Постанова

від 04.03.2024 по справі 904/551/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2024 року м.Дніпро Справа № 904/551/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Дарміна М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР АЛЕКС СЕРВІС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2023 (повне рішення складено 07.04.2023, суддя Манько Г.В.) у справі № 904/551/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШОТРАВЕНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР АЛЕКС СЕРВІС"

про стягнення 146 350 грн. 90 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРШОТРАВЕНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР АЛЕКС СЕРВІС" збитків у розмірі 146 350 грн. 90 коп. та судових витрат у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані бездіяльністю відповідача по реєстрації податкової накладної №1 від 08.12.2017, чим було завдано збитків позивачу, оскільки він не зміг скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання шляхом віднесення суми ПДВ у розмірі 146 350,90 грн. до складу податкового кредиту.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 22.02.2024) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР АЛЕКС СЕРВІС" (49040, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, ідентифікаційний код 35111971) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" (52744, Дніпропетровська область, Синельниківський р-н, с. Миколаївка, Миколаївська ТГ, вул. Першотравнева, буд. 1ж, ідентифікаційний код 34245509) 146 350 грн. 90 коп. збитків., судовий збір 2 684 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач, в порушення ст. 201 ПК України не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, а отже і скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання, відповідно бездіяльністю відповідача завдано збитків позивачу на суму 146350,90 грн., тому, суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР АЛЕКС СЕРВІС", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції полягає у тому, що суд неповно встановив обставини, які мають значення для справи внаслідок неправильної оцінки доказів;

- відповідач виконав роботу в розмірі та в терміни, передбачені умовами договору, а позивач прийняв роботи, підписавши відповідні акти;

- скаржник відповідно до п. 2.12 договору, 08.12.2017 склав та направив, а орган Державної фіскальної служби 27.12.2017 прийняв податкову накладну №1 на загальну суму 878 105,38 грн. (у т.ч. ПДВ 146 350,90 грн.), тобто, на виконання умов договору та положень Податкового кодексу України ТОВ "УКР АЛЕКС СЕРВІС" були вжиті заходи з реєстрації зазначеної податкової накладної, а контролюючим органом здійснювалася відповідна перевірка;

- у відповідності до вимог статті 201 ПК України позивач має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на відповідача, таким чином, позивач мав право, однак не подав до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на відповідача, жодної документальної позапланової перевірки останнього проведено не було;

- апелянт посилається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, в якій, зокрема, зазначається, що доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки;

- суд першої інстанції проігнорував той факт, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 76-79 ГПК України стосовно понесення ним реальних збитків в розмірі заявленої в позові суми збитків, зокрема, не надано податкову декларацію за звітний (податковий) період, з якої б прослідковувалось, що сума в розмірі 146 350,90 грн. у зв`язку з відсутністю реєстрації, включена до витрат покупця;

- позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, оскільки позивачем не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями та понесеними позивачем збитками саме у розмірі 146 350,90 грн., вини відповідача у заподіянні збитків;

- невиконання або неналежне виконання таких умов договору як здійснення реєстрації податкової накладної не є правопорушенням у сфері господарювання, що виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді стягнення збитків або штрафних санкцій;

- апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач звернувся до суду в межах допустимого строку з огляду на дію карантину до 30.04.2023, однак суд не надав жодної правової оцінки доводам відповідача стосовно пропуску позивачем річного строку для звернення до суду з огляду на статті 257, 267 ЦК України; відлік строку позовної давності розпочався 08.12.2017 та сплинув 09.12.2018.

Відповідно до протоколу автоматизованогорозподілу судової справи між суддямивід 11.05.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., ОСОБА_1.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2023 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/551/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/551/23.

