Постанова

від 21.02.2024 по справі 20/57б/2011

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року м. Харків Справа № 20/57б/2011

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,

за участю представників сторін:

від кредитора (апелянта): не з`явилися;

арбітражний керуючий: Бєлоусов І.В., свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №866 від 24.04.2012;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ (вх.№62 Л/1),

на ухвалу Господарського суду Луганської області від 14.12.2023 (повний текст складено 19.12.2023) у справі №20/57б/2011 (суддя Ковалінас М.Ю.),

за заявою кредитора Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Луганськ", м. Луганськ,

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснодонський міський молокозавод", м. Сорокине (м. Краснодон) Луганської області,

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.12.2023 у справі №20/57б/2011, окрім іншого, задоволено заяву арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. (вих. №01-21/33 від 28.10.2023) про покладення обов`язку сплати грошової винагороди та здійснення витрат арбітражного керуючого за рахунок кредиторів у справі №20/57б/2011 пропорційно їх грошових вимог.

Стягнуто з кредитора ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. основну грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора у справі №20/57б/2011 про банкрутство ТОВ "Краснодонський міський молокозавод" та витрати під час ліквідаційної процедури в загальному розмірі 63623,67грн.

Стягнуто з кредитора ТОВ "Торговий дім Сорокинський" на користь арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. основну грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора у справі №20/57б/2011 про банкрутство ТОВ "Краснодонський міський молокозавод" та витрати під час ліквідаційної процедури в загальному розмірі 249,10грн.

Не погодившись із постановленою ухвалою, кредитор - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 14.12.2023 у справі №20/57б/2011 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. (вих. № 01-21/33 від 28.10.2023) про покладення обов`язку сплати грошової винагороди та здійснення витрат арбітражного керуючого за рахунок кредиторів у справі №20/57б/2011 пропорційно їх грошових вимог.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному судовому акті, обставинам справи. В обґрунтування своїх доводів, апелянт зазначає наступне:

- сам лише факт призначення арбітражного керуючого ліквідатором боржника не свідчить про здійснення ним повноважень, визначених Кодексом України з процедур банкрутства, а також про якісне виконання покладених на нього обов`язків, за здійснення яких встановлена грошова винагорода;

- при визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) під час здійснення ним процедури ліквідації у справі про банкрутство, господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури ліквідації, а й дії, які вчинялись ліквідатором в цей період та чи дійсно такі дії потребують на їх вчинення саме стільки часу, оскільки оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура, враховуючи те, що арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15.05.2018 у справі №29/5005/486/2012 та від 04.10.2018 у справі №922/132/13-г;

- оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється по закінченню певної процедури банкрутства боржника (розпорядження майном, санації, ліквідації) на підставі затвердженого комітетом кредиторів боржника та погодженого судом звіту про нарахування і виплату грошової винагороди за виконання обов`язків розпорядника майном, санатора, ліквідатора.

- кредитор зазначає, що положеннями КУзПБ чітко встановлені джерела здійснення оплати грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора банкрута, а саме - за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником), чи за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі;

- за змістом ч. 5, ч. 6 ст. 30 КУзПБ, кредитори лише мають право (але не зобов`язані)створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду; Однак, у цій справі відсутнє рішення комітету кредиторів щодо створення фонду для авансування винагороди арбітражного керуючого, та судом не виносилась ухвала про затвердження такого фонду;

- під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство;

- додатково кредитор зазначає про те, що рішенням Правління Національного банку України №90-рш/БТ від 25.02.2022 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №130 від 25.02.2022 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку, розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"; у той же час, витрати пов`язанні з виплатою основної винагороди арбітражному керуючому не передбачені нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 поновлено ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Луганської області від 14.12.2023 у справі №20/57б/2011; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №20/57б/2011 на 21.02.2024 р. о 16:00 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, просп. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного суду 31.01.2024 від арбітражного керуючого Бєлоусова І.В., останній заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржувану ухвалу без змін. Мотивує свою позицію тим, що апелянтом не наведено аргументів та не надано доказів щодо невиконання арбітражним керуючим Бєлоусовим І.В. тих чи інших заходів, які Банк зобов`язував здійснити ліквідатора, і які були не виконані. Скарг на дії арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. до суду не подавалося та судом не встановлено неправомірних чи неналежних дій з боку ліквідатора банкрута. В апеляційній скарзі Банк помилково посилається на події, які відбувались в іншій справі. У цій же справі №20/57б/2011 клопотання про затвердження грошової винагороди арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. розглядалася судом першої інстанції та затверджувалася ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.03.2023, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.05.2023. При цьому, ані судом першої інстанції, ані апеляційним господарським судом не було встановлено обставин невиконання чи неналежного виконання повноважень ліквідатора Бєлоусова І.В. за період, за який було затверджено грошову винагороду в розмірі 63623,67грн.

З огляду на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.02.2019 у справі № 12/23-Б та приписи ст. 30 КУзПБ, а саме те, що виплата грошової винагороди арбітражного керуючого здійснюється за рахунок кредиторів незалежно від потенційної можливості виявлення майнових активів у майбутньому, та те, що право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень, арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. вважає, що право на стягнення з кредиторів затвердженої судом ухвалою від 16.03.2023 грошової винагороди та здійснені витрати арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. у визначеному розмірі вже виникло (наступило), а тому господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з кредиторів грошової винагороди та витрат ліквідатора.

24.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. надійшло клопотання про участь у судових засіданнях по справі №20/57б/2011, у т.ч. призначеному на 21.02.2024 о 16:00 год у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у цій справі.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 21.02.2024, проведеному в режимі відеоконференції, був присутній арбітражний керуючий Бєлоусов І.В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Уповноважені представники кредитора (апелянта) та інші учасники справи у судове засідання 21.02.2024 не з`явилися; про дату, час та місце розгляду справи всі сторони були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників вказаних учасників справи, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги і відзивів, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього арбітражного керуючого Бєлоусова І.В., судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

За заявою кредитора - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Луганськ" Господарським судом Луганської області 26.08.2011 порушено провадження у справі про банкрутство №20/57б/2011 стосовно боржника - ТОВ "Краснодонський міський молокозавод", у зв`язку з неспроможністю останнього сплатити заборгованість перед кредитором у загальній сумі 2529821,67грн з підстав, передбачених ст. ст. 6, 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №2343-ХІІ.

У подальшому, в порядку ст.ст. 14, 15 Закону про банкрутство суд затвердив реєстр грошових вимог кредиторів до боржника у складі наступних кредиторів:

- ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанк в м. Луганськ" у сумі 1756443,80грн - вимоги за кредитом, 24786,82грн - пеня за процентами, 103863,00грн - пеня за кредитом, 64222,00грн - сума боргу за судовими витратами;

- ТОВ "Торгівельний дім Сорокинський" у сумі 17402,10грн - основний борг.

Разом - 1966717,72грн.

Вимоги, забезпечені заставою майна боржника 2497000,00грн.

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанк в м. Луганськ" 2497000,00грн.

Всього 4463717,72 грн.

Постановою Господарського суду Луганської області від 02.07.2012 у справі №20/57б/2011 боржника - ТОВ "Краснодонський міський молокозавод" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців до 02.07.2013, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Віскунова О.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.05.2016 відновлено частково матеріали справи №20/57б/2011 про банкрутство ТОВ "Краснодонський міський молокозавод".

