Постанова

від 01.03.2024 по справі 910/14341/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2024 р. Справа №910/14341/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Владимиренко С.В.

Алданової С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Межуєвої Анни Андріївни

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023

у справі №910/14341/23 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний сервіс "ЮНІ-ПРО"

до Межуєвої Анни Андріївни

про стягнення заборгованості в розмірі 244 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридичний сервіс "ЮНІ-ПРО" (далі - ТОВ "Юні-Про") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Межуєвої Анни Андріївни заборгованості у розмірі 244 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна (нежитлового приміщення) від 01.10.2020, в частині сплати орендної плати по вказаному договору за період лютий-червень 2022 року, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 244 000,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/14341/23 позов задоволено.

Стягнуто з Межуєвої А.А. на користь ТОВ "Юні-Про" заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 244 000,00 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 660,00 грн.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції, встановивши факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, в частині своєчасної та повної оплати орендної плати за лютий-червень 2022 року включно, який підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення орендної плати в сумі 244 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Межуєва А.А. звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/14341/23 та постановити нове рішення про відмову у задоволені позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Крім того, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.

Так, скаржник, зокрема посилається на те, що:

- він був позбавлений можливості подати докази в суд першої інстанції, оскільки не був повідомлений про розгляд даної справи;

- відсутність заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 01.10.2020;

- спір у справі має очевидно штучний характер;

- суд першої інстанції ухвалив рішення при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи;

- при розгляд справи в першій інстанції не було забезпечено принципу рівності сторін, у зв`язку з чим відповідач був позбавлений можливості надати власні пояснення у справі, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Також, апелянт просить здійснювати розгляд справи за участю його представника

Крім того, до апеляційної скарги долучено ряд нових доказів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2023 апеляційну скаргу Межуєвої А.А. у справі №910/14341/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Владимиренко С.В., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14341/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Межуєвої А.А. на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/14341/23.

25.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/14341/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника Межуєвої А.А. адвоката Пасенюка К.О. про розгляд апеляційної скарги з повідомленням та викликом учасників справи. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/14341/23. Розгляд апеляційної скарги Межуєвої А.А. на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/14341/23 постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Межуєвої А.А. залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/14341/23 - без змін.

Так у відзиві позивач зазначає, що судом першої інстанції дотримані норми процесуального права, в тому числі щодо належного повідомлення відповідача.

Також позивач вказує, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності виключних обставин, які унеможливили використання орендованого приміщення. Не доведено що він не мав і не міг мати доступу до приміщення, перебувати у даному приміщенні та зберігати там речі. Більше того, відповідач зберігала там речі та мала доступ до даного приміщення, що повністю спростовує доводи відповідача. Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано жодних доказів звернення орендаря до позивача з пропозицією щодо зміни умов договору. Жоден проект додаткової угоди позивачу не надсилався та не погоджувався з відповідачем. Умови договору оренди не змінювались, а отже мали б виконуватись сторонами.

Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення

Стосовно наданих відповідачем до суду апеляційної інстанції додаткових доказів, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У силу статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, з метою забезпечення своєчасного розгляду справи і правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, чинним ГПК України встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.

Так, з аналізу наведених вище норм вбачається, що суд апеляційної інстанції може прийняти до розгляду докази, які не були подані стороною до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках за умови, якщо учасник справи доведе, що з об`єктивних, незалежних від нього причин не мав можливості подати їх до суду першої інстанції.

Разом з тим, подаючи одночасно з апеляційною скаргою додаткові докази, скаржником взагалі не заявлено клопотання про прийняття їх до розгляду судом апеляційної інстанції з обґрунтуванням об`єктивності та поважності причин, які унеможливили їх подання до суду першої інстанції.

Відсутність вказаного клопотання сторони сама по собі виключає можливість вирішення питання та прийняття судом апеляційної інстанції до розгляду додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України.

Враховуючи викладене та виходячи з положень статей 80, 269 ГПК України, у колегії суддів відсутні підстави приймати до розгляду подані відповідачем до суду апеляційної інстанції додаткові докази.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.10.2020 між Фізичною особою-підприємцем Межуєвою А.А. (орендар) та ТОВ "Юні-Про" (орендодавець) укладено договір оренди нерухомого майна (нежитлового приміщення), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у платне користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: 03150, м. Київ, вул. К. Малевича, 86, Г, загальною площею 122,00 кв.м.

Приміщення передається орендарю з метою використання у господарській діяльності (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 1.7 договору строк оренди за даним договором становить 12 календарних місяців.

За умовами пунктів 2.1 та 2.10 договору передача та приймання приміщення за даним договором здійснюється на підставі акта прийому-передачі, який підписується сторонами та є невід`ємною частиною даного договору.

Орендар не пізніше наступного дня після закінчення строку оренди або припинення дії даного Договору повертає, а орендодавець приймає орендоване приміщення, що оформлюється відповідним актом прийому-передачі, який підписується сторонами. Повернення та підписання даного акту прийому-передачі здійснюється у разі повернення приміщення у чистому вигляді, в такому самому стані, з урахуванням нормального зносу, у належному санітарному стані та за відсутності у орендаря заборгованості з орендної плати, комунальних послуг та експлуатаційних витрат. З моменту підписання даного акта строк оренди припиняється.

Відповідно до пункту 3.1 договору за користування приміщенням орендар сплачує щомісячно орендодавцю орендну плату в національній валюті - гривні, з розрахунку 122,00 кв.м по 400,00 грн за 1 кв.м площі приміщення.

Загальний розмір орендної плати за цим договором складає 48 800,00 грн на місяць (пункт 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що орендар щомісяця сплачує орендну плату не пізніше 5 числа місяця, за який сплачується орендна плата.

Орендна плата включає в себе лише плату за користування приміщення та не включає в себе вартість комунальних послуг та експлуатаційні витрати, пов`язані з забезпеченням функціонування орендних приміщень. Комунальні послуги та експлуатаційні витрати, пов`язані з забезпеченням функціонування орендних приміщень оплачуються орендарем (пункт 3.6 договору).

За змістом 4.1 договору орендар зобов`язується своєчасно та повністю сплачувати орендну плату, комунальні послуги та експлуатаційні витрати.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Договір припиняє свою дію після закінчення строку оренди, повернення орендарем орендованого приміщення та підписання між сторонами акта прийому-передачі. Припинення договору не звільняє сторін від відповідальності за порушення, що мали місце при його чинності (дії) (пункт 6.1 договору).

Відповідно до пункту 6.9 договору строк оренди та договору вважаються продовженими на той самий строк, якщо жодна із сторін не попередила другу сторону про припинення дії договору за календарний місяць до закінчення строку оренди.

Згідно з актом здачі-приймання об`єкта від 01.10.2020 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення площею 122,00 кв.м, зазначене в договорі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Каземира Малевича, 86 Г.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, своєчасно та у повному обсязі не здійснив оплату орендних платежів з лютого до червня 2022 року, у зв`язку з чим виникла заборгованість по орендній платі в сумі 244 000,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

Колегія суддів зауважує, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди нежитлових приміщень від 06.12.2021 №357.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 762 ЦК України встановлено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з частиною 5 статті 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, за умовами пункту 3.3 договору орендар щомісяця сплачує орендну плату не пізніше 5 числа місяця, за який сплачується орендна плата.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Разом із тим, доказів на підтвердження сплати орендної плати в сумі 244 000,00 грн до матеріалів справи не надано.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає вірними висновки місцевого господарського суду, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, в частині своєчасної та повної оплати орендної плати за лютий-червень 2022 року включно, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення орендної плати в сумі 244 000,00 грн.

Доводи відповідача про неможливість використання орендованого приміщення відхиляються колегією суддів, оскільки не підкріплені жодними належними та допустимими доказами. Також, відповідачем не надано жодних доказів звернення орендаря до позивача з пропозицією щодо зміни умов договору. Таким чином, умови спірного договору оренди не змінювались, а отже мали виконуватись сторонами.

Крім того, не заслуговують на увагу і твердження відповідача щодо його неповідомлення місцевим господарським судом про розгляд даної справи.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.09.2023 направлена місцевим судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному демографічному реєстрі, а також на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, ухвали суду повернуті органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд належним чином повідомив відповідача про розгляд даної справи.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/14341/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Межуєвої А.А. задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/14341/23, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Межуєвої Анни Андріївни на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/14341/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/14341/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Межуєву Анну Андріївну .

4. Матеріали справи №910/14341/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.В. Владимиренко

С.О. Алданова