Постанова

від 04.03.2024 по справі 922/4663/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року м. Харків Справа № 922/4663/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Терещенко О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Агросервіс" (вх.№175Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2023 (суддя Р.М.Аюпова, повне рішення складено 27.12.2023) у справі №922/4663/23

за позовом Малого приватного підприємства "Агросервіс", Харківська обл., Лозівський р-н, с. Шевченкове Перше;

до Фермерського господарства "Велес-Агро", Харківська область, Лозівський район, смт. Близнюки;

про 144 757, 94 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Мале приватне підприємство "Агросервіс" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фермерського господарства "Велес-Агро", смт. Близнюки, про стягнення збитків у розмірі 144757,94 грн, пов`язаних з невиконанням відповідачем умов договорів суборенди земельних ділянок, укладених з позивачем 18.12.2018. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.12.2023 у справі №922/4663/23 в позові відмовлено повністю.

Мале приватне підприємство "Агросервіс" не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2023 у справі №922/4663/23 та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. Зазначає, що позивач очікує понести витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн. та додатково витрати по оплаті судового збору, що вже сплачений в сумі 3220 грн., судовий збір сплачений з коефіцієнтом 0,8, оскільки апеляційна скарга подається через «Електронний суд» (докази містяться в додатках). Докази понесення витрат на правову допомогу будуть надані не пізніше 5 днів з дня Документ сформований в системі «Електронний суд» 11.01.2024 10 ухвалення судового рішення за наслідками розгляду дійсної апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає предметом спору є відшкодування збитків, пов`язаних із невиконанням договорів оренди. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що зобов`язання виникло саме внаслідок завдання шкоди, тобто позадоговірна шкода, оскільки такий обов`язок боржника відшкодувати збитки виник у зв`язку із невиконанням зобов`язання, що випливає з договору відповідно до п.11.2. Договору.

Зазначає, що у цій справі укладені між позивачем та відповідачем договори передбачають обов`язок Орендаря (Відповідача) повністю компенсувати Суборендарю всі витрати понесені ним на виконання цього договору, а також понесені Суборендарем збитки, у тому числі недоотриманий дохід відповідно до п. 11.2. Договору.

Скаржник вважає, що оскільки на день звернення до суду з даним позовом договори суборенди земельних ділянок не були розірвані у встановлені законодавством способами, вказані умови договору є узгодженими сторонами договорів, та як наслідок є обов`язковими до виконання сторонами договорів, Суборендодавець (відповідач) має нести відповідальність відповідно до вимог п. 11.2 відповідних договорів суборенди земельних ділянок.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2024 у справі №922/4663/23 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі №922/4663/23 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Малого приватного підприємства "Агросервіс" на рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2023 у справі №922/4663/23. Витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4663/23. Ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги Малого приватного підприємства "Агросервіс" на рішення господарського Харківської області від 21.12.2023 у справі №922/4663/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу встановити строк - не пізніше 10 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

17.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/4663/23.

Від Фермерського господарства "Велес-Агро" до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1904 від 07.02.2024), в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим в результаті всебічного розгляду матеріалів справи та з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Крім того зазначає, що відповідач очікує понести витрати під час апеляційного розгляду на правову допомогу в сумі 10000 грн. Докази понесених витрат на правову допомогу будуть надані не пізніше 5 днів з дня ухвалення судового рішення за наслідками даної апеляційної скарги. Всі ці витрати Позивач просить стягнути з відповідача. Просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2023 у справі №922/4663/23 без змін, а апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Агросервіс" без задоволення.

12.02.2024 від Малого приватного підприємства "Агросервіс" надійшла відповідь на відзив (вх.№2136), в якій він зазначає про пропуск строку на подання відзиву на апеляційну скаргу. Вказує, що відповідачем було сформовано Відзив на апеляційну скаргу в системі «Електронний суд» тільки 06 лютого 2024 року, а датою надходження документу до суду є 07 лютого 2023 року, що перевищує строк подачі Відзиву на апеляційну скаргу на 12 днів. Більш того, Відповідач не надав жодних поважних причин пропуску строку у 10 днів для подання Відзиву на апеляційну скаргу. Відтак, апелянт просить Суд залишити відзив на апеляційну скаргу МПП «Агросервіс» на рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2023 у справі № 922/4663/23 - без розгляду, оскільки відзив був поданий до суду поза межами встановленого строку. При розгляді апеляційної скарги просить відхилити доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. 2. Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21 грудня 2023 року у справі № 922/4663/23 та винести постанову, якою задовольнити позов.

13.02.2024 від Фермерського господарства "Велес-Агро" надійшло клопотання (вх.№2273), в якому просить суд залишити апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "АГРОСЕРВІС" на рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2023 у справі №922/4663/23 без задоволення, а зазначене рішення без змін; залишити без розгляду відповідь на відзив на апеляційну скаргу МПП «АГРОСЕРВІС» у справі № 922/4663/23 без розгляду, так як надання зазначеного документу не передбачено чинним законодавством та ухвалою від 16.01.2024 Східного апеляційного господарського суду у даній справі; під час розгляду та прийняття рішення Східним апеляційним господарським судом у справі №922/4663/23 відповідно до ч.2 ст.80 ГПК України не приймати до розгляду докази надані МПП «АГРОСЕРВІС» до господарського суду Харківської області разом з клопотанням від 04.12.2023 в порушення ч.2, 3 ст.80, ч.2 ст.164 ГПК України, а саме: Наказ про створення комісії з обстеження стану посівів озимої пшениці №7-04 від 07 квітня 2023 року, Акт обстеження стану посівів озимої пшениці від 27 квітня 2023 року, Звіт 29-сг про площі та валові збори врожаю сільськогосподарських культур від 23.12.22 р., Звіт 37-сг про збирання врожаю сільськогосподарських культур від 01.09.23 р., Податкову накладну №15113 від 15.11.22 р, Податкова накладна №13 від 27.04.23 р, Податкова накладна №91559 від 01.09.21 р, Податкова накладна №103144 від 28.09.21 р, Податкова накладна №14 від 27.04.23 р.

Розглянувши заяву позивача про залишення без розгляду відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує таке.

За приписами ст. 119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Як вже зазначалось в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2024, встановлено строку до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу - протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З системи «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що ухвала суду від 16.01.2024 доставлена в електронний кабінет Фермерського господарства "Велес-Агро" 17.01.2024 о 16:48 год.

Таким чином, останнім днем для подання відзиву на апеляційну скаргу було 29.01.2024 (з урахуванням вихідних днів).

Однак, відзив на апеляційну скаргу було сформовано в системі «Електронний суд» тільки 06.02.2024, а датою надходження документу до суду є 07.02.2024.

Клопотання про продовження строку для подання відзиву до суду надано не було.

В той час, згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку залишити відзив на апеляційну скаргу без розгляду.

З огляду на залишення без розгляду відзиву на апеляційну скаргу, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави приймати до розгляду відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду не надійшло.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 грудня 2018 року між Малим приватним підприємством «Агросервіс» (позивач) та Фермерським господарством «Велес-Агро» (відповідач) укладено договори суборенди земельних ділянок за кадастровими номерами: 6320684800:02:000:0051; 6320684800:02:000:0052; 6320684800:01:000:0148; 6320684800:01:000:0150; 6320684800:01:000:0158; 6320684800:01:000:0159; 6320684800:01:000:0149; 6320684800:02:000:0068; 6320684800:02:000:0063; 6320684800:02:000:0069 загальною площею 52,107 га. строком на шість років.

Відповідно до умов договорів суборенди, що містяться в додатках, а саме п. 8.2., орендар гарантує, що у нього відсутні будь-які обставини чи заборони встановлені законодавством України, статутними документами орендаря чи договірними зобов`язаннями стосовно укладання та виконання справжнього договору суборенди.

Пунктом 10.4. договорів визначено вичерпний перелік підстав припинення договорів суборенди, зокрема:

1. за згодою сторін;

2. за рішення суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження земельних ділянок, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

На випадок дострокового припинення права користування земельними ділянками на умовах суборенди, договором передбачено, що суборендар має право завершити розпочатий агрономічний сезон, включаючи повний збір урожаю в установлений агрономічний термін для кожної сільськогосподарської культури, а передача земельної ділянки орендарю відбувається після завершення збирання врожаю на всій ділянці. (п. 10.6. договору).

В разі порушення домовленостей з вини суборендодавця, останній повністю компенсує суборендарю всі витрати понесені ним на виконання цього договору, а також понесені суборендарем збитки, у тому числі недоотриманий дохід. (п.11.2. договору).

Договори суборенди вказаних земельних ділянок зареєстровані в передбаченому законом порядку, є діючими та оскарженню не підлягали, заміни рівнозначних ділянок не проводились.

Позивач вказує, що 06 квітня 2023 року, при плановому обстеженні посівів озимої пшениці на предмет стану вегетації, виявлено, що на спірних земельних ділянках посіви озимої пшениці МПП «Агросервіс» знищені повністю. Про даний факт було повідомлено місцевий відділ поліції, шляхом подання відповідної заяви. Позивачем було проведено перевірку на факт чинності спірних договорів суборенди через інтернетресурс Державного земельного кадастру.

Позивач зазначає, що йому стало відомо з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, що фактичні відносини з суборендодавцем у МПП «Агросервіс» припинились в період з 06.12.2022 року по 23.05.2023, а договори оренди таких земельних ділянок зареєстровані за новим орендарем - ТОВ «Колос».

МПП «Агросервіс» направило лист до ФГ «Велес-Агро» від 06.04.2023 з пропозицією мирного врегулювання спору. Даним листом відповідачеві запропоновано здійснити рівнозначну заміну вказаних вище земельних ділянок на інші з подальшим відшкодуванням витрат на передпосівний, посівний комплекс польових робіт та витрати на посівний матеріал.

Відповідачем відповіді на дане звернення позивачеві надано не було.

15.06.2023 МПП «Агросервіс» надіслало відповідачеві лист з вимогою відшкодування завданих збитків, у строк 20 календарних днів з моменту отримання такої вимоги.

Жодної відповіді або заперечення жодним на адресу позивача направлено не було та отримані збитки внаслідок дострокового припинення договорів суборенди земельних ділянок, що призвело до знищення посівів озимої пшениці позивачеві не компенсовані, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено факту завдання йому відповідачем збитків у розмірі 144 757, 94 грн.

Судова колегія, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

За приписами ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з п. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність (протиправні дії, збитки, прямий причинний зв`язок між діями та шкодою, вина заподіювача у виникненні збитків чи шкоди) утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. При відсутності хоча б одного із елементів відповідальність за завдану шкоду не настає.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення збитків, позивач посилається на те, що 06 квітня 2023 року, при плановому обстеженні посівів озимої пшениці на предмет стану вегетації ним виявлено, що на спірних земельних ділянках посіви озимої пшениці МПП Агросервіс знищені повністю. Про даний факт було повідомлено місцевий відділ поліції, шляхом подання відповідної заяви.

Позивач вказує, що відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку фактичні відносини з суборендодавцем у МПП Агросервіс припинились в період з 06.12.2022 року по 23.05.2023, а договори оренди таких земельних ділянок зареєстровані за новим орендарем.

Вважаючи, що його права порушені, позивач 15.06.2023 звернувся до відповідача з листом про відшкодування завданих збитків у розмірі 144 757, 42 грн.

При цьому, сума фактично понесених витрат позивача складається з комплексу польових робіт з передпосівної обробки ґрунту, паливно-мастильних матеріалів, які витрачені; підготовка насіння озимої пшениці до посіву, витрати, пов`язані із сівбою, а також собівартістю самого насіння пшениці.

Відповідно до детального розрахунку сум витрат на предпосівний, посівний комплекс робіт земельних масивів ВА-1, ВА-2 від 19.10.2023, він складається з вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів, визначених на підставі видаткової накладної № НП20-171019 від 17 жовтня 2022 року з відрахуванням непрямих податків, та складає 47.66355 грн за літр пального. Вартості протруйного матеріалу, який використовувався для протруєння пшениці під сівбу на зазначених ділянках, який підтверджується видатковою накладною №109425 від 28 вересня 2021 року з відрахуванням непрямих податків, та складає 765,74 грн за літр препарату. Актами № 4 та 5 від 01 та 02 листопада 2022 року про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів захисту рослин зафіксоване використання протруючого препарату для насіння озимої пшениці, яка використовувалась для засіву на земельних масивах ВА-1 та ВА-2 на загальну суму 11 968,52 грн. Відповідно до наказу керівника підприємства визначено норму витрат насіння пшениці на посів на рівні 300 кг на один гектар. Актом витрати насіння і садивного матеріалу №1 від 01 листопада 2022 року на земельний масив ВА-1 зафіксовано витрату в значенні 7,319 тон, загальною вартістю 44 722,71 грн. Актом витрати насіння і садивного матеріалу №2 від 02 листопада 2022 року на земельний масив ВА-2 зафіксовано витрату в значенні 8,313 тон, загальною вартістю 50 796,59 грн. Згідно дорожнього листа трактора №55 на 01-02 листопада 2022 року на посів озимої пшениці на земельних масивах ВА-1 та ВА-2 витрачено 782 літри дизельного пального на загальну суму 37 270,12 грн. Загальний підсумок витрат (збитків) позивача становить 144 757, 42 грн.