Ухвалою Господарського суду Луганської області 21.10.2021 у справі №20/57б/2011 призначено ліквідатором банкрута ТОВ "Краснодонський міський молокозавод" - арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 24.04.2012 №866), на якого покладено обов`язки та повноваження по проведенню ліквідаційної процедури, встановлені КУзПБ.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.03.2023 у справі №20/57б/2011 задоволено заяву арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. від 22.11.2022 №01-21/33; достроково припинено повноваження арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. в якості ліквідатора банкрута ТОВ "Краснодонський міський молокозавод"; встановлено арбітражному керуючому Бєлоусову І.В. основну грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Краснодонський міський молокозавод" в розмірі 3-х мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення повноважень ліквідатора, за рахунок продажу майна банкрута; частково задоволено клопотання арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. від 28.02.2023 №01-21/33; затверджено звіт арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. від 23.12.2021 №01-21/25 про нарахування основної грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора у справі №20/57б/2011 за період жовтень - грудень 2021року в загальному розмірі 38853,99грн та звіт арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. від 16.02.2022 №01-21/26 про нарахування основної грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора у справі №20/57б/2011 за період з 23.12.2021 по 31.01.2022 в загальному розмірі 25018,79грн; зобов`язано комітет кредиторів або окремих кредиторів у справі №20/57б/2011 про банкрутство ТОВ "Краснодонський міський молокозавод" надати до суду відповідно до приписів ч. 8 ст. 48 КУзПБ рішення з пропозицією щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором банкрута у справі №20/57б/2011 про банкрутство ТОВ "Краснодонський міський молокозавод", у вигляді протоколу зборів (засідання) комітету кредиторів.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 у справі №20/57б/2011 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Луганської області від 16.03.2023 у справі №20/57б/2011 залишено без змін.

У подальшому, до Господарського суду Луганської області надійшла заява арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. від 28.10.2023 №01-21/33 про покладення обов`язку сплати грошової винагороди та здійснення витрат арбітражного керуючого за рахунок кредиторів пропорційно їх грошових вимог, в порядку ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, у якій заявник просить суд стягнути з кредиторів на користь арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. за виконання повноважень ліквідатора у справі №20/57б/2011 про банкрутство ТОВ "Краснодонський міський молокозавод" грошові кошти затверджені ухвалою Господарського Луганської області від 16.03.2023 в наступних розмірах:

- 63623,67грн з ПАТ "Промінвестбанк";

- 249,10грн з ТОВ "Торговиій дім Сорокинський";

Як вже зазначалось, за результатами розгляду вказаної заяви Господарським судом Луганської області 14.12.2023 постановлено оскаржувану ухвалу у справі №20/57б/2011, окрім іншого, задоволено заяву арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. (вих. №01-21/33 від 28.10.2023) про покладення обов`язку сплати грошової винагороди та здійснення витрат арбітражного керуючого за рахунок кредиторів у справі №20/57б/2011 пропорційно їх грошових вимог. Стягнуто з кредитора ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. основну грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора у справі №20/57б/2011 про банкрутство ТОВ "Краснодонський міський молокозавод" та витрати під час ліквідаційної процедури в загальному розмірі 63623,67грн. Стягнуто з кредитора ТОВ "Торговий дім Сорокинський" на користь арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. основну грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора у справі №20/57б/2011 про банкрутство ТОВ "Краснодонський міський молокозавод" та витрати під час ліквідаційної процедури в загальному розмірі 249,10грн.

Приймаючи вказану ухвалу, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно з вимогами Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий у справі про банкрутство виконує покладені на нього судом обов`язки та, відповідно, здійснює діяльність арбітражного керуючого на платній основі. Суд першої інстанції зазначив, що виплата основної грошової винагороди здійснюється за рахунок наявних у боржника коштів, або коштів одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника, а відтак, за відсутності у боржника коштів, така виплата у даній справі повинна здійснюватись за рахунок кредиторів за реєстром, пропорційно сумам визнаних вимог кредиторів, згідно клопотання арбітражного керуючого Бєлоусова І.В.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав задоволення заяви арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. та стягнення з кредиторів грошової винагороди, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 (надалі - КУзПБ).

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Статтею 1 КУзПБ визначено, що арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право, зокрема, отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Предметом апеляційного перегляду у даному провадженні є ухвала Господарського суду Луганської області 14.12.2023 у справі №20/57б/2011 в частині стягнення з кредиторів на користь арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. грошової винагороди за виконання ним повноважень ліквідатора ТОВ "Краснодонський міський молокозавод", а саме: з кредитора ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в розмірі 63623,67грн та з кредитора ТОВ "Торговий дім Сорокинський" в розмірі 249,10грн.

