Ухвала

від 22.04.2024 по справі 909/168/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/168/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.04.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Івано-Франківської міської ради від 25.03.2024 (вх. № 2828/24 від 25.03.2024) про зупинення провадження у справі, заяву Управління транспорту та зв`язку Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 26.03.2024 (вх.№2857/24 від 26.03.2024) про зупинення провадження у справі

за позовом: Виконувача обов`язків керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківськ, вул.Мулика, буд. 9, м. Івано-Франківськ, 76000, в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, 76004; Західного офісу Держаудитслужби, вул. Костюшка, буд. 8, м. Львів, Львівська область, 79000; в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області, вул. Василіянок, буд. 48, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018;

до відповідачів: Управління транспорту та зв`язку Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. М.Грушевського, буд.21,м. Івано-Франківськ,76004;

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерм", вул. Грюнвальдська, буд. 23А, м.Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018,

про визнання недійсним договору №206 від 26.12.2018 та стягнення 3996000 грн;

за участі:

від прокуратури: Журавльова Наталія Євгенівна,

від позивача Івано-Франківської міської ради: Бахур Наталія Василівна,

від позивача Західного офісу Держаудитслужби: представник в судове засідання не з`явився,

від відповідача Управління транспорту та зв`язку Івано-Франківської міської ради: Устінський Андрій Вікторович,

від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерм": Рудник Юрій Михайловича,

встановив: Виконувач обов`язків керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківськ звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради, Західного офісу Держаудитслужби, в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області з позовом до Управління транспорту та зв`язку Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерм" про визнання недійсним договору №206 від 26.12.2018 та стягнення 3996000 грн.

25.03.2024 від Івано-Франківської міської ради до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі від 25.03.2024 (вх.№2828/24), в якому просить суд провадження у справі №909/168/24 зупинити до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21.

26.03.2024 від Управління транспорту та зв`язку Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до суду надійшла заява від 26.03.2024 (вх.№2857/24) про зупинення провадження у справі, в якій просить суд провадження у справі №909/168/24 зупинити до розгляду Великою Палатою Верховного Суду 918/1043/21.

Розглянувши подані заяву та клопотання про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

Як вбачається з поданих заяв та клопотання, заявники просять суд зупинити провадження у справі до закінчення розгляду та прийняття постанови Великою Палатою Верховного Суду у справі №918/1043/21.

Судом встановлено, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 прийнято до розгляду справу №918/1043/21 (провадження № 12-35гс23) за касаційною скаргою Приватного підприємства "Фірма "ДАН" на рішення Господарського суду Рівненської області від 26.04.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 у справі за позовом Невірківського ліцею Великомежиріцької сільської ради до Приватного підприємства "Фірма "ДАН" про визнання недійсним договору та стягнення 199850,40 грн.

Вказаною ухвалою Великою Палатою Верховного Суду визнано обґрунтованими доводи колегії суддів КГС ВС щодо необхідності відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.07.2022 у справі №923/196/20, щодо можливості застосування односторонньої реституції замість двосторонньої у випадку визнання договору недійсним або якщо він є нікчемним.

У згаданій вище постанові Велика Палата Верховного Суду, дійшовши висновку про нікчемність відповідного договору, замість двосторонньої реституції, тобто приведення обох сторін у попередній стан, задовольнила вимогу про повернення спірних земельних ділянок до комунальної власності, обґрунтувавши своє рішення тим, що вимогу про повернення коштів, сплачених за спірним договором купівлі-продажу позивачеві, відповідач не заявив (див. пункт 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

На думку Великої Палати Верховного Суду, спірним є питання про застосування наслідків недійсності/нікчемності договору. Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини виходячи з того, чи їх недійсність прямо встановлена законом (нікчемний правочин) чи прямо не встановлена, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує дійсність правочину на підставах, визначених законом (оспорюваний правочин). При цьому визначені статтею 216 ЦК України правові наслідки недійсності правочину є загальними як для нікчемних, так і для оспорюваних правочинів.

Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що ЦК України визначає такі загальні наслідки недійсності правочину: 1) основний - двостороння реституція (абзац 2 частини першої статті 216 ЦК України); 2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв`язку із вчиненням такого правочину (частина друга вказаної статті). Ці наслідки застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина третя статті 216 ЦК України).

На думку Великої Палати Верховного Суду, закріплена в абзаці 2 частини першої статті 216 ЦК України реституція спрямована на відновлення status quo у фактичному та юридичному становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які вони вчинили на його виконання. Саме тому за загальним правилом кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину. Таке взаємне повернення сторонами одержаного ними (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та факту недійсності правочину і забезпечує поновлення попереднього становища сторін за наслідками недійсності відповідного правочину. Таке поновлення можливе тоді, коли майно, передане за вказаним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості повернення сторонами одна одній того, що вони одержали, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони правочину зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. При цьому позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи саме двосторонню реституцію. Стаття 216 ЦК України не передбачає односторонньої реституції.

На переконання Великої Палати Верховного Суду, установивши недійсність Договору згідно з частиною першою статті 216 ЦК України, суд повинен не тільки зобов`язати Відповідача повернути Позивачеві майно, але й стягнути з останнього (в тому числі за рахунок бюджету) на користь Відповідача сплачені за майно кошти. Інше застосування частини першої статті 216 ЦК України не можна вважати справедливим стосовно обох його сторін.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що підхід, запроваджений раніше Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 у справі №923/196/20, фактично нівелює інститут двосторонньої реституції, закріплений у статті 216 ЦК України, а також не відповідає принципу процесуальної економії, оскільки орієнтує відповідачів у такій категорії справ на те, що їм належить ініціювати окреме провадження для розгляду їх вимоги, яка ґрунтуватиметься на обставинах, вже встановлених у розглянутій справі.

Фундаментальне значення цього питання, на думку Великої Палати Верховного Суду, полягає і в тому, що при вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними із застосуванням наслідків їх недійсності суди, дотримуючись висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.07.2022 у справі №923/196/20, неправильно застосовуватимуть статтю 216 ЦК України та порушуватимуть права іншої сторони в отриманні того, що вона передала на виконання правочину, визнаного недійсним, що є недопустимим.

За таких обставин, в рамках перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №918/1043/21 буде сформовано правовий висновок необхідності відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі №923/196/20, щодо застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (частина третя статті 216 ЦК України).

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

За приписами частини 2 статті 315 Господарського процесуального кодексу України, у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведене, провадження у справі №909/142/24 слід зупинити на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №918/1043/21.

Згідно із пунктом 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Керуючись статтями 228, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

клопотання Івано-Франківської міської ради (вх. № 2828/24 від 25.03.2024) про зупинення провадження у справі - задовольнити.

Заяву Управління транспорту та зв`язку Івано-Франківської міської ради (вх. №2857/24 від 26.03.2024) про зупинення провадження у справі - задовольнити.

Зупинити провадження у справі № 909/168/24 до завершення розгляду та прийняття постанови Великою Палатою Верховного Суду у справі №918/1043/21.

Ухвала набирає законної сили 22.04.2024 та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в строки та порядку, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 24.04.2024.

Суддя Неверовська Л.М.