Постанова

від 26.06.2024 по справі 752/5504/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Хоменко В.С.

Єдиний унікальний номер справи № 752/5504/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/9518/2024

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мережко М.В.,

суддів: Соколова В.В., Поліщук Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Банк Форвард» на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Банк Форвард», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна про стягнення безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса,

встановив:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Банк Форвард» (далі - АТ «Банк «Форвард»), третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л., про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 19 755,13 грн, процентів за користування чужими коштами в розмірі 381,57 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 717,13 грн, а також 1 073, 60 грн сплаченого судового збору та 6 000,00 грн витрат, понесених на правничу допомогу.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що 31.08.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О.І. був вчинений виконавчий напис № 2457 на користь АТ «Банк Форвард».

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. від 15.11.2019 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вказаного виконавчого напису.

В рамках вказаного виконавчого напису із заробітної плати позивачки було примусово стягнуто на користь АТ «Банк Форвард» грошові кошти в розмірі 19 755,13 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23.06.2022 року в справі № 752/28859/21 виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О.І. було визнано таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином позивачка вважає, що грошові кошти з її заробітної плати були стягнуті та перераховані до АТ «Банк Форвард безпідставно.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 травня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з АТ «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти в розмірі 19 755,13 грн, проценти за користування чужими коштами у розмірі 381,75 грн та індекс інфляції за час прострочення виконання зобов`язання у розмірі 1 717,13 грн.

Стягнуто з АТ «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 073,60 грн та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виконавчий напис нотаріуса визнано таким, що не підлягає виконанню, а отже отримані стягувачем на підставі вказаного виконавчого напису кошти підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані, відпала. Також наявні законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача згідно з частиною другою статті 625 ЦК України інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач АТ «Банк Форвард» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банк Форвард» Караченцова Артема подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Аргументи апеляційної скарги зводяться до того, що 07 лютого 2023 року АТ «Банк Форвард» було віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено в ньому тимчасову адміністрацію, а із 07 березня 2023 року було розпочато процедуру ліквідації строком на три роки. Отже, на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Списання з позивача на користь відповідача грошових коштів у рамках примусового виконання виконавчого напису здійснювалось в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, тому таке списання грошових коштів не вважається безпідставним. Кредитний договір залишається чинним в силу того, що позивачем не виконано належним чином зобов`язання за ним. Тому неможливо стверджувати, що набуття відповідачем грошових коштів відбулось без належних на те підстав.

Також у апеляційній скарзі стверджує, що розмір стягнутих судових витрат на правову допомогу є завищеним та неспівмірний із об`ємом та складністю наданих адвокатом послуг.

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення грошових коштів у розмірі 21 885,83 грн.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Встановлено, що 31.08.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О.І. було вчинено виконавчий напис № 2457 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості за кредитним договором № 93594799 від 03.12.2011 року, укладеним з ПАТ «Банк Русский Стандарт» в сумі 29 405,81 грн, правонаступником якого є АТ «Банк Форвард».

Із постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 15.11.2019 року, що наявна в матеріалах справи, вбачається, що приватним виконавцем здійснювалося примусове виконавчого напису нотаріуса № 2457 від 31.08.2019 року, виданого приватним нотаріусам Київського міського нотаріального округу Разумовою О.І. про звернення стягнення із ОСОБА_2 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 29 405,81 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23.06.2022 року в справі № 752/28859/21 позов ОСОБА_2 до АТ «Банк Форвард», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумова О.І., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л., АТ «ПРИВАТБАНК» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 31.08.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О.І. № 2457 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості за кредитним договором № 93594799 від 03.12.2011 року, укладеним з ПАТ «Банк Русский Стандарт» в сумі 29 405,81 грн, правонаступником якого є АТ «Банк Форвард».

З дублікату квитанції № NP201221483467219509 від 20.12.2021 року вбачається, що з позивача стягнуто 19 755,13 грн згідно з виконавчим документом № 2457 від 31.08.2019 року.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Оскільки рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23.06.2022 року в справі № 752/28859/21 виконавчий напис, вчинений 31.08.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О.І. № 2457 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості за кредитним договором № 93594799 від 03.12.2011 року, укладеним з ПАТ «Банк Русский Стандарт» в сумі 29 405,81 грн, правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», визнано таким, що не підлягає виконанню, то отримані відповідачем на підставі вказаного виконавчого напису кошти в сумі 19 755,13 грн підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані відпала.

І такі висновки суду першої інстанції є правильними.

Та обставина, що між банком та позивачем існують договірні відносини, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з банку грошових коштів, які безпідставно були йому перераховані на підставі виконавчого напису нотаріуса, який не підлягає виконанню, так як питання про наявність або відсутність заборгованості позивача перед банком за кредитним договором може бути предметом окремого судового розгляду.

Такі висновки узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 910/1531/18 та від 28 січня 2020 року в справі № 910/16664/18.

Суд першої інстанції звернув увагу, що, звертаючись із позовною заявою, позивач також просила стягнути з АТ «Банк Форвард» грошові кошти у якості процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 381,57 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 717,13 грн.

Частиною 2 ст. 1214 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, як інакше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші, на них нараховуються відсотки згідно зі ст. 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.

У постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року в справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що ст. 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Тому, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року в справі № 910/10156/17.

Оскільки відповідачем порушене позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Обов`язок відповідача повернути безпідставно отримані кошти виник після набрання рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23.06.2022 року в справі № 752/28859/21 законної сили.

За таких обставин суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності вимог позивача про стягнення з відповідача суми нарахованих 3% річних в розмірі 381,57 грн та інфляційних втрат в розмірі 1 717,13 грн на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 25.07.2022 року по 16.03.2023 року.

Суд правильно погодився з розрахунком заборгованості наданим позивачем, оскільки відповідач даний розрахунок не спростував, що в силу вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що після введення в АТ «Банк Форвард» тимчасової адміністрації стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» неможливо, з огляду на таке.

У справі, яка переглядається, встановлено, що предметом позову ОСОБА_1 є стягнення з АТ «Банк Форвард» безпідставно набутих грошових коштів за виконавчим написом, який визнаний таким, що не підлягає виконанню, строк повернення яких настав 26 липня 2022 року, тобто після набрання рішенням суду від 23 червня 2024 року у справі № 752/28859/21 законної сили.

Зазначений позов був пред`явлений до суду 16 березня 2023 року, про що свідчить відповідна відмітка АТ «Укрпошта» на поштовому конверті.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 07 лютого 2023 року № 49-рш/БТ «Про віднесення АТ «Банк Форвард`до категорії неплатоспроможних», а також рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07 лютого 2023 року № 155 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк Форвард» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» розпочато процедуру виведення з ринку АТ «Банк Форвард» шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 08 лютого 2023 року по 07 березня 2023 року (включно).

На підставі рішення Правління Національного банку України від 07 березня 2023 року № 90-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації АТ «Банк Форвард» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07 березня 2023 року № 276 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк Форвард» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації АТ «Банк Форвард» строком на три роки з 08 березня 2023 року до 07 березня 2026 року включно.

Так, процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі також - Закон № 4452-VI), який є спеціальним законом, що унормовує ці правовідносини.

У пункті 8 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 4452-VI передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з пунктом 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним стосовно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 Закону № 4452-VI врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 цього Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону № 4452-VI протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Пунктами 1-3 частини другої та абзацом першим частини третьої статті 46 Закону № 4452-VI, якою врегульовано наслідки початку процедури ліквідації банку, визначено, що з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону № 4452-VI кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у певній черговості.

Як зазначено вище, запровадження тимчасової адміністрації у банку унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом № 4452-VI. Проте, цим Законом питання стягнення коштів при запровадженні тимчасової адміністрації на підставі рішень судів не регулюється.

Дійсно, статтею 36 цього Закону встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку.

Утім, результат системного аналізу норм вказаного Закону свідчить про те, що нездійснення задоволення вимог кредиторів, крім вкладників, зазначених у пункті 1 частини шостої статті 36 Закону, стосується заборони проведення виплат Фондом, уповноваженою особою Фонду на вимогу кредитора, тобто у випадку, коли така подається останнім безпосередньо до уповноваженої особи Фонду, який набуває повноваження органів управління банку, а уповноважена особа має право діяти від імені банку без довіреності (статті 36, 37 Закону № 4452-VI).

Порядок виконання судових рішень про примусове стягнення коштів з банку, в якому запроваджена тимчасова адміністрація, визначено відповідними нормами Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено зупинення виконавчого провадження при запровадженні тимчасової адміністрації, а при прийнятті рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, - його закінчення із надсиланням виконавчого документа до уповноваженої особи Фонду.

Саме таким чином і в такий спосіб може бути реалізовано положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо неможливості стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом, на стадії виконання оскаржуваного в апеляційному порядку судового рішення у справі за цим позовом ОСОБА_1 до АТ «Банк Форвард».

На думку суду апеляційної інстанції, запровадження в банку тимчасової адміністрації та початок процедури його ліквідації після пред`явлення до нього відповідних вимог в судовому порядку не забороняють задовольнити позов до такого банку про стягнення з нього коштів на користь кредитора у спорі щодо виконання кондиційних зобов`язань, строк виконання яких настав до введення в банку тимчасової адміністрації. Рішення суду про стягнення з неплатоспроможного банку цієї зазначеної суми боргу, а також трьох процентів річних й інфляційних втрат згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, нарахованих за період до запровадження тимчасової адміністрації у банку, фактично підтверджує право вкладника на відповідну суму. А будь-які виплати мають здійснюватися у порядку, визначеному Законом № 4452-VI.

Такі правові висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункти 28, 43).

Порядок задоволення вимог кредиторів банку після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку врегульований Розділом VIII Закону № 4452-VI.

Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів (пункт 3 частини першої статті 48 Закону № 4452-VI).

Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, інвестування тимчасово вільних коштів банку в державні цінні папери, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів за умови достатності коштів для забезпечення процедури ліквідації в такій черговості (пункти 1-11 частини першої статті 52 Закону № 4452-VI):

1) зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян;

2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов`язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом;

4) вимоги вкладників-фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб-підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;

5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а також для забезпечення повернення банкнот і монет, переданих Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними;

6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім`я яких заблоковано;

7) вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними з банком особами, юридичних осіб-клієнтів банку, які не є пов`язаними з банком особами;

8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;

9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов`язаними особами банку;

10) вимоги за субординованим боргом;

11) вимоги за інструментами з умовами списання/конверсії.

У разі наявності рішення суду про задоволення вимог кредиторів, які не враховувалися в балансі неплатоспроможного банку на день прийняття рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних, ці зобов`язання також включаються до відкоригованого балансу (пункт 1.29 глави 1 розділу III Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05 липня 2012 року № 2).

У разі наявності рішення суду про задоволення вимог кредиторів, які не враховувалися в балансі банку на день початку процедури ліквідації банку/затвердження акцептованих вимог кредиторів, ці зобов`язання також включаються до проміжного ліквідаційного балансу (пункт 4.30 глави 4 розділу V вказаного Положення).

Підставами для внесення до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів змін, які підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду, є рішення суду, яке набрало законної сили (у тому числі рішення судів, які набрали законної сили після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторів, визначеного статтею 49 Закону № 4452-VI), за яким, зокрема, виникають:

зобов`язання банку перед кредиторами, що виникли до дня початку процедури ліквідації;

кредиторські вимоги вкладників у частині, що перевищує суму відшкодування, виплачену Фондом, розмір якої визначено відповідно до вимог статті 26 Закону № 4452-VI. Такі вимоги включаються до реєстру акцептованих вимог кредиторів та підлягають задоволенню в черговості відповідно до статті 52 Закону № 4452-VI;

зобов`язання банку, які, крім вимог вкладника понад гарантовану суму відшкодування по вкладу, включаючи відсотки, які нараховані станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, включають також суми зобов`язань банку понад суму, нараховану на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (зокрема, штрафні санкції у вигляді штрафів, пені або індексу інфляції за кількість днів прострочення зобов`язань). Такі вимоги підлягають включенню до сьомої черги задоволення вимог кредиторів, а саме: вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними особами банку, юридичних осіб-клієнтів банку, які не є пов`язаними особами банку (абзаци 1-4 пункту 1 розділу VII Положення № 3711, яке набрало чинності 16 вересня 2017 року).

З огляду на наведені приписи, рішення суду, яке набрало законної сили, про стягнення з неплатоспроможного банку на користь кредитора безпідставно набутих коштів, строк повернення яких настав до запровадження в банку тимчасової адміністрації, а також нарахованих до початку процедури ліквідації трьох процентів річних та інфляційних втрат є підставою для включення відповідних вимог до відкоригованого та/або проміжного ліквідаційного балансу банку. Тому кредитор, на користь якого ухвалене це судове рішення, за Законом № 4452-VI може звернутися до Фонду та/або його уповноваженої особи із заявою про включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, які задовольняються з урахуванням черговості, встановленої статтею 52 Закону № 4452-VI, та приписів Положення № 3711. Зазначене рішення суду на таку черговість не впливає і не змінює її.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Банк Форвард» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів за виконавчим написом нотаріуса, який визнаний таким, що не підлягає виконанню, а також інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Аргументи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що районним судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.

Колегія суддів також погоджується із висновками суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат.

Так, за змістом ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі, й витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.

Позивач надав суду договір № б/н від 14.03.2023 року про надання правової допомоги, та ордер на надання правової допомоги № 1032467 від 14.03.2023 року, разом довідкою, виданою адвокатом Глущенком О.С. (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 2044 від 21.09.2009 року), з яких вбачається, що позивачем дійсно оплачено послуги адвокату, а саме гонорар в розмірі 6 000,00 грн (а.с. 14-15, 15 зворот, 16).

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.48 постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Розподіляючи судові витрати, суд першої інстанції урахував фактичний об'єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу задовольнив, стягнув з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати у розмірі 6000 грн.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Банк Форвард» залишити без задоволення.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.В. Мережко

Судді: В.В. Соколова

Н.В. Поліщук