Частинами 1, 2 ст. 30 КУзПБ визначено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Відповідно до ч. 6 ст. 30 КУзПБ арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданні комітету кредиторів.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений комітетом кредиторів, а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Тобто, надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі, оскільки безпосередньо КУзПБ встановлені мінімальні гарантії щодо оплати послуг арбітражного керуючого, а також встановлені спеціальні джерела оплати послуг арбітражного керуючого, а саме: за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Відповідно до ч. 5 ст. 30 КУзПБ кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Таким чином, однією з передбачених форм дієвої участі кредиторів у справі про банкрутство є реалізація ними правомочностей на створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, відтак нестворення такого фонду, за об`єктивної відсутності інших джерел відшкодування витрат арбітражного керуючого, зокрема зі сплати судового збору за заявами про визнання недійсними правочинів боржника, витребування майна з чужого незаконного володіння тощо може вплинути на ефективність здійснення ліквідаційної процедури, що матиме відповідні наслідки і для кредиторів боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №5002-17/1718/2011.

Конституцією України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ч.ч.1, 4, 7 ст. 43 Основного закону).

Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 за заявою №31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Відмова від авансування, відсутність майна боржника або ж відсутність інших джерел для покриття на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації № 105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.

Також, слід відмітити, що п. 14.1.226. ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, відповідно до приписів Податкового кодексу України поняття незалежна професійна діяльність визначене через термін "самозайнята особа".

Надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, повинно відбуватися на платній основі.

Крім того, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора, від джерел фінансування того, чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Встановивши факт невиконання кредиторами у добровільному порядку обов`язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого, господарський суд приймає рішення про примусове стягнення з таких кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення ухвали та видачі судового наказу.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 912/1783/16 та від 04.10.2018 у справі №916/1503/17.

Кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

При цьому, можливість покладення на кредиторів передбаченої законом грошової винагороди арбітражного керуючого у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень повинна стимулювати кредиторів боржника здійснювати належний контроль за діяльністю арбітражного керуючого, приймати активну участь у такому провадженні та ухилятися від зловживання своїми правами і нехтування обов`язками, що, зокрема, може мати наслідком недопущення безпідставного затягування розгляду справи.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. був призначений ліквідатором ТОВ "Краснодонський міський молокозавод" ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.10.2022 та виконував свої повноваження до 16.03.2023 (кінцева дата нархування), тобто до моменту його відсторонення.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.03.2023 у справі №20/57б/2011 задоволено заяву арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. від 22.11.2022 №01-21/33; достроково припинено повноваження арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. в якості ліквідатора банкрута ТОВ "Краснодонський міський молокозавод"; встановлено арбітражному керуючому Бєлоусову І.В. основну грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Краснодонський міський молокозавод" в розмірі 3-х мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення повноважень ліквідатора, за рахунок продажу майна банкрута; частково задоволено клопотання арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. від 28.02.2023 №01-21/33; затверджено звіт арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. від 23.12.2021 №01-21/25 про нарахування основної грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора у справі №20/57б/2011 за період з жовтня по грудень 2021 року в загальному розмірі 38853,99грн та звіт арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. від 16.02.2022 №01-21/26 про нарахування основної грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора у справі №20/57б/2011 за період з 23.12.2021 по 31.01.2022 в загальному розмірі 25018,79грн; зобов`язано комітет кредиторів або окремих кредиторів у справі №20/57б/2011 про банкрутство ТОВ "Краснодонський міський молокозавод" надати до суду відповідно до приписів ч. 8 ст. 48 КУзПБ рішення з пропозицією щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором банкрута у справі №20/57б/2011 про банкрутство ТОВ "Краснодонський міський молокозавод", у вигляді протоколу зборів (засідання) комітету кредиторів.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 у справі №20/57б/2011 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Луганської області від 16.03.2023 у справі №20/57б/2011 залишено без змін.

Як також встановлено, за виконання повноважень ліквідатора у справі №20/57б/2011 арбітражному керуючому Бєлоусову І.В. не було виплачено основну грошову винагороду, не відшкодовано витрати, пов`язані з проведенням ліквідаційної процедури в загальному розмірі 63872,78грн, відповідно до звітів арбітражного керуючого затверджених судом.

Дослідженими судом матеріалами справи підтверджується, що під час проведення ліквідаційної процедури у справі №20/57б/2011 арбітражним керуючим Бєлоусовим І.В. вживались всі необхідні для пошуку та виявлення майна банкрута заходи, що підтверджується долученими до матеріалів справи запитами, листами та іншими документами. В ході вжитих заходів в ліквідаційній процедурі встановлено, що в ліквідаційній масі банкрута ТОВ "Краснодонський міський молокозавод" окрім майна, забезпеченого заставою ПАТ "Промінвестбанк", будь-яке інше майно, за рахунок реалізації якого можливо відшкодувати грошову винагороду та витрати арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. відсутнє, заставне майно перебуває на тимчасово окупованій території, доступ до нього відсутній, що унеможливлює виплату винагороди та відшкодування витрат за рахунок цього майна.

З урахуванням викладених обставин, а також досліджених заходів ліквідаційної процедури та інформації, яка міститься в звіті ліквідатора, судом встановлено, що в ліквідаційній процедурі боржник не здійснював господарської діяльності та у нього не було виявлено майна для розрахунку з кредитором та здійснення оплати послуг арбітражного керуючого за виконання ним обов`язків ліквідатора банкрута.

Колегія суддів зазначає, що діяльність ліквідатора банкрута спрямована на досягнення остаточної мети ліквідаційної процедури - найповнішого задоволення вимог кредиторів шляхом пошуку та реалізації активів ліквідаційної маси. Поза межами ліквідаційної процедури кредитори боржника не можуть задовольнити свої вимоги в інший спосіб, окрім як через реалізацію майна боржника в ліквідаційній процедурі (ч. 14 ст. 39 КУзПБ). Тому основними отримувачами послуг арбітражного керуючого у цій процедурі є саме кредитори неплатоспроможного боржника.

Кредитори боржника на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство можуть відмовитися від своїх вимог до боржника, заявлених у порядку ст. 45 КУзПБ, припинивши свою участь у процедурі банкрутства як учасники провадження (сторони у справі).

Беручи участь у справі про банкрутство, кредитор не тільки має певні процесуальні права, зокрема на задоволення своїх грошових вимог за рахунок активів ліквідаційної маси, а й як учасник провадження (сторона) може нести певні обов`язки, пов`язані з розглядом провадження у справі. За ухвалою суду на нього можуть покладатися певні судові витрати: оплата послуг перекладача, судового експерта, арбітражного керуючого.

Як вбачається із приписів ст.ст. 12, 30 КУзПБ, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень безоплатно.

Отже, якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абз. 6 ч. 2 ст. 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не може бути позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на оплату його грошової винагороди за період виконання повноважень та відшкодування його витрат у справі. Беручи до уваги принцип пропорційності задоволення вимог кредиторів, суд покладає витрати на оплату послуг ліквідатора та його витрати на кредиторів у справі про банкрутство пропорційно до розміру визнаних кредиторських вимог за наявності на те правових підстав (близький за змістом висновок викладено у численних постановах Верховного Суду: від 15.07.2020 у справі №Б14/040-07/15-08, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.02.2020 у справі №11/Б-921/1448/2013, від 14.08.2019 у справі № 5/80-10, від 09.07.2019 у справі №15/55/2011/5003, від 18.04.2019 у справі №5010/1864/2011-Б-13/56, від 16.04.2019 у справі №914/2458/16, від 13.02.2019 у справі №910/22696/15, від 30.01.2019 у справі №910/32824/15, від 01.08.2018 у справі №912/1783/16, від 19.04.2018 у справі №265/2б-02/14/13-08, від 21.03.2018 у справі №3/67-Б).

Така практика покладення судом на кредиторів витрат за оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) у справах про банкрутство залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого відповідно до приписів ст. 43 Конституції України та ст. 30 КУзПБ у випадках, якщо кредитори не утворюють за власною ініціативою фонду оплати послуг ліквідатора та відсутні кошти боржника від реалізації його активів, а провадження у справі про банкрутство має бути завершеним (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011).

Як встановлено судом, кредиторами у цій справі №20/57б/2011 не створювався фонд для авансування грошової винагороди, відшкодування витрат арбітражного керуючого. Боржник не здійснював господарської діяльності та у боржника відсутні активи, кошти від реалізації яких можливо було б спрямувати на оплату грошової винагороди, відшкодування витрат арбітражного керуючого, про що зазначено попереднім ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Бєлоусовим І.В. у своїх звітах ліквідатора.

Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність відповідного рішення кредиторів, то колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачено наслідків не затвердження звітів арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди комітетом кредиторів. Такі звіти у будь-якому випадку підлягають розгляду господарським судом та затвердженню у разі їх обґрунтованості.

Верховний Суд у постанові №5020-961/2012 від 16.01.2020 вказав, що Закон про банкрутство не містить вказівки про те, що відсутність доказів розгляду комітетом кредиторів банкрута звітів арбітражного керуючого про оплату послуг та відшкодування витрат унеможливлює затвердження таких звітів судом у разі їх подання арбітражним керуючим для розгляду. Комітет кредиторів боржника у відповідності до положень Закону про банкрутство, лише визначає своїм рішенням розмір оплати послуг арбітражного керуючого, з урахуванням того, що такий розмір повинен бути не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство. Натомість затвердження розміру оплати послуг арбітражного керуючого, відповідно до Закону про банкрутство, покладається не на комітет кредиторів боржника, а саме на господарський суд, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство.

Твердження, що відсутність доказів розгляду комітетом кредиторів банкрута звітів арбітражного керуючого про оплату послуг та відшкодування витрат, в свою чергу, унеможливлює затвердження таких звітів судом у разі їх подання арбітражним керуючим для розгляду, є таким що суперечить положенням Закону про банкрутство, оскільки у такому випадку господарський суд, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, ухиляється від свого обов`язку щодо затвердження розміру оплати послуг арбітражного керуючого. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №1/102"Б".

Господарським судом встановлено, що станом на даний час ліквідаційна процедура у справі №20/57б/2011 про банкрутство ТОВ "Краснодонський міський молокозавод" не завершена, її завершення у найближчі терміни неможливе у зв`язку з відсутністю особи (арбітражного керуючого), яка має здійснювати ліквідаційні заходи, у т.ч. це пов`язано з бездіяльністю комітету кредиторів у цьому питанні, нехтуванні комітетом кредиторів своїх обов`язків, передбачених ст ст 28, 48 КУзПБ, що в свою чергу унеможливлює отримання арбітражним керуючим Бєлоусовим І.В. законної винагороди за свою працю.

До того ж, під час вирішення питання щодо виплати грошової винагороди арбітражному керуючому слід врахувати наявність судового рішення про затвердження основної грошової винагороди (ухвали Господарського суду Луганської області від 16.03.2023 у цій справі), що набрало законної сили.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України). Аналогічне положення міститься у п. 7 ч. 3 ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з положеннями ст.ст. 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч. 4 ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (п. 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 у справі "Півень проти України" вказано, що право на судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (параграф 35).

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Відповідно, відмова судом у задоволенні клопотання арбітражного керуючого про стягнення грошової винагороди за рахунок кредиторів за умови потенційної можливості виявлення майнових активів боржника у майбутньому, а також за умови попереднього затвердження звіту арбітражного керуючого про оплату послуг нівелює стадію виконання судових рішень, - у даному випадку ухвали Господарського суду Луганської області від 16.03.2023.

Наведені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.02.2019 у справі №12/23-Б.

Отже, у зв`язку з відсутністю у банкрута майнових активів, які можуть бути направлені на сплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого Бєлоусова І.В., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про покладення оплати грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство на кредиторів, виходячи з принципу пропорційності їх грошовим вимогам за реєстром.

Безпідставними є доводи апелянта щодо перебування ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у процедурі ліквідації.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011, зокрема зазначено, що беручи участь у справі про банкрутство, кредитор не тільки має певні процесуальні права, зокрема на задоволення своїх грошових вимог за рахунок активів ліквідаційної маси, а й як учасник провадження (сторона) може нести певні обов`язки, пов`язані з розглядом провадження у справі. За ухвалою суду на нього можуть покладатися певні судові витрати: оплата послуг перекладача, судового експерта, арбітражного керуючого (п. 7.9.).

