Постанова

від 21.02.2024 по справі 905/942/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року м. Харків Справа № 905/942/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю:

позивача - не з`явився;

відповідача - адвокат Левченко О.В., свідоцтво від 13.07.2018 року №МК001381;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзбут-Постачання" - адвоката Сиротюк Р.В. (вх. №18Д/1-18)

на рішення господарського суду Донецької області від 22.11.2023 року у справі №905/942/23, ухвалене в приміщенні господарського суду Донецької області (суддя Лобода Т.О.), повний текст якого складено 04.12.2023 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзбут-Постачання", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго", смт. Козин Київської області, в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства "Центренерго", м. Світлодарськ Донецької області

про стягнення 489 639,01 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.11.2023 року у справі № 905/942/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзбут-Постачання" - адвокат Сиротюк Р.В. з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 22.11.2023 року у справі та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити; стягнути з відповідача судовий збір та орієнтовно 120000,00 грн. професійної правничої допомоги.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Господарським судом першої інстанції не враховано, що звіт про виконання договору про закупівлю додається лише після його виконання або розірвання, так як договір розірвано не було, то уповноваженою особою відповідача звіт подано внаслідок виконання договору про закупівлю товарів від 31.08.2021 року.

З акту звіряння взаємних розрахунків від 08.05.2023 року слідує, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 296307, 06 грн.

Оригінали інших документів, які б підтверджували постачання товару відповідачу відсутні внаслідок початку повномасштабного вторгнення на територію України, оскільки місце реєстрації позивача станом на 24.02.2022 року було м. Маріуполь.

Відповідачем не доведено невключення сум ПДВ за зареєстрованими апелянтом в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними №№9283442812 від 14.09.2021 року, №9301269899 від 20.09.2021 року, №9301252299 від 23.09.2021 року в податковий кредит за поданими ним податковими деклараціями з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.01.2024 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 "Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану" встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.01.2024 року, з урахуванням ухвали від 11.01.2024 року, апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзбут-Постачання" - адвоката Сиротюк Р.В. на рішення господарського суду Донецької області від 22.11.2023 року у справі залишено без руху; останнього зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

04.01.2024 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків (вх.№173ел.32), з доказами сплати судового збору, яку долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.01.2024 року, з урахуванням ухвал від 11.01.2024 року та від 16.01.2024 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзбут-Постачання" - адвоката Сиротюк Р.В. на рішення господарського суду Донецької області від 22.11.2023 року у справі; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу до розгляду на "21" лютого 2024 р. об 11:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі "Електронний суд"; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду; попереджено, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи; витребувано з господарського суду Донецької області матеріали справи №905/942/23.

08.01.2024 року на адресу суду з господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи №905/942/23 (вх.№300).

10.01.2024 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзбут-Постачання" - адвоката Сиротюк Р.В. надійшло клопотання (вх.№445), яке долучено до матеріалів справи, в якому останній просив надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 21.02.2024 року об 11:00 год в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцз`язку "EasyCon".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 року, з урахуванням ухвали від 16.01.2024 року, задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзбут-Постачання" - адвоката Сиротюк Р.В.; судове засідання у справі, призначене на "21" лютого 2024 р. об 11:00 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзбут-Постачання" - адвоката Сиротюк Р.В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів вказаного представника; вчинено інші процесуальні дії.

31.01.2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1587), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що звіт про виконання договору в обов`язковому порядку публікується у разі закінчення строку його дії (31.12.2021 рік); сторони погодили, що первинним документом, який підтверджує поставку та отримання товару позивачем є підписаний сторонами акт приймання - передачі продукції; позивач не має жодної первинної документації, що підтверджує чи спростовує постачання товару.

13.02.2024 року на адресу суду від представника Публічного акціонерного товариства "Центренерго"- адвоката Левченко О.В. надійшла заява (вх.№2227), яку долучено до матеріалів справи, в якій остання просила надати можливість участі у судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцз`язку "EasyCon".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 року задоволено клопотання представника акціонерного товариства "Центренерго"- адвоката Левченко О.В.; судове засідання у справі, призначене на "21" лютого 2024 р. об 11:00 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представника Публічного акціонерного товариства "Центренерго"- адвоката Левченко О.В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів вказаного представника; вчинено інші процесуальні дії.

Представник позивача - адвокат Сиротюк Р.В. у судове засідання, призначене в приміщенні Східного апеляційного господарського суду 21.02.2024 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" на зв`язок не вийшов, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

У судовому засіданні 21.02.2024 року вийшла на зв`язок в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" представник відповідача - адвокат Левченко О.В., однак через відсутність у представника інтернет - з`єднання, в 12:05:59 год. відеоконференція з нею була завершена; надалі судове засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" з представником відповідача - адвокатом Левченко О.В. не проводилось; розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи; фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Ухвалу суду від 05.01.2024 року було надіслано засобами поштового зв`язку: ТОВ "Укрзбут-Постачання" (№0600242232558), ПАТ "Центренерго", смт. Козин Київської області, в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (№0600242232531).

Також, процесуальні документи надсилались ТОВ "Укрзбут-Постачання", ПАТ "Центренерго", смт. Козин Київської області, в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства "Центренерго" та представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзбут-Постачання" - адвокату Сиротюк Р.В. до електронного кабінету в системі "Електронний суд".

05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали суду апеляційної інстанції від 05.01.2024 року, від 11.01.2024 року, від 16.01.2024 року та від 14.02.2024 року у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

31.08.2021 року між ПАТ "Центренерго" в особі директора Вуглегірської ТЕС Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (покупець) та ТОВ "Укрзбут-Постачання" (постачальник) укладено договір №12/80 про закупівлю (поставку) товарів (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору.

Вказаний договір укладений за результатами проведеної процедури закупівлі № UA-2021-07-22-000919-а.

Відповідно до п. 1.2 договору покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в Додатку №1 до договору (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 1.5 договору умови договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов договору.

Ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що ціни на продукцію визначаються в Додатку №1 до договору.

За умовами п. 2.5 договору розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому Додатком №1 до договору.

Постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно Додатку №1 до договору. Місце, строк (термін) поставки продукції визначається в Додатку №1 до договору (п. 3.1 та п. 3.2 договору).

Фактичний об`єм кожної партії продукції зазначається у відповідній заявці покупця, яка є невід`ємною частиною договору (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору приймання-передача продукції за договором здійснюється сторонами на підставі "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року №П-6 зі змінами і доповненнями, "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року №П-7 зі змінами і доповненнями, з урахуванням особливостей, передбачених договором. В разі наявності розбіжностей між умовами договору і Інструкціями П-6, П-7, перевага надається умовам договору.

Згідно з п. 5.2 договору постачальник зобов`язаний у письмовій формі (лист, факс, на електронну адресу) у розумний строк до дати поставки, сповістити покупця про дату та час надходження продукції в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника та іншу інформацію, що необхідна покупцю для прийняття продукції.

Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі продукції (п. 5.3 договору).

За умовами п. 5.4 договору постачальник несе всі ризики втрати або ушкодження продукції, а також усі витрати по відношенню до продукції, до моменту її поставки (п.5.3. договору).

Пунктом 5.5 договору сторони погодили, що право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений в п. 5.3. договору.

Ризик випадкового знищення та/або пошкодження (псування) продукції переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений в п.5.3. договору (п. 5.6 договору).

Згідно з п. 7.1.1 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену продукцію.

Відповідно до п. 9.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

За умовами п. 9.6 договору у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції.

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в Додатку № 1 до договору (п. 12.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що, за умовами договору, свідчить про набрання ним чинності.

Факт укладення договору не оспорюється сторонами.

Надана до суду копія договору роздрукована позивачем з сайту Prozzoro, на якому відповідачем розміщено всі відомості щодо здійсненої закупівлі, зокрема, саме відповідачем розміщений договір на вказаному сайті. Сумнівів щодо відповідності наданої роздрукованої копії самому тексту, що розміщений на сайті, відповідачем не висловлено. Відповідачем не спростовано факт укладення договору, не заперечується щодо умов договору, які містяться в наданому до суду тексті.

До вказаного договору сторонами підписано Додаток №1. В пункті 1 зазначеного Додатку сторонами погоджено найменування, асортимент, кількість та ціну продукції.

Відповідно до п. 2 Додатку №1 до договору загальна вартість продукції складає 467 879,82 грн., в тому числі ПДВ 20%.

Пунктом 3 Додатку №1 до договору сторони погодили умови розрахунків: розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати підписання покупцем Акту приймання-передачі продукції.

Згідно з п. 4 Додатку № 1 до договору постачальник здійснює поставку товару (продукції) автомобільним транспортом на умовах поставки - DDP (84792, м. Світлодарськ, Донецької області, Бахмутський р-н, склад Вуглегірської ТЕС), відповідно до Правил "Інкотермс 2010", а залізницею на умовах - DDP відповідно до Правил "Інкотермс 2010".

Строк дії договору обчислюється з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021року включно, а в частині щодо розрахунків - до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 9 Додатку № 1 до договору).

Матеріали справи містять Заявки Вуглегірської ТЕС ПАТ "Центренерго" вих. №08/4522 від 14.09.2021 року, в якій останнє просить здійснити постачання продукції за договором на загальну суму 165 022,92 грн., та вих. №08/5730 від 11.11.2021 року, в якій просить здійснити постачання продукції за договором на загальну суму 303 557,42 грн.

Позивач посилається на те, що в листопаді-грудні 2021 року ним здійснено поставку продукції Вуглегірській ТЕС ПАТ "Центренерго" на підставі договору на загальну суму 296 307,06 грн., на підтвердження чого надано копії: рахунки-фактури №УП-0000147 від 24.11.2021 року на суму 43 552,08 грн., №УП-0000157 від 21.12.2021 року на суму 170 435,22 грн., №УП-0000158 від 31.12.2021 року на суму 82 319,76 грн.; видаткові накладні № УП-0000147 від 24.11.2021 року на суму 43 552,08 грн., №УП-0000157 від 21.12.2021 року на суму 170 435,22 грн., № УП-0000158 від 31.12.2021 року на суму 82 319,76 грн. (підписані директором постачальника Гринько А.М. з проставленням печатки товариства, підпис та відтиск печатки покупця відсутні); товарно-транспортні накладні №11 від 24.11.2021 року, №12 від 24.11.2021 року, №13 від 24.11.2021 року, №14 від 24.11.2021 року, №15 від 24.11.2021 року, №16 від 24.11.2021 року, №17 від 21.12.2021 року, №18 від 21.12.2021 року, №19 від 21.12.2021 року, №20 від 31.12.2021 року, №21 від 31.12.2021 року, №22 від 31.12.2021 року, №23 від 31.12.2021 року, №24 від 31.12.2021 року (підписані вантажовідправником (позивачем) Гринько А.М. з проставленням печатки товариства, не містять підпису водія/експедитора та вантожоодержувача); Актів прийому-передачі від 24.11.2021 року на суму 43 552,08 грн., від 21.12.2021 на суму 170 435,22 грн., від 31.12.2021 року на суму 82 319,76 грн. (підписані та скріплені печаткою лише постачальника); роздруківки квитанцій про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №9283442812 від 28.09.2021 року, №9301252299 від 23.09.2021 року, №9301269899 від 12.10.2021 року, №9366257598 від 02.12.2021 року, №9401512418 від 30.12.2021 року, №9416828403 від 13.01.2022 року; Акт №1 звірки взаємних розрахунків від 08.05.2023 року (підписаний та скріплений печаткою лише постачальника); в порушення умов договору відповідач не оплатив поставлену продукцію, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 296 307,06грн.

10.03.2023 року позивач звернувся до ПАТ "Центренерго" з листом-повідомленням вих. №01/10.03.2023року, в якому, зокрема, зазначено на те, що станом на 10.03.2023 року заборгованість підприємства за договором №12/80 про закупівлю (поставку) товарів від 31.08.2021 року складає 296 307,06 грн.; позивач просив визначити відповідальну особу, яка вийде на зв`язок з усіх питань стосовно заборгованості та узгодження графіка її погашення; заборгованість оплачена не була.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду Донецької області, в якому останній просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про закупівлю (поставку) товарів № 12/80 від 31.08.2021 року в загальному розмірі 489 639,01 грн., з якої 296 307,06 грн. основного боргу, 91 710,83 грн. пені, 12 985,32 грн. 3% річних та 88 635,80 грн. інфляційних втрат.

22.11.2023 року господарським судом Донецької області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, саме позивач має довести обставину поставки та передачі продукції відповідно до умов укладеного договору належними та допустимими доказами.

Частинами 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент здійснення спірної поставки продукції) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вимоги, щодо оформлення первинних документів наведені також у пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, за змістом Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (абзац другий пункту 2.1); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1); документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5).

Умовами договору передбачено, що датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі продукції (п. 5.3 договору), право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений в п. 5.3. договору, а тому сторони погодили, що доказом на підтвердження факту поставки товару є саме Акти прийому-передачі до договору №12/80 від 31.08.2021 року.

За матеріалами справи, Акти прийому-передачі від 24.11.2021 року на суму 43 552,08 грн., від 21.12.2021 року на суму 170 435,22 грн., від 31.12.2021 року на суму 82 319,76 грн. підписані та скріплені печаткою лише постачальника (позивача), не містять підписів осіб, відповідальних за здійснення господарської операції з боку покупця (відповідача), також відсутня печатка підприємства відповідача.

Встановлені недоліки в оформленні зазначених Актів прийому-передачі не можуть вважатись неістотними, оскільки перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від відповідача.

Відповідач, посилається на те, що не має жодної первинної документації, яка підтверджує чи спростовує постачання продукції за спірним договором, через окупацію Вуглегірської ТЕС; що подані позивачем копії первинних документів оформлені з порушенням норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема не підписані відповідачем, а тому не можуть вважатись доказами підтвердження поставки продукції.

У разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Доказами, які підтверджують факт поставки товару можуть бути видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Позивачем до позову додано копії видаткових та товарно-транспортних накладних.

Дослідивши надані позивачем видаткові накладні №УП-0000147 від 24.11.2021 року на суму 43 552,08грн., №УП-0000157 від 21.12.2021 року на суму 170 435,22грн., №УП-0000158 від 31.12.2021 року на суму 82 319,76грн., господарським судом першої інстанції обґрунтовано зазначено на те, що вказані накладні також не відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, оскільки не містять даних (П.І.Б.) та посади особи, яка б підписала ці накладні від Вуглегірської ТЕС ПАТ "Центренерго"; не підписані відповідачем та не скріплені печаткою підприємства відповідача, а тому не можуть бути беззаперечними доказами факту поставки продукції та отримання такої продукції відповідачем.

Відповідно до п. 5.7 договору відпуск продукції покупцю здійснюється на підставі оригіналу відповідної довіреності на отримання товарно-матеріальної цінності, оформленої покупцем на свого представника.

В матеріалах справи відсутні довіреності відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Пунктом 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерством транспорту України № 363 від 14.10.1997 року (далі - Правила №363), встановлено правила оформлення документів на перевезення .

Так, відповідно до п. 11.1 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом (п. 11.3 Правил №363).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники (п. 11.4 Правил №363).

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику (п. 11.5 Правил № 363).

З товарно-транспортних накладних №11 від 24.11.2021 року, №12 від 24.11.2021 року, №13 від 24.11.2021 року, №14 від 24.11.2021 року, №15 від 24.11.2021 року, №16 від 24.11.2021 року, №17 від 21.12.2021 року, №18 від 21.12.2021 року, №19 від 21.12.2021 року, №20 від 31.12.2021 року, №21 від 31.12.2021 року, №22 від 31.12.2021 року, №23 від 31.12.2021 року, №24 від 31.12.2021 року слідує, що вони також не відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів та Правил №363.

Так, вказані товарно-транспортні накладні підписані вантажовідправником (відповідачем) та скріплені його печаткою, однак жодна накладна не містить підпису водія (експедитора), яким було прийнято продукцію до перевезення; на накладних відсутній підпис вантажоодержувача (відповідача) та вони не скріплені печаткою підприємства відповідача.

Крім того, товарно-транспортні накладні №11 від 24.11.2021 року, №12 від 24.11.2021 року, №13 від 24.11.2021 року, №14 від 24.11.2021 року, №15 від 24.11.2021 року, №16 від 24.11.2021 року не містять даних (П.І.Б.) та посади особи вантажоодержувача, відповідальної за прийняття продукції, а також номеру договору чи видаткових накладних, з яких можливо б було ідентифікувати продукцію саме за договором №12/80 від 31.08.2021 року.

Товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів та не можуть бути доказами факту поставки продукції.

З товарно-транспортних накладних слідує залучення до перевезення вантажу перевізника ТОВ "Автошлях-Транс" і, за умови відсутності у позивача перевізних документів, він не був позбавлений права звернутись до перевізника з вимогою надати їх копії.

Однак, позивач не скористався своїм правом, доказів вчинення дій з отримання доказів чи відмови/неможливості перевізника надати такі документи матеріали справи не містять.

Аргументи апелянта на те, що оригінали інших документів, які б підтверджували постачання товару відповідачу відсутні внаслідок початку повномасштабного вторгнення на територію України, оскільки місце реєстрації позивача станом на 24.02.2022 року було м. Маріуполь не приймаються, оскільки позивач не заперечував того факту, що відповідачем дійсно не були підписані видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі продукції.

Позивач зазначив, що звертався до відповідача з питання підписання документів, однак, відповідачем так і не були повернуті підписані документи позивачу.

На підтвердження такого факту звернення до відповідача позивачем наданий роздрукований скріншот з електронної пошти.

Щодо наданої позивачем роздруківки скріншоту з електронної пошти господарським судом першої інстанції обгрунтовано зазначено, що з роздруківки, а саме: неможливо достовірно встановити з якої електронної пошти були здійснені відправлення, оскільки повна назва такої електронної скриньки на скріншоті відсутня та неможливо ідентифікувати особу відправника; слідує направлення низки електронних листів з вкладеннями до них на електронну пошту antonova@utes.centrenergo.com, однак зміст таких листів невідомий, оскільки роздруківок таких листів та вкладень до них до суду не надано; неможливо ідентифікувати, що листування велось саме щодо спірних поставок; роздруковані відомості не містять доказів того, що відповідач дійсно визнає факт отримання спірного товару.

Доказів звернення до відповідача в інший спосіб, ніж листування через електронну пошту, позивачем не надано.

Матеріали справи містять лист позивача від 10.03.2023 року, в якому зазначено про наявність заборгованості, однак вимоги про необхідність підписання первинних документів щодо спірної поставки в такому листі не зазначаються.

Як було вказано представником позивача у судовому засіданні господарського суду першої інстанції, листування щодо необхідності оплати заборгованості за поставлену продукції також велось у Вайбері між керівництвом позивача та керівником Вуглегірської ТЕС, однак, доказів такого твердження до матеріалів справи не додано.

Разом з тим, при відсутності належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського обліку, позивач має підтвердити факт поставки іншими доказами, які б в сукупності свідчили про те, що поставка товару дійсно була здійснена.

Як на доказ поставки продукції та прийняття її відповідачем позивач також посилається на квитанції про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №9283442812 від 28.09.2021 року, №9301252299 від 23.09.2021 року, №9301269899 від 12.10.2021 року, №9366257598 від 02.12.2021 року, №9401512418 від 30.12.2021 року, №9416828403 від 13.01.2022 року, які на думку відповідача свідчать про виконання позивачем зобов`язання з поставки продукції за спірним договором.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 ст. 201 ПК України).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Господарським судом першої інстанції обгрунтовано враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 910/23097/17, де, зокрема, вказано на те, що встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

На підтвердження здійснення спірної поставки позивачем долучено до матеріалів справи квитанції про реєстрацію податкових накладних, які, за твердженням позивача, складені ним за результатами проведення спірних господарських операцій.

У судових засіданнях господарського суду першої інстанції позивач стверджував, що податкові накладні за спірними господарськими операціями підписані обома сторонами.

Доказів підписання таких податкових накладних відповідачем, про що стверджував позивач, матеріали справи не містять.

При цьому, чинним на час подачі податкових декларацій позивачем законодавством не встановлено обов`язок покупця підписувати податкові накладні; Податковим кодексом України обов`язок складання та подачі податкової накладної в електронній формі покладений саме на продавця.

Аргументи апелянта на те, що відповідачем не доведено невключення сум ПДВ за зареєстрованими апелянтом в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними №№9283442812 від 14.09.2021 року, №9301269899 від 20.09.2021 року, №9301252299 від 23.09.2021 року в податковий кредит за поданими ним податковими деклараціями з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди, не приймаються, з огляду на таке.

Згідно абзацу 4 п. 198.6 ст. 198 ПК України, в редакції чинній з 01.01.2022 року, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

З 01.01.2022 року набули чинності зміни до вказаної норми та 1095 календарних днів було змінено на 365 календарних днів.

Отже, відповідачем надані докази лише невключення сум ПДВ за спірними поставками у відповідному звітному періоді отримання податкових накладних від позивача, однак, не надано доказів такого невключення в інші періоди.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 року у справі №910/14900/19, де, зокрема, вказано на те, що самі лише податкові накладні та декларації не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з поставки товару, не можуть бути єдиними доказами підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним, та як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі. З огляду на викладене висновки судів про доведеність факту поставки товару за спірними видатковими накладними, зроблені лише на підставі податкових накладних та декларацій сторін, за відсутності дослідження та встановлення обставин та доказів реального руху товарів за спірними поставками, є передчасними та такими, що зроблені з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

А отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 77-79 ГПК України щодо вчинення відповідачем юридично значимих дій з оподаткування, а саме відображення відповідних господарських операцій у своїй податковій звітності за результатами проведення спірної поставки та вчинення юридично значимих дій по оформленню податкового кредиту за ними.

Так, позивач не звертався як до податкового органу за отриманням відповідних відомостей, так і не звертався до суду з клопотанням про витребування відповідних доказів (зокрема, відомостей щодо податкової звітності відповідача).

А тому, надані позивачем квитанції про реєстрацію податкових накладних не є доказом на підтвердження факту поставки продукції.

Аргументи апелянта на те, що господарським судом першої інстанції не враховано, що звіт про виконання договору про закупівлю додається лише після його виконання або розірвання, так як договір розірвано не було, то уповноваженою особою відповідача звіт подано внаслідок виконання договору про закупівлю товарів від 31.08.2021 року, не приймаються з огляду на таке.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює в електронній системі закупівель у порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме звіт про виконання договору про закупівлю - протягом 20 робочих днів з дня виконання сторонами договору про закупівлю або закінчення строку дії договору про закупівлю, за умови його виконання сторонами, або його розірвання.

Частиною 9 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що у разі закінчення строку дії договору про закупівлю, виконання договору про закупівлю або його розірвання замовник обов`язково оприлюднює звіт про виконання договору про закупівлю.

Згідно з ст. 42 Закону України "Про публічні закупівлі" звіт про виконання договору про закупівлю повинен містити таку інформацію: 1) унікальний номер оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі/спрощеної закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель, або унікальний номер повідомлення про намір укласти договір про закупівлю (у разі застосування переговорної процедури закупівлі); 2) дату укладення та номер договору про закупівлю; 3) ціну в договорі про закупівлю; 4) найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код замовника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, його категорія; 5) найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (для фізичної особи) учасника, з яким укладено договір про закупівлю; 6) ідентифікаційний код учасника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) постачальника товарів, виконавця робіт чи надавача послуг, з яким укладено договір про закупівлю; 7) місцезнаходження (для юридичної особи) або місце проживання (для фізичної особи) учасника, з яким укладено договір про закупівлю, номер телефону; 8) назву предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником (у разі поділу на лоти такі відомості повинні зазначатися щодо кожного лота) та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності); 9) кількість, місце та строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг; 10) строк дії договору про закупівлю; 11) суму оплати за договором про закупівлю; 12) причини розірвання договору про закупівлю, якщо таке мало місце; 13) країну походження товару щодо кожної номенклатурної позиції предмета закупівлі - у разі закупівлі товару.Звіт про виконання договору про закупівлю може містити іншу інформацію.

З правового аналізу вказаних норм слідує, що звіт про виконання договору замовник має опублікувати при настанні однієї з підстав, а саме: виконання сторонами договору про закупівлю або закінчення строку дії договору про закупівлю, або його розірвання.

Оскільки, у вказаному Звіті про виконання договору про закупівлю у графі причини розірвання договору міститься напис "відсутні", підставою публікації такого звіту не є підстава розірвання договору про закупівлю.

Щодо іншої підстави для публікації звіту про виконання договору - виконання договору, слід зазначити, що договір вважається виконаним у повному обсязі коли сторони взаємно в повному обсязі виконали свої зобов`язання, тобто в даному випадку якщо повністю була поставлена продукція та повністю здійснена оплата.

Оскільки відповідач стверджує про наявність заборгованості за спірним договором, то підставою публікації звіту про виконання договору про закупівлю була не підстава виконання такого договору.

Таким чином, підставою публікації звіту про виконання договору про закупівлю була підстава закінчення строку дії договору про закупівлю.

Так, відповідно до умов договору строк його дії до 31.12.2021 року включно, а дата формування звіту - 05 січня 2022 року.

За змістом ст. 42 Закону України "Про публічні закупівлі" звіт про виконання договору про закупівлю повинен містити, зокрема, назву предмету закупівлі, кількість, місце та строк поставки товарів. Вимоги про зазначення в такому звіті про кількість фактично поставленого товару вказана норма не містить.

Господарським судом першої інстанції обгрунтовано зазначено на те, що з наданого звіту неможливо встановити виконання позивачем своїх зобов`язань за договором у повному обсязі, в тому числі щодо спірних поставок продукції.

Так, у сформованому та оприлюдненому на сайті Prozorro відповідачем звіті, який роздрукований позивачем та доданий до позовної заяви, не зазначено та не підтверджено, що відповідач отримав від позивача продукцію на загальну суму 467 879,82 грн., тобто на суму, погоджену в договорі; у вказаному звіті лише підтверджено проведення оплати на суму 164 322,40 грн., тобто на суму поставки, яка була здійснена раніше, ніж спірні поставки, яка підтверджена обома сторонами та не є предметом спору у справі.

Отже, звіт про виконання договору про закупівлю, оприлюднений на сайті Prozorro, не є доказом виконання позивачем умов договору щодо здійснення поставки на суму 296 307,06 грн. та не є доказом факту поставки продукції позивачем відповідачу на вказану суму.

Відповідно не є належним доказом і роздруківка з сайту Zakupki.Prom, оскільки це тендерний майданчик, який надає доступ до системи електронних державних та комерційних закупівель, на якому публікуються закупівлі, що оголошують державні установи, підприємства та організації через Єдину систему електронних публічних закупівель Prozorro, тобто на даному сайті дублюється інформація з сайту Prozorro.

Також, місцевим господарським судом обгрунтовано не прийнято наданий позивачем Акт звірки взаємних розрахунків №1 від 08.05.2023 року, оскільки він підписаний лише позивачем.

Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Оцінивши надані до матеріалів справи докази, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що жоден доказ як окремо, так і всі докази в сукупності не підтверджують факту поставки позивачем продукції відповідачу на суму 296 307,06 грн.

А тому, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту поставки продукції Вуглегірській ТЕС ПАТ "Центренерго" в листопаді-грудні 2021 року за спірним договором на вказану суму.

Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором про закупівлю (поставку) товарів №12/80 від 31.08.2021 року в розмірі 296 307,06 грн. основного боргу.

Оскільки вимоги щодо стягнення 91 710,83 грн. пені, 12 985,32 грн. 3% річних та 88 635,80 грн. інфляційних втрат є похідними вимогами від вимоги про стягнення основного боргу, позовні вимоги в цій частині також обгрунтовано залишено без задоволення господарським судом першої інстанції.

Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у позові відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзбут-Постачання" - адвоката Сиротюк Р.В. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 22.11.2023 року у справі №905/942/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04.03.2024 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов