Постанова

від 21.02.2024 по справі 922/2882/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/2882/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.

позивача - А.І. Квіцинська;

відповідача - О.П. Бірюкова;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (вх.№2879Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2023 (суддя Н.С.Добреля, повний текст рішення складено 06.12.2023) у справі №922/2882/23

за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків,

до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м.Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

АТ "Харківобленерго" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПрАТ ""Харківенергозбут", в якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 850.254.797,58 грн, де розподілена електрична енергія - 315.485.450,41 грн; пеня - 304.285.055,35 грн; 3% річних - 37.106.429,97 грн; інфляційні - 193.377.861,85 грн, а також судові витрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.11.2023 у справі №922/2882/23 в задоволенні позову відмовлено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"" на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго"

- пеню в розмірі 4.109.501,30 грн;

- 3% річних у сумі 27.705.129,47 грн;

- інфляційні в розмірі 165.849.242,61 грн.

- витрати зі сплати судового збору в розмірі 347.225,29 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В частині стягнення заборгованості в розмірі 315.485.450,41 грн провадження у справі №922/2882/23 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2023 у справі № 922/2882/23 частково і ухвалити нове рішення, яким у частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" пені в розмірі 4 109 501,30 грн., 3% річних у сумі 27 705 129,47 грн., інфляційних у розмірі 165 849 242,61 грн. відмовити. Судові витрати просить покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що наявність у матеріалах справи підписаних Позивачем та Відповідачем Актів наданих послуг є належним доказом своєчасного направлення та підписання таких актів Позивачем.

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що рахунки направлялися Відповідачу без підпису взагалі (копії надані самим Позивачем до позову), отже або вони не були підписані Позивачем, або складені у електронній формі, та мають бути підписані КЕПом навіть без такого застереження у Договорі.

Вважає, що Позивачем не надано належних доказів отримання Відповідачем документів, які є підставою для оплати у п`ятиденний строк відповідно до п. 2.4 Додатку 1 до Договору, зокрема за жовтень 2020.

Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що невиконання Апелянтом будь-яких умов Договору у період з 02.03.2022 по 30.04.2022 дійсно не залежало від волі Відповідача; мало надзвичайний характер; було невідворотними; і найголовніше - унеможливило виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2023 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2023 у справі №922/2882/23. Встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його скаржнику. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2882/23.

02.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/2882/23.

10.01.2024 від Акціонерного товариства "Харківобленерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (вх.№458)

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2024 призначено апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2023 у справі №922/2882/23 до розгляду на "21" лютого 2024 р. о 13:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. №132.

Повідомлено, що неявка представників учасників справи належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не перешкоджає розгляду справи.

В судове засідання 21.02.2024 з`явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представник позивача заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Заявою-приєднання від 28.11.2018 ПрАТ "Харківенергозбут" приєдналося до умов публічного договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного на сайті оператора системи розподілу АТ "Харківобленерго".

Згідно з умовами укладеного між АТ "Харківобленерго" (оператор системи) та ПрАТ "Харківенергозбут" (постачальник) Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 28.11.2018 №19/13979 (далі - Договір) оператор системи надає послуги з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів, які входять до групи постачальника згідно з реєстром за EIC-кодами споживачів та їх точками вимірювання. Постачальник здійснює придбання та оплату послуг з розподілу електричної енергії згідно з умовами глави 3 цього Договору за сукупністю споживачів постачальника, які згідно з умовами договір про постачання електричної енергії здійснюють оплату послуг з розподілу електричної енергії у складі вартості (ціни) електричної енергії постачальника та інших послуг оператора системи згідно з порядком розрахунків, який є Додатком 1 до цього Договору.

Ціна послуг з розподілу визначається згідно з Порядком встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженим Регулятором. Розрахунком періодом для цілей цього Договору є календарний місяць (пункти 3.1., 3.2. Договору).

Умовами пункту 4.2. Договору передбачено, що постачальник зобов`язується, зокрема, здійснювати придбання та оплату послуг з розподілу електричної енергії у повному обсязі згідно з умовами глави 3 цього Договору.

Цей Договір набирає чинності з дня приєднання постачальника до умов цього Договору і діє протягом 1 року, якщо інший строк не зазначено в заяві-приєднання (пункт 9.1. Договору).

Як зазначає позивач, ним на виконання умов укладеного Договору в період з серпня 2022 по грудень 2022 були надані відповідачу послуги з розподілу електричної енергії на загальну суму 843.889.514,53 грн, про що свідчать актами наданих послуг з розподілу електричної енергії.

Проте, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг з розподілу електричної енергії за період серпень-грудень 2022 у повному обсязі не виконав, що стало підставою звернення позивача з позовною заявою до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості, а також нарахованих штрафних санкцій (пені), відсотків річних та інфляційних втрат за порушення строків оплати наданих АТ "Харківобленерго" послуг за попередні періоди, починаючи з червня 2020.

З урахуванням проведених часткових оплат за Договором, предметом спору в даній справі, з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог (вх.№28084 від 16.10.2023) є заборгованість у сумі 850.254.797,58 грн, де розподілена електрична енергія - 315.485.450,41 грн; пеня - 304.285.055,35 грн; 3% річних - 37.106.429,97 грн; інфляційні - 193.377.861,85 грн.Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача заборгованості, пені, інфляційних та річних.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивачем не надано належних доказів направлення або отримання відповідачем документів, які є підставою для оплати відповідно до пункту 2.4. Додатку 1 до Договору. Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення пені за періоди, які були предметом судового розгляду у справі №922/17/22, що є підставою для відмови в позові в цій частині. Також, відсутні остаточні дані щодо обсягів розподіленої електричної енергії за заявлені позивачем періоди, а отже здійснені позивачем розрахунки суми основного боргу, пені, відсотків річних та інфляційних втрат не можуть бути достовірними. Крім того відповідач, зазначає, що неможливість своєчасного виконання відповідачем зобов`язань за Договору пов`язано з форс-мажорними обставинами, які діяли в період з 02.03.2022 до 30.04.2022.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення пені в загальному розмірі 4.109.501,30 грн., а також стягнення частково 3% річних у загальній сумі 27.705.129,47 грн та інфляційних втрат у розмірі 165.849.242,61 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції закрив провадження в частині стягнення заборгованості в розмірі 315.485.450,41 грн. на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2023 у справі №922/2882/23 виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", які зводяться до незгоди апелянта із судовим рішенням в частині стягнення пені в розмірі 4 109 501,30 грн., 3% річних у сумі 27 705 129,47 грн., інфляційних у розмірі 165 849 242,61 грн.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було зазначено вище, на виконання умов Договору позивач у період серпень-грудень 2022 надав відповідачу послуги з розподілу електричної енергії на загальну суму 843.889.514,53 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами наданих послуг з розподілу електричної енергії (за формою Додатка 3 до Договору), які підписані повноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Аргументи відповідача про те, що здійснені позивачем розрахунки вартості наданих послуг з розподілу електричної енергії за спірний період, не можуть бути достовірними, в т.ч. щодо споживача ОСББ "ПОРИ РОКУ" з посиланням на рішення Господарського суду Харківської області від 26.05.2021 у справі №922/868/21, суд першої інстанції правомірно відхилив, оскільки первинні документи (акти наданих послуг) підписані відповідачем без жодних зауважень. Доказів звернення ПрАТ "Харківенергозбут" до АТ "Харківобленерго" щодо невідповідності обсягу наданих позивачем послуг з розподілу електричної енергії за спірний період серпень-грудень 2022 матеріали справи не містять, як і не містять доказів оскарження цих обсягів у судовому порядку. А отже, відповідач погодився з відповідним обсягом наданих позивачем послуг з розподілу електричної енергії та в подальшому такі обсяги були сплачені відповідачем у повному обсязі.

В апеляційній скарзі, ПрАТ "Харківенергозбут" вказує на те, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що в матеріалах справи наявні докази належного направлення позивачем відповідачу документів, що є підставою для оплати за послуги з розподілу електронної енергії. Однак, таке твердження відповідача (апелянта) є необґрунтованим та безпідставним, з огляду на те, що умовами додатку № 1 "Порядок розрахунків" до Договору чітко встановлені, зокрема:

-порядок погодження обсягів розподіленої електричної енергії мережами Оператора системи споживачам Постачальника, які входять в балансуючу групу Постачальника;

-порядок внесення платежів.

Пунктом 1.7 додатку №1 "Порядок розрахунків" до Договору передбачено, що Оператор системи до 16.00 7 числа місяця наступного за розрахунковим надає Постачальнику на узгодження фактичні (звітні) обсяги купованої електричної енергії Постачальником у розрахунковому місяці, за формою додатка 10 до цього Договору.

До 16-00 8 числа місяця, наступного за розрахунковим оператор системи та Постачальник узгоджують фактичні сумарні обсяги купівлі електричної енергії Постачальником у розрахунковому місяці (п.1.8. Додатку №1 до договору).

В подальшому, за підсумками розрахункового періоду з 8 по 11 числа місяця, наступного за розрахунковим, Оператором системи складаються та надаються Постачальнику у двох примірниках Акт наданих послуг з розподілу електричної енергії за формою додатку №3 до цього договору та Акт наданих послуг (виконаних робіт) за формою додатку №4 цього Договору. Постачальник в п`ятиденний термін після отримання Актів зі свого боку підписує їх у двох примірниках, заїм є печаткою та повертає по одному примірнику до Оператора системи (п.2.9 Додатку №1 до Договору).

Крім того, умовами додатку №1 до Договору чітко встановлено, що оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Постачальником самостійно на поточний рахунок, що вказаний в реквізитах Оператора системи. Також, умовами говору передбачено порядок внесення планових авансових платежів за отриману послугу з розподілу електричної енергії.

Постачальник здійснює остаточний розрахунок за розподіл електричної енергії відповіли; Акту наданих послуг з розподілу електричної енергії між оператором системи та постачальником, складеного за підсумками розрахункового г і оду (п. 2.9 цього додатку до Договору), та рахунку-фактури (додаток 5.1 до Договору) протягом п`яти днів банківських днів від дня їх отримання. Суми остаточного розрахунку визначається як різниця між вартістю розподіленої електричної енергії споживачам постачальника зазначеної в Акті наданих послуг з розподілу електричної енергії, та сумарної оплатою Постачальником за розрахунковий період з урахуванням ПДВ (п. 2.4 додатку №1 до Договору).

Отже, з системного аналізу пунктів Договору підписаного між сторонами можна дійти висновку:

- рахунок-фактура складається оператором системи за підсумками розрахунки кого місяця на підставі погодженого постачальником Акту наданих послуг з розподілу електричної енергії, який повертається Постачальником у строки встановлені п. 2.9 цього Додатку;

- сума боргу за розподілену електричну енергію розраховується Операторе"; системи та зазначається в рахунку саме як різниця між вартістю розподіленої електричної енергії споживачам постачальника зазначеної в Акті наданих послуг з розподілу електричної енергії, та сумарної оплатою Постачальником за розрахунковий період з урахуванням ПДВ;

- враховуючі умови договору, акт наданих послуг з розподілу електричної енергії та рахунок-фактура не можуть бути направлені постачальнику одночасно, так як вже зазначалось, рахунок формується саме на підставі погодженого та повернутого на адресу Оператора системи Акту наданих послуг;

- рахунок повинен бути сплачений протягом п`яти банківських днів.

Крім того, як вже зазначалось судами, в матеріалах справи наявні Акти наданих послуг з розподілу електричної енергії, які підписані без жодних зауважень з боку відповідача (апелянта) а сама основної заборгованості була повністю погашена відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, що свідчить про визнання суми основної заборгованості.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Судами встановлено настання строків виконання грошових зобов`язань відповідача. Так, Розділом 2 Додатку 1 "Порядок розрахунків" до Договору встановлений порядок внесення платежів. Зокрема, згідно з пунктом 2.4. постачальник здійснює остаточний розрахунок за розподіл електричної енергії відповідно до Акта наданих послуг з розподілу електричної енергії між оператором системи та постачальником, складеного за підсумками розрахункового періоду та рахунку-фактури протягом 5 банківських днів від дня їх отримання.

Порушення строків оплати за надані позивачем послуги з розподілу електричної енергії вбачається з наданих позивачем копій платіжних доручень та всупереч положень статей 13, 74 ГПК України не спростовано відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження в цій справі відповідачем була повністю сплачена заборгованість за надані позивачем послуги з розподілу електричної енергії за Договором у розмірі 315.485.450,41 грн, яка є предметом спору з урахування поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог. Дана обставина (погашення заборгованості за Договором) не заперечується й представниками сторін у судовому засіданні від 28.11.2023.

У відповідності до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки між сторонами відсутній предмет спору в частині позовних вимог про стягнення розподіленої електричної енергії за Договором у розмірі 315.485.450,41 грн, суд першої інстанції закрив провадження у справі в цій частині вимог.

Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім суми заборгованості з розподілу електричної енергії позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 304.285.055,35 грн, 3% річних у сумі 37.106.429,97 грн та інфляційні в розмірі 193.377.861,85 грн.

За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня за порушення строку виконання зобов`язання встановлена пунктом 6.6. Договору. Згідно з ним за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених порядком розрахунків, постачальник оплачує оператору системи пеню в розмірі 1/365 подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Встановлені вище обставини, а саме наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання свідчить про наявність правових та фактичних підстав для нарахування відповідачеві пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Доводи відповідача про те, що позивачем повторно заявлені позовні вимоги про стягнення пені за періоди, що були предметом судового розгляду у справі №922/17/22, колегія суддів вважає безпідставним, з огляду на таке.

Як вбачається з рішення Господарського суду Харківської області від 19.09.2022 у справі №922/17/22 позовні вимоги АТ "Харківобленерго" стосувалися стягнення пені за несвоєчасне виконання умов Договору за період з листопада 2020 по листопад 2021 (о/р 93001 вільні ціни; постачання універсальних послуг о/р 93001,01), яка була нарахована до 30.11.2021 включно. Натомість, у даній справі позивачем нарахована пеня на зобов`язаннями серпня 2020, листопада 2021, грудня 2021, березня-грудня 2022 (о/р 93001 вільні ціни; постачання універсальних послуг о/р 93001,01). При цьому, нарахування пені за листопад 2021 здійснено позивачем за період з 18.12.2021 до 17.06.2022, тобто поза межами періоду прострочення, котрий був у справі №922/17/22.

Таким чином, періоди нарахування пені у даній справі жодним чином не пов`язані з періодами нарахування пені у справі №922/17/22. А тому відсутні підстави стверджувати про повторне стягнення пені за зобов`язаннями листопада 2021. Крім цього, суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за зобов`язаннями з листопада 2020 по листопад 2021 не були заявлені під час розгляду справи №922/17/22.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом при вирішенні справи №922/17/22 не досліджувався порядок та надсилання рахунків-фактури за період з листопада 2020 по листопад 2021 року не заслуговує на увагу, оскільки судом при розгляді справи № 922/17/22 було досліджено вказані питання, що вбачається з тексту рішення.

Разом із тим, суд першої інстанції правомірно частково погодився з аргументами відповідача щодо ненадання позивачем належних доказів отримання відповідачем документів, які є підставою для оплати у п`ятиденний строк відповідно до пункту 2.4. Додатку 1 Договору, виходячи з такого.

Згідно з пунктом 2.4. Додатку 1 до Договору постачальник здійснює остаточний розрахунок за розподіл електричної енергії відповідно до Акта наданих послуг з розподілу електричної енергії між оператором системи та постачальником, складеного за підсумками розрахункового періоду та рахунку-фактури протягом 5 банківських днів від дня їх отримання.

Сума остаточного розрахунку визначається як різниця між вартістю розподіленої електричної енергії споживачам постачальника, зазначеної в Акті наданих послуг з розподілу електричної енергії, та сумарною оплатою постачальника за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Положеннями пункту 2.9. Додатку 1 до Договору передбачено, що за підсумками розрахункового періоду з 8 по 11 число (включно) місяця, наступного за розрахунковим, оператором системи складаються та надаються постачальнику у двох примірниках Акт наданих послуг з розподілу електричної енергії за формою додатка 3 до цього Договору та Акт наданих послуг (виконаних робіт) за формою додатка 4 до цього Договору.

Постачальник у п`ятиденний термін після отримання Актів зі свого боку підписує їх у двох примірниках, завіряє печаткою (за наявності) та повертає по одному примірнику до оператора системи.

Аналіз пунктів 2.4., 2.9. Додатку 1 до Договору свідчить, що рахунок-фактура, в якому зазначається сума остаточного боргу за розподілену електричну енергію, складається оператором системи (АТ "Харківобленерго") після повернення постачальником (ПрАТ "Харківенергозбут" )Акту наданих послуг з розподілу електричної енергії та Акту наданих послуг (виконаних робіт). Це є цілком логічним, адже умовами Договору крім остаточного розрахунку за розподіл електричної енергії, передбачений порядок внесення постачальником авансових платежів протягом розрахункового місяця. Таким чином, остаточний розрахунок за розподіл електричної енергії здійснюється постачальником протягом 5 банківських днів від дня отримання саме рахунку-фактури, а не одночасного отримання Акта наданих послуг та рахунка-фактури як помилково вважає відповідач.

Зі змісту відзиву на позову заяву вбачається, що відповідач не заперечував отримання рахунків-фактур лише за червень 2020, липень 2020, серпень 2020, листопад 2020, січень 2021. Решта рахунків-фактур та Актів не містить доказів їх отримання відповідачем. Втім, колегія суддів частково погоджується з наведеними доводами відповідача, з огляду на таке.

Додані до позовної заяви Акти наданих послуг з розподіл електричної енергії за періоди червень-грудень 2020, січень-грудень 2021, березень-грудень 2022 підписані як зі сторони АТ "Харківобленерго" так і ПрАТ "Харківенергозбут", а тому з урахуванням пункту 2.9. Додатку 1 до Договору такі Акти були отримані відповідачем та є у нього в наявності. Доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

Колегія суддів вважає, що для встановлення періодів прострочення за спірними Актами наданих послуг з розподіл електричної енергії ключовим фактором є наявність доказів надсилання саме рахунків-фактур за ці періоди, адже після їх отримання у відповідача виникає відповідний обов`язок з остаточного розрахунку за надані позивачем послуг з розподілу електричної енергії.

По-перше, судами встановлено, що на листі АТ "Харківобленерго" від 09.11.2020 №56к-01/04-7138, яким надавалися відповідачу, зокрема, рахунки-фактури від 31.10.2020 за жовтень 2020, наявна відмітка про отримання цього листа 10.11.2020 Романенко О.Ю. А отже, матеріалами справи підтверджено отримання рахунку-фактуру за жовтень 2020.

По-друге, рахунки-фактури за період з листопада 2020 по листопад 2021 були предметом розгляду в господарській справі №922/17/22.

Частиною четвертої статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, під час розгляду даної справи у судів відсутні підстави стверджувати, що рахунки-фактури за період з листопада 2020 по листопад 2021 не були отримані ПрАТ "Харківенергозбут", а періоди прострочення виконання зобов`язання за цими рахунками є такими, що не відповідають умовам Договору та чинному законодавству.

По-третє, рахунок-фактура за грудень 2020 у відповідності до положень пункту 2.6. Додатку 1 до Договору був надісланий позивачем відповідачу засобами поштового зв`язку, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення до цінного листа від 13.01.2022 та накладною №6103720333978. А тому, такий рахунок є отриманим відповідачем 13.01.2022 як встановлено умовами пункту 2.6. Додатку 1 до Договору.

По-четверте, рахунки-фактури за період квітень-серпень 2022 були надіслані 12.05.2022, 15.06.2022, 11.07.2022, 11.08.2022, 12.09.2022 позивачем на електронну адресу відповідача zbutenergo@ukr.net, яка зазначена ПрАТ "Харківенергозбут" у заяві-приєднання від 28.11.2018.

Щодо твердження апеляційної скарги відповідача про те, що умовами договору, а саме п.п. 1.2, 1.7 Додатку 1 до Договору передбачено обов`язкове накладення електронного цифрового підпису на документи (рахунки-фактури), які позивач направляв на електронну адресу відповідача, колегія суддів зазначає про таке.

Ані пунктом 1.2, ані пунктом 1.7, ані будь-яким іншим пунктом Договору (як і його додатків) не передбачено обов`язок позивача направляти на електронну адресу відповідача документи з обов`язковим накладенням електронно-цифрового підпису підприємства позивача. Натомість, умовами п. 1.3 Додатку № 1 Договору, такий обов`язком наявний саме у відповідача.

З огляду на вищенаведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що матеріалами справи підтверджено надсилання позивачем відповідачу рахунків-фактур за періоди червень-грудень 2020, січень-грудень 2021, квітень-серпень 2022.

Натомість, доказів надсилання інших рахунків, а саме: за березень 2022, вересень-грудень 2022 матеріали справи не містять, а надані позивачем докази не підтверджують надсилання цих рахунків на електронну адресу відповідача zbutenergo@ukr.net, яка зазначена ПрАТ "Харківенергозбут" у заяві-приєднання від 28.11.2018.

Колегія суддів погоджується з місцевим судом, що відсутність доказів надсилання рахунків-фактур за березень 2022 та вересень-грудень 2022 унеможливлює встановити кінцевий строк оплати таких рахунків та, відповідно, встановити дійсні періоди прострочення виконання зобов`язання з метою перевірки правильності здійснених позивачем нарахувань пені, відсотків річних та інфляційних.

За таких обставин, здійснені позивачем нарахування пені в загальному розмірі 153.569.528,16 грн, 3% річних у загальній сумі 9.398.777,07 грн та інфляційних у загальному розмірі 27.528.619,24 грн за зобов`язаннями березня 2022 та вересня-грудня 2022 (о/р 93001 вільні ціни; постачання універсальних послуг о/р 93001,01) задоволенню не підлягають.

Щодо решти позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних за несвоєчасну оплату послуг з розподілу електричної енергії за зобов`язаннями червня-грудня 2020, січня-грудня 2021, квітня-серпня 2022, колегія суддів зазначає про таке.

Нарахування позивачем пені за період за зобов`язаннями листопада-грудня 2021, квітень-серпень 2022 здійснено позивачем з порушенням актів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 було введено воєнний стан в України з 24.02.2022, потім продовжено строк його дії по теперішній час.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

НКРЕКП прийнято Постанову "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 №332.

Підпунктом 16 пункту 1 вказаної постанови (в редакції від 26.04.2022) визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

В даній справі спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", у зв`язку з чим вказана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до цих спірних правовідносин.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 922/1948/22.

Отже, враховуючи приписи пункту 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, яка є чинною та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені, починаючи з 26.04.2022.

З огляду на вимоги статей 79, 86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Здійснивши перерахунок пені за зобов`язаннями листопада-грудня 2021 (о/р 93001 вільні ціни; постачання універсальних послуг о/р 93001,01), колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції, що арифметично правильний розмір пені за зобов`язаннями листопада 2021 за період з 18.12.2021 до 25.04.2022 включно становить 1.942.042,41 грн; за зобов`язаннями грудня 2021 становить за період з 21.01.2022 до 25.04.2022 включно становить 2.167.148,94 грн. В інших частинах 928.460,02 грн (за листопад 2021) та 3.297.491,71грн (за грудень 2021) пеня нарахована безпідставно, а тому задоволенню не підлягає.

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення пені в загальному розмірі 142.380.074,16 грн, яка нарахована позивачем за зобов`язаннями квітня-серпня 2022, оскільки пеня нарахована після 26.04.2022, що суперечить пункту 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332.

Розрахунок пені за зобов`язаннями серпня 2020 за період з 17.09.2020 до 21.09.2020 у сумі 309,95 грн відповідає вимогам законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом безпідставно не прийнято до уваги Сертифікат про форс- мажорні обставини № 5900-23-2413, однак дане твердження є необґрунтованим та безпідставні їм, з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, сертифікат №5900-23-3413 про форс-мажорні обставини, виданий Сумською торгово-промислової палатою, підтверджує неможливість виконання відповідачем зобов`язання щодо здійснення оплат вартості послуг з розподілу електричної енергії у відповідно до пункту 2.2. Додатку 1 до Договору, яким передбачені планові авансові платежі. Натомість, доказів неможливості здійснення остаточного розрахунку, який передбаченім і пунктом 2.4. Додатку 1 до Договору, сертифікат ТПП не містить.

З огляду па наведене, сертифікат №5900-23-3413 про форс-мажорні обставини виданий Сумською торгово-промислової палатою не підтверджує факту існування форс-мажорних обставин.

Крім того, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача в п`ятиденний строк про неможливість виконання зобов`язання унаслідок дії непереборної сили, як того вимагає п. 7.2 Договору

Посилання скаржника на те, що судом необґрунтовано відхилено клопотання відповідача про зменшення пені, є необґрунтованим та безпідставним, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майовий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не жадало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахувала жі інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкції і.

При писали ч. 3 ст. 551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягнеш по зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, кожен суб`єкт господарювання здійснює свою господарську діяльність на власний ризик.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 226 ГК України сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів звернення до позивача з приводу неможливості своєчасного виконання своїх договірних зобов`язань та з пропозицією врегулювання такої ситуації. Посилання на те, що контрагенти відповідача мають заборгованість перед відповідачем, що в свою чергу унеможливлює виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, є необґрунтованим за безпідставним з огляду на приписи ст. 42, 193 ГК України, адже відсутність коштів у боржника, не є підставою для не виконання взятих на себе зобов`язань за договором.

Відповідно до ст. 627 ЦК України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підписуючи спірний договорі, який містить умови щодо стягнення пені за порушення зобов`язань та беручи на себе зобов`язання за договором, відповідач, діючи вільно і па власний розсуд, мав усвідомлювати наслідки порушення зобов`язань за договором.

Однак, відповідач, як суб`єкт господарювання, свідомо порушив вимоги спи ст. 193, 226 ГК України в частині вжиття усіх заходів, необхідних для належного виконання своїх зобов`язань за договором.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 4.109.501,30 грн. В іншій частині 300.175.554,05 грн слід відмовити як безпідставно заявлені.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних за зобов`язаннями червня-грудня 2020, січня-грудня 2021, квітня-серпня 2022, колегія суддів погоджується з висновкам місцевого суду, що позивачем допущена помилка у розрахунку 3% річних за зобов`язаннями червня 2020. А саме: згідно з наявними в матеріалах справи доказами, рахунок-фактура за червень 2020 був отриманий відповідачем 11.08.2020, а отже строк оплати такого рахунку закінчується 18.08.2020, а не 21.07.2020 як зазначено позивачем у відповідній таблиці. Таким чином, 3% річних за червень 2020 повинні нараховуватися з 19.08.2020 до 21.09.2020 на суму 580.174,24 грн. А отже, арифметично правильний розмір 3% становить 1.616,88 грн, в іншій частині (2.523,43 грн) 3% річних за зобов`язаннями червня 2020 нараховані безпідставно. Вказана помилка не вплинула на правильність розрахунку інфляційних за цей місяць.

Інші розрахунки 3% річних та інфляційних втрат відповідають вимогам чинного законодавства, а вказані в цих розрахунках суми нараховані арифметично правильно. Тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у загальній сумі 27.705.129,47 грн та інфляційних втрат у розмірі 165.849.242,61 грн підлягають задоволенню.

Твердження відповідача про неврахування позивачем при розрахунку пені, 3% річних та інфляційних Додаткової угоди від 14.04.2021 №4 до Договору щодо реструктуризації заборгованості за період з 01.01.2021 до 31.03.2021 суди вважають помилковими, оскільки з наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування пені, 3% річних та інфляційних здійснювалося позивачем до 13.04.2021 та після 01.01.2022, тобто з урахуванням Додаткової угоди від 14.04.2021 №4 до Договору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи. Відтак колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2023 у справі №922/2882/23 в оскаржуваній частині слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2023 у справі №922/2882/23 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" пені в розмірі 4 109 501,30 грн., 3% річних у сумі 27 705 129,47 грн., інфляційних у розмірі 165 849 242,61 грн. залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 04.03.2024.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко