Постанова

від 18.07.2024 по справі 910/18837/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2024 р. Справа№ 910/18837/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 (повний текст складено 04.03.2024)

у справі № 910/18837/23 (суддя Котков О.В.)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Тест-Стандарт»

про відшкодування збитків,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У грудні 2023 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» (далі - Компанія) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Тест-Стандарт»» (далі - Товариство, ТОВ «Укр-Тест-Стандарт») 17 000,00 грн збитків.

На обґрунтування заявлених вимог Компанія зазначає, що 06.10.2022 на підставі рахунку на оплату №753-001077 на суму 1 980,00 грн уклала з Товариством усний договір про надання послуг обов`язкового технічного контролю транспортних засобів за категорією №2 - вантажні автомобілі та автомобілі-тягачі з повною масою від 3,5 до 12 т у кількості двох автомобілів. 05.12.2022 Товариство провело технічний контроль транспортних засобів Компанії, однак видало їй лише копії протоколів перевірки технічного стану транспортних засобів №00753-014260-22 та №00753-01425-22 від 05.12.2022.

06.02.2023 старший державний інспектор відділу ринкового нагляду та державного контролю ліцензійних вимог Департаменту державного контролю на транспорті Токар О.В. провів перевірку транспортного засобу ЗИЛ, д.р.н НОМЕР_1 , за результатами якої склав акт №333703, яким встановив порушення ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

14.03.2023 Відділ державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті виніс постанову №358009 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн через відсутність на момент перевірки оригіналу протоколу перевірки транспортного засобу.

Компанія зазначений штраф сплатила 09.06.2023 та вважає, що Товариство тим, що не надало оригінали протоколів перевірки технічного стану транспортних засобів, завдало Компанії збитків у розмірі 17 000,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у позові відмовлено повністю.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки Компанія не довела наявності усіх елементів складу правопорушення, наявність яких є обов`язковою для задоволення вимог про стягнення збитків.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024, Компанія звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким вимоги Компанії до Товариства про стягнення 17 000,00 грн збитків задовольнити в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги Компанія посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а висновки суду - необґрунтованими.

Скаржник вважає, що довів понесені ним збитки, оскільки дії Товариства призвели до можливості застосування до Компанії штрафних санкцій, які можуть застосовуватись до неї і в майбутньому у разі використання у її діяльності зазначеного транспортного засобу.

Апелянт вважає, що звертаючись з позовом довів, що: 1) дії відповідача щодо ненадання оригіналів документів і є протиправною поведінкою та порушенням його зобов`язання за договором про надання послуг; 2) шкідливим результатом такої поведінки є накладення штрафу на позивача за відсутність оригіналу протоколу перевірки транспортного засобу в розмірі 17 000,00 грн (збитки); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками - відповідач не надав позивачу оригінали протоколів перевірки транспортного засобу, а через відсутність у позивача оригіналу протоколу перевірки транспортного засобу до останнього застосована адміністративна відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн; 4) вина особи полягає в безпідставній передачі Головному слідчому управлінню Національної поліції України оригіналів протоколів перевірки транспортних засобів, які належали на праві власності позивачу.

Таким чином, на думку Компанії, має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача щодо невиконання визначеного Правилами обов`язку надати оригінали протоколів перевірки транспортних засобів та притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу і, відповідно, сплату цього штрафу на суму 17 000,00 грн, яка фактично є збитками Компанії.

Позиції учасників справи.

Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів Компанії заперечує та наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18837/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 до надходження матеріалів справи №910/18837/23.

08.04.2024 матеріали справи №910/18837/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/18837/23. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

06.10.2022 Товариство виставило Компанії рахунок на оплату за замовленням №753-001077 щодо послуги з обов`язкового технічного контролю транспортних засобів за категорією №2 - вантажні автомобілі та автомобілі-тягачі з повною масою від 3,5 до 12 т у кількості двох автомобілів на суму 1 980,00 грн.

17.11.2022 квитанцією №15 Компанія оплатила зазначений вище рахунок Товариства.

05.12.2022 Товариство провело технічний контроль транспортних засобів Компанії (ЗИЛ, д.р.н. НОМЕР_1 та ГАЗ-САЗ 3507, д.р.н. НОМЕР_2 ) та видало Компанії копії протоколів перевірки технічного стану транспортних засобів №00753-014260-22 та №00753-01425-22 відповідно.

06.02.2023 старший державний інспектор відділу ринкового нагляду та державного контролю ліцензійних вимог Департаменту державного контролю на транспорті Токар О.В. провів перевірку транспортного засобу ЗИЛ, д.р.н. НОМЕР_1 , за результатами якої склав акт №333703 про виявлення порушення ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час здійснення внутрішніх вантажних перевезень вантажу, згідно накладної №55 від 06.02.2023 відсутній протокол перевірки технічного стану на автомобіль.

07.03.2023 Компанія направила Товариству лист, у якому вимагала надати оригінали протоколів перевірки технічного стану транспортних засобів №00753-014260-22 та №00753-01425-22 від 05.12.2022.

13.03.2023 Компанія направила Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті заперечення до Акта перевірки №333703 від 06.02.2023, у якому зазначила, що фізична відсутність оригінала протоколу перевірки технічного стану на автомобіль відбулась через незалежні від Компанії обставини.

14.03.2023 Відділ державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті виніс постанову №358009 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн через відсутність на момент перевірки протоколу перевірки транспортного засобу.

09.06.2023 Компанія платіжним дорученням №344372 від 09.06.2023 сплатила адміністративний штраф згідно постанови №358009.

Вважаючи, що Товариство завдало їй збитків у розмірі 17 000,00 грн, Компанія звернулась з позовом, що розглядається.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (ч. ч. 1, 2 ст. 206 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен, зокрема, утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог ст. 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" унормовано, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Положення Закону України "Про автомобільний транспорт" визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є адміністративно господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Відповідно до ст. 238, 239 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

За визначенням пп. 11-1 п. 1 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, затверджених постановою КМУ від 30.01.2022 №137 протокол перевірки технічного стану - документ, що засвідчує позитивні результати проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу і містить інформацію, необхідну для його ідентифікації.

Згідно з п. 18 зазначеного Порядку перевірка конструкцій і технічного стану транспортних засобів проводиться згідно з Вимогами до перевірки. У разі позитивного результату після проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу замовникові видається протокол перевірки технічного стану.

У протоколі перевірки технічного стану транспортного засобу виконавець зазначає дату проведення наступного обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до п. 3 цього Порядку, а також призначення транспортного засобу в разі проведення додаткової перевірки транспортного засобу згідно з обсягами перевірки для автобуса, призначеного для перевезення школярів або осіб з інвалідністю, автомобіля таксі, спеціалізованого санітарного автомобіля бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, великогабаритного та великовагового транспортного засобу, транспортного засобу, що використовується для перевезення небезпечних вантажів, або учбового транспортного засобу.

Позивач, звертаючись з позовом просить стягнути з Товариства 17 000,00 грн збитків - сплаченого ним на підставі постанови Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті №358009 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Суд встановив, що у зазначеній постанові підставою накладення штрафу є відсутність на момент проведення перевірки протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, що встановлено актом №333703 від 06.02.2023.

Згідно з цим актом під час рейдової перевірки транспортного засобу ЗИЛ, д.гн.з. НОМЕР_1 Відділ державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті виявив порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час здійснення внутрішніх вантажних перевезень вантажу згідно накладної №55 від 06.02.2023 - відсутній протокол перевірки технічного стану на автомобіль, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Докази оскарження дій Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті та Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті, доказів визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті № 358009 від 14.03.2023 Компанія не надала.

Суд відзначає, що протоколи перевірки технічного стану транспортного засобу, про надання яких йому Товариством у копіях, а не оригіналах стверджує Компанія, датовані 05.12.2022 та надруковані на відповідних бланках.

Доводи позову та апеляційної скарги про те, що Товариство не видало Компанії оригінали протоколів перевірки технічного стану з посиланням на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05.12.2022 у справі №757/34916/22-к колегія суддів оцінює критично та зазначає таке.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.12.2022 у справі №757/34916/22-к на задоволення клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України Сукача А.В. надано дозвіл слідчим групи слідчих та прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні №12022000000000801 від 17.08.2022 на проведення обшуку за адресою: Волинська обл., Ковельський р-н, с. Воля-Ковельська, вул. Волі, 38, яке на праві власності належить ТОВ «Старт Бізнес-Плюс» (код ЄДРПОУ 40230453), Гриценко Н.Ю., ТОВ «Петрол-Гарант», де фактично знаходиться випробувальна лабораторія, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень, а також відшукання та вилучення майна у вигляді речей та документів, в т.ч. установчих документів ТОВ «Укр-Тест-Стандарт» та документів, пов`язаних із сертифікацією транспортних засобів: сформовані справи, які повинні зберігатись не менше 10 років (згідно політики НААУ та наказу Міністерства юстиції №578/5 від 12.04.2012) та включають в себе: Заяви; розпорядження, Рішення, Висновок-відмова (якщо були), Акт ідентифікації, Протокол ідентифікації, Висновок, Сертифікат, Протокол випробувальної лабораторії, на підставі якого видано сертифікат, Фотографії надані від ВЛ, документи, що містять інформацію про заявника(власника продукції), а саме паспорт особи та довідка про присвоєння ІПН для фізичних осіб, або свідоцтво/виписка з ЄДРПОУ для юридичних осіб, документи, що містять інформацію про конструкцію та технічні характеристики КТЗ або обладнання, експлуатаційна документація (технічні характеристики, креслення, схеми, фотографії, тощо), копія технічних умов на продукцію (в разі необхідності, якщо продукція виробляється в Україні), копії сертифікатів та протоколів сертифікаційних випробувань, отриманих раніше в органах з сертифікації України або інших країн (за наявності, для розгляду можливості їх визнання). Протоколи випробувань можуть також бути надані в електронному вигляді, завірена копія контракту, інвойсу або інший документ, що підтверджує походження продукції, митний документ, що регламентує переміщення продукції по митній території України (ПТП, ПП, МД-2 - виключно для КТЗ), акти митного огляду продукції (за наявності - виключно для КТЗ), журнал реєстрації заявок та виданих сертифікатів (кількість повинна співпадати з формою Ф-ххх.86 наданої до НААУ та кількістю зареєстрованих ТЗ), Договори з юридичними особами, Договори з випробувальними лабораторіями. документи випробувальних лабораторій: сформовані справи, які повинні зберігатись не менше 10 років (згідно політики НААУ та наказу Міністерства юстиції №578/5 від 12.04.2012) та включають в себе: Заявка на проведення випробувань, Аналізування заявки на проведення випробувань, Договір, Акт прийому-передачі, Акт або протокол ідентифікації (за наявності), Протокол випробувальної лабораторії, на підставі якого видається сертифікат, журнал реєстрації заявок, засобів, договорів та протоколів випробувань (кількість повинна співпадати з формою Ф-ххх.86 наданої до НААУ та кількістю зареєстрованих ТЗ), фотографії ТЗ у ВЛ загального виду та ідентифікаційних ознак та табличок, реєстраційні та бухгалтерські документи.

Крім того, Компанія у матеріали справи не надала доказів, які свідчили би як про отримання нею від Товариства саме копій протоколів, так і доказів, які свідчили би про звернення нею до Товариства з метою отримання оригіналів протоколів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

За приписами ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то:

протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

шкідливий результат такої поведінки (збитки);

причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками;

вина правопорушника.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Таким чином, на підтвердження заявлених ним до Товариства вимог Підприємство має довести наявність усіх зазначених вище складових цивільного правопорушення.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися у вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №904/1017/20).

Так, відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц; п. 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у ст. 13 ГПК України, втрачає сенс.

Колегія суддів вважає, що за встановлених вище обставин, Компанія не довела факт протиправної поведінки Товариства (зокрема передачу йому Товариством копій протоколів випробувань та непередання оригіналів протоколів, в т.ч. на відповідну вимогу), тобто не довело належними доказами факт порушення Товариством зобов`язання з видачі протоколів перевірки технічного стану транспортних засобів.

Отже, повний склад елементів, необхідних для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків відсутній.

Оскільки відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків, вимога позивача про стягнення з Товариства 17 000,00 грн збитків не підлягає задоволенню, висновку про що правомірно дійшов суд першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/18837/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/18837/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/18837/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак