Постанова

від 04.03.2024 по справі 920/128/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2024 р. Справа№ 920/128/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Тищенко О.В.

Яковлєва М.Л.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Топтехпостач"

на рішення Господарського суду Сумської області від 12.04.2023 у справі №920/128/23 (суддя Вдовенко Д.В., м. Суми, повний текст складено та підписано 17.04.2023)

за позовом Керівника окружної прокуратури міста Суми

в інтересах держави в особі позивача Сумської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Топтехпостач"

про стягнення 171 320,04 грн

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі позивача подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 171 320 грн 04 коп. за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136600:03:002:0142, площею 0,5515 га, яка розташована за адресою: м. Суми, пр-т. Курський, 26/6, без правовстановлюючого документа (за період з 28.05.2020 до 31.12.2021).

Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.04.2023 у справі №920/128/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Топтехпостач» на користь Сумської міської ради 171 320,04 грн за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Топтехпостач» на користь Сумської обласної прокуратури 2 684 грн витрат по сплаті судового збору.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів відшкодування позивачу коштів за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Топтехпостач» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 12.04.2023 у справі №920/128/23 скасувати, позовну заяву керівника окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі позивача Сумської міської ради залишити без розгляду.

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

- у даному випадку відсутні підстави для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави;

- позивачем порушено положення чинного законодавства при розрахунку розміру збитків, а сума заборгованості є припущенням;

- при розрахунку завданих збитків позивачем не враховано фактичні обставини користування земельною ділянкою, зокрема щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та права власності відповідача лише на частину приміщень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Топтехпостач» у справі №920/128/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_2, судді: Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 у справі вирішено витребувати матеріали справи №920/128/23, а розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху відкласти до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

23.05.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/128/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Топтехпостач» залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.

12.06.2023 на адресу суду від скаржника, засобами поштового зв`язку надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №920/128/23, ухвалено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Топтехпостач» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.04.2023 у справі №920/128/23 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

27.06.2023 до канцелярії суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу:

- прокурором повідомлено Сумську міську раду про порушення інтересів держави, однак остання не зверталась до суду з відповідним позовом, що підтверджує бездіяльність компетентного органу та наявність підстав для звернення прокурора з даним позовом;

- розрахунок розміру недоотриманих доходів за користування земельною ділянкою здійснено пропорційно частини належного відповідачу частки майна, а саме - 92/100;

- орендна плата в даному випадку стягується на підставі ст. 1212 ЦК України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/588/23 від 31.07.2023, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 18.07.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тарасенко К.В., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Топтехпостач» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.04.2023 у справі №920/128/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3991/23 від 03.10.2023, у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тарасенко К.В., Яковлєв М.Л

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Топтехпостач» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.04.2023 у справі №920/128/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5018/23 від 21.12.2023, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Топтехпостач» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.04.2023 у справі №920/128/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Так, згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо звернення прокурора в інтересах держави з даним позовом.

Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідач у період з 27.05.2020 до 12.07.2022 користувався земельною ділянкою комунальної форми власності (власник - Сумська міська рада) не оформлюючи право користування та не сплачуючи кошти за таке користування.

Недоотримання коштів у розмірі суми орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і, як наслідок, до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету. Через неотримання коштів за користування земельною ділянкою місцевим бюджетом порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Суми як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому.

Орган місцевого самоврядування Сумська міська рада, при наявності порушень інтересів територіальної громади м. Суми, а саме факту несплати ТОВ «Топтехпостач» плати за користування земельною ділянкою, у судовому порядку не вживає відповідних заходів та не здійснює захист порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади міста та, як наслідок, інтересів держави.

Окружною прокуратурою м. Суми було спрямовано лист до начальника Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради за № 51-5053вих-22 від 22.09.2022 з метою висвітлення виявлених прокурором порушень земельного законодавства, встановлення причин самостійного не вжиття заходів щодо захисту інтересів держави.

Відповідно до листа-відповіді від 27.09.2022 №06-041-18/4070 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради повідомив прокуратуру, що не звертався до суду із позовною заявою до ТОВ «Топтехпостач» про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, у зв`язку з обмеженням фінансування витрат на сплату судового збору.

Листом від 07.02.2023 за № 51-868вих-23 прокурор повідомив позивача про звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Сумської міської ради про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про дотримання прокурором приписів ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру при зверненні до суду з позовом в інтересах держави в особі Сумської міської ради, чим відповідно спростовуються заперечення відповідача щодо протилежного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у період з 27.05.2020 до 12.07.2022 відповідачу на праві власності належало 92/100 частки нерухомого майна, що складає головний корпус (автобусний цех), А-1, загальною площею 3933,9 кв.м., за адресою: проспект Курський, буд. 26/6, м. Суми, (підстава для державної реєстрації права власності - договір купівлі-продажу частки від 27.05.2020, зареєстрований в реєстрі за № 437).

Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності кадастровий номер 5910136600:03:002:0142 площею 0,5515 га.

Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради у листі від 01.09.2021 № 06.01-16/2672 про усунення порушень земельного законодавства, пропонував відповідачу звернутися до Сумської міської ради щодо укладення договору оренди на земельну ділянку за адресою: проспект Курський, буд. 26/6, м. Суми, у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:03:002:0142 між сторонами не укладений, докази оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до додатку до листа Головного управління ДПС у Сумській області від 07.09.2021 № 11913/5/18-28-04-05-13 ТОВ Топтехпостач протягом 2020-2021 років не сплачувало земельний податок/орендну плату.

Листом від 19.09.2022 № 06.01-16/841 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради повідомив відповідача про розмір недоотриманих доходів за 2020-2021 роки, у зв`язку з не оформленням відповідачем права користування земельною ділянкою, та запропонував добровільно відшкодувати 171 320 грн. 04 коп. Докази надання відповідачем відповіді на зазначений лист в матеріалах справи відсутні.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що протягом 2020-2021 років відповідач користувався земельною ділянкою кадастровий номер 5910136600:03:002:0142 без правовстановлюючих документів, тому, відповідно до положень статей 1212 - 1214 ЦК України, повинен відшкодувати Сумській міській раді всі доходи, які остання могла б одержати від оренди земельної ділянки.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не було надано своїх заперечень проти позовних вимог, натомість в апеляційній скарзі відповідач зазначає про неправильність розрахунків заявлених вимог.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Судом встановлено, що відповідач у період з 27.05.2020 до 12.07.2022 був власником 92/100 часток нерухомого майна, що складає головний корпус (автобусний цех), А-1, загальною площею 3933,9 кв.м., за адресою: проспект Курський, буд. 26/6, м. Суми.

Земельна ділянка кадастровий номер 5910136600:03:002:0142 площею 0,5515 га, на якій розташоване нерухоме майно, належить до комунальної форми власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому, відповідно, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку.

Єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача, як землекористувача, є орендна плата на підставі договору оренди земельної ділянки.

Однак, матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою у спірний період, зокрема укладення договору оренди з Сумською міською радою та державної реєстрації права.

Відповідних доказів також не надано відповідачем на стадії апеляційного перегляду справи.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 цього Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

До моменту оформлення власником об`єктів нерухомості права оренди земельних ділянок, на яких ці об`єкти розташовані, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладених договорів їх оренди та недоотримання їхнім власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Зазначеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.

Твердження відповідача про те, що орендна плата не відноситься до видів збитків, які підлягають відшкодуванню, колегія суддів відхиляє як такі, що не відповідають зазначеній вище сталій судовій практиці.

Відповідно до розрахунку розміру недоотриманих доходів через не оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою, за період з 28.05.2020 до 31.12.2021 місцевий бюджет недоотримав 171 320 грн. 04 коп.

У розрахунку позивачем враховано нормативно-грошову оцінку земельної ділянки площею 0,5515 га, що складає 3 890 005 грн. 25 коп. згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.09.2021; площу земельної ділянки та розмір нормативної грошової оцінки пропорційно частці нерухомого майна, що належить відповідачу на праві власності (92/100); розмір відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, виходячи з цільового призначення земельної ділянки (3%).

Заперечення відповідача щодо розрахунків, зокрема те, що при розрахунку завданих збитків позивачем не враховано фактичні обставини користування земельною ділянкою щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та права власності відповідача лише на частину приміщень - судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані, оскільки при здійсненні розрахунку розміру недоотриманого доходу за користування земельної ділянки враховано належну відповідачу частку майна та нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.09.2021.

Підсумовуючи викладене, за відсутності доказів відшкодування позивачу коштів за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, а тому позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Топтехпостач на користь Сумської міської ради 171 320 грн 04 коп. за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5910136600:03:002:0142 без правовстановлюючих документів за період з 28.05.2020 до 31.12.2021 підлягають задоволенню.

Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених в мотивувальній частині, судом апеляційної інстанції враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно та всебічно досліджено обставини справи, дано їм належну правову оцінку на підставі наявних у справі доказів у їх сукупності, висновки суду є вмотивованими.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши вищенаведені обставини, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Сумської області від 12.04.2023 у справі №920/128/23.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Сумської області від 12.04.2023 у справі №920/128/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Топтехпостач» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.04.2023 у справі №920/128/23 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Топтехпостач» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.04.2023 у справі №920/128/23- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 12.04.2023 у справі №920/128/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 920/128/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді О.В. Тищенко

М.Л. Яковлєв