Рішення

від 04.03.2024 по справі 926/5162/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/5162/23

Суддя Володимир Байталюк, за участю помічниці судді Олесі Віщук розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна»

до приватного виробничо-комерційного підприємства «Тулон»

про стягнення заборгованості в сумі 37677,53 грн

без повідомлення (виклику) сторін

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4а, код ЄДРПОУ 32346937) звернулося з позовом до приватного виробничо-комерційного підприємства «Тулон» (58005, м. Чернівці, просп. Незалежності, 76, кв. 3, код ЄДРПОУ 31161381) у змісті якого просить суд стягнути з відповідача 37677,53 грн заборгованості за надані послуги.

Позовні вимоги мотивуються тим, що 08.09.2021 відповідач звернувся до позивача із Заявкою про організацію транспортного перевезення, що була прийнята позивачем, внаслідок чого між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини.

Відповідно до умов Заявки позивач зобов`язувався доставити вантаж до пункту призначення в обумовлені терміни і передати його отримувачу. Відповідач зобов`язувався здійснити своєчасний розрахунок з позивачем за надані послуги, відповідно до Заявки.

Позивач виконав свій обов`язок та надав послуги для відповідача з міжнародного перевезення вантажу за маршрутом «Україна, м. Калуш Румунія, м. Бухарест» транспортним засобом державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , що підтверджується доданими до позовної заяви Міжнародною товарно-транспортною накладною встановленого зразка (CMR) № 335049 від 10.09.2021 та Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № РУ-0000559 від 13.09.2021.

Однак, відповідач свій обов`язок щодо оплати послуг позивача не виконав, внаслідок чого заборгував позивачу суму позову, в тому числі: 26953,50 грн загальна вартість наданих послуг, 3 % річних в сумі 1453,27 грн та інфляційні втрати в сумі 9270,76 грн.

2. Хід розгляду справи та короткий зміст ухвал суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2023 позовну заяву передано судді Байталюку В. Д.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 04.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала суду від 04.12.2023 була доставлена до електронного кабінету позивача в підсистемі «Електронний суд» про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку документу до електронного кабінету.

Одночасно, дана ухвала була направлена відповідачу на його юридичну адресу за допомогою поштового зв`язку, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення 25.01.2024 та 31.01.2024.

Окрім того, відповідач повідомлявся про розгляд справи на офіційному веб-порталі Судової влади України.

Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомляв.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина дев`ята статті 165 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено учасникам справи необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на належне повідомлення учасників справи про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом та застосоване ним законодавство.

08.09.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна» (позивач) та приватним виробничо-комерційним підприємством «ТУЛОН» (відповідач) підписано заявку про організацію транспортного перевезення, внаслідок чого між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини (далі Заявка).

Відповідно до умов Заявки, позивач зобов`язався доставити ввірений йому вантаж до пункту призначення в обумовлені терміни і видати його вантажоодержувачу. Відповідач зобов`язався зробити своєчасний розрахунок з перевізником за виконану поїздку, відповідно до даної заявки.

Згідно умов Заявки, заявка транспортного замовлення, узгоджена і підтверджена по факсимільному (електронному) зв`язку вважається дійсною і вступає в силу з моменту підписання.

На підтвердження укладення Заявки на організаційне транспортне перевезення вантажу позивачем до матеріалів справи надано належним чином засвідчену копію, яка містить підписи сторін та скріплена їх печатками.

Доказів визнання недійсним або встановлення факту нікчемності чи не укладення вищевказаної заявки суду не надано.

Як вбачається із тексту Заявки, сторони також дійшли взаємної згоди щодо: міжнародного перевезення вантажу по маршруту Калуш (Івано-Франківська область) Бухарест (Румунія); об`єму та виду вантажу (ПВХ в бегах, вантажопідйомністю 21,6 т. 86 м3); вартості послуги перевезення, яка становить 26953,50 грн; оплати, яка здійснюватиметься на протязі 3-4 днів по факту замитнення.

Судом встановлено, що Заявка на міжнародне перевезення вантажу від 08.09.2021 є укладеною, у зв`язку з чим сторони набули цивільних прав та обов`язків.

Позивач виконав свій обов`язок та надав послуги для відповідача з міжнародного перевезення вантажу за маршрутом «Україна, м. Калуш Румунія, м. Бухарест» транспортним засобом державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною встановленого зразка (CMR) № 335049 від 10.09.2021 та Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № РУ-0000559 від 13.09.2021,

Загальна вартість наданих послуг, які надані позивачем та прийняті відповідачем за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № РУ-0000559 від 13.09.2021 становить 26953,50 грн.

16.11.2022 позивач вжив заходів врегулювання спору та надіслав претензію про сплату заборгованості, яку відповідач отримав 07.12.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, станом на 06.07.2023 відповідач не виконав свого обов`язку з погашення заборгованості.

Крім того, за неналежне та несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 9270,76 грн за період з жовтня 2021 року по травень 2023 року та 3 % річних в сумі 1453,27 грн за період з 16.09.2021 по 03.07.2023.

Відповідно до Заявки розрахунки здійснюються у термін 3-4 днів по факту замитнення. Згідно з Міжнародною товарно-транспортною накладною встановленого зразка (СМR) № 335049 від 10.09.2021 митне оформлення документів на виїзд (замитнення) відбулося 11.09.2021, що підтверджується відтисками штампів Чернівецької митниці ДФС. Таким чином, датою початку розрахунку для стягнення штрафних санкцій є 16.09.2021.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи будь-яких актів чи претензій відповідача, стосовно неналежного виконання позивачем умов договору, суд дійшов висновку, що останнім належним чином виконано свої зобов`язання.

На противагу вищевказаному, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань вартість наданих послуг у визначений строк не оплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої, станом на день розгляду справи, складає 37677,53 грн.

Докази здійснення відповідачем оплати заборгованості у розмірі 37677,53 грн в матеріалах справи відсутні та відповідачем до матеріалів справи не надані.

Згідно частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями частини першої статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України (далі ГК України), допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно частини першої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

При цьому, відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, укладений між сторонами у спрощений спосіб договір є договором перевезення вантажу автомобільним транспортом, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 64 ЦК України та глави 32 ГК України.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статей 306, 307 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 26953,60 грн станом на день прийняття рішення не погашена, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт надання позивачем послуг з перевезення вантажу документально підтверджено, отримання відповідачем таких послуг не спростовано, тому, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 26953,50 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1453,27 грн та 9270,76 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає пункту 6 Наказу Держкомстату № 265 від 27.07.2007 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3 % річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений вірно, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума 3 % річних в сумі 1453,27 грн та інфляційні втрати в сумі 9270,76 грн.

Згідно частини другої та третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в сумі 37677,53 грн з яких: 26953,50 грн основний борг, 9270,76 грн інфляційні втрати та 3 % річних в сумі 1453,27 грн.

Отже, позивач належними доказами довів суду обґрунтованість заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за надану послугу на перевезення вантажу у сумі 3767753 грн, а відповідач не спростував позовні вимоги належними доказами.

4. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи обґрунтованість позову, судовий збір в розмірі 2684,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна».

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді та перебуванням його у відпустці, рішення складено та підписано 04.03.2024.

Керуючись статтями 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна» до приватного виробничо-комерційного підприємства «Тулон» про стягнення заборгованості в сумі 37677,53 грн задовольнити.

2.Стягнути з приватного виробничо-комерційного підприємства «Тулон» (58005, м. Чернівці, проспект Незалежності, 76, код ЄДРПОУ 31161381) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4 а, код ЄДРПОУ 32346937) заборгованість в сумі 37677,53 грн з яких: 26953,50 грн основний борг, 9270,76 грн інфляційні втрати та 1453,27 грн 3 % річних. Також судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4 а, код ЄДРПОУ 32346937).

Відповідач приватне виробничо-комерційне підприємство «Тулон» (58005, м. Чернівці, проспект Незалежності, 76, код ЄДРПОУ 31161381).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Володимир БАЙТАЛЮК

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/