Ухвала

від 04.03.2024 по справі 910/18359/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

04.03.2024Справа № 910/18359/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Казенного підприємства "Укрспецзв`язок" (вул. Василя Макуха, 5-Б, м. Київ, 03113; ідентифікаційний код 39908375)

до Департаменту цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 21; ідентифікаційний код 14372952)

про стягнення 8 102,78 грн,

ВСТАНОВИВ:

Казенного підприємства "Укрспецзв`язок" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації про стягнення суми заборгованості за договором № 256-31-2021 від 25.03.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого та надання комунальних послуг у розмірі 8 102,78 грн, з яких: 5 446,36 грн - основного боргу, 626,42 грн - пені, 1 713,28 грн інфляційних втрат та 316,72 грн - трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

02.01.2024 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву.

09.01.2024 через відділ діловодства суду позивачем подано відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність передачі матеріалів справи за виключною підсудністю до Господарського суду Київської області, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно п. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Суд зазначає, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.

Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2019 у справі №916/142/19.

У постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №760/6693/17-ц судом зазначено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.

Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, Верховний Суд у постанові від 19.06.2019 у справі №760/6693/17-ц висловив правову позицію, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об`єктом якого є нерухоме майно, вимог іпотекодержателя.

Велика Палата Верховного Суду, досліджуючи питання територіальної підсудності категорії справ щодо стягнення заборгованості з орендної плати за користування нерухомим майном, у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 дійшла висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Як вбачається зі змісту викладених у позовній заяві вимог, спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №256-31-2021 від 25.03.2021, укладеного між Казенним підприємством "Укрспецзв`язок" та Департаментом цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації.

Так, відповідно до п. 1.1. договору балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію будівлі, загальною площею 964 кв.м. та забезпечує цілодобовим електроживленням обладнання користувача, а користувач бере участь у витратах балансоутримувача, пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі 13,78 кв.м., зокрема, в оплаті електроенергії.

Згідно з актом приймання-передачі орендованого майна від 27 травня 2016 частина нежитлового приміщення площею 13,78 кв.м., розташоване в техбудівлі ЦТЕ №2КП «Укрспецзв`язок» за адресою: Київська область, м. Кагарлик, майдан Незалежності, 1.

За змістом ч. 3 ст. 31 ГПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, та зважаючи на те, що спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №256-31-2021 від 25.03.2021, яке знаходиться в Київській області, суд дійшов висновку, що він має вирішуватись за місцезнаходженням майна, відповідно матеріали справи підлягають передачі на розгляд Господарському суду Київської області.

Керуючись ст. 27, 31 ч. 2 ст. 232, ст. 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Передати справу № 910/18359/23 за позовом Казенного підприємства "Укрспецзв`язок" до Департаменту цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 16/108).

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскарження у встановленому законом порядку.

Дата підписання ухвали 04.03.2024

Суддя І.О. Андреїшина