Ухвала

від 04.03.2024 по справі 909/168/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/168/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відкриття провадження у справі

04.03.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М. розглянувши матеріали справи

за позовом: Виконувача обов`язків керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківськ, вул.Мулика, буд. 9, м. Івано-Франківськ, 76000, в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, 76004; Західного офісу Держаудитслужби, вул. Костюшка, буд. 8, м. Львів, Львівська область, 79000; в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області, вул. Василіянок, буд. 48, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018;

до відповідачів: Управління транспорту та зв`язку Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. М.Грушевського, буд.21,м. Івано-Франківськ,76004;

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерм", вул. Грюнвальдська, буд. 23А, м.Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018,

про визнання недійсним договору №206 від 26.12.2018 та стягнення 3996000 грн;

встановив: Виконувач обов`язків керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківськ звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради, Західного офісу Держаудитслужби, в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області з позовом до Управління транспорту та зв`язку Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерм" про визнання недійсним договору № 206 від 26.12.2018 та стягнення 3996000 грн.

Щодо участі прокурора у даній справі, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом ч. 1, ч. 3, ч. 4 та ч. 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Обґрунтовуючи наявність порушення інтересів держави, Виконувач обов`язків керівника Окружної прокуратури м. Івано-Франківськ зазначає про те, що пред`явлення позову прокурором у даному випадку зумовлено порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення ТОВ "Інтерм" порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання послуги за рахунок місцевого бюджету за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу коштів з місцевого бюджету.

Щодо повноважень Івано-Франківської міської ради як суб`єкта владних повноважень зазначає про те, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування визначено рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, розпорядження якими від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють органи місцевого самоврядування (ч. 3ст. 16, ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Використання коштів місцевого бюджету з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якими за ст. 142 Конституції України, у тому числі, є доходи і кошти місцевих бюджетів, що в свою чергу, завдає шкоду інтересам держави, яка згідно зі ст. 7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування.

Окружна прокуратура м. Івано-Франківська, листом від 08.01.2024 №09.50-89-92вих24 повідомила Івано-Франківську міську раду про існування порушення інтересів держави від визнання ТОВ "Інтерм" переможцем процедури закупівлі UА-2018-11-21-001991-с, укладення договору за наслідками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ "Інтерм". Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжиття заходів із захисту порушених інтересів держави шляхом пред`явлення позову до суду.

У відповідь Управління транспорту та зв`язку Івано-Франківської міської ради листом від 12.01.2024 №07/26.1-10/8 повідомило, що фінансування за договором здійснювалось за рахунок коштів міського бюджету, на теперішній час всі умови по договорах виконанні, товарно-матеріальні цінності, придбані по даних договорах передані відповідно до рішень виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Водночас, попри виявлені порушення вимог законодавства про державні закупівлі, органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах - Івано-Франківською міською радою не вжито жодних заходів, спрямованих на їх усунення.

Щодо повноважень органів Держаудитслужби, зазначає про те, що згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ч. 1 ст. 2 цього Закону).

При цьому на підставі п. п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (пп. пп. 1, 3 п.3 указаного Положення).

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства, а саме звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (абз. абз. 1, 3 п. п. 9 п. 4 цього Положення).

Згідно з п. п. 20 п. 6 зазначеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Таким чином, саме Держаудитслужба наділена повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель.

Верховний Суд у постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 909/545/18, від 20.11.2019 у справі №912/2887/18, від 29.07.2020 у справі № 924/316/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 01.09.2020 у справі № 911/1534/19, від 06.10.2020 у справі № 905/121/19 неодноразово вказував на наявність у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю та сформував однозначний правовий висновок, згідно з яким ця служба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах.

Окружна прокуратура міста Івано-Франківська на виконання вимог, установлених абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", листами від 09.01.2024 №09.50-69-1133вих-24 та № 09.50-69-1134вих-24 повідомила Західний офіс Держаудитслужби та Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області про існування порушення інтересів держави від укладення договору за наслідками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ "Інтерн". Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

Однак, органом аудитслужби не проведено жодних контрольних заходів щодо перевірки процедури закупівлі Управлінням, відповідно не встановлено порушень законодавства, про як зазначено в листі окружної прокуратури, та позов не заявлено. Щодо звернення з відповідним позовом прокуратури на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", не заперечило.

Отже, з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів, допущено нездійснення відповідного захисту - не пред`явлено до суду позов про визнання недійсними вищевказаного договору як такого, що суперечить інтересам держави і застосування наслідків недійсності договору.

Враховуючи вищезазначене, наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Західного офісу Держаудитслужби в особі Управління Західного офісуі Держаудитслужби в Івано-Франківській області та Івано-Франківської міської ради шляхом пред`явлення цього позову обґрунтовується:

- порушенням інтересів держави у бюджетній сфері та необхідністю їх комплексного захисту, адже вчинення ТОВ "Інтерм" порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання товарів за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості, наслідком чого стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів для цього;

- органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування такого порушення, не здійснюють захисту інтересів держави.

Таким чином, за наведених обставин вбачаються підстави для представництва Виконувачем обов`язків керівника Окружної прокуратури м. Івано-Франківськ інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.

Позовна заява подана з урахуванням вимог ст. 162, 164, 172 ГПК України, а тому, відповідно до ст. 176 ГПК України, слід прийняти її до розгляду та відкрити провадження у справі.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі та враховуючи приписи ч. 5 ст. 12, ст. 247 ГПК України, розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Керуючись ст. 12, 53, 162, 164, 176, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

2. Здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

3. Підготовче засідання призначити на 03.04.2024 о 12-00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області за адресою: вул. Грушевського 32, м. Івано-Франківськ, 76018, зал судових засідань № 5.

4. Відповідачам надати: відповідно до ст. 165 ГПК України документально-обґрунтований відзив на позов, всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та доказ направлення копії відзиву позивачу;

5. Відповідачі мають право надати суду заперечення на відповідь позивача (у разі її подання) протягом п`яти днів з дня отримання та подати суду докази направлення позивачам.

6. Позивачу надати: відповідно до ст. 166 ГПК України відповідь на відзив (у випадку його подання) протягом п`яти днів з дня його отримання та доказ направлення відповідачу.

7. Зобов`язати учасників процесу письмово повідомити суд до початку підготовчого засідання про наявність обставин, зазначених у ч. 2 ст. 182 ГПК України.

8. При направленні у судове засідання уповноважених представників сторін, останнім мати при собі відповідно до ст. 60 ГПК України документи, що підтверджують повноваження представників та паспорт.

9. Роз`яснити відповідачу, що в разі ненадання у встановлений судом строк без поважних причин відзиву та заперечення на відповідь на відзив, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд роз`яснює сторонам що відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

10. Учасники справи можуть отримати інформацію по справі за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud5010/, а також ознайомитись з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

11. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Ухвалу підписано 04.03.2024.

Суддя Неверовська Л. М.