Постанова

від 11.03.2024 по справі 910/14341/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2024 р. Справа №910/14341/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Владимиренко С.В.

Алданової С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу ОСОБА_1

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2023

у справі №910/14341/23 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний сервіс "ЮНІ-ПРО"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в розмірі 244 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридичний сервіс "ЮНІ-ПРО" (далі - ТОВ "Юні-Про") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 244 000,00 грн.

У позовній заяві позивач повідомив суд першої інстанції про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 65 000,00 грн та подання доказів у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/14341/23 позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Юні-Про" заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 244 000,00 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 660,00 грн.

28.11.2023 від представника ТОВ "Юні-Про" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, направлена засобами поштового зв`язку 24.11.2023. В обґрунтування означеної заяви, позивач зазначає про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Юні-Про" 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/14341/23 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Юні-Про" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

Ухвалюючи вказане судове рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що підтвердженими позивачем витрати на професійну правничу допомогу складають 50 000,00 грн, а відповідачем не доведено неспівмірності цих витрат, відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України.

Не погоджуючись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/14341/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог ТОВ "Юні-Про" до ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що стягнення додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 витрат на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн, є неспівмірним зі складністю справи, виконаною роботою в суді першої інстанції, витраченим часом та не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру, і такі витрати не мають характеру необхідних.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому суддів (судді-доповідачу) (складу суду) від 02.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі №910/14341/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Владимиренко С.В., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/14341/23. Відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Пасенюка К.О. про розгляд апеляційної скарги з повідомленням та викликом учасників справи. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/14341/23 постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

06.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/14341/23, в якому позивач просив суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/14341/23 - без змін, посилаючись на те, що наведені судове рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.09.2023 між ТОВ "Юні-Про" (клієнт) та адвокатом Захарчуком Іваном Анатолійовичем укладено договір про надання правової допомоги, за яким адвокат здійснює захист, представництво та надання інших видів правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до пункту 2.4 договору оплата послуг адвоката та компенсація витрат адвоката, здійснених ним для надання правової допомоги, проводиться у розмірах, в порядку та на умовах, визначених додатковою угодою до цього договору.

04.09.2023 між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 01.09.2023, у пункті 2 якої погодили, що вартість послуг по наданню правової допомоги адвокатом в Господарському суді міста Києва визначається у фіксованій сумі та оцінюється в розмірі 50 000,00 грн, відповідно до пункту 2.4 договору про надання правової допомоги і є фіксованою винагородою (гонораром) адвоката.

На підтвердження наданих послуг (виконаних робіт) позивачем надано суду акт приймання-передачі наданих послуг від 23.11.2023 №1-23 на суму 50 000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі стаття 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, саме суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим.

Згідно з частинами 4, 5 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Проте, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

За змістом частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Відповідач у суді першої інстанції заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, оскільки такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою адвокатом у суді першої інстанції.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

ЄСПЛ вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" та у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

У рішенні від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (пункт 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність наявності об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.

Отже, суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Аналогічний правовий висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20.

Так, згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 23.11.2023 №1-23 адвокат надав позивачу послуги на загальну суму 50 000,00 грн.

Здійснивши аналіз доводів скаржника, а також співмірності заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, втраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Судом апеляційної інстанції враховано складність справи, з огляду на предмет позову - стягнення 244 000,00 грн, характер правовідносин тощо.

Таким чином, судова колегія вважає необґрунтовано завищеною вартість наданих послуг та дійшла висновку про часткове задоволення в сумі 10 000,00 грн.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).

В порушення вищезазначених приписів судом першої інстанції не було досліджено фактичних обставин справи наданих позивачу об`єднанням послуг (виконаних робіт), обсягу таких послуг (робіт), що призвело до прийняття неправомірного судового рішення, що є підставою для часткового скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/14341/23.

Згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, заява позивача про розподіл судових витрат підлягає задоволенню частково, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, у задоволенні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн слід відмовити.

За Законом України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права (стаття 17).

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам учасникам справи з посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/14341/23 підлягає скасуванню, з ухваленням додаткового рішення, яким заяву позивача задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/14341/23 задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/14341/23 скасувати частково та ухвалити нове додаткове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний сервіс "ЮНІ-ПРО" про розподіл судових витрат задовольнити частково.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний сервіс "ЮНІ-ПРО" (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 13, кв. 2; ідентифікаційний код 40824938) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/14341/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.В. Владимиренко

С.О. Алданова