19.05.2023 матеріали справи №904/551/23 надійшли до суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР АЛЕКС СЕРВІС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2023 у справі № 904/551/23; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

07.06.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, яким просив суд повністю відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Відзив обґрунтований наступним:

- реєстрація податкової накладної №1 від 08.12.2017 була зупинена згідно з квитанцією №9278900169 від 27.12.2017 відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ;

- обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну покладено на відповідача, як продавця послуг за Договором в розумінні ст.201 ПК;

- звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до п.201.10 ст.201 ПК у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом;

- через дії відповідача було завдано збитків позивачу, оскільки він не зміг скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 146350, 90 грн. до складу податкового кредиту;

- приймаючи до уваги приписи п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в межах допустимого строку.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2023 визначено зупинити провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР АЛЕКС СЕРВІС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2023 у справі № 904/551/23 до закінчення перегляду справи №926/3347/22 у касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 (рішення ВРП від 29.08.2023 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку) у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

01.12.2023 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийнято постанову у справі № 926/3347/22, її повний текст опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2024 визначено поновити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР АЛЕКС СЕРВІС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2023 у справі № 904/551/23.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР АЛЕКС СЕРВІС" підписано договір №4723-ПУ-УМТС-У від 14.07.2017р. (далі Договір).

У порядку та на умовах, передбачених даним договором, підрядник зобов`язується своїми силами і на свій ризик виконати, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити наступні роботи: Капітальний ремонт (далі - роботи) світлоаераційного ліхтаря №1 виробничого корпусу цеху ремонту кріплення ТОВ "Першотравенський ремонтно-механічний завод", у відповідності до умов даного договору (п. 1.1 Договору).

На дату виникнення податкових зобов`язань Підрядник зобов`язаний скласти податкову декларацію в електронній формі з дотриманням умов відносно реєстрації в порядку, визначеному законодавством, з використанням електронного підпису уповноваженої підрядником особи і зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування по податковим накладним, складених з 1 до 15 календарний день (включно) календарного місяця - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця до 15 числа календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем в якому вони складені (п. 2.12 Договору).

Даний договір вступає в силу в день його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2017р., а у випадку неналежного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов`язань - до повного їх виконання (п. 10.1 Договору).

Всі зміни та доповнення до даного Договору можуть бути внесені при письмовому погодженні на це обох сторін і оформлюються Додатковою угодою, що є невід`ємною частиною даного Договору (п. 10.3 Договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторонами спору не заперечується, що відповідач відповідно до умов договору виконав капітальний ремонт світлоаераційного ліхтаря №1 виробничого корпусу цеху ремонту кріплення позивача на загальну суму 878 105,38 грн. (у т.ч. 146 350,90 грн. сума ПДВ), а позивач прийняв виконані роботи, підписавши відповідні акти.

27.12.2017 реєстрація податкової накладної №1 від 08.12.2017 на виконані роботи, була зупинена згідно з квитанцією №9278900169 від 27.12.2017.

У вказаній квитанції зазначено, що: "Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 41.00.40-00.00. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту "в" п.п. 201.16.1. п. 201.16. ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу".

У зв`язку з тим, що через дії відповідача було завдано збитків позивачу, оскільки він не зміг скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання шляхом віднесення суми ПДВ у розмірі 146 350,90 грн. до складу податкового кредиту, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями статей 74, 76, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У частині 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну покладено на відповідача, як продавця послуг за Договором в розумінні ст.201 ПК України.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно приписів ст.198 ПК України до податкового кредиту, зокрема, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Стаття 201 ПК України передбачає, що у разі невиконання продавцем покладених на нього обов`язків щодо складання та реєстрації податкових накладних у ЄРПН, у разі допущення продавцем товарів/ послуг помилок при зазначення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.

Положення пункту 201.10 статті 201 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України є порушення зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Отже, заявляючи до стягнення збитки, позивач повинен, окрім наявності всіх чотирьох елементів, чітко визначити у чому вони (збитки) полягають у розмінні статті 22 ЦК України, статей 224 та 225 ГК України (упущена вигода/реальні збитки/моральна шкода).

Ураховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність усіх чотирьох елементів господарського правопорушення зі сторони відповідача та підстав для відшкодування збитків позивачу, виходячи з наступного.

Законодавством не передбачено реєстрацію податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг, тому, з огляду на положення ст. 201 ПК України, саме на ТОВ "УКР АЛЕКС СЕРВІС" (як виконавця за договором) покладено обов`язок скласти та зареєструвати ПН в ЄРПН.

Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 925/17/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю (замовникку) включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Оскільки саме від продавця (виконавця, підрядника), який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем (замовником) майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець, виконавець, підрядник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Судом встановлено, що відповідачем 08.12.2017 складена податкова накладна №1 та направлена на реєстрацію до ДФС України.

В подальшому, 27.12.2017 податковим органом реєстрацію ПН №1 від 08.12.2017 зупинено відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України, а зі змісту квитанції №9278900169 від 27.12.2017 вбачається, що причиною зупинення реєстрації ПН є невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД 41.00.40-00.00., у зв`язку з чим відповідачу було запропоновано надати відповідні пояснення/документи, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН та/або Таблицю даних платника податків.

Згідно з ст.201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування (п.201.16.2. ПК України).

Матеріали справи не містять доказів подання відповідачем пояснень/документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН, інших доказів, які б підтверджувати реєстрацію спірної ПН, тому, колегія суддів приходить до висновку, що податкова накладна №1 від 08.12.2017 на загальну суму 878 105,38 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 146 350,90 грн. не зареєстрована, відтак, позивачем втрачено право на податковий кредит у розмірі 146 350,90 грн.; зворотного сторони суду не повідомили та не довели.

З урахуванням відсутності доказів оскарження відповідачем у порядку ст. 56 ПК України рішення, дії чи бездіяльності контролюючого органу, які перешкодили зареєструвати ПН, подання додаткових пояснень/документів, необхідних для реєстрації ПН, колегія суддів зауважує, що відповідач не виконав зобов`язання по реєстрації спірної податкової накладної: подав, проте не вжив заходів для такої реєстрації, тому така бездіяльність відповідача визнається судом апеляційної інстанції протиправною.

Невиконання відповідачем вимог податкового законодавства, що, як наслідок, призвело до не реєстрації спірної ПН, позбавило позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 146 350,90 грн., що є збитками позивача.

Прямий причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача підтверджується тим, що бездіяльність відповідача (відсутність пояснень/документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН) призвела до не реєстрації ПН податковим органом та, відповідно, неможливості позивача включити суму ПДВ у розмірі 146 350,90 грн. до податкового кредиту, що призвело за своєю правовою природою до упущеної вигоди у розумінні ст. 224 ГК України, на яку управнена сторона правомірно очікувала.

Згідно з частиною 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У частині 1 статті 614 ЦК України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі № 904/982/19, від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 21.09.2021 у справі № 910/1895/20, від 18.10.2022 у справі № 922/3174/21.

Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).

Отже, якщо відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 31.01.2023 у справі № 904/72/22.

Матеріали справи не містять, а відповідач, у свою чергу, не наводить належних та допустимих доказів на спростовування своєї вини щодо не реєстрації спірної ПН.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, судова колегія звертається до правових висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 01.12.2023 у справі №926/3347/22, зокрема, у пункті 7.24 зазначено, що господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності відповідача, зокрема стосовно відповідності його дій чи бездіяльності при виконанні зобов`язання податковому законодавству України, якщо це необхідно для вирішення спору.

Водночас суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, а тому встановлений факт нереєстрації накладної відповідачем у визначеному Законом порядку, при неспростуванні останнім своєї вини у порушенні податкового законодавства в таких правовідносинах, є достатньою підставою для висновку про неправомірність бездіяльності відповідача (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2024 у справі №906/267/23).

За висновком, наведеним у пункті 10.2. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, права покупця у випадку порушення продавцем свого обов`язку щодо належної реєстрації податкових накладних зводяться лише до можливості подання скарги, проте ініціювати проведення податкової перевірки контролюючим органом покупець не може.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника про те, що позивач мав право, проте не подав до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на відповідача, з огляду на те, що така заява не є підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту позивача.

Безпідставним є і посилання відповідача про недоведеність розміру збитків та наявності причинного зв`язку між ними, виходячи з наступного.

Як вже було встановлено при розгляді даної справи, відповідач не виконав вимог податкового законодавства, що призвело до не реєстрації податкової накладної, позивач, в свою чергу, був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 146 350,90 грн.

Отже, очевидним є прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача щодо виконання обов`язку з реєстрації податкової накладної та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про звернення позивача до суду, з урахуванням приписів п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, в межах допустимого строку, тому доводи скаржника щодо пропущеного строку позовної давності відхиляються.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зважаючи на наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, висновки місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову є правомірними.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2023 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги, в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР АЛЕКС СЕРВІС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2023 у справі №904/551/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2023 у справі №904/551/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін