Постанова

від 02.10.2024 по справі 910/18606/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2024 р. Справа№ 910/18606/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Барсук М.А.

Пономаренка Є.Ю.

без участі представників сторін, у спрощеному провадження у відповідності до вимог ст. 247 Господарського процесуального кодексу України розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Спец Сервіс ЛТД"

на рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2024

у справі №910/18606/23 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Спец Сервіс ЛТД"

до дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" "Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш"

про стягнення 99 499, 96 грн,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2024 позов задоволено частково.

Стягнуто з дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" "Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Спец Сервіс ЛТД" - 6 976 (шість тисяч дев`ятсот сімдесят шість) грн 27 коп. - втрат від інфляції, 5 208 (п`ять тисяч двісті вісім) грн 37 коп. - 3% річних та 324 (триста двадцять чотири) грн 98 коп. - судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що договором не передбачено застосування до відповідача штрафних санкцій саме за порушення грошових зобов`язань у вигляді пені. В іншій частинні щодо стягнення інфляційних та 3% річних позовні вимоги є обґрунтованими, та підлягають задоволенню за вірним розрахунком суду, в свою чергу відповідач не надав доказів які б спростували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність порушень строків оплати за отримані послуги та відсутність підстав для застосування відповідальності за таке порушення виконання зобов`язань.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Спец Сервіс ЛТД" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/18606/23, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/18606/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Авто Спец Сервіс ЛТД" задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказали на те, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено в частині стягнення пені, оскільки господарський суд міста Києва, при розгляді питання нарахування пені не взяв до уваги норми чинного законодавства що встановлюють та регулюють даний порядок її стягнення. Суд першої інстанції зробив невірне посилання на те, що договором не передбачено застосування до відповідача штрафних санкцій саме за порушення грошових зобов`язань у вигляді пені.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

З огляду на те, що вказана апеляційна скарга була подана 25.03.2024 безпосередньо до суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування у суду першої інстанції матеріалів справи №910/18606/23 та відкладення вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з суду першої інстанції.

Листом Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18606/23.

08.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/18606/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Спец Сервіс ЛТД" на рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/18606/23 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів про сплату судового збору у розмірі 3633, 60 грн, подання до суду відповідної заяви про усунення недоліків. Роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

19.04.2024 через систему "Електронний суд" Північного апеляційного господарського суду скаржником на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху було подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 було відкрито апеляційне провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

13.05.2024 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить її залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва без змін.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що з описової частини апеляційної скарги не можливо зрозуміти підстави, предмет та зміст спору. Так скаржник в скарзі зазначає, що позивачем у справі є ТОВ «Легалліс», який взагалі не є учасником справи, а предметом є договір позики та невчасне повернення коштів, що не відповідає дійсним обставинам спірних правовідносин.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.07.2021 між ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Спец Сервіс ЛТД" (виконавець) укладено договір №48 від 07.07.2021 (далі - договори). (а.с.7-9)

За умовами договору позивач взяв на себе зобов`язання протягом дії договору на підставі замовлень відповідача надавати послуги з технічного обслуговування та\або ремонту транспортних засобів відповідача чи їх складових частин, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги разом з використаними матеріалами, в порядку та на умовах, що встановлені договором.(п.1.1. договору)

Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що протягом 30 робочих днів з моменту підписання сторонами акта наданих послуг замовник зобов`язаний сплатити 100% ціни наданих послуг та використаних матеріалів разом з ПДВ відповідно до рахунку - фактури виконавця.

На виконання умов договору №48, позивач виконав свої зобов`язання, що підтверджується актами надання послуг, в свою чергу відповідач в порушення умов договору не вчасно розрахувався за надані послуги, що підтверджується наступними документами:

Акта наданих послуг № 554 від 29.11.2022 на суму 184 812, 79 грн. (а.с.65,66)- було оплачено відповідно до платіжної інструкції № 6861 від 10.10.2023 на суму 184 812,79 грн (а.с.67 зворот),

Акт наданих послуг № 620 від 25.11.2022 на суму 8 638, 80 грн. (а.с.68)- було оплачено відповідно до платіжної інструкції № 6862 від 10.10.2023 на суму 8 638,80 грн (а.с.69),

Акт наданих послуг № 549 від 01.11.2022 на суму 8 215, 20 грн (а.с.69 зворот)- було оплачено відповідно до платіжної інструкції № 6527 від 17.08.2023 на суму 8215,20 грн (а.с.70 зворот).

Акт наданих послуг № 509 від 07.11.2022 на суму 35 238, 19 грн. (а.с.71)- було оплачено відповідно до платіжної інструкції № 6530 від 17.08.2023 на суму 35 238,19 грн (а.с.71 зворот).

Підставою звернення з даним позовом, скаржник зазначає, що він свої зобов`язання за договором про надання послуг № 48 виконав у повному обсязі, однак відповідач невчасно розрахувався за надані послуги/ проведені роботи, а тому позивач просив стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 7 340, 49 грн., 3% річних у розмірі 5 454, 71 грн., пеню у розмірі 87 837,69 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що в частині вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних вимоги є обґрунтованими та підстигають задоволенню за розрахунком суду, а стосовно вимог щодо стягнення пені, то в цій частині вимоги не підлягають задоволенню, оскільки сторонами не було укладено письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем зобов`язання у вигляді пені, а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Як визначено частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вже зазначалось, 07.07.2021 між ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Спец Сервіс ЛТД" (виконавець) укладено договір №48 від 07.07.2021.

За умовами п. 4.2 договору, протягом 30 робочих днів з моменту підписання Сторонами Акту наданих послуг, Замовник зобов`язаний сплатити 100% ціни наданих послуг та використаних Матеріалів разом з ПДВ відповідно до рахунку - фактури Виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що за актом наданих послуг № 554 від 29.11.2022 на суму 184 812, 79 грн. його було оплачено відповідно до платіжної інструкції № 6861 від 10.10.2023; (а.с.65-67)

з Акта наданих послуг № 620 від 25.11.2022 на суму 8 638, 80 грн. оплачено відповідно платіжної інструкції № 6862 від 10.10.2023; (а.с.68-69)

з Акта наданих послуг № 549 від 01.11.2022 на суму 8 215, 20 грн. оплачено відповідно до платіжної інструкції № 6527 від 17.08.2023; (а.с.69 зворот-70)

з Акта наданих послуг № 509 від 07.11.2022 на суму 35 238, 19 грн. оплачено відповідно до платіжної інструкції № 6530 від 17.08.2023.(а.с.71-72)

Нормами статей 610-612 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо відмови судом першої інстанції у стягнення з відповідача пені у розмірі 87 837,69 грн. за порушення умов договору в частині своєчасно оплати наданих послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За приписами ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За змістом частини 2 статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини 1 статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Отже, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанцій, сторони не передбачили в умовах договору можливість сплати пені відповідачем за несвоєчасний розрахунок за наданні послуги та не визначали її розмір. Разом з тим, частиною 6 статті 231 ГК України, на яку посилався скаржник, визначено можливість встановлення у відсотках до облікової ставки НБУ розміру санкцій за порушення грошових зобов`язань, як одиницю вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 908/1501/18 від 05.09.2019

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення пені з відповідача у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не передбаченому законом, а тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені 87 837,69 грн правомірно було відмовлено.

Стосовно вимог щодо стягнення інфляційних та 3-х відсотків річних, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з доводів апеляційної скарги, скаржник жодним чином не зазначив, щодо незгоди з рішенням суду в зазначеній частині, однак, в прохальній частині просив переглянути рішення в повному обсязі, тому колегія суддів перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, погоджується з висновком суду першої інстанції, що при розрахунку позивачем було допущено неточність, в частині визначення періоду початку нарахувань.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійсненого судом першої інстанції, вважає його арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат правомірно були задоволені частково в сумі 6 976, 27 грн. (розрахунок здійснений по кожному акту окремо за загальний період з 14.12.2022 по 10.10.2023)

Стосовно вимог щодо стягнення 3% річних, колегія суддів погоджується з перерахунком здійсненим судом першої інстанції вважає його арифметично вірним, а тому вимоги в цій частині правомірно були задоволенні в розмірі 5 208,37 грн (розрахунок здійснений по кожному акту окремо за загальний період з 14.12.2022 по 10.10.2023)

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2024 року у справі № 910/18606/23, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Спец Сервіс ЛТД" на рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2024 р. у справі № 910/18606/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2024 р. у справі № 910/18606/23 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Матеріали справи № 910/18606/23 повернути до місцевого господарського суду .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Барсук

Є.Ю. Пономаренко