірним договором, у зв`язку з відсутністю у таких осіб довіреностей на представництво ТОВ «ВИН АГРО». Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., які були понесені позивачем, у зв`язку з апеляційним переглядом даної справи.

Апеляційний суд зазначає, що з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану та приймаючи до уваги навантаження суду, а також з огляду на принцип незмінності складу суду, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, перебування членів судової колегії у відпустках, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ВИН АГРО розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

З огляду на матеріали справи вбачається, що 02.01.2020 між ТОВ А-ПРОФІ (постачальник) та ТОВ ВИН АГРО (покупець) був укладений договір поставки №020121 (а.с. 11-14, т.1; далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах останнього, постачальник зобов`язався поставляти і передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов`язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що найменування (асортимент), одиниці виміру, кількість товару, ціна за одиницю та загальна вартість товару, умови поставки товару узгоджуються сторонами окремо і зазначаються у специфікаціях, що становлять невід`ємну частину даного Договору.

За умовами п. 1.3. Договору поставка товару за останнім здійснюється окремими партіями. Партією товару вважається обсяг товару, погоджений сторонами у специфікації на одну дату поставки та в один пункт призначення.

Товар, що поставляється за цим Договором, оплачується за цінами, встановленими в узгоджених сторонами специфікаціях до нього (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору покупець здійснює оплату товару в розмірі 100% вартості партії товару, узгодженої сторонами в специфікації, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару покупцю, якщо іншого порядку розрахунків не передбачено сторонами у специфікації.

Покупець проводить оплату за товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника (п. 3.4. Договору).

Зобов`язання покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту надходження відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.3.5. Договору).

Пунктом 3.8. Договору передбачено, що покупцю надається податкова накладна (коригування до податкової накладної в електронному вигляді за допомогою програмного комплексу «М.Е.Doc.», заповнена згідно діючого законодавства України.

Згідно з п. 4.3. Договору право власності на товар та ризик випадкового знищення (пошкодження) товару переходить від постачальника до покупця з моменту фактичного прийому товару покупцем. Датою поставки товару, переходу права власності на товар та всіх ризиків є: при передачі товару на складі постачальника - дата фактичного отримання покупцем товару підписаної сторонами видаткової накладної; при передачі товару транспортній організації для доставки покупцю - дата отримання товару покупцем на складі перевізника.

Пунктом 4.4. Договору встановлено, що прийом-передача товару проводиться: за асортиментом та кількістю - згідно видаткової накладної; за якістю - згідно сертифікату відповідності або іншого передбаченого чинним законодавством України документу, що підтверджує його якість.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, відповідно до діючого законодавства України.

Відповідно до п. 6.2. Договору у випадку несвоєчасної або неповної оплати товару згідно з п. 3.3. Договору, покупець оплачує постачальнику, на його вимогу, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання (яким є дата, вказана у правому верхньому куті на першій сторінці Договору) уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2020 року, але у випадку, якщо на момент закінчення терміну дії даного Договору у сторін залишились невиконані зобов`язання за даним Договором , то дія Договору у відношенні таких зобов`язань триває до повного виконання цих зобов`язань (п.п. 8.1., 8.2. Договору).

Згідно з п. 8.4. Договору закінчення терміну його дії не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного Договору.

У разі відсутності протягом одного місяця до закінчення терміну дії даного Договору заяви однієї із сторін про припинення його дії, він вважається щоразу пролонгованим на кожний наступний календарний рік та на тих самих умовах, що і даний Договір, але не більше трьох разів (п. 8.5. Договору).

Даний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень та застережень і скріплений печатками обох підприємств.

У матеріалах справи наявні додатки до Договору від 02.01.2020 №1 та від 01.06.2020 №2, якими сторонами був затверджено найменування товару, що підлягає поставці та його ціна. Крім цього сторони погодили порядок оплати товару протягом 30 календарних днів від дати поставки товару покупцю (п. 3 додатків) та те, що поставка товару проводиться на умовах DDP (склад/магазин Покупця), за адресою, вказаною покупцем (п. 4 додатків) (а.с. 42-43, т.1).

Також у матеріалах справи містяться довіреності на отримання матеріальних цінностей, які видані з боку ТОВ «ВИН АГРО» на ім`я Бесклуба Максима Миколайовича (менеджер) (а.с. 19, 21, 23, 25, 27, 29, 32, 34, 71, т.1).

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 582 792,83 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: від 22.06.2020 №1017 на суму 48 076,87 грн.; від 08.07.2020 №1122 на суму 8 413,51 грн.; від 08.07.2020 №1124 на суму 54 719,15 грн.; від 22.07.2020 №1208 на суму 5 943,56 грн.; від 30.07.2020 №1260 на суму 21 5574,80 грн.; від 03.09.2020 №1490 на суму 3 637,26 грн.; від 03.09.2020 №1489 на суму 49 74,96 грн.; від 08.10.2020 №1743 на суму 16 039,75 грн.; від 04.11.2020 №1905 на суму 9 711,19 грн.; від 11.11.2020 №1948 на суму 35 945,76 грн.; від 08.12.2020 №2092 на суму 113 364,60 грн.; від 11.06.2021 №807 на суму 66 391,42 грн. (а.с. 15-33, 72, т.1).

Вищевказані видаткові накладні, окрім накладної від 03.09.2020 №1489 на суму 4 974,96 грн. (а.с. 72, т.1), підписані з боку ТОВ "ВИН АГРО представниками Ясинською Т.В., Менько Т.В. та Тришкиною та містять відбитки печатки відповідача, достовірність якої не спростовується останнім.

Разом з цим, на підтвердження обставини здійснення поставки за видатковою накладною від 03.09.2020 №1489 на суму 4 974,96 грн. позивачем суду надано відповідну податкову накладну від 03.09.2020 №27 (а.с. 22, т.1), яка містить дані щодо проведення господарської операції з поставки вищевказаного товару позивачем відповідачу та зареєстрована в ЄРПН.

З гідно видатковій накладній від 03.09.2020 №1489 позивачем поставлено відповідачу миючий засіб neomoscan Sepa (22 кг) у кількості 2 каністр; дезінфікуючий засіб neomoscan RD-N (24 кг) у кількості 2 каністр.

У матеріалах справи міститься довіреність від 03.09.2020 №713 на отримання представником відповідача від позивача цінностей згідно з рахунком від 03.09.2020 №536, а саме: миючого засобу neomoscan Sepa (22 кг) у кількості 2 каністр; дезінфікуючого засобу neomoscan RD-N (24 кг) у кількості 2 каністр (а.с. 73, т.1).

Також судом першої інстанції встановлено, що 10.09.2020 відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 4 974,96 грн. з призначенням платежу за допоміжні матеріали згідно з рахунком від 03.09.2020 №1536 (а.с. 40-41, т.1), що було підтверджено представником позивача при розгляді справи по суті.

Крім здійсненого 10.09.2020 платежу в рахунок сплати вартості товару на суму 4 974,96 грн., відповідач у період з 02.09.2020 по 25.11.2021 сплатив позивачу грошові кошти з призначенням платежу за допоміжні матеріали згідно акту звірки, з яких 473 267,37 грн. було зараховано позивачем в рахунок погашення боргу за здійснені поставки.

Як зазначив суд першої інстанції, інші оплати, які відображені у поданій позивачем суду банківській виписці (а.с. 40-41, т.1), позивачем були зараховані в рахунок погашення боргу, який існував раніше, а на підтвердження обставини існування між сторонами довготривалих відносин позивач долучив до матеріалів справи укладений між сторонами договір поставки від 04.10.2012 № 09712 та докази його виконання (а.с. 201-216, т.1). Відповідачем вказані пояснення та докази позивача не спростовані, інших доказів на підтвердження здійснення відповідачем оплати по договору, матеріали справи не містять.

З огляду на те, що ТОВ ВИН АГРО здійснило лише часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 478 242,33 грн., заборгованість відповідача за Договором поставки від 02.01.2020 №020121 становить 104 550,50 грн., на яку постачальником було нараховано пені, інфляційні втрати та 3% річних.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення ТОВ А-ПРОФІ до господарського суду з відповідним позовом.

Беручи до уваги межі розгляду апеляційної скарги, проаналізувавши її доводи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Судова колегія зазначає, що єдиним доводом апеляційної скарги є твердження апелянта про те, що особи, підписи яких зазначені у видаткових накладних з боку покупця (відповідача) не мали довіреностей на представництво ТОВ «ВИН АГРО», а тому факт поставки товару викликає сумніви у відповідача.

Жодного іншого доводу в апеляційній скарзі не наведено.

Тому, судова колегія виходить з того, що особи, які приймали товар з боку відповідача підписували усі видаткові накладні (без виключення), наявні у матеріалах справи, у тому числі, по яким здійснена оплата покупцем у розмірі 478 242,33 грн., про що ТОВ «ВИН АГРО» не заперечує.

Суд враховує, що під кожну поставку відповідачем видавалась довіреність щодо отримання товару на ім`я Бесклуба Максима Миколайовича (менеджера), однак, по факту товар приймали інші представники покупця - Ясинська Т.В., Менько Т.В. та Тришкина, підписи яких мають видаткові накладні, наявні у матеріалах справи.

Проте, відповідні довіреності також видавались і на отримання товару по видатковим накладним, які (як зазначалось вище) в подальшому з боку ТОВ «ВИН АГРО» були оплачені без зауважень.

В контексті твердження відповідача про його сумніви щодо саме факту поставки товару судова колегія зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 334 Цивільного кодексу України переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Факт поставки позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю ВИН АГРО (з урахуванням спірної суми) підтверджується:

- видатковими накладними за період протягом червня 2020 червня 2021;

- податковою накладною від 03.09.2020 №27;

- виписками по рахунку ТОВ «А-ПРОФІ», які свідчать про часткову сплату Товариством з обмеженою відповідальністю ВИН АГРО вартості поставленого товару.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що часткової оплати поставленого товару свідчать про визнання відповідачем факту отримання Товариством з обмеженою відповідальністю ВИН АГРО від позивача поставленого товару.

Судова колегія наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 1, ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV факт здійснення господарської операції повинно бути підтверджено відповідними первинними документами, тобто - документами, які містять відомості про господарську операцію.

Відповідно до положень пп. 2.1 ч. 2 Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно абз. 1 п. 2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку" первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положеннями абз. 1 п. 2.5. Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку" передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, обов`язковою умовою, що може бути доказом здійснення господарської операції саме з конкретним контрагентом, є наявність у первинному документі даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку саме цього контрагента та дані, що дають змогу визначити повноваження такої особи на вчинення вказаних дій.

Апеляційною колегією встановлено, що кожна видаткова накладна, що наявна у матеріалах справи, оформлена в межах Договору поставки від 02.01.2020 №020121, містить інформацію стосовно найменування товару, кількості продукції її ціни та загальної вартості; назву документа та його номер; дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; ПІБ посадової особи покупця, відповідальної за здійснення господарської операції; особистий підпис відповідальних осіб обох сторін, які брали участь у здійсненні господарської операції; адресу доставки товару; відтиск печатки покупця тощо.

Отже, судова колегія наголошує, що подані позивачем в якості доказу здійснення господарської операції видаткові накладні, в розумінні положень чинного законодавства, є первинними документами, а відтак такими документами, які є підставою для виникнення у відповідача обов`язку з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

При цьому, судова колегія враховує те, що відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Згідно пунктів 1, 5, 9, 10 глави 3 розділу 2 Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 №1000/5 право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом.

На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

Розпорядчим документом керівника установи визначаються порядок використання, місце зберігання печатки установи і посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою установи.

Облік усіх печаток та штампів, що застосовуються в установі, ведеться у журналі за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Видача печаток, штампів посадовим особам здійснюється під підпис у відповідному журналі. Печатки зберігаються у шафах (сейфах), що надійно замикаються і опечатуються.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх правових висновках (зокрема, постанови від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17, від 05.12.2018 у справі № 915/878/16, від 03.02.2020 у справі №909/1073/17, від 18.08.2020 у справі №927/833/18) встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, накладних, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій.

При цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі №910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Так, як вже було вказано вище, всі видаткові накладні, які наявні у матеріалах справи, крім підпису відповідальної особи відповідача, містять відтиск печатки ТОВ «ВИН АГРО», що не спростовано відповідачем та не ставиться ним під сумнів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наявні матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження фактів протиправності використання печатки відповідача чи доказів її втрати, або іншого вибуття її у спірний період з володіння ТОВ «ВИН АГРО», через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, ніж уповноважена.

Відтак, беручи до уваги повну відповідальність відповідача за законність використання його печатки, а також з огляду на відсутність в матеріалах справи доказового підтвердження факту втрати чи викрадення печатки відповідача, а відтак її використання поза волею цієї особи, колегія суддів приходить до висновку, що відтиск печатки на вказаних видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими документами.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі №674/461/16-ц зазначено: «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Однак, як зазначалось вище, посилаючись на невідповідність підписів уповноваженої особи покупця, відповідач не надав суду жодного доказу, якій би свідчив, що товар, зазначений у видаткових накладних, позивачем не поставлявся. Навпаки, апеляційним судом встановлено визнання відповідачем факту поставки товару через часткову оплату останнього покупцем.

Отже, наявні на спірних видаткових накладних підписи осіб, у розпорядженні яких була печатка ТОВ «ВИН АГРО» та здійснення часткової оплати по видатковим накладним з підписами відповідних осіб з боку покупця, підтверджують волевиявлення відповідача на отримання відповідного товару.

Будь-якого дефекту на жодному з первинних документів, наявних у матеріалах справи, відносно спірних поставок апеляційною колегією не встановлено.

Більш того, дослідивши видаткові накладні, апеляційним судом встановлено, що поставка протягом червня 2020 червня 2021 відбувалась лише одною постійною адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дівізії, 6-В. При цьому, протягом вказаного періоду жодних претензій щодо відповідних поставок відповідачем позивачу не висувалось. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували зауваження ТОВ «ВИН АГРО» стосовно співпраці з ТОВ «А-ПРОФІ» в частині передачі товару неналежній особі або поставки товару не на вказану відповідачем адресу.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з огляду на наявність обов`язкових реквізитів первинних документів, в тому числі підписів осіб, що прийняли товар, які засвідчені відтиском печатки самої юридичної особи, достовірність якої не спростована, відсутність на видаткові накладній підпису посадової особи, на ім`я якої видані довіреності на отримання товару, не є підставою для невизнання господарської операції (поставки товару) та не може свідчити про те, що особи, які підписали видаткові накладні і отримали товар, є не уповноваженими.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

В силу приписів ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та прагнуть до здійснення судом апеляційної інстанції нової переоцінки висновків суду першої інстанції.

Інших доводів щодо суті спору апелянтом в апеляційній скарзі не наведено, як і не висловлено заперечень щодо наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, а тому судова колегія не переглядає оскаржуване рішення у даній частині.

Відтак, приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції, якими надано скаржникові вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, в зв`язку з чим колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 у справі № 916/2700/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВИН АГРО без задоволення.

Щодо стягнення з ТОВ «ВИН АГРО» на користь ТОВ «А-ПРОФІ» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., які були понесені позивачем, у зв`язку з апеляційним переглядом даної справи.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №810/4749/15 висловлено позицію, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

За змістом ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (Аналогічна за змістом позиція викладена Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19).

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи наявні належні докази, надані позивачем, в підтвердження його витрат на оплату послуг адвоката, а саме:

1) Договір про надання правничої допомоги від 25.06.2019 №1909, укладений між Адвокатським бюро Олександра Бурка (далі Бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю А-ПРОФІ (далі Клієнт), відповідно до умов якого Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу щодо: надання правничої інформації, консультації і роз`яснення з правових питань; складання звернення (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв тощо); представництва та захисту інтересів клієнта в будь-яких органах влади, а також у судах під час здійснення, зокрема, господарського судочинства (п. 1.1. Договору).

За вказаним Договором безпосередньо представництво інтересів Клієнта від імені Бюро здійснює адвокат Бурко Олександр Вікторович (п. 2.2. Договору).

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що розмір та розрахунок гонорару фіксується окремими додатками до Договору №1909.

Договір діє до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання договору (п. 4.2. Договору).

2) Додаткову угоду №11 від 02.01.2024 до Договору від 25.06.2019 №1909 про надання правничої допомоги, відповідно до якої вартість послуг з надання Адвокатським бюро Клієнту професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у справі за господарським позовом Клієнта до ТОВ «ВИН АГРО» про стягнення заборгованості за договором поставки від 02.01.2020 № 020121 становить фіксований розмір 5 000,00 грн. Вказаний розмір вартості адвокатських послуг не залежить від кількості фактично проведених у справі судових засідань та поданих необхідних для справи документів (п. 1 Додаткової угоди).

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди загальна кінцева вартість та обсяг наданих послуг відображається у Акті приймання-передачі правничих послуг, що підписується сторонами.

Згідно з п. 5 Додаткової угоди оплата за Договором проводиться шляхом повної оплати на поточний банківський рахунок Бюро протягом 2-х календарних днів з моменту укладення даної Додаткової угоди.

3) Акт прийому-передачі від 02.01.2024 наданих правничих послуг згідно додатку №11 від 02.01.2024 до Договору від 25.06.2019 №1909.

За вказаним Актом, у зв`язку із розглядом справи №916/2700/23 Бюро надало, а Клієнт прийняв послуги на фіксовану суму 5 000,00 грн.

У даному Акті вказаний перелік правничих послуг, які надавались адвокатом, зокрема: ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги відповідача, вивчення судової практики, підготовка, складання та подання відзиву на апеляційну скаргу.

У матеріалах справи міститься відзив ТОВ «А-ПРОФІ» на апеляційну скаргу ТОВ «ВИН АГРО», підписаний адвокатом Бурко О.В. та надісланий ним до суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що відображена інформація в Акті наданих послуг від 02.01.2024 щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг), відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи.

4) Також адвокатом надано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю гр. Бурко О.В., ордер від 02.01.2024 серія ВО №1067262, відповідно до якого адвокат Бурко Олександр Вікторовим представляє інтереси ТОВ «А-ПРОФІ» у Південно-західному господарському суді.

Доказів оплати з боку Клієнта за отримані послуги з надання правової допомоги позивачем до суду не надано.

Однак, апеляційний суд вказує, що враховуючи зміст п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Така правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Тобто, навіть за умови фактичної несплати витрат на правничу допомогу та/або адвокатської винагороди на момент винесення рішення, відповідні стягнення все одно може бути покладено на опонентів у справі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивачем надано належні докази в підтвердження його витрат на оплату послуг адвоката у даній справі.

Завищення суми відповідного стягнення відповідачем не доведено.

Відтак, заява ТОВ «А-ПРОФІ» щодо стягнення з ТОВ «ВИН АГРО» судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн., пов`язаних з апеляційним переглядом справи №916/2700/23, підлягає задоволенню.

Водночас, з огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги апелянту не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 269, 270, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВИН АГРО залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 у справі №916/2700/23 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВИН АГРО (вул. Люстдорфська дорога, 140-А, м. Одеса, 65114, код ЄДРПОУ: 34253750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю А-ПРОФІ (просп. Науки, 54-Б, оф. 4, м. Київ, 03083, код ЄДРПОУ: 34935053) витрати на правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн., понесені позивачем в суді апеляційної інстанції.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяРазюк Г.П.