Рішення

від 04.03.2024 по справі 910/18606/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.03.2024Справа № 910/18606/23 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши матеріали справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Спец Сервіс ЛТД»

до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш»

про стягнення 99 499, 96 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 99 499, 96 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

29.12.2023 від Дочірнього підприємства «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

12.01.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Спец Сервіс ЛТД» надійшло клопотання про долучення доказів, яке розглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

30.01.2024 від Дочірнього підприємства «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

08.02.2024 від Дочірнього підприємства «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» надійшло клопотання про залишення без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Спец Сервіс ЛТД» про долучення доказів

Розглянувши вищезазначене клопотання Господарський суд міста Києва дійшов висновку про відмову в його задоволені з підстав його необґрунтованості.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ

07 липня 2021 року між Дочірнім підприємством «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (далі - Відповідач/Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Спец Сервіс ЛТД» (далі - Позивач/Виконавець) було укладено Договір про надання послуг № 48.

Відповідно до п.1.1 Договору Позивач взяв на себе зобов`язання протягом дії Договору на підставі замовлень Відповідача надавати послуги з технічного обслуговування та\або ремонту транспортних засобів Відповідача чи їх складових частин, а Відповідач зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги разом з використаними матеріалами, в порядку та на умовах, що встановлені договором.

Як зазначає позивач, він свої зобов`язання за Договором про надання послуг № 48 виконав у повному обсязі, однак Відповідач невчасно розрахувався за надані послуги\ проведені роботи та впродовж тривалого часу повністю уникав розв`язання питання в досудовому порядку, ігнорувало будь-які усні та письмові звернення, а також не здійснювало погашення заборгованості.

У відповідності до п. 4.2 Договору протягом 30 робочих днів з моменту підписання Сторонами Акта наданих послуг Замовник зобов`язаний сплатити 100% ціни наданих послуг та використаних Матеріалів разом з ПДВ відповідно до рахунку - фактури Виконавця.

Як вбачається з Акта наданих послуг № 554 від 29.11.2022 на суму 184 812, 79 грн. його було оплачено відповідно до платіжної інструкції № 6861 від 10.10.2023, з Акта наданих послуг № 620 від 25.11.2022 на суму 8 638, 80 грн. оплачено відповідно платіжної інструкції № 6862 від 10.10.2023, з Акта наданих послуг № 549 від 01.11.2022 на суму 8 215, 20 грн. оплачено відповідно до платіжної інструкції № 6527 від 17.08.2023 та з Акта наданих послуг № 509 від 07.11.2022 на суму 35 238, 19 грн. оплачено відповідно до платіжної інструкції № 6530 від 17.08.2023

Позивач просить суд також стягнути з Відповідача інфляційні у розмірі 7 340, 49 грн., 3% річних у розмірі 5 454, 71 грн., пеню у розмірі 87 837,69 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Господарський суд міста Києва вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до п. 4.2 Договору, протягом 30 робочих днів з моменту підписання Сторонами Акту наданих послуг, Замовник зобов`язаний сплатити 100% ціни наданих послуг та використаних Матеріалів разом з ПДВ відповідно до рахунку - фактури Виконавця.

Як вбачається з Акта наданих послуг № 554 від 29.11.2022 на суму 184 812, 79 грн. його було оплачено відповідно до платіжної інструкції № 6861 від 10.10.2023, з Акта наданих послуг № 620 від 25.11.2022 на суму 8 638, 80 грн. оплачено відповідно платіжної інструкції № 6862 від 10.10.2023, з Акта наданих послуг № 549 від 01.11.2022 на суму 8 215, 20 грн. оплачено відповідно до платіжної інструкції № 6527 від 17.08.2023 та з Акта наданих послуг № 509 від 07.11.2022 на суму 35 238, 19 грн. оплачено відповідно до платіжної інструкції № 6530 від 17.08.2023

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за порушення умов договору пені у розмірі 87 837,69 грн.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За приписами ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розділом 7 Договору сторони визначили відповідальність сторін.

З матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та позивачем не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем зобов`язання у вигляді пені, а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

За таких обставин, чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання зобов`язань, що виникли між сторонами, шляхом позадоговірного встановлення пені, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні, тому позивачу слід відмовити в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 87 837,69 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Господарський суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних та дійшов висновку про його неточність, виходячи з того, що позивачем невірно визначено періоди початку нарахувань.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам з урахуванням зазначеної практики ВС про нарахування інфляційних втрат за повний місяць, Господарський суд міста Києва вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 6 976, 27 грн.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 5 454, 71 грн., Господарський суд міста Києва враховуючи вимоги чинного законодавства, здійснивши власний розрахунок 3 % річних, зазначає, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 5 208, 37 грн.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність порушень строків оплати за отримані послуги та відсутність підстав для застосування відповідальності за таке порушення.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА ДЕРЖАВНОЇ КОМПАНІЇ «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» - «ДЕРЖАВНА ГОСПРОЗРАХУНКОВА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ТА ІНВЕСТИЦІЙНА ФІРМА «УКРІНМАШ» (Україна, 04119, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 36, код - 14281072) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВТО СПЕЦ СЕРВІС ЛТД» (Україна, 04074, місто Київ, ВУЛИЦЯ НОВОМОСТИЦЬКА, будинок 25, код 39952932) - 6 976 (шість тисяч дев`ятсот сімдесят шість) грн. 27 коп. - втрат від інфляції, 5 208 (п`ять тисяч двісті вісім) грн. 37 коп. - 3% річних та 324 (триста двадцять чотири) грн. 98 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва