Ухвала

від 01.02.2024 по справі 752/5504/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/5504/23

Провадження № 2-п/752/11/24

У Х В А Л А

Іменем України

01 лютого 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву Акціонерного товариства «Банк Форвард» про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.05.2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, -

в с т а н о в и в:

20.11.2023 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшла заява АТ «Банк Форвард» про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.05.2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Банк Форвард», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л., про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, у якій останнє просило переглянути заочне рішення та скасувати його.

Вимоги заяви мотивовано тим, що у зв`язку з відсутністю можливості забезпечити присутність представника при розгляді справи, який би міг представляти інтереси банку, представник в судове засідання 24.05.2023 року не з`явився та не брав участі у справі.

Щодо позовних вимог, вказано, що при розгляді справи і прийняття оскаржуваного рішення у цій справі, судом не враховано факту початку процедури ліквідації АТ «Банк Форвард». Також зазначено, що позивач не відмовилась від кредитного договору, користувалась кредитними коштами з власної ініціативи, вносила грошові кошти на рахунок, активно користувалась кредитною карткою, тому подання позову загалом є спробою позивача ухилитись від виконання взятих на зобов`язань за Договором про Картку.

Окрім того, вказано, що розмір стягнутих витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 19.01.2024 року поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.05.2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Банк Форвард», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л.,про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, прийнято до розгляду заяву уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Форвард» Караченцева А. про перегляд заочного рішення та призначено її до розгляду на01.02.2024 року (а.с. 135-136).

В судове засідання 01.02.2024 року сторони, які в установленому порядку повідомлялись про дату, час та місце судового розгляду, не з`явились.

Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 1 ст. 287 ЦПК України).

Суд, вивчивши матеріали справи та заяви про перегляд заочного рішення, приходить до висновку про те, що заява не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Встановлено, відповідач копію заочного рішення отримав 15.06.2023 року, після чого оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20.10.2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Банк Форвард» на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.05.2023 року закрито та роз`яснено апелянту право на звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення (а.с. 81).

За таких обставин, заявнику ухвалою від 19.01.2024 року було поновлено строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що 21.03.2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до АТ «Банк Форвард» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 27.03.2023 року відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення (виклику) сторін на 24.05.2023 року (а.с. 25-26).

Із матеріалів справи вбачається, що направлена на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, судова кореспонденція про судовий розгляд цивільної справи останнім була отримана 12.04.2023 року (а.с. 29).

24.05.2024 року у справі було ухвалене заочне рішення, котрим стягнуто зАТ «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти в розмірі 19 755,13 грн., проценти за користування чужими коштами у розмірі 381,75 грн. та індекс інфляції за час прострочення виконання зобов`язання у розмірі 1 717,13 грн., а також судовий збір в розмірі 1 073,60 грн. та 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 31-35).

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд заочного рішення, банк вказав, що у зв`язку з відсутністю можливості забезпечити присутність представника при розгляді справи, який би міг представляти інтереси банку, представник в судове засідання 24.05.2023 року не з`явився та не брав участі у справі.

Відповідно до загальних принципів судочинства, що передбачаються чинним законодавством, судовий процес ґрунтується на засадах рівності всіх учасників, змагальності сторін, а також рівних можливостей та свободи у поданні ними доказів.

Згідно з положенням ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом ст. ст. 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Також якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 279 ЦПК України).

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, розгляд останньої проводився у порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Судом була надіслана стороні відповідача у справі ухвала суду, в якій встановлено час на вчинення процесуальних дій. Остання банком була отримана, що надавало відповідачу можливість реалізовувати процесуальні права на обґрунтування та доведення заперечень проти позовних вимог.

Однак, відповідач, скориставшись своїми правами на власний розсуд, у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, ні про розгляд справи в загальному позовному провадженні не подав.

Тому, посилання заявника на поважність причин неможливості представлення інтересів банку судом оцінюються критично та не приймаються до уваги.

Слід також враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У рішеннях від 28.10.1998 року у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Окрім того, зі змісту положень ч. 1 ст. 288 ЦПК України вбачається, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом одночасно кількох обставин: відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин; і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Однак, в даному випадку суд надходить до висновку про відсутність поважних причин для не подання відзиву, а також не вбачає у заяві про перегляд заочного рішення суду посилань на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Єдиною підставою для перегляду заочного рішення заявником вказується неврахування факту початку процедури ліквідації АТ «Банк Форвард».

Так, згідно з п. п. 6, 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Тимчасова адміністрація передбачає собою процедуру виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 36 цього Закону № 4452-VIврегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно з п. п. 1, 2 ч. 5 цієї статті, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Пунктами 1-3 ч. 2 та абз. 1 ч. 3 ст. 46 Закону № 4452-VI, визначено, що з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Наведеною статтею Закону не передбачено, що встановлені нею обмеження не поширюються на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, як це має місце під час тимчасової адміністрації.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у певній черговості.

Відповідно, у спорах, пов`язаних з виконанням банком (в якому запроваджена тимчасова адміністрація та/або розпочата процедура ліквідації) зобов`язань перед кредиторами, норми Закону № 4452-VIє спеціальними; цей Закон є пріоритетним щодо інших нормативних актів України у цих правовідносинах.

Упостанові від 30.05.2018 року у справі № 757/2216/15 Велика Палата Верховного Судузазначила, що після початку процедури ліквідації банку та введення тимчасової адміністрації стягнення коштів за зобов`язаннями цього банку можливе лише у спосіб, передбаченийЗаконом № 4452-VI. При цьому банк, який перебуває на стадії ліквідації, діє через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або уповноважену особу Фонду та не може поза процедурою, визначеною вказаним Законом, відповідати за зобов`язаннями за договорами банківського вкладу.

Разом з тим, в даному випадку між сторонами не виникли договірні відносини у зв`язку з укладенням кредитного договору. Підставою для звернення із позовом у даній справі є факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, що є підставою для повернення коштів відповідна до ст. 1212 УК України.

Тому, судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до ст. 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

А от вже зобов`язання з повернення потерпілому всього отриманого майна має відбуватись з урахуванням факту початку процедури ліквідації АТ «Банк Форвард».

Отже, оскільки відповідач не вмотивував усі в сукупності підстави для скасування заочного рішення, тому заява відповідача про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає.

Залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення не порушує права заявника на доступ до правосуддя, оскільки він зберігає можливість оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку, встановленому ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст.287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76, 259-261, 284, 288, 353-355 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

заяву Акціонерного товариства «Банк Форвард» про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.05.2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає, однак відповідач вправі оскаржити заочне рішення суду в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

Суддя В.С. Хоменко