Рішення

від 04.03.2024 по справі 910/18837/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.03.2024Справа № 910/18837/23

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/18837/23

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Тест-Стандарт»

про відшкодування збитків

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

11 грудня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» (позивач) надійшла позовна заява № 1495 від 04.12.2023 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Тест-Стандарт»» (відповідач) про відшкодування збитків в розмірі 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.10.2022 року на підставі рахунку на оплату № 753-001077 між позивачем та відповідачем укладено усний договір про надання послуг обов`язкового технічного контролю транспортних засобів за категорією № 2 - вантажні автомобілі та автомобілі - тягачі з повною масою від 3,5 до 12 т у кількості двох автомобілів. Вартість послуг склала 1980,00 грн. Вказаний рахунок оплачений позивачем 17.11.2022 року, що підтверджується квитанцією № 15 від 17.11.2022 року. 05.12.2022 року відповідач провів технічний контроль транспортних засобів позивача (ЗИЛ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та ГАЗ-САС 3507, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ), однак не видав позивачу оригінали протоколів перевірки технічного стану транспортних засобів № 00753-014260-22 та № 00753-01425-22 від 05.12.2022 року, а направив позивачу лише їх копії. 06.02.2023 року старшим державним інспектором відділу ринкового нагляду та державного контролю ліцензійних вимог Департаменту державного контролю на транспорті Токарем О.В. було проведено перевірку транспортного засобу ЗИЛ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , за результатами якої було складено акт № 333703 від 06.02.2023 року, яким встановлено порушення статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». 14.03.2023 року Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову № 358009 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. через відсутність на момент перевірки оригіналу протоколу перевірки транспортного засобу. Вказаний штраф сплачений позивачем 09.06.2023 року, що підтверджується платіжним дорученням № 344372 від 09.06.2023 року. Внаслідок дій відповідача позивачу завдано збитки у розмірі 17 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/18837/23 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600238518714 ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 року у справі № 910/18837/23 вручено уповноваженому представнику відповідача - 10.01.2024 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 25.01.2024 року (включно).

31.01.2024 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Тест-Стандарт» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 30.01.2024 року (сформований в системі «Електронний суд» 30.01.2024 року).

Відповідно до частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд не приймає до уваги відзив на позовну заяву, як такий, що поданий до суду з порушення строку встановленого в ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України. Тоді як, клопотання про продовження пропущеного строку, встановленого судом для подання відзиву на позовну заяву відповідачем не подано.

05.02.2024 року через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшла відповідь на відзив б/н від 05.02.2024 року.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, 06.10.2022 року на підставі рахунку на оплату № 753-001077 між ним та відповідачем укладено усний договір про надання послуг обов`язкового технічного контролю транспортних засобів за категорією № 2 - вантажні автомобілі та автомобілі - тягачі з повною масою від 3,5 до 12 т у кількості двох автомобілів.

Вартість обумовлених послуг склала 1980,00 грн.

Вказаний рахунок оплачений позивачем 17.11.2022 року, що підтверджується квитанцією № 15 від 17.11.2022 року.

Позивач вказує, що 05.12.2022 року відповідач провів технічний контроль транспортних засобів позивача (ЗИЛ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та ГАЗ-САС 3507, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ), однак не видав позивачу оригінали протоколів перевірки технічного стану транспортних засобів № 00753-014260-22 та № 00753-01425-22 від 05.12.2022 року, а направив позивачу лише їх копії.

06.02.2023 року старшим державним інспектором відділу ринкового нагляду та державного контролю ліцензійних вимог Департаменту державного контролю на транспорті Токарем О.В. було проведено перевірку транспортного засобу ЗИЛ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , за результатами якої було складено акт № 333703 від 06.02.2023 року, яким встановлено порушення статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

14.03.2023 року Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову № 358009 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. через відсутність на момент перевірки оригіналу протоколу перевірки транспортного засобу.

Вказаний штраф сплачений позивачем 09.06.2023 року, що підтверджується платіжним дорученням № 344372 від 09.06.2023 року.

Внаслідок дій відповідача позивачу завдано збитки у розмірі 17 000,00 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен, зокрема, утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" унормовано, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Положення Закону України "Про автомобільний транспорт" визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги.

Так, в абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є адміністративно господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Згідно зі статтями 238, 239 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

За приписами ч. 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені, та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Як випливає із змісту позовної заяви, збитками позивач вважає суму сплаченого ним на підставі постанови Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті № 358009 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. На підтвердження сплати штрафу позивач надав копію платіжної інструкції № 344372 від 09.06.2023 року.

З матеріалів справи вбачається, що під час рейдової перевірки транспортного засобу ЗИЛ, номерний знак НОМЕР_1 Відділом державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті виявлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час здійснення внутрішніх вантажних перевезень вантажу згідно накладної № 55 від 06.02.2023 року (відсутній протокол перевірки технічного стану на автомобіль), відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», про що складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 333703 від 06.02.2023 року.

Зі змісту постанови № 358009 від 14.03.2023 року Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті вбачається, що під час перевірки виявлено відсутність на момент проведення перевірки протоколу перевірки технічного стану т/з, д.н. НОМЕР_1 , що є порушенням абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Доказів оскарження дій Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті та Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті, доказів визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті № 358009 від 14.03.2023 року позивач суду не надав.

Оскільки відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків, вимога позивача про стягнення з відповідача 17 000,00 грн. збитків не підлягає задоволенню.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 04.03.2024р.

Суддя О.В. Котков