Суд першої інстанції правомірно вказав, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284.

У ст. 157 ЗК України визначено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Даним Порядком є затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284 Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Неодержаний дохід (в розумінні Порядку) - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

У відповідності до положень Постанови КМУ від 19 квітня 1993 року №284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури.

Аналогічна правова позиція щодо застосування пункту 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 викладена і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 501/463/15-а, від 23 січня 2019 року у справі № 822/3345/17, від 3 липня 2019 року у справі № 823/2491/18, від 11.09.2019 у справі № 826/1773/18 та Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постановах від 31.01.2019 р. (справа № 524/4970/17), від 21.02.2019 (справа № 208/8698/15-а (2-а/208/28/16)), від 24.04.2019 (справа № 521/19088/14-а), від 24.09.2019 (справа № 522/13132/15-а), від 20.11.2019 (справа № 703/1224/17), від 28.11.2019 (справа № 2/5648/14 (208/5648/14, 2а/208/164/14)), від 23.12.2019 (справа № 712/3842/17), 27.03.2020 (справа № 184/896/16-а).

Таким чином, законодавець чітко визначив, як механізм фіксації наявності самих збитків так і їх розміру.

В абз.2 п.1 роз`яснення ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди" (від 01.04.1994 №02-5/215, викладене в новій редакції на підставі рекомендацій президії ВГСУ від 29.12.2007 № 04-5/239) зазначено: "Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, господарському суду слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (стаття 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України)".

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позивач за заявленим позовом просить стягнути саме завдану позадоговірну шкоду в сумі 144 757, 72 грн, до якої входять витрати на паливно-мастильні матеріали, використання протруючого препарату для насіння озимої пшениці, витрати насіння і садивного матеріалу.

Колегія суддів зазначає, що акту, затвердженого комісією створеною у відповідності до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постанови КМУ № 284 від 19.03.1993, на підтвердженням знищення посіві пшениці та наявності спричинених в наслідок цього збитків на суму 144 757,94 грн, позивачем суду надано не було.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, що наданий позивачем односторонній акт обстеження стану посівів озимої пшениці від 27.04.2023, не є належним доказом на підтвердження визначення та відшкодування збитків у заявленому розмірі, у відповідності до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року N 284.

Як вказано у п. 3.7. Постанови Пленуму ВГСУ від 17 травня 2011 року N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Слід зазначити, що факт завдання позивачу збитків ФГ Велес-Агро, що позивач підтверджує зверненням до правоохоронних органів з відповідною заявою від 19.04.2023, не доводить наявності правового зв`язку між спричиненими збитками і ФГ Велес-Агро, адже культивацію посів згідно звернення позивача до правоохоронних органів здійснили невідомі особи. Окрім цього, матеріали справи не містять доказів досудового розслідування злочину за заявою позивача, доказів на підтвердження відкриття кримінального провадження стосовно осіб, причетних до навмисного знищення посівів озимої пшениці на земельних ділянках за кадастровими номерами: 6320684800:02:000:0051; 6320684800:02:000:0052; 6320684800:01:000:0148; 6320684800:01:000:0150; 6320684800:01:000:0158; 6320684800:01:000:0159; 6320684800:01:000:0149; 6320684800:02:000:0068; 6320684800:02:000:0063; 6320684800:02:000:0069.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача про те, його вимога про відшкодування збитків пов`язаних із невиконанням договорів оренди.

Відповідно до ч.4 ст.8 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

В п.10.2 наданих позивачем договорів суборенди укладених між МПП «АГРОСЕРВІС» та ФГ «ВЕЛЕС-АГРО» земельних ділянок зазначено, що дія договору припиняється у разі : закінчення дії або припинення з інших підстав договору оренди землі вказаного в п.2.1 Договору.

В п.10.3 зазначених договорів вказано, що дія договору припиняється в інших випадках встановлених законом.

В зв`язку з тим, що орендні правовідносини між власниками вказаних земельних ділянок та ФГ «ВЕЛЕС-АГРО» припинились, то відповідно припинились і правовідносини пов`язані з суборендою вказаної землі у МПП «АГРОСЕРВІС», що відповідає чинному законодавству та умовам договорів суборенди.

За таких обставин, колегія суддів констатує відсутність порушень чинного законодавства з боку відповідача щодо припинення договорів суборенди.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено факту завдання йому відповідачем збитків у розмірі 144 757, 94 грн.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що стосуються виключно переоцінки доказів.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2023 у справі №922/4663/23 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені позивачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Агросервіс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2023 у справі №922/4663/23 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Верховного суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко