Рішення

від 20.02.2024 по справі 918/1212/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2024 р. Справа № 918/1212/23

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Шандалюк А.А.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЧЕК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСТЕР ЛТД"

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: Тимошенко С.А. (ордер серія ВІ № 1181043 від 22.11.2023 року);

від відповідача: Мазур Р.В. (ордер серія ВК № 1117376 від 23.01.2024 року).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОЧЕК" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСТЕР ЛТД" (далі Відповідач) в якому просить стягнути заборгованість у розмірі 1 183 828,12 грн, з яких: 681 363,93 грн - основний борг, 487 571,19 грн - неустойка у розмірі подвійної орендної плати, 3 463,55 грн - пеня у розмірі 1 % від суми боргу, 11 429,45 грн - 3 % річних.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 17.03.2023 року між ТОВ "Екочек" та ТОВ "Лекстер ЛТД" укладено Договір № ДГ-0000007 оренди сільськогосподарської техніки, за умовами якого, орендодавець зобов`язався передати орендарю в строкове платне користування сільськогосподарську техніку з обладнанням з метою їх використання в господарській діяльності орендаря, згідно їх цільового призначення, а орендар зобов`язався прийняти сільськогосподарську техніку з обладнанням у платне користування, склад та технічні характеристики якої погоджуються сторонами у додатках до даного Договору. 17.03.2023 року між позивачем та відповідачем підписано додаток № 1 до Договору № ДГ-0000007 оренди, за змістом п. 1 якого сторонами погоджено передати в оренду 2 одиниці Розрихлювача Кейс Case 530 б/в. Строк передачі встановлено 20.03.2023 р., згідно п. 3 вказаного додатку. 20.03.2023 р. між позивачем та відповідачем складено акт приймання - передачі сільськогосподарського обладнання, що на думку позивача. є підтвердженням про належне виконання позивачем взятих на себе зобов`язань.

Позивач зазначає, що згідно п. 1 Додатку № 1 від 17.03.2023 року встановлено тариф у розмірі з ПДВ в еквіваленті до долара США 8,8 доларів США за 1 га обробленої сільськогосподарської площі. Орендна плата нараховується з моменту отримання майна за актом передачі - приймання і до моменту закінчення строку оренди, на підставі об`єктивних даних GPS-контролю, документів, виходячи із площі оброблених полів. Кількість оброблених гектарів сільськогосподарських площ передавалась орендарем орендодавцю, з метою доведення до відома про кількість оброблених площ майна та для складання актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг). Підставою нарахування орендної плати є підписані сторонами Акти здачі - прийняття робіт (надання послуг).

За твердженням позивача, відповідно до підписаних позивачем та відповідачем Актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), розмір плати за оренду майна склав 731 363,93 грн, при цьому, відповідачем частково сплачено 19.05.2023 року кошти у розмірі 50 000,00 грн. Заборгованість відповідачем перед позивачем, що виникла на підставі Договору оренди, становить 681 363,93 грн.

Разом з тим, позивач вказує, що відповідач не повертав майно позивачу відразу після підписання у травні 2023 р. Акта здачі - прийняття робіт (наданих послуг). Обов`язок по складанню Акта передачі - приймання покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору. Позивач стверджує, що саме відповідач був зобов`язаний скласти акт приймання - передачі (повернення) техніки та повернути майно у травні 2023 року, однак останнім прострочено виконання взятого на себе зобов`язання, згідно умов договору оренди, за що настає обов`язок з оплати на користь позивача неустойки, в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України. Фактично майно повернуто 13.07.2023 року, про що між сторонами складено акт. На думку позивача, має місце прострочення строку повернення майна на 1 місяць - червень 2023 року.

Враховуючи вищевказане, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОЧЕК", у зв`язку з невиконанням умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСТЕР ЛТД", нараховано 487 571,19 грн неустойки у розмірі подвійної плати за найм майна, 3 463,55 грн пені у розмірі 1 % від суми боргу (за період з 03.04.2023 р. по 30.11.2023 р.) та 11 429,45 грн 3 % річних (за період з 03.04.2023 р. по 30.11.2023 р.), згідно доданих до позовної заяви розрахунків.

02.02.2024 року до господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому заявлені позовні вимоги не визнає та просить суд в позові відмовити повністю, за безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог, судові витрати по справі покласти на позивача. При цьому, посилається на те, що в додатку № 1 до договору сторони визначили розмір орендної плати та підстави для її нарахування. Згідно п. 9.1. Договору, строк дії договору сторонами визначено до 31.12.2023 року, а п. 9.3. Договору сторони передбачили підстави його припинення.

Відповідач вказує, що оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою про дострокове розірвання чи припинення договору, строк дії договору сторонами в травні місяці не припинявся і позивач від договору не відмовлявся, відповідного повідомлення про відмову від договору не направляв.

За твердження відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначити на "20" грудня 2023 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.12.2023 року відкладено підготовче засідання на "24" січня 2024 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.12.2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЧЕК" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено, постановлено судове засідання у справі призначене на "24" січня 2024 р. об 10:00 год. провести в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24.01.2024 року у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСТЕР ЛТД" про продовження строку для подання відзиву - відмовлено, постановлено продовжити відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСТЕР ЛТД" строк для подання відзиву на позовну заяву до 05.02.2024 року, з ініціативи суду.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24.01.2024 року постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів - до 28.02.2024 року та відкласти підготовче засідання на "07" лютого 2024 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24.01.2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЧЕК" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено, постановлено судове засідання у справі призначене на "07" лютого 2024 р. об 14:00 год. провести в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.02.2024 року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСТЕР ЛТД" від 06.02.2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЧЕК" про визнання договору недійсним, та додані до неї документи повернуто заявнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСТЕР ЛТД".

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.02.2024 року закрито підготовче провадження у справі № 918/1212/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на "20" лютого 2024 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.02.2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЧЕК" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено, постановлено судове засідання у справі призначене на "20" лютого 2024 р. об 11:30 год. провести в режимі відеоконференції.

Представником відповідача в судовому засіданні 20.02.2024 року заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи в апеляційному порядку щодо оскарження ухвали суду про повернення зустрічної позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 20.02.2024 року заперечив проти зупинення провадження у справі.

Відповідно до п. 17.10 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи такі дії вчиняються в такому порядку: у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6 - 8, 10, 12 - 14, 17, 19, 21, 31 - 33 частини першої статті 255 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали. В інших випадках - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності суд апеляційної або касаційної інстанції може витребувати також копії інших матеріалів справи.

Враховуючи вищезазначене, суд у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСТЕР ЛТД" про зупинення провадження у справі відмовляє.

Представник позивача в судовому засіданні 20.02.2024 року підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.02.2024 року позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

17.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОЧЕК" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекстер ЛТД" (Орендар) укладено Договір № ДГ-0000007 оренди сільськогосподарської техніки (далі Договір), відповідно до умов п.1.1. та п. 1.2. якого, орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування сільськогосподарську техніку з обладнанням (надалі -"майно" або "орендоване майно" або "техніка"). Склад, вартість, технічні та інші характеристики майна погоджуються сторонами у додатках до даного договору. Майно передається в оренду з метою використання в господарській діяльності орендаря та відповідно до його цільового призначення.

Відповідно до п. 2.1. Договору, орендар вступає у користування конкретним майном з моменту передачі його в оренду за актом передачі - приймання.

У разі припинення дії цього договору (в тому числі розірвання договору в односторонньому порядку) та / або закінчення строку оренди відповідної одиниці техніки майно повертається орендарем орендодавцю у останньому місці роботи техніки за Актом повернення майна з оренди. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами Акту повернення майна з оренди. Одночасно із поверненням майна орендареві повертається встановлене ним на техніку додаткове обладнання, а також розміщені у баках такої техніки залишки пального, що сторони додатково фіксують у Акті повернення майна з оренди (п. 2.3. Договору).

Згідно п. 2.5. Договору, обов`язок по складанню Акту передачі - приймання покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Відповідно до п. 3.1. - п. 3.4. Договору, розмір плати за користування майном, порядок її нарахування і строки оплати визначається сторонами у додатках до договору. Розрахунки за договором проводяться сторонами у гривнях. Датою сплати орендної плати за цим договором є дата сплати орендарем грошових коштів на поточний банківський рахунок орендодавця. Сума всіх орендних платежів орендаря на користь орендодавця є ціною цього договору.

Орендар зобов`язується: своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату; у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві орендоване майно відповідно до умов даного договору (п. 4.2. та 4.3. розділу 4 Договору).

Пунктом 8.2. Договору, сторони передбачили, що у випадку порушення строків сплати орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 1 % від суми боргу, за кожний день такого порушення.

Цей договір укладено строком по "31" грудня 2023 року включно. Строк дії даного договору може бути продовжений шляхом укладення сторонами відповідної угоди в письмовій формі, яка є його невід`ємною частиною (п. 9.1. Договору).

Згідно п. 9.2. та п. 9.3. Договору, зміни, доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін, якщо інше не передбачено умовами даного договору чи нормами чинного законодавства України. Чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; достроково за взаємною згодою сторін; за рішенням суду; в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України або даним договором.

Пунктом 1 Додатку №1 від 17.03.2023 року до Договору № ДГ-0000007 оренди сільськогосподарської техніки від 17.03.2023 року сторони погодили, що орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування наступну сільськогосподарську техніку (надалі - "майно") разом з екіпажем: 1. Розрихлювач Кейс Case 530 б/в, балансовою вартістю майна - 1627920,00 грн, розмір орендної плати з ПДВ 8,8 $/Га; 2. Розрихлювача Кейс Case 530 б/в, балансовою вартістю майна - 1627920,00 грн, розмір орендної плати з ПДВ 8,8 $/Га. Всього балансова вартість майна - 3255840,00 грн.

Місце передачі майна в оренду: Рівненська обл., Рівненський р-н, смт. Гоща. Термін передачі майна у оренду: 20.03.2023 року (п. 2 та п. 3 Додатку №1 від 17.03.2023 року до Договору № ДГ-0000007 оренди сільськогосподарської техніки від 17.03.2023 року).

Згідно п. 5.1. - 5.3. розділу 5 "Орендна плата" Додатку №1 від 17.03.2023 року до Договору № ДГ-0000007 оренди сільськогосподарської техніки від 17.03.2023 року, розмір плати за користування майном встановлюється у фіксованому розмірі за обробіток 1 Га сільськогосподарських площ, оброблених технікою орендодавця за тарифами, встановленими у п. 1 цього додатку. Орендна плата нараховується з моменту отримання майна за Актом передачі - приймання і до моменту закінчення строку оренди, на підставі об`єктивних даних засобів GPS-контролю, документів, виходячи із площі оброблених полів. Підставою для нарахування орендної плати є Акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) з оренди сільськогосподарської техніки.

Вказаний Договір та додаток № 1 до договору підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

Між ТОВ "Екочек" та ТОВ "Лекстер ЛТД" 20.03.2023 року складено та підписано Акт приймання - передачі сільськогосподарського обладнання відповідно до якого здійснено приймання - передачу Розрихлювачів Кейс Case 530 в кількості 2 одиниці згідно договору № ДГ-0000007 від 17.03.2023 року. У даному акті зазначено, що прийняте обладнання відповідає вимогам договору, обладнання надане в оренду у встановлені в договорі № ДГ-0000007 від 17.03.2023 року терміни, орендар не має жодних претензій до прийнятого транспортного засобу та обладнанню.

ТОВ "Екочек" було виставлено ТОВ "Лекстер ЛТД" за оренду сільськогосподарської техніки рахунки - фактури на загальну суму 731 363,93 грн: № СФ-0000034 від 31.03.2023 року на суму 145970,29 грн (рахунок дійсний до сплати до 03.04.2023 р.); № СФ-0000046 від 30.04.2023 року на суму 206662,52 грн (рахунок дійсний до сплати до 05.05.2023 р.); № СФ-0000066 від 31.05.2023 року на суму 378731,12 грн (рахунок дійсний до сплати до 04.06.2023 р.).

Між сторонами були підписані та скріплені відбитками печаток останніх Акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 731 363,93 грн, а саме: № ОУ - 0000001 від 31.03.2023 року на суму 145 970,29 грн з ПДВ; № ОУ - 0000002 від 30.04.2023 року на суму 206 662,52 грн з ПДВ; № ОУ - 0000011 від 31.05.2023 року на суму 378 731,12 грн з ПДВ. У вказаних актах зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

За результатами здійснення господарської операції з оренди позивачем було складено та зареєстровано податкові накладні: № 11 від 31.03.2023р. на суму 145 970,29 грн; № 32 від 30.04.2023 року на суму 206 662,52 грн; № 36 від 31.05.2023 року на суму 378 731,12 грн. Отримувачем (покупцем) у вказаних податкових накладних вказано ТОВ "Лекстер ЛТД".

19.05.2023 року відповідачем - ТОВ "Лекстер ЛТД" було частково сплачено 50 000,00 грн (призначення платежу - оплата згідно рахунку № 34 від 31.03.2023 р., в т. ч. ПДВ 20 % - 8 333,33 грн), що підтверджується банківською випискою АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" по рахунку ТОВ "Екочек" з 19.05.2023 р. до 19.05.2023 р. та платіжною інструкцією № 91 від 19.05.2023 року.

Позивачем подано суду Акт від 13.07.2023 року підписаний та скріплений відбитками печаток ТОВ "Екочек" та ТОВ "Лекстер ЛТД", відповідно до якого здійснено приймання - передача Розрихлювачів Кейс Case 530 в кількості 2 одиниці згідно договору № ДГ-0000007 від 17.03.2023 року, та в якому зазначено, що прийняте орендодавцем обладнання відповідає вимогам договору, орендодавець не має жодних претензій до прийнятого обладнання.

Заборгованість з орендної плати відповідача перед позивачем складає 681 363,93 грн.

Доказів сплати позивачу орендної плати згідно Договору № ДГ-0000007 оренди сільськогосподарської техніки від 17.03.2023 року на суму 681 363,93 грн суду не подано.

Враховуючи порушення відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за договором № ДГ-0000007 оренди сільськогосподарської техніки від 17.03.2023 року, позивачем відповідно доп. 8.2. Договору, ст. 625 ЦК України та ч. 2 ст. 785 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача: 3 463,55 грн пені за період з 03.04.2023 року до 30.11.2023 року (з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України); 11 429,45 грн 3 % річних за період з 03.04.2023 року до 30.11.2023 року; 487 571,19 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати (за червень 2023 року).

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з оренди сільськогосподарської техніки на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство, що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору оренди (найму).

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 14 ЦК України визначено, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 статті 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 798 ЦК України, предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 1, ч. 2 та ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 ГК України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Згідно з ст. 781 ЦК України, договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Статтею 783 ЦК України визначено розірвання договору найму на вимогу наймодавця, зокрема, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Статтею 784 ЦК України визначено розірвання договору найму на вимогу наймача, зокрема, наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймодавець передав річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов`язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (ст. 291 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з положеннями пункту 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 8.2. Договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків сплати орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 1 % від суми боргу, за кожний день такого порушення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 р. N 2120-IX).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що позивачем передано в користування відповідачу сільськогосподарську техніку на умовах, обумовлених Договором № ДГ-0000007 оренди сільськогосподарської техніки від 17.03.2023 року, однак зобов`язання в частині своєчасного внесення орендних платежів не виконав, внаслідок чого за останнім обліковується заборгованість у розмір 681 363,93 грн.

Посилання відповідача на те, що сторони в Договорі чітко не обумовили строк внесення орендних платежів, як на підставу для відмови в позові, судом не приймається, оскільки згідно загальних положень про найм (оренду), якщо інше не встановлено договором, плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно (частина 5 статті 762 ЦК України).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСТЕР ЛТД" на користь позивача 681 363,93 грн заборгованості по сплаті орендної плати.

Крім того, перевіривши період нарахування пені суд встановив, що відповідні розрахунки здійснено позивачем з порушенням порядку нарахування такого виду неустойки. Так зокрема, при нарахуванні пені позивачем здійснено розрахунок пені у розмірі 1 % річних, при цьому п. 8.2. Договору зазначено, що пеня нараховується у розмірі 1 % від суми боргу, за кожний день такого порушення. Разом з тим суд, здійснивши перерахунок з урахуванням ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", дійшов висновку, що у визначеному періоді позивачем заявлено меншу суму пені ніж при здійсненному судом розрахунку, а відтак позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 3 463,55 грн також підлягають до задоволення.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку про правомірність нарахувань 3 % річних у розмірі 11 429,45 грн за період з 03.04.2023 року по 30.11.2023 року.

Що стосується нарахування неустойки, відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, суд зазначає наступне.

Пунктом 2.3. Договору сторони передбачили, що у разі припинення дії цього договору (в тому числі розірвання договору в односторонньому порядку) та / або закінчення строку оренди відповідної одиниці техніки майно повертається орендарем орендодавцю у останньому місці роботи техніки за Актом повернення майна з оренди. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами Акту повернення майна з оренди. Відповідно до п. 9.1. Договір укладено строком по 31.12.2023 року. При цьому, п. 9.3. Договору сторони погодили умови, за яких чинність вказаного Договору припиняється.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 року у справі № 910/11131/19 викладено правову позицію:

"За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди) (далі - Договір), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, Договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії Договору є невиконанням зобов`язання за цим Договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) Договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві."

Договір між сторонами укладено строком до 31.12.2023 року включно і доказів, які б підтверджували обов`язок відповідача достроково повернути сільськогосподарську техніку, суду не подано. Окрім того, орендна плата в даному випадку не є фіксованою, а тому (за умови невикористання відповідачем предмету оренди) неможливо встановити її розмір та, відповідно, обрахувати неустойку у розмірі подвійної орендної плати.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСТЕР ЛТД" 487 571,19 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати, нарахованої позивачем відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 10 444,92 грн покладаються на відповідача, а решта на позивача у справі.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОЧЕК" зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та/або очікує понести в зв`язку із розглядом справи, що складається із сплачених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 24 000,00 грн, а також з можливих фактичних витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, якщо такі матимуть місце під час розгляду цього спору в місцевому господарському суді.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копії: Договору від 14.07.2023 року про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ "ЕКОЧЕК" (Клієнт) та Адвокатським бюро "СЕРГІЯ ТИМОШЕНКО" (Бюро); додаткової угоди № 4 від 17.11.2023 р. до Договору про надання правової допомоги від 14.07.2023 року; рахунку на оплату № 45 від 21.11.2023 року на суму 24 000,00 грн; платіжної інструкції № 1246 від 22.11.2023 року про сплату 24 000,00 грн; ордер серії ВІ № 1181043 від 22.11.2023 року.

Відповідно до п. 1.1. та п. 1.2. Договору про надання правової допомоги від 14.07.2023 року, бюро зобов`язується надати правову допомогу клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Надання правової допомоги за договором включає: захист та/або представництво та/або надання інших видів правової допомоги, без виключень. Правова допомога (окремі доручення) може визначатися окремою додатковою угодою до договору, не виключаючи дію умов даного договору які не суперечать додатковій угоді.

Згідно п. 3.1. та п. 3.2. Договору про надання правової допомоги від 14.07.2023 року, Правову допомогу (гонорар), що надається бюро, клієнт оплачує в гривнях, шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок бюро, вказаний в договорі, на підставі наданого бюро рахунку на оплату або без його надання з посиланням на реквізити договору в призначенні платежу. Оплата за договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку на оплату якщо інші строки оплати не встановлено додатковою угодою.

Договір надирає чинності з дні його підписання та діє до 31.12.2024, а в частині оплати коштів - до повної оплати коштів (п. 6.1. Договору про надання правової допомоги від 14.07.2023 року).

Відповідно до п. 1. - п. 4. Додаткової угоди № 4 від 17.11.2023 року до Договору про надання правової допомоги від 14.07.2023 року сторони передбачили, що на підставі усного звернення клієнта та за його дорученням бюро зобов`язується надати правничу допомогу але не виключно: представництво інтересів клієнта в місцевому господарському суді та інша професійна правнича допомога, пов`язана зі справою про стягнення коштів, в тому числі підготовка до її розгляду, підготовка (складання, підписання, подання) заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань, збір доказів тощо. Повноваження бюро не обмежується умовами, згідно п. 1 цієї угоди та бюро користується повноваженнями визначеними основним договором та вимогами законодавства, яким наділено правами клієнта. Керуючись п. 3.3. основного договору сторони погодили, що обчислення розміру гонорару за надання правової допомоги згідно доручення за цією угодою, здійснюється та встановлюється у фіксованому розмірі, який складає 24 000,00 грн та не залежить від обсягу наданої правової допомоги чи витраченого бюро часу. Під час виконання бюро доручення клієнта за цією угодою бюро має право на відшкодування фактично понесених витрат які клієнт зобов`язується оплатити на підставі рахунку на оплату.

Адвокатським бюро виставлено клієнту рахунок на оплату № 45 від 21.11.2023 року на суму 24 000,00 грн, за послуги - правова допомога з представництва інтересів клієнта в місцевому господарському суді та інша професійна правнича допомога, пов`язана зі справою про стягнення коштів, в тому числі підготовка до її розгляду, підготовка (складання, підписання, подання) заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань, збір доказів тощо.

Відповідно до платіжної інструкції № 1246 від 22.11.2023 року ТОВ "ЕКОЧЕК" сплачено АБ "С.ТИМОШЕНКО" 24 000,00 грн, призначення платежу - оплата за правову допомогу з представництва інтересів клієнта та інша професійна правнича допомога зг. Додат. угоди № 4 від 17.10.2023 др дог. б/н від 14.07.23, рах. № 45 від 21.11.23.

Тобто, подані у справі докази свідчать про пов`язаність заявлених витрат із розглядом цієї справи суму 24 000,00 грн.

Судом встановлено, що у відзиві на позовну заяву представником відповідача - ТОВ "ЛЕКСТЕР ЛТД" зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції - 30 000,00 грн, в суді апеляційної інстанції - 20 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копії: Договору від 22.01.2024 року про надання професійної правової (правничої) допомоги, укладеного між ТОВ "ЛЕКСТЕР ЛТД" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "КОРПОРАЦІЯ ПРАВА"; рахунку - фактури від 22.01.2024 року на суму 20 000,00 грн; платіжної інструкції № 32 від 23.01.2024 року про сплату 2000,00 грн; платіжної інструкції № 58 від 01.02.2024 року про сплату 18 000,00 грн; ордер серії ВК № 1117376 від 23.01.2024 року.

Відповідно до п. 1. Договору про надання професійної правової (правничої) допомоги від 22.01.2024 року, предметом даного договору є надання адвокатським об`єднанням та адвокатами, які працюють з адвокатським об`єднанням (надалі по тексту - Адвокат) усіма законними методами та способами правову (правничу) допомогу у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів клієнта.

Згідно з п. 8 Договору про надання професійної правової (правничої) допомоги від 22.01.2024 року, гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору (Інформаційним актом). На визначення розмір гонорару адвоката впливають строки вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової (правничої) допомоги враховується при визначені обґрунтованого розмірі гонорару. При відмові сторони відносять також: відрядні витрати, витрати на зв`язок, поштові витрати, послуги нотаріуса, оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, послуги перекладача, послуги експерта, представницькі та пов`язані з ними витрати.

Даний договір дійсний з моменту його підписання і діє до моменту його виконання (п. 12 Договору про надання професійної правової (правничої) допомоги від 22.01.2024 року).

Адвокатським об`єднанням виставлено клієнту рахунок - фактуру від 22.01.2024 року на суму 20 000,00 грн, за послуги - подача до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, вивчення характеру справи, документів, доказів, надання первинної юридичної консультації, опрацювання законодавства України. що регулює спірні правовідносини; підготовка відзиву на позовну заяву, клопотання про поновлення процесуальних строків щодо подачі відзиву на позовну заяву, клопотання про письмове опитування позивача, зустрічний позов, підготовка процесуальних документів, заяв та клопотань по справі; участь в судових засіданнях по справі № 918/1212/23 від імені замовника в суді першої інстанції - до прийняття рішення судом, прийняття участі в процесуальних діях по справі; отримання копії рішення суду.

Відповідно до платіжної інструкції № 32 від 23.01.2024 року ТОВ "ЛЕКСТЕР ЛТД" сплачено Адвокатському об`єднанню Корпорація Права 2 000,00 грн, призначення платежу - оплата зг. рах. б/н від 22.01.24, без ПДВ.

Відповідно до платіжної інструкції № 58 від 01.02.2024 року ТОВ "ЛЕКСТЕР ЛТД" сплачено Адвокатському об`єднанню Корпорація Права 18 000,00 грн, призначення платежу - оплата зг. рах. б/н від 22.01.24, без ПДВ.

Присутній в судовому засіданні адвокат підтвердив вартість наданих послуг суму 20 000,00 грн.

За таких обставин, виходячи з поданих доказів у їх сукупності, подані відповідачем докази свідчать про пов`язаність заявлених витрат із розглядом цієї справи суму 20 000,00 грн., сплачених згідно платіжних інструкцій № 32 від 23.01.2024 року та № 58 від 01.02.2024 року.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 4 ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Згідно ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас необхідно зазначити, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Частиною 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що судом позов задоволено частково, зважаючи на критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України (за відсутності обґрунтованого клопотання відповідача про їх зменшення), витрати на правничу допомогу покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог, відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЧЕК" про відшкодування судових витрат на правничу допомогу на суму 14 116,80 грн та часткове задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСТЕР ЛТД" про відшкодування судових витрат на правничу допомогу на суму 8 236,00 грн.

Частиною 11 статті 129 ГПК України встановлено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

За таких обставин, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5 880,80 грн (14 116,80 - 8 236,00 = 5 880,80) витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСТЕР ЛТД" (34652, Рівненська обл., Рівненський р-н, смт. Соснове, вул. Шевченка, буд. 13-А, код ЄДРПОУ 42740284) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЧЕК" (18001, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, буд. 36/1, код ЄДРПОУ 42291455) 681 363,93 грн (шістсот вісімдесят одну тисячу триста шістдесят три гривні 93 копійки) основного боргу, 3 463,55 грн (три тисячі чотириста шістдесят три гривні 55 копійок) пені, 11 429,45 грн (одинадцять тисяч чотириста двадцять дев`ять гривень 45 копійок) 3 % річних, 10 444,92 грн (десять тисяч чотириста сорок чотири гривні 92 копійки) витрат по сплаті судового збору та 5 880,80 грн (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят гривень 80 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЧЕК" (18001, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, буд. 36/1, код ЄДРПОУ 42291455).

Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСТЕР ЛТД" (34652, Рівненська обл., Рівненський р-н, смт. Соснове, вул. Шевченка, буд. 13-А, код ЄДРПОУ 42740284).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 01 березня 2024 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Р.В. Романюк