Також у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.

" 7.32. ФГВФО безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі ФГВФО з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, такі повноваження: реалізує повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі НБУ.

7.33. Отже, звернення у справу про банкрутство позичальника банку з метою стягнення з нього заборгованості перед банком є одним з необхідних заходів ФГВФО (уповноваженої особи) щодо повернення дебіторської заборгованості банку, оскільки поза межами процедури банкрутства позичальника повернення такої заборгованості є неможливим.

7.34. Частиною 4 ст. 38 Закону № 4452-VІ ФГВФО надано право залучати до своєї роботи інших осіб, оплата праці яких здійснюється за рахунок банку, що ліквідується, у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією ФГВФО. А відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону № 4452-VІ допускається можливість виникнення в банку, який перебуває в ліквідаційній процедурі, додаткових зобов`язань, пов`язаних з витратами в ліквідаційній процедурі неплатоспроможного банку ".

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що покладення на банк, який знаходиться у процедурі ліквідації, обов`язку сплатити ліквідатору позичальника такого банку вартість його послуг у ліквідаційній процедурі, як таких, що є витратами, пов`язаними з належним проведенням ліквідаційної процедури самого банку, не суперечить ст. 46 Закону № 4452-VІ.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.10.2020р. у справі №910/10963/19, від 26.01.2021р. у справі № 10Б-5022/1359/2011 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09.06.2021р. у справі № 761/15948/19.

Рішенням Правління Національного банку України № 90-рш/БТ від 25.02.2022 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 130 від 25.02.2022 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку, розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, ст.ст. 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, призначено провідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Караченцева А.Ю. строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025у включно, що підтверджується інформацією на офіційному сайті Національного банку України.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Згідно з абз. 4 п. 2.18 рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку" №2 від 05.07.2012 Фонд та/або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень, крім повноважень, покладених на неї безпосередньо Законом) вживає таких заходів: складає та виконує кошторис витрат банку, пов`язаних зі здійсненням його ліквідації, згідно з цим Положенням.

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 5 ч. 5 ст. 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення діяльності Фонду: складає проект кошторису витрат Фонду та подає його на затвердження адміністративній раді Фонду. Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку: затверджує кошторис витрат банку, пов`язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку.

Таким чином, обов`язок щодо складення та виконання кошторису витрат банку, пов`язаного із ліквідацією банку, а також на затвердження кошторису витрат банку, пов`язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку покладено на Фонд, або у випадку делегування відповідних повноважень на уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку.

З урахуванням вищевикладеного, перевіривши розрахунок грошової винагороди, наведений у заяві арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. від 28.10.2023 №01-21/33 про покладення обов`язку сплати грошової винагороди та здійснення витрат арбітражного керуючого за рахунок кредиторів у справі №20/57б/2011 пропорційно їх грошових вимог, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що він є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, у зв`язку з чим стягненню з кредитора ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. підлягає основна грошова винагороду за виконання повноважень ліквідатора у справі №20/57б/2011 про банкрутство ТОВ "Краснодонський міський молокозавод" та витрати під час ліквідаційної процедури в загальному розмірі 63623,67грн; а з кредитора ТОВ "Торговий дім Сорокинський" слід стягнути на користь арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. основну грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора у справі №20/57б/2011 про банкрутство ТОВ "Краснодонський міський молокозавод" та витрати під час ліквідаційної процедури в загальному розмірі 249,10грн.

Таким чином, посилання скаржника на те, що ухвала господарського суду першої інстанції винесена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи кредитора, викладені в апеляційній скарзі не спростовують зазначених висновків суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з кредиторів грошової винагороди та витрат ліквідатора на користь арбітражного керуючого.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній судовій ухвалі висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Луганської області від 14.12.2023 у справі №20/57б/2011 підлягає залишенню без змін.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 14.12.2023 у справі №20/57б/2011 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Луганської області від 14.12.2023 у справі №20/57б/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені ст.ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.03.2